Ухвала суду № 140832032, 22.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 910/10010/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

у справі №910/10010/26

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техавіаком» (код ЄДРПОУ 42980231), пр-т Миру, 53, оф. 213, м. Чернігів, 14005

про стягнення 80 212 785,24 грн

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

19.10.2026 до Господарського суду Чернігівської області за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" про відшкодування реальних збитків та упущеної вигоди в сумі 80 212 785,24 грн, зокрема 30250033,86 грн реальних збитків, 967477,27 Євро (в еквіваленті становить 49962751,42 грн) упущеної вигоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та укладеного між сторонами попереднього договору від 09.08.2024 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу частки в статутну капіталі Приватного виробничо-комерційного підприємства "Укрпостач", у зв`язку з чим позивачем понесено збитки в розмірі 80 212 785 грн 24 коп.

Одночасно з поданням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техавіаком» та знаходяться на його рахунках у банківських а фінансових установах, в межах загальної ціни позову;

у разі недостатності грошових коштів накласти арешт на рухоме та нерухоме майно ТОВ «НВК «Техавіаком» у межах невиконаної частини ціни позову;

заборони державним реєстраторам і нотаріусам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження належного відповідачу нерухомого майна, крім дій, необхідних для виконання судового рішення або ухвали суду.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що існує реальна ймовірність того, що під час розгляду справи відповідач може відчужити або обтяжити належне майно, перерахувати кошти на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, переоформити корпоративні права, продовжити переміщення господарської діяльності на інші підприємства, створити штучну недостатність активів або неплатоспроможність відповідної юридичної особи, унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду.

Позивач також зазначає про те, що стосовно ОСОБА_2 (бувший генеральний директор ТОВ «НВК «Техаіаком») та ОСОБА_3 (власника ТОВ «НВК «Техаіаком») здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000789 від 06.09.2024, у межах якого їм повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень. За версією органу досудового розслідування, викладеною в ухвалах слідчих суддів та Київського апеляційного суду, відповідні дії вчинялися з використанням ТОВ «НВК «Техавіаком», його рахунків, майна, господарських зв`язків та укладених товариством державних контрактів.

У межах кримінального провадження суди вже розглядали питання про накладення арешту на банківські рахунки, транспортні засоби, корпоративні права та інше майно осіб, пов`язаних із діяльністю ТОВ «НВК «Техавіаком».

Отже, як зазначає позивач, майновий стан відповідача може істотно змінюватися, а його майно може бути обмежене в обороті, арештоване, конфісковане або використане для виконання інших майнових вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 справа № 910/10010/26 передана на розгляд судді Романенко А.В.

21.10.2026 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи №910/10010/26 між суддями, справа №910/10010/26 передана на розгляд судді Новик Т.О., про що сформований протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Заходи забезпечення позову передбачені частиною 1 статті 137 ГПК України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Предметом позову в даній справі позивачем визначено стягнення з відповідача збитків та упущеної вигоди, тобто вимоги майнового характеру, а відтак в даному випадку підлягає дослідженню така умова застосування заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а саме, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, на момент виконання рішення може зникнути чи зменшитись за кількістю, що буде недостатньо для виконання судового рішення (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено про наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000789 від 06.09.2024 стосовно ОСОБА_2 (бувший генеральний директор ТОВ «НВК «Техаіаком») та ОСОБА_3 (власника ТОВ «НВК «Техаіаком»), а також про те, що у межах кримінального провадження суди вже розглядали питання про накладення арешту на банківські рахунки, транспортні засоби, корпоративні права та інше майно осіб, пов`язаних із діяльністю ТОВ «НВК «Техавіаком».

Водночас, по перше, сама наявність будь-яких судових рішень не може свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

По-друге, як убачається і з доводів позивача, і зі змісту доданих до заяви про забезпечення позову судових рішень в межах кримінального провадження, останні стосуються безпосередньо фізичних осіб (попереднього директора та власника ТОВ «НВК «Техавіаком»), тоді як, відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Отже, суд наголошує, що сама лише наявність будь-яких судових рішень за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення не може бути підставою для забезпечення позову, а самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову. Окрім того, недобросовісність та протиправність дій відповідача, на які посилається позивач, буде встановлюватись судом під час розгляду справи по суті.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити позивачу про те, що заявляючи вимогу про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ «НВК «Техавіаком» позивач не вказав ані вартості майна, яке належить відповідачу, ані переліку майна, на яке заявник просить накласти арешт, що, зокрема, позбавляє суд можливість визначити співмірність та адекватність обраного заявником заходу забезпечення позову.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем наразі не доведено суду об`єктивного існування ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, зокрема, заявником не доведено вчинення/наміру вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження/приховування/витрачання належного йому майна та/або грошових коштів чи вчинення інших дій щодо належного йому майна, не обґрунтовано належними доказами обставин того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості чи утруднення виконання судового рішення в майбутньому.

При цьому твердження позивача про «документально підтверджене переміщення господарських ресурсів між юридичними особами» не підтверджено жодними належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не обґрунтована належними доказами та базується лише на припущеннях заявника.

За таких обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136, 138, 139, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви від 06.08.2026 ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22.10.2026.

Відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Новик