Рішення № 140831978, 22.10.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1007/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Гвоздик А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає

позивач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива",

про припинення права оренди,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Архипенко В.О., прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача - участі не брали,

від відповідача - Плаха А.В., адвокат.

16.07.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави уповноваженим органом якої виступає позивач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області з вимогою припинити Приватному сільськогосподарському підприємству "Нива" (далі - ПСП "Нива") право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7125185200:06:000:0289, площею 2,6389 га, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.06.2014, номер запису - 6169973.

Ухвалою від 27.08.2026 суд відкрив провадження у справі № 925/1007/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.09.2026 о 12:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

Суд враховує, що копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 27.08.2026.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив для відповідача строк - не більше п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Отже строк для подання відзиву відповідачем сплив 11.09.2026, проте відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.

31.08.2026 позивач подав заяву про здійснення розгляду справи без участі його представника, в якій зазначив вимогу про задоволення позову.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 28.09.2026, суд на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.10.2026 о 12:00.

У судовому засіданні 22.10.2026 прокурор позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, представник відповідача позов заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні участі не брав. Позивач належно повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали суду від 28.09.2026) до його електронного кабінету.

Суд також бере до уваги подану позивачем заяву про розгляд справи без участі його представника.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що постановою Черкаського апеляційного суду від 16.01.2025 припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125185200:06:000:0289, площею 2,6389 га шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за позивачем, проте відповідно до договору оренди від 02.01.2011 укладеного між ОСОБА_1 та ПСП "Нива" земельна ділянка передана останньому в оренду строком на 20 років. Відтак прокурор стверджує, що такі обставини обмежують право позивача на повноцінне здійснення повноважень власника щодо спірної земельної ділянки, зокрема право розпорядження нею.

Позивач у поданій ним заяві зазначив, що є власником спірної земельної ділянки та підтримав заявлені прокурором позовні вимоги.

Вище суд встановив, що відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.

Згідно з приписами ст. 174 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. (ч. 1) Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. (ч. 2) Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 3) Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви). (ч. 4)

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем поважних причин неподання відзиву на позов не наведено, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив таке.

02.01.2011 Душка Валентина Василівна та ПСП "Нива" уклали Договір оренди землі. (далі - Договір)

Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради, поле № НОМЕР_1 , діл. 219, кадастровий номер 7125185200:06:000:0289. (п. 1. Договору)

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,6389 га, у тому числі рілля. (п. 2. Договору)

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 51968 грн. (п. 5. Договору)

Договір укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 8. Договору)

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. (п. 37. Договору)

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації фізичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом. (п. 38. Договору)

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особі, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. (п. 41. Договору)

02.01.2011 сторони Договору уклали Угоду про зміну і доповнення договору оренди землі, в якій пункт про вартість земельного паю виклали в новій редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 91 255,80 грн. Пункт 2.2. - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 % від вартості земельної ділянки, що становить суму 3 650 грн. Пункт 2.3. - Договір укладено на 20 років.

Державна міграційна служба листом від 28.05.2024 № 4942-24 повідомила Золотоніську окружну прокуратуру Черкаської області на її запит № 51-1415вих-24 від 09.05.2024, що за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16.01.2025 у справі № 709/1373/24 припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7125185200:06:000:0289 площею 2,6389 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням Душці Валентині Василівни виручених від продажу коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Постанова набрала законної сили 16.01.2025.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.06.2026 № 483718459 за Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області 25.03.2025 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125185200:06:000:0289 площею 2,6388 на підставі постанови Черкаського апеляційного суду № 709/1373/24 від 16.01.2025.

Водночас в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право оренди земельної ділянки за ПСП "Нива" строком на 20 років.

Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка продовжує перебувати в оренді ПСП "Нива", а власник - держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на даний час позбавлена можливості розпорядитися вказаною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.

У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України)

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України)

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 зазначено, що тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна. Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, у тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно. (постанова Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19, постанова Верховного Суду у справі № 920/14/23 від 24.07.2024)

У справі, що розглядається, власником спірної земельної ділянки є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, водночас за ПСП "Нива" зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки, що свідчить про володіння відповідачем земельною ділянкою на праві оренди, проте позбавляє фактичного власника права розпорядження цією земельною ділянкою.

При цьому право оренди є похідним від права власності, а отже існування орендних відносин безпосередньо залежить від волевиявлення власника земельної ділянки.

Право оренди спірної земельної ділянки у відповідача виникло в результаті укладення вказаного вище Договору з ОСОБА_1 .

Суд враховує, що відповідно до п. 41. Договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особі, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У вказаному випадку цей договір зберігає чинність для нового власника земельної ділянки.

Водночас оскільки відчуження права власності на спірну земельну ділянку від попереднього власника ( ОСОБА_1 ) відбулося поза його волею, на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 16.01.2025 у справі № 709/1373/24 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, то держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області як новий власник спірної земельної ділянки не є правонаступником волевиявлення попереднього власника щодо передачі земельної ділянки в оренду та, відповідно, не вчиняла дій, спрямованих на набуття чи продовження орендних правовідносин з відповідачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями"; примусового відчуження земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.10.2025 у справі № 559/2900/23 відступив від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 568/823/23 щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного іноземцем та виснував, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

Землі сільськогосподарського призначення є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. У цьому саме проявляється публічний інтерес.

Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений Земельним кодексом України (далі - ЗК України) строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.

Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності, не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності.

Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом її конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цієї земельної ділянки.

Щодо наявності зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку ПСП "Нива", суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом вказаної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.01.2024 у справі № 522/3999/23.

Отже, державна реєстрація не створює право, а лише засвідчує вже існуюче право, набуте на законних підставах.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Тобто у разі конфіскації земельної ділянки права на таку земельну ділянку припиняються примусово у судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм права, які регулюють спірні правовідносини (зокрема, п. "в" ч. 1 ст. 143 ЗК України), дає підстави для висновку, що припинення дії договорів оренди землі та права користування земельними ділянками є наслідком конфіскації спірних земельних ділянок, яке пов`язується з моментом набрання судовим рішенням про це законної сили, а не фактичного продажу чи вчинення дій спрямованих на продаж земельних ділянок на земельних торгах.

Таким чином позовна вимога прокурора про припинення ПСП "Нива" права оренди спірної земельної ділянки є похідною від вимоги про конфіскацію спірної земельної ділянки, нерозривно пов`язана з ухваленням рішення про конфіскацію, а відтак підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням Черкаським апеляційним судом позовної вимоги у справі № 709/1373/24 до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу. Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.

У даному випадку втручання у право орендаря на мирне володіння майном шляхом припинення договору оренди земельної ділянки відповідає критерію законності, оскільки ґрунтується на положеннях Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", які передбачають можливість припинення права користування земельною ділянкою у судовому порядку.

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі "Хамер проти Бельгії", ЄСПЛ вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Таким чином, на підставі п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, позовна вимога прокурора про припинення ПСП "Нива" права оренди на земельну ділянку підлягає задоволенню.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Порушення державного інтересу у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у тому, що наразі держава в особі уповноваженого органу - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися спірною земельною ділянкою, через перебування її в оренді відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 (пункти 4.8-4.10), від 14.06.2022 у справі № 927/172/21 (пункти 56-58), від 06.09.2023 у справі № 926/54/22 (пункти 34, 35) та від 13.02.2024 у справі № 813/2417/17 (підпункт 6.27)), встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку, зокрема, попереднього листування між прокурором і відповідним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер та спрямовуватись, зокрема, на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII;

- інформування органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від органу інформації (матеріалів та копій), необхідної для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання йому можливості відреагувати протягом розумного строку, що відповідає змісту статті 23 Закону № 1697-VII.

Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі, до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

З матеріалів справи випливає, що Золотоніська окружна прокуратура звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом від 27.02.2026 № 51/2-634вих в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому просила повідомити про вжиття Головним управлінням заходів щодо припинення договорів оренди на зазначені земельні ділянки, що конфісковані на підставі рішень.

У відповідь на вказаний лист 23.03.2026 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило Золотоніську окружну прокуратуру листом № 10-23-0.6-1656/2-26 про те, що Головне управління не вживало заходів, спрямованих на припинення права оренди земельних ділянок, конфіскованих у іноземних громадян за рішенням судів, ухвалених у справах за позовами прокурора.

10.07.2026 на виконання положень ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Золотоніська окружна прокуратура надіслала Головному управлінню Держгеокадастру в Черкаській області лист № 51/2-1945вих-26 у якому повідомила, що на даний час вирішується питання щодо скерування вказаної позовної заяви до Господарського суду Черкаської області для розгляду.

23.07.2026 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянуло лист Золотоніської окружної прокуратури та надала відповідь № 10-23-0.62-4548/2-26 про те, що у зв`язку з відсутністю належного фінансування Головне управління, хоч і вбачає підстави та мало намір вжити заходів, спрямованих на припинення права оренди юридичних осіб на земельні ділянки, проте позбавлене можливості звернення з позовами до суду.

Таким чином, з відповіді позивача випливає, що уповноважений орган обізнаний про стверджуване прокурором порушення інтересів держави та незважаючи на явні порушення законодавства жодних заходів для захисту порушених інтересів протягом тривалого часу не вжив та не планував вживати.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Також суд враховує, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними/суперечать конституції), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 41 ГПК України).

Господарський процесуальний кодексу України у ч. 3, 4 ст. 53 визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У свою чергу, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже, як зазначено вище, Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними (на момент відкриття провадження у справі) та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2026 у справі № 925/1282/23.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Припинити Приватному сільськогосподарському підприємству "Нива" (ідентифікаційний код 03793478, вул. Мироненка В., буд. 34, с. Лукашівка, Чорнобаївська ТГ, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19926) право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7125185200:06:000:0289, площею 2,6389 га, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.06.2014, номер запису - 6169973.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (ідентифікаційний код 03793478, вул. Мироненка В., буд. 34, с. Лукашівка, Чорнобаївська ТГ, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19926) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, Черкаська область, 18015, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати учасникам справи через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено та підписано 22.10.2026.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА