Ухвала суду № 140831935, 21.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"21" жовтня 2026 р. Справа № 924/213/26

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна Агроплюс", с. Антонівці Хмельницького району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп", м. Київ

про стягнення 2 176 162,72 грн. заборгованості за договором №87-10/25П поставки сільськогосподарської продукції від 10.10.2025,

представники сторін:

позивача: адвокат Чайковський І.А. ( в режимі ВКЗ);

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2026, яке набрало законної сили 04.08.2026, задоволено позов у справі №924/213/26.

08.10.2026 до Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшла заява з проханням розстрочити виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2026 у справі № 924/213/26 терміном на шість місяців, починаючи з жовтня 2026 року, з оплатою рівними частинами, не пізніше останнього числа кожного місяця, а саме: до 31.10.2026 350 379,45 грн., до 30.11.2026 350 379,45 грн., до 31.12.2026 350 379,45 грн. до 31.01.2027 350 379,45 грн. до 28.02.2027 350 379,45 грн. до 31.03.2027 - 350 379,45 грн.

Відповідач заяву мотивує тим, що у нього наявні значні кредитні зобов`язання. Так, станом на 12.08.2026 р. основна заборгованість ТОВ "ВВТ Груп" за Кредитним договором №10/2023-К від 28.07.2023 року становила 953 820,00 доларів США. В вересні місяці 2026р. закінчується термін дії наступних траншів по Кредитному договору №10/2020-К від 27.08.2020 року: Договір №29/2020-К170 з терміном дії до 25.08.2026 р., основна заборгованість становить 85 000,00 доларів США; Договір №29/2020-К171 з терміном дії до 02.09.2026 р., основна заборгованість становить 38 200,00 доларів США; Договір №29/2020-К172 з терміном дії до 06.09.2026р., основна заборгованість становить 134 800,00 доларів США; Договір №29/2020-К173 з терміном дії до 07.09.2026р., основна заборгованість становить 35 600,00 доларів США; Договір №29/2020-К174 з терміном дії до 08.09.2026р., основна заборгованість становить 141 000,00 доларів США; Договір №29/2020-К175 з терміном дії до 13.09.2026р., основна заборгованість становить 44 000,00 доларів США. Також відповідачем укладено кредитні договори з АТ "ПУМБ", заборгованість по кредитах становить 39 192 896,00 грн.

Зазначає, що у разі невиконання умов укладених кредитних договорів до ТОВ «ВВТ Груп» будуть застосовані негативні штрафні санкції, що призведе до звернення стягнення на майно товариства, ініціювання АБ КЛІРИНГОВИЙ ДІМ судових процесів, що може мати наслідком припинення діяльності товариства та ініціювання банкрутства, звільнення працівників товариства.

Просить суд врахувати, що однією з обставин, яка перешкоджає своєчасному виконанню рішенню суду, є необхідність своєчасної сплати заробітної плати. Зокрема, виконання рішення суду в примусовому порядку на підставі наказу виданого судом приватним або державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби на підставі постанови про арешт коштів боржника будуть заблоковані банківські рахунки ТОВ «ВВТ Груп», що призведе до негативних наслідків: невиплата заробітної плати та можливе звільнення працівників товариства, не сплата податкової заборгованості.

Окрім того, своєчасному виконанню рішенню суду також перешкоджає військова агресія російської федерації. Зокрема, основним видом економічної діяльності ТОВ «ВВТ Груп» є оптова торгівля зерном, Відповідач закуповує зерно у виробників (фермерів) та експортує його за кордон. Однак, останні події, пов`язані із блокуванням портів, унеможливлюють експорт зерна, що також ускладнює здійснення господарської діяльності ТОВ «ВВТ Груп».

Додатково зауважує, що Відповідачем вчиняються дії щодо добровільного виконання судового рішення, шляхом погашення заборгованості. Так, 06 жовтня 2026 року було погашено основну заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.

Відтак відповідач підсумовує, що у разі задоволення даної заяви про розстрочення виконання рішення суду будуть дотримані права Позивача та Відповідача, не призведе до негативних наслідків та банкрутства ТОВ «ВВТ Груп», товариством своєчасно буде здійснюватися сплата податків та виплата заробітної плати, виконання умов кредитних договорів та Позивач отримає своєчасно у повному обсязі грошові кошти згідно рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 21 жовтня 2026 року.

Заявник не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні, належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 09.10.2026 в електронний кабінет відповідача в ЄСІТС.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2026 та у запереченнях від 12.10.2026 вважає доводи заявника безпідставними. Наголошує, що вирішальне значення має не сам факт існування у Відповідача фінансових зобов`язань або його бажання сплачувати заборгованість частинами, а наявність конкретних, об`єктивних та належним чином доведених обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, а також обґрунтованість запропонованого порядку виконання. Отже, сам по собі складний фінансовий стан юридичної особи не створює безумовного права на розстрочення виконання судового рішення, така обставина повинна оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

Зокрема, укладення відповідачем кредитних договорів підтверджує, насамперед, наявність у нього певних фінансових зобов`язань, але не доводить фактичної неплатоспроможності або неможливості виконання рішення суду у звичайному порядку.

Окремо позивач звертає увагу суду на розміри кредитних зобов`язань, строки погашення яких, за твердженням Відповідача, настали протягом серпня вересня 2026 року. Так, у заяві ТОВ «ВВТ Груп» зазначено, що строки погашення окремих траншів за кредитним договором припадали на 25.08.2026, 02.09.2026, 06.09.2026, 07.09.2026, 08.09.2026 та 13.09.2026, а загальний розмір основної заборгованості за відповідними траншами становив 478 600,00 доларів США. При цьому, лише за вересень 2026 року строки погашення траншів на загальну суму 393 600,00 доларів США вже настали. В свою чергу, із наданих Відповідачем платіжних документів вбачається, що у період з серпня по 05 жовтня 2026 року, тобто безпосередньо перед зверненням із заявою про розстрочення, Відповідач здійснював платежі за кредитними зобов`язаннями.

Отже, у зазначений період Відповідач мав доступ до грошових коштів у значних обсягах, проте, він не пояснив, за рахунок яких джерел здійснені ці платежі, який залишок коштів на його рахунках станом на 08 жовтня 2026 року і чому за таких обставин він не може погасити заборгованість перед Позивачем. Також 05 жовтня 2026 року Відповідач ще здійснював платежі за кредитними зобов`язаннями, а вже 06 жовтня 2026 року сплатив Позивачу лише 100 000,00 грн, що становить близько 4,6 % від основного боргу, через два місяці після набрання рішенням законної сили.

З вказаного позивач виснує, що така послідовність свідчить про вибіркове виконання зобов`язань: пріоритет надано банківським кредиторам та вважає, що це питання черговості виконання зобов`язань, обраної самим Відповідачем, а не неможливості виконати судове рішення.

Позивач також акцентує увагу, що із тексту заяви не вбачається надання повної інформації про залишки коштів на всіх банківських рахунках Відповідача станом на дату звернення до суду, відомостей про наявність або відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, актуальної фінансової звітності тощо. Так само в заяві відсутній належний аналіз того, яка частина наявних активів та грошових надходжень є фактично доступною Відповідачу для погашення заборгованості перед Позивачем, а які саме обставини унеможливлюють таке погашення без надання розстрочення.

Відтак позивач наголошує, що ТОВ «ВВТ Груп» не навело достатніх доказів, які б дозволяли встановити фактичну неможливість виконання рішення суду без розстрочення, а також не довело, що надання розстрочення усуне відповідні перешкоди та забезпечить належне виконання рішення у визначений заявником строк.

Додатково просить врахувати вплив воєнного стану на діяльність як відповідача, так і позивача, та ненадання доказів конкретного негативного впливу блокування експорту зерна на діяльність ТОВ "ВВТ Груп".

З приводу неможливості виплати заробітної плати та обов`язкових бюджетних платежів посилається на норми Закону України "Про виконавче провадження" в частині можливості здійснення видаткових операцій на вказані цілі навіть з арештованих рахунків.

Просить також врахувати, що заборгованість виникла ще у 2025 році; відповідачем не вчинялись дії з її погашення до набрання рішенням у даній справі законної сили; відповідачем не пропонувався графік погашення заборгованості та не здійснено істотну сплату суми боргу.

У клопотанні від 20.10.2026 інформує суд про сплату відповідачем 14.10.2026 та 16.10.2026 800000,00 грн. та 400000,00 грн. відповідно, з чого позивач робить висновок про необґрунтованість шестимісячного розстрочення виконання судового рішення.

Розглянувши заяву ТОВ "ВВТ Груп" з доданими документами, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Приписами ч.ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Для надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення суд у кожному конкретному випадку оцінює, чи існують обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Отже, особа, яка звертається із заявою про відстрочку або розстрочку, повинна надати докази наявності таких обставин у справі.

Відповідно до положень статей 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (п.п. 1-2 ст. 86 ГПК України).

На підтвердження існування виняткових обставин для розстрочення виконання судового рішення відповідачем надано копію Генерального договору про надання банківських послуг від 30.11.2023, укладеного між ТОВ "ВВТ Груп" та АТ "ПУМБ" щодо надання 60000000,00 грн. кредиту; договору про послугу кредитної лінії від 30.11.2023, укладеного між ТОВ "ВВТ Груп" та АТ "ПУМБ" щодо відкриття кредитної лінії з лімітом 40000000,00 грн.; додаткового договору №11 від 18.06.2026 до кредитної лінії, укладеного між АТ "Банк КД" та ТОВ "ВВТ Груп" щодо терміну погашення траншів в сумі 478600,00 дол. США в період з 25.08.2026 по 13.09.2026; кредитного договору №29/2020-К від 27.08.2020, укладеного між ПАТ "Банк "Кліринговий дім" та ТОВ "ВВТ Груп" щодо відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 2140000,00 дол. США; довідку АТ "Банк КД" з повідомленням, що станом на 12.08.2026 заборгованість ТОВ "ВВТ Груп" становить 953820,00 дол. США, прострочена заборгованість відсутня.

Також відповідачем долучено до заяви копії платіжних інструкцій на підтвердження перерахування обов`язкових платежів до бюджету, сплати передбачених кредитними договорами коштів на погашення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, траншів. Окрім того, ТОВ "ВВТ Груп" надано штатних розклад товариства, з якого вбачається працевлаштування у ТОВ "ВВТ Груп" 6 осіб.

З матеріалів заяви слідує, що на виконання судового рішення у даній справі відповідачем сплачено позивачу 100000,00 грн. 06.10.2026, 800000,00 грн. 14.10.2026 та 400000,00 грн. 16.10.2026.

Суд вважає, що наведені боржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Так, надані докази не свідчать про неможливість виконання судового рішення в цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, тобто не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Зокрема, боржником не було надано належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 ГПК України доказів в обґрунтування поданої заяви, які б свідчили про існування загрози банкрутства ТОВ "ВВТ Груп", відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, як і не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках останнього (банківських довідок про стан рахунків, виписок з банківських рахунків, фінансової звітності товариства тощо).

Суд не вбачає підстав визнавати винятковими обставини існування у Відповідача зобов`язань з повернення кредитних коштів та визначення ним таких зобов`язань пріоритетними, чим нівелюються грошові вимоги позивача за судовим рішенням у даній справі, позаяк при користуванні коштами на умовах кредитування Відповідач повинен був враховувати розмір доходів та усвідомлювати, що на час кредитування він несе зобов`язання щодо погашення використаних кредитних коштів.

Аналогічно виконання зобов`язань перед контрагентами та працівниками є виключно питанням внутрішньої господарської діяльності та фінансового планування Відповідача, а відтак останні не можуть створювати для Позивача негативних юридичних наслідків, зокрема, в межах спірних правовідносин.

З приводу доводів Відповідача про обмеження в експорті зерна, суд зазначає, що ТОВ "ВВТ Груп" не надано жодного доказу настання саме для нього негативних наслідків від блокування портів, зокрема, понесення збитків, неможливості продати зерно, не виконання контрагентами зобов`язань тощо.

При цьому, негативні наслідки введення воєнного стану впливають на господарську діяльність як відповідача, так і позивача, тому військова агресія російської федерації не може бути підставою для розстрочення виконання грошових зобов`язань перед позивачем, оскільки призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Додатково суд приймає до уваги значну, майже річну, тривалість невиконання зобов`язання.

За наведеного, з огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановлені судом обставини довготривалого невиконання ТОВ "ВВТ Груп" своїх зобов`язань перед ТОВ "Десна Агроплюс" та з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 331 ГПК України правових підстав для відстрочення розстрочення виконання судового рішення у справі №924/213/26.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (частина сьома статті 331 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "ВВТ Груп" від 08.10.2026 про розстрочення виконання судового рішення у справі №924/213/26.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви ТОВ "ВВТ Груп" від 08.10.2026 про розстрочення виконання судового рішення у справі №924/213/26 відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення суддею, 21.10.2026, та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

повний текст ухвали складено 22.10.2026

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в ел. кабінети