Рішення № 140831869, 14.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2614/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомФермерського господарства "Альянс", Харківська область, Чугуївський район, с. РоздольнедоТовариства з обмеженою відповідальністю "ВК АГРО", Полтавська область, Полтавський район, с. Щербаніпростягнення 3 912 673,85 грнза участю представників:

позивача - Оріщенко Н.С., Бардакової А.О.

відповідача - Петренка С.В.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Альянс» (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО», в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 3 912 673,85 грн, з яких: 370 552,08 грн вартість неприйнятого та неоплаченого товару за договором поставки, 3 542 121,77 грн штраф. Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, у тому числі судовий збір у розмірі 46 952,09 грн за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу орієнтовний розмір яких становить 100 000,00 грн, та «гонорар успіху» у розмірі 2% від суми задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 та Специфікацією № 1 до Договору поставки № 1-0201/2026 від 02.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу відповідно до ст. 166 ГПК України встановлено строк п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив. Також відповідачу відповідно до ст. 167 ГПК України встановлено п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

11.08.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» - адвокатом Вовк С.С. подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 19744 від 12.08.2026).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що відповідач визнає: укладення сторонами 02.01.2026 Договору поставки та Специфікації № 1 до нього - із застереженням щодо редакції розділу 5 Договору поставки; поставку та прийняття відповідачем партій товару від 02.01.2026 (103 620,00 кг на суму 1 916 970,42 грн) та від 05.01.2026 (108 160,00 кг на суму 2 000 960,45 грн), а всього - 211 780,00 кг на загальну суму 3 917 930,87 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними та актами приймання-передачі; перерахування відповідачем на користь позивача у період з 02.01.2026 по 15.01.2026 грошових коштів на загальну суму 5 465 459,20 грн; перебування гороху, у тому числі 788 220,00 кг, «що підлягав поставці на користь ТОВ «ВК АГРО», на балансі ФГ «АЛЬЯНС» як власності господарства станом на 04.06.2026 та 22.07.2026. При цьому, відповідач не визнає: відвантаження та поставку партії товару 08.01.2026 у кількості 103 680,00 кг, а так само її «повернення» на склад позивача 17.01.2026; надання товару в розпорядження покупця у розумінні ч. 3 ст. 664 ЦК України та його ідентифікацію для цілей Договору поставки; відмову ТОВ «ВК АГРО» від прийняття товару та прострочення його прийняття; погодження сторонами редакції Договору поставки, яка містить п. 5.5 (штраф у розмірі 30 % від вартості неприйнятого товару); настання строку виконання зобов`язання з остаточного (другого етапу) розрахунку; розмір заявлених до стягнення сум - як основної вимоги, так і штрафу. Вимога про стягнення 370 552,08 грн ґрунтується на твердженні позивача про те, що 08.01.2026 партію товару в кількості 103 680,00 кг було відвантажено на автомобільний транспорт покупця на умовах FCA, а відтак покупець зобов`язаний доплатити залишок її вартості. Це твердження не відповідає дійсності, оскільки товар складських приміщень ФГ «АЛЬЯНС» не залишав і покупцю не передавався. Видаткові накладні № 10, № 11, № 12, № 13 від 08.01.2026 та акти приймання-передачі до них підписані лише позивачем, що він визнає у позовній заяві, зазначаючи про направлення покупцю накладних, «підписаних зі сторони ФГ «АЛЬЯНС». Товарно-транспортні накладні № 1095 - № 1098 від 08.01.2026 складені самим позивачем і за своїм призначенням підтверджують перевезення вантажу, а не передання товару у власність покупця. Водії не є уповноваженими представниками ТОВ «ВК АГРО» на приймання товару за кількістю та якістю; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем не надано. Приймання товару за кількістю та якістю, передбачене п. 2.5 Договору поставки та п. 3 Специфікації № 1, не здійснювалося, лабораторні дослідження у Пункті розвантаження не проводилися, оскільки товар до Пункту розвантаження не прибував. Твердження позивача про «повернення» товару 17.01.2026 на прохання покупця не підтверджене жодним двостороннім документом: не складено ані акта повернення товару, ані товарно-транспортної накладної на зворотне перевезення, ані акта приймання товару на зберігання. Показово, що на завантаження 08.01.2026 позивач оформив чотири товарно-транспортні накладні, а на зворотне перевезення того самого обсягу - жодного перевізного документа. Більше того, ця версія спростовується власними обліковими даними позивача, наведеними у позовній заяві: залишок гороху на складі ФГ «АЛЬЯНС» на кінець дня 17.01.2026 становить 3 019 820,00 кг і є тотожним залишку на кінець дня 05.01.2026 - 3 019 820,00 кг. Отже, облікова операція з вибуття 103 680,00 кг, датована 08.01.2026, була спростована самим позивачем, а фактичний обсяг товару на його складі після 05.01.2026 не змінювався. Крім того, позивач у позовній заяві визнає, що «загальна сума здійснених оплат склала 1 547 525,33 грн» (391 275,08 грн + 1 156 250,25 грн), проте у розрахунку позовних вимог оперує іншою величиною - 1 547 528,33 грн, включаючи до оплат за цю партію 3,00 грн, які, за його ж твердженням, є надлишком оплати за партію від 05.01.2026. Заявлена до стягнення сума 370 552,08 грн не узгоджується з первинними документами, на які посилається сам позивач, і не є доведеною за розміром. Далі, момент виконання постачальником обов`язку з передання товару і момент переходу права власності визначаються за цим Договором не базисом FCA, а виключно двосторонньою підписаною видатковою накладною. Оскільки видаткові накладні № 10 - № 13 від 08.01.2026 покупцем не підписані, поставка не відбулася, а право власності на товар до ТОВ «ВК АГРО» не перейшло. Товар не є і не був наданий у розпорядження покупця, а перебував і перебуває у вільному господарському обороті позивача, який розпоряджався ним на власний розсуд. Строк виконання зобов`язання з остаточного розрахунку не настав. Товар до Пункту розвантаження не прибував, якісні показники акредитованою лабораторією покупця не визначалися, остаточна ціна партії не перераховувалася, оригінали документів, визначених п. 2.5 Договору поставки, покупцю не передавалися. Відповідач не відмовлявся від прийняття товару, прострочення допущене самим постачальником. Окрім зазначеного, п. 5.5 Договору в редакції позивача сторонами не погоджено. Вимога про стягнення 3 542 121,77 грн штрафу ґрунтується виключно на п. 5.5 Договору поставки в редакції, копію якої позивач подав до суду. ТОВ «ВК АГРО» заперечує погодження сторонами цієї редакції. У відповідача ТОВ «ВК АГРО» перебуває власний примірник Договору поставки, підписаний головою ФГ «АЛЬЯНС» Юрковою Л.В. та директором ТОВ «ВК АГРО» Веселовим О.Г. і скріплений печатками обох сторін. Його текст істотно відрізняється від копії позивача саме у розділі 5 «Відповідальність сторін». Наявні розбіжності Договору і в інших положеннях. Відповідач заперечує зміст і достовірність роздрукувань позивача електронного листування та листування у месенджерах WhatsApp і Viber. Умова про штраф у розмірі 30 % істотно погіршує становище покупця, її наявність у договорі не презюмується. Навіть за редакцією позивача підстав для нарахування штрафу немає, оскільки відмови від прийняття товару не було, прострочення прийняття товару відсутнє. Крім того, ТОВ «ВК АГРО» заперечує проти заявленого позивачем орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 100 000,00 грн та «гонорару успіху» у розмірі 2 % від суми задоволених вимог як неспівмірних зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Разом із цим, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат ТОВ «ВК АГРО» становить 200 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

12.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» надійшла зустрічна позовна заява до Фермерського господарства «Альянс», в якій позивач (за зустрічним позовом) просить стягнути з відповідача 1 561 684,63 грн, з яких: - 1 547 528,33 грн - сума попередньої оплати за непоставлений товар; - 11 065,89 грн - 3 % річних; - 3 090,41 грн - інфляційні втрати. Також, позивач просить стягнути з Фермерського господарства «Альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» судові витрати, у тому числі судовий збір у розмірі 18740,22 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2026 залишено без руху зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» до Фермерського господарства «Альянс» про стягнення 1 561 684,63 грн, визначено спосіб та строк усунення недоліків.

17.08.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача Фермерського господарства «Альянс» - адвокатом Оріщенко Н.С. подано до суду відповідь на відзив (вх. № 20214 від 18.08.2026).

У відповіді на відзив представник позивача наполягає на позовних вимогах та вважає їх обґрунтованими та доведеними належними доказами. Зазначає про достовірність листування сторін в процесі укладення та виконання Договору поставки, яке здійснювалося в першу чергу через електронні пошти як зі сторони ФГ «АЛЬЯНС» ІНФОРМАЦІЯ_1, так і зі сторони ТОВ «ВК АГРО» tov.vkagro@gmail.com. Саме вказані електронні пошти зазначені у реквізитах сторін у Договорі поставки. Додатково, мало місце також листування представників через відповідні телефонні месенджери. З боку ТОВ «ВК АГРО» після отримання від ФГ «АЛЬЯНС» листів з надісланими видатковими накладними та актами приймання-передачі жодних заперечень до таких документів надано не було. Після отримання видаткових накладних, ТОВ «ВК АГРО» самостійно направляло ФГ «АЛЬЯНС» реєстр завантаження та розвантаження, у якому зафіксовані завантаження, у тому числі, за 08.01.2026. На думку сторони позивача, позиція відповідача ТОВ «ВК АГРО», викладена у відзиві, суперечить його попередній господарській поведінці. Також зазначено, що ТТН підтверджують факт переміщення товару, в даному випадку - переміщення гороху зі складських приміщень ФГ «АЛЬЯНС» у транспортні засоби ТОВ «ВК АГРО», який є перевізником за ТТН. При цьому, наявність підписів водіїв на ТТН свідчить про прийняття вантажу, адже такі підписи, за вимогами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, проставляються вже після прийняття вантажу. ТТН підтверджує факт здійснення ФГ «АЛЬЯНС» як постачальником усіх дій, які він нього вимагалися, для здійснення поставки Товару. Далі, місцем приймання Товару вказано пункт поставки, а не пункт розвантаження товару чи будь-яке інше місце. За умовами Специфікації, пунктом поставки є Харківська область, Чугуївський район, с. Роздольне, вул. Молодіжна, 1а. Вказівка на пункт розвантаження міститься у умовах специфікації щодо визначення якості товару та щодо оплати товару. Однак, жодних заперечень щодо якості Товару і неприйняття Товару через його неналежну якість відповідач не надавав. Як вказано вище, ТТН підтверджують вибуття товару з пункту поставки та приймання вантажу водіями Покупця. Відтак, факт приймання Товару в пункті поставки вже свідчить про те, Покупець не мав заперечень щодо кількості та якості такого товару та прийняв такий товар. Також зазначено, що відповідно до довідки та оборотно-сальдової відомості по субрахунку 271121, на початок дня 08.01.2026 обліковувалося 3 019 820,00 кг гороху, на кінець дня 08.01.2026 - 2 916 140,00 кг, що свідчить про вибуття 103 680,00 кг, які 08.01.2026 забрало ТОВ «ВК АГРО»; на початок дня 17.01.2026 обліковувалося 2 916 140,00 кг гороху, на кінець дня 17.01.2026 - 3 019 820,00 кг, що свідчить про прибуття 103 680,00 кг, які 08.01.2026 забрало ТОВ «ВК АГРО» та повернуло 17.01.2026. При цьому, зазначено, що посилання відповідача на передчасність вимоги про стягнення вартості Товару, у зв`язку з ненастанням передбачених Договором умов для остаточного розрахунку, є безпідставним. Обставини спірних правовідносин свідчать про фактичну відмову відповідача від прийняття товару, оскільки ТОВ «ВК АГРО» не вчинило дій, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, та одночасно повернуло частину вже поставленого товару. Щодо укладення сторонами Договору поставки в редакції позивача, зазначено, що про повний і безумовний акцепт пропозиції свідчить сам факт підписання відповідачем тієї редакції Договору, на яку посилається позивач. Обмін сторонами скан-копіями договору з проставленням на ньому печаток та підписів свідчить про підписання цього договору і вступ його в силу. Так, представник ТОВ «ВК АГРО» Юлія Лахно 05.02.2026 надсилала Договір поставки саме у редакції постачальника та просила обмінятися оригіналами такого Договору. При цьому, Договір у цій редакції фактично було підписано раніше - 02.01.2026 ФГ «АЛЬЯНС» направило у форматі .pdf скан-копію Договору поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 та Специфікації № 1 до такого Договору поставки в редакції постачальника, яка містить підписи обох сторін. Таким чином, у подальшому сторони обмінялися оригіналом цього Договору. Одночасно зазначено, що наявність у ТОВ «ВК АГРО» підписаного зі сторони ФГ «АЛЬЯНС» Договору поставки у попередній редакції є наслідком неуважності представників обох сторін - за даними доповідної записки економіста Скокової Я.А., орієнтовно в лютому 2026, до неї звернулась представник ТОВ «ВК АГРО» Лахно Ю. і сказала, що у них відсутні оригінали Договору і Специфікації і попросила ще раз їх підписати. При організації повторного підписання документів та їх надсилання на адресу ТОВ «ВК АГРО» Скокова Я.А. не звернула увагу на зміст редакції договору (окрім дати та номеру договору). Вірогідно, представником ТОВ «ВК АГРО» Лахно Ю. помилково або навмисно було відправлено позивачу на підпис Договір та Специфікацію в непогодженій редакції. Інші доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, представник позивача заперечує та вважає безпідставними. Відповідачем жодним чином не спростовані підстави позовних вимог і у відзиві на позовну заяву відповідач не надав належні контраргументи на доводи позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2026 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» до Фермерського господарства «Альянс» про стягнення 1 561 684,63 грн, повернуто у зв`язку з невиконанням відповідачем приписів суду щодо усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

У судовому засіданні 07.09.2026 Господарським судом Харківської області постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.09.2026 о 12:30 годині.

У судовому засіданні 14.09.2026 Господарським судом Харківської області постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 05.10.2026 о 12:15 годині.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2026 задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №23912 від 29.09.2026); ухвалено судове засідання призначене на 05.10.2026 о 12:15 годині проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» - адвокатом Вовк С.С. з власних технічних засобів.

У судовому засіданні 05.10.2026 Господарським судом Харківської області постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 08.10.2026 о 11:45 годині.

05.10.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» - адвокатом Вовк С.С. подано письмові пояснення на відповідь на відзив (вх. № 24386 від 05.10.2026), якими остання заперечує позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні повністю.

08.10.2026 в судовому засіданні судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 14.10.2026 о 11:00 годині.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» - адвоката Вовк С.С. про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів та зупинення провадження у справі на час проведення експертизи (вх. № 24850 від 08.10.2026).

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

У судовому засіданні 14.10.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2026 просив відмовити в задоволенні позову.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив таке.

02.01.2026 між Фермерським господарством «Альянс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» (Покупець) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 (далі - Договір) та Специфікацію № 1 до Договору поставки № 1-0201/2026 від 02.01.2026.

За умовами укладеного Договору поставки, Постачальник зобов`язується поставити у встановлений строк (строки), а Покупець - прийняти та оплатити зернові культури, далі за текстом - Товар (п. 1.1. Договору).

Найменування, кількість, ціна, загальна вартість Товару, порядок розрахунків за Товар, якість та інші характеристики Товару визначаються у Специфікаціях до цього Договору, які є невід`ємною його частиною (п. 1.2. Договору).

Термін поставки/відвантаження, умови (базис) поставки Товару, тип транспорту (якщо застосовано), а також інші умови, які Сторони бажають додатково узгодити, визначаються Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Поставка зазначеного в Специфікації обсягу (кількості) Товару може здійснюватися Постачальником окремими партіями (частинами). Окремою партією Товару за цим Договором вважається кількість Товару (його частина від повного обсягу), поставлена Постачальником окремо від іншого обсягу Товару протягом одної календарної доби або одного робочого дня (п. 2.1. Договору).

Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару у відповідності до визначених Сторонами у Специфікаціях правил поставки «Інкотермс-2020». У випадку розбіжностей між умовами цього Договору та правилами «Інкотермс-2020», пріоритет мають умови цього Договору (п. 2.2. Договору).

Ціна Товару за одиницю, загальна вартість та порядок розрахунків за поставку повного обсягу Товару або його окремої партії, попередньо узгоджуються Сторонами та зазначаються в Специфікації до цього Договору, також сторони погоджують, що в разі здійснення передоплати за Товар вона може здійснюватися поетапно, окремими частинами (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, загальна вартість (ціна) Договору становить суму, що складається із вартості кожної поставленої партії Товару, вказаної у відповідних видаткових накладних та/або Специфікаціях.

Положеннями п. 4.3 Договору визначено, що остаточна вартість Товару (партії) у випадку погодження сторонами здійснення поставки Товару а відкоригованими цінами визначається за наслідком перерахунку ціни Товару, здійсненого на підставі результатів щодо якісних показників Товару визначених лабораторією Покупця у Пункті розвантаження, відповідно до розділу 3 даного Договору.

Строк дії Договору встановлюється з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2026, а у випадку несвоєчасного виконання Сторонами своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (п. 7.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов Специфікації № 1 до Договору поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 (надалі Специфікація № 1), Постачальник зобов`язується здійснити відвантаження Товару на автомобільний транспорт Покупця на умовах FCA (товар завантажений в транспортний засіб на складі Постачальника), відповідно до правил Інкотермс 2020 на складі Постачальника (надалі - Пункт поставки).

Пункт поставки: Харківська область, Чугуївський район, с. Роздольне, вул. Молодіжна, 1а.

Поставка Товару здійснюється з моменту підписання даної Специфікації протягом 30 календарних днів.

Згідно умов Специфікації № 1, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар, а саме горох кількістю 1 000 000 кг (+-15%) за ціною 15,41667 грн за кг (без ПДВ).

Умовами Специфікації № 1 передбачені умови оплати товару, а саме: 1 етап - оплата в розмірі 80 % від суми поставки партії Товару здійснюється Покупцем у день завершення процесу навантаження партії товару на транспортний засіб. Постачальник зобов`язується надати Покупцю відповідний документ, що підтверджує факт навантаження (товарно-транспортна накладна); 2 етап - остаточний розрахунок за партію Товару проводиться Покупцем на підставі результатів щодо якісних показників Товару визначених акредитованою лабораторією Покупця у Пункті розвантаження, протягом 3 робочих днів після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку Постачальника встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних, що підтверджується фактом реєстрації податкової накладної, а також після підписання Сторонами додаткової угоди у разі коригування ціни за погодженням сторін, і після надання Покупцеві оригіналів усіх документів на Товар, що визначені у п. 2.5. Договору.

Остаточна вартість Товару визначається за наслідком перерахунку ціни на Партію Товару, здійсненого на підставі даних отриманих за результатами визначення якості лабораторією Покупця, у випадку погодження сторонами поставки Товару за перерахунком ціни.

Також умовами Специфікації № 1 передбачено, що у випадку наявності будь-якої заборгованості за оплату попередніх партій Товару, Продавець має право призупинити постачання наступних партій Товару та у такому випадку не несе відповідальність за недотримання визначених договором строків поставки на період такого притримання.

Специфікацією № 1 передбачено, що постачальник зобов`язаний в електронному вигляді надавати Покупцю на погодження графік відвантаження Товару, для забезпечення подачі Покупцем автотранспортних засобів.

Покупець в електронному вигляді надає перелік автотранспортних засобів, ПІБ водіїв, а також їх номера телефонів.

Ця Специфікація є невід`ємною частиною Договору сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, інші пункти Договору залишаються без змін (п. 7 Специфікації).

Щодо редакції вказаного Договору поставки позивач зазначає, що у процесі підписання Договору, сторонами проводилися перемовини щодо коригування умов такого Договору. Первісний проєкт Договору було запропоновано Покупцем - ТОВ «ВК АГРО», а ФГ «АЛЬЯНС» надавало свої пропозиції щодо внесення змін до умов Договору.

За наслідком погодження таких змін, сторонами було підписано Договір поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, а також Специфікацію № 1 до такого Договору, в остаточній редакції, яка додається до цього позову.

Також позивач зазначає, що підписання Договору поставки саме в редакції, яка надана ним до позову, підтверджується листами сторін, обмін якими здійснювався через їх електронні пошти - зі сторони ФГ «АЛЬЯНС» ІНФОРМАЦІЯ_1, зі сторони ТОВ «ВК АГРО» tov.vkagro@gmail.com. Саме вказані електронні пошти зазначені у реквізитах сторін у Договорі поставки. Крім того, відповідна інформація про погодження умов Договору міститься також і в переписках представників сторін через відповідні месенджери.

Так, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними Договору сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, за яким у сторін виникли взаємні права та обов`язки. Зокрема, у позивача як постачальника виник обов`язок поставити позивачу товар, а у відповідача як покупця - обов`язок прийняти та оплатити цей товар відповідно до умов Договору.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням, як стверджує позивач, відповідачем зобов`язань за Договором поставки.

У позовній заяві вказано, що на виконання умов Договору поставки, ФГ «АЛЬЯНС» на користь ТОВ «ВК АГРО» було відвантажено такі партії товару.

02.01.2026 позивачем здійснено відповідачу поставку товару загальною вартістю 1 916 970,42 грн у загальній кількості 103 620,00 кг.

Зазначене підтверджується видатковими накладними № 1 від 02.01.2026, № 2 від 02.01.2026, № 3 від 02.01.2026, № 4 від 02.01.2026 та актами приймання-передачі продукції до них, а також податковими накладними № 1 від 02.01.2026, № 2 від 02.01.2026, № 3 від 02.01.2026, № 4 від 02.01.2026. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 1081, № 1082, № 1083, № 1084.

На оплату вказаної партії Товару позивачем було виставлено відповідачу такі рахунки на оплату: рахунок № 1 від 02.01.2026 на суму 465 460,10 грн; рахунок № 2 від 02.01.2026 на суму 467 680,10 грн; рахунок № 3 від 02.01.2026 на суму 519 850,12 грн та рахунок № 4 від 02.01.2026 на суму 463 980,10 грн.

Загальна сума поставленого товару 02.01.2026 склала 1 916 970,42 грн, загальна сума оплат - 1 916 970,42 грн. Отже, всі зазначені рахунки від 02.01.2026 сплачені відповідачем у повному обсязі відповідно до інформаційних повідомлень про зарахування коштів від 02.01.2026.

Далі, 05.01.2026 позивачем здійснено відповідачу поставку товару загальною вартістю 2 000 960,45 грн та у загальній кількості 108 160,00 кг.

Зазначене підтверджується видатковими накладними № 6 від 05.01.2026, № 7 від 05.01.2026, № 8 від 05.01.2026, № 9 від 05.01.2026 та актами приймання-передачі продукції до них, а також податковими накладними № 5 від 05.01.2026, № 6 від 05.01.2026, № 7 від 05.01.2026, № 8 від 05.01.2026. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 1091, № 1092, № 1093, № 1094.

На оплату вказаної партії Товару позивачем було виставлено відповідачу такі рахунки на оплату: рахунок № 5 від 05.01.2026 на суму 467680,10 грн та рахунок № 6 від 05.01.2026 на суму 1 533 280,34 грн

Загальна сума поставленого товару склала 2 000 960,45 грн, загальна сума оплат - 2 000 963,45 грн (на 3,00 грн більше, аніж було передбачено у рахунках на оплату). Отже, всі зазначені рахунки від 05.01.2026 сплачені відповідачем у повному обсязі відповідно до інформаційних повідомлень про зарахування коштів від 05.01.2026, від 08.01.2026 та від 15.01.2026.

Далі, як зазначає позивач, 08.01.2026 ним здійснено відвантаження товару загальною вартістю 1 918 080,41 грн та у загальній кількості 103 680,00 кг, про що оформлені відповідні товарно-транспортні накладні, які містять підписи водіїв ТОВ «ВК АГРО» про отримання Товару, а саме: товарно-транспортна накладна № 1095 від 08.01.2026 на завантаження товару в кількості 25380 кг гороху - товар завантажено у автомобіль DAF XF 460 FT НОМЕР_3 з причепом BENALU TF34CZ НОМЕР_4, водій ОСОБА_1 НОМЕР_2; товарно-транспортна накладна № 1096 від 08.01.2026 на завантаження товару в кількості 25140 кг гороху - товар завантажено у автомобіль DAF XF 460 НОМЕР_5 з причепом BENALU TХ39 НОМЕР_6, водій ОСОБА_2 НОМЕР_7; товарно-транспортна накладна № 1097 від 08.01.2026 на завантаження товару в кількості 28000 кг гороху - товар завантажено у автомобіль DAF XF 460 НОМЕР_8 з причепом LAG 0-3-39 KC НОМЕР_9, водій ОСОБА_3 НОМЕР_10; товарно-транспортна накладна № 1098 від 08.01.2026 на завантаження товару в кількості 25160 кг гороху - товар завантажено у автомобіль DAF XF 460 НОМЕР_11 з причепом BENALU TХ39 НОМЕР_12, водій ОСОБА_4 НОМЕР_1.

Згідно із доводами позивача, за фактом завантаження гороху у вказані транспортні засоби, ФГ «АЛЬЯНС» було виставлено ТОВ «ВК АГРО» рахунки на оплату загальної кількості товару 103 680,00 кг загальною вартістю 1 918 080,41 грн, а саме: рахунок № 7 від 08.01.2026 на загальну суму 469 530,10 грн, з яких сума без ПДВ складає 391 275,08 грн та рахунок № 8 від 08.01.2026 на загальну суму 1 448 550,31 грн, з яких сума без ПДВ складає 1 207 125,26 грн.

Позивач вказує на те, що відповідачем ТОВ «ВК АГРО» здійснено часткову оплату вказаних рахунків, а саме: за платіжною інструкцією № 32 від 08.01.2026 проведено оплату з призначенням платежу «оплата за горох рах № 7 від 08.01.2026 в т.ч. ПДВ 20%» на суму 391 275,08 грн та за платіжною інструкцією № 33 від 08.01.2026 проведено оплату з призначенням платежу «оплата за горох рах № 8 від 08.01.2026 в т.ч. ПДВ 20%» на суму 1 156 250,25 грн. Загальна сума здійснених оплат склала 1 547 525,33 грн. За першою подією - фактом оплати Товару, ФГ «АЛЬЯНС» зареєстровано податкову накладну № 20 від 08.01.2026 на суму 1 092 548,55 грн (з урахуванням здійснених поставок та оплат за попередні партії, податкова накладна була зареєстрована на залишок оплати).

На переконання позивача, у порушення умов Договору, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо отримання та оплати товару.

Так, позивач зазначає, що ним 08.01.2026 здійснено відвантаження товару загальною вартістю 1 918 080,41 грн у загальній кількості 103 680,00 кг, направлено відповідачу рахунки на оплату № 7 від 08.01.2026 та № 8 від 08.01.2026 на відповідні партії гороху за 08.01.2026, які в подальшому сплачувалися відповідачем ТОВ «ВК АГРО», направлено видаткові накладні, підписані зі сторони позивача ФГ «АЛЬЯНС» № 10, № 11, № 12, № 13 від 08.01.2026, а також акти приймання-передачі до таких видаткових накладних за 08.01.2026, а 12.01.2026 ТОВ «ВК АГРО» направило ФГ «АЛЬЯНС» реєстр завантаження та розвантаження, у якому зафіксовані завантаження за 02.01.2026, 05.01.2026 та 08.01.2026.

Як стверджує позивач, через декілька днів після завантаження 08.01.2026 Товару в транспортні засоби відповідача та їх відпуску з території ФГ «АЛЬЯНС», з боку відповідача ТОВ «ВК АГРО» надійшло прохання про те, щоб завантажений у транспортні засоби ТОВ «ВК АГРО» товар тимчасово повернувся до пункту розвантаження складських приміщень ФГ «АЛЬЯНС», був зсипаний з транспортних засобів і прийнятий ФГ «АЛЬЯНС» на умовне зберігання. Однак, 17.01.2026 товар (раніше відвантажений горох) було повернуто до складських приміщень ФГ «АЛЬЯНС. У подальшому, жодних дій з боку ТОВ «ВК АГРО» щодо отримання товару, вчинено не було, із жодними пропозиціями щодо внесення змін до Договору чи вимогами про здійснення поставки товару ТОВ «ВК АГРО» не зверталося.

Позивач ФГ «АЛЬЯНС» наполягає на тому, що не відмовлялося від Договору поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, товар (горох), що підлягає поставці за вказаним Договором, з моменту укладання Договору і по даний час, перебуває у необхідній кількості за визначеною у Договорі адресою.

При цьому, як зазначено, ТОВ «ВК АГРО» протягом тривалого часу не висловлювало бажання повернути кошти, не зверталося до ФГ «АЛЬЯНС» з усними чи письмовими претензіями та вимогами про сплату грошових коштів. Однак, 28.04.2026 ФГ «АЛЬЯНС» отримало від ТОВ «ВК АГРО» вимогу за вих. № 1-2804/26 про сплату заборгованості за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 на суму 1 547 528,33 грн. У відповідь на вимогу за вих. № 1-2804/26, ФГ «АЛЬЯНС» направило лист-відповідь із зустрічною претензією про прийняття та оплату товару за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 за вих. № 27/05-1 від 27.05.2026. Жодних відповідей на вказаний лист не надходило.

Оскільки з боку ТОВ «ВК АГРО» допущено порушення обов`язків Покупця за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, а з поведінки Покупця вбачається відмова (небажання, втрата інтересу) приймати (забирати) готовий до передачі та наданий у розпорядження Покупця товар, то на переконання позивача, він має право вимагати оплати товару. Сума недоплати за партію товару від 08.01.2026 складає 370 552,08 грн.

Таким чином, відповідач прийнявши Товар за Договором, не мотивовано відмовляється здійснити оплату поставленого Товару.

Отже, враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача на свою користь залишку оплати за партію товару, який був відвантажений 08.01.2026, а саме про стягнення 370 552,08 грн, а також стягнення штрафних санкцій в сумі 3 542 121,77 грн за відмову в прийнятті всього погодженого сторонами обсягу товару.

У свою чергу відповідач ТОВ «ВК АГРО» зазначає, що повністю заперечує позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача заборгованості в сумі 370 552,08 грн - вартість неприйнятого та неоплаченого товару, а також суму штрафу в розмірі 3 542 121,77 грн.

Вказує на те, що визнає лише укладення сторонами 02.01.2026 Договору поставки та Специфікації № 1 до нього - із застереженням щодо редакції розділу 5 Договору поставки; поставку та прийняття відповідачем партій товару від 02.01.2026 (103 620,00 кг на суму 1 916 970,42 грн) та від 05.01.2026 (108 160,00 кг на суму 2 000 960,45 грн), а всього - 211 780,00 кг на загальну суму 3 917 930,87 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними та актами приймання-передачі; перерахування відповідачем на користь позивача у період з 02.01.2026 по 15.01.2026 грошових коштів на загальну суму 5 465 459,20 грн; перебування гороху, у тому числі 788 220,00 кг, «що підлягав поставці на користь ТОВ «ВК АГРО», на балансі ФГ «АЛЬЯНС» як власності господарства станом на 04.06.2026 та 22.07.2026.

Разом із цим відповідач повністю не визнає відвантаження та поставку партії товару 08.01.2026 у кількості 103 680,00 кг, а так само її «повернення» на склад позивача 17.01.2026; надання товару в розпорядження покупця та його ідентифікацію для цілей Договору поставки; відмову ТОВ «ВК АГРО» від прийняття товару та прострочення його прийняття; погодження сторонами редакції Договору поставки, яка містить п. 5.5 (штраф у розмірі 30 % від вартості неприйнятого товару); настання строку виконання зобов`язання з остаточного (другого етапу) розрахунку, а, відповідно, і розмір заявлених до стягнення сум - як основної вимоги, так і штрафу.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач наполягає на тому, що товар не залишав складських приміщень позивача ФГ «АЛЬЯНС» і йому, як покупцю, не передавався. Видаткові накладні № 10, № 11, № 12, № 13 від 08.01.2026 та акти приймання-передачі до них підписані лише позивачем. З боку ТОВ «ВК АГРО» зазначені документи не підписувалися. Товарно-транспортні накладні № 1095 - № 1098 від 08.01.2026 також складені самим позивачем і за своїм призначенням підтверджують перевезення вантажу, а не передачу товару у власність покупця. При цьому, як зазначено, водії не є уповноваженими представниками ТОВ «ВК АГРО» на приймання товару за кількістю та якістю. Товар до Пункту розвантаження 08.01.2026 не прибував, якісні показники акредитованою лабораторією покупця не визначалися, остаточна ціна партії не перераховувалася, оригінали документів, визначених п. 2.5 Договору поставки, покупцю не передавалися. Отже, вказані обставини унеможливили підписання видаткових накладних або вчинення дій щодо відмови від їх підписання.

Крім того, відповідач повністю заперечує про наявність прохання з його боку про відкликання товару після завантаження. Повністю заперечує і відмову зі свого боку від товару. Зазначає, що сума 1 547 525,33 грн є попередньою оплатою з боку відповідача за непоставлений позивачем товар 08.01.2026.

Окрім викладеного, відповідач зазначає, що п. 5.5 Договору в редакції позивача сторонами не погоджено. Вимога про стягнення 3 542 121,77 грн штрафу ґрунтується виключно на п. 5.5 Договору поставки в редакції, копію якої позивач подав до суду. ТОВ «ВК АГРО» заперечує погодження сторонами цієї редакції Договору. У відповідача ТОВ «ВК АГРО» перебуває власний примірник Договору поставки, підписаний головою ФГ «АЛЬЯНС» Юрковою Л.В. та директором ТОВ «ВК АГРО» Веселовим О.Г. і скріплений печатками обох сторін. Його текст істотно відрізняється від копії позивача саме у розділі 5 «Відповідальність сторін». Наявні розбіжності Договору і в інших положеннях. Також, відповідач заперечує зміст і достовірність роздрукувань позивача електронного листування та листування у месенджерах WhatsApp і Viber.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ч. 3 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, за змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Так, згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи із позовних вимог, суд зазначає, що предметом доказування в межах даної справи є здійснення господарської операції між сторонами, а також наявність чи відсутність у відповідача заборгованості за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 та Специфікацією № 1 до Договору поставки № 1-0201/2026 від 02.01.2026, та наявність чи відсутність розбіжностей у примірниках зазначеного Договору у сторін.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем Товару відповідачу 02.01.2026 загальною вартістю 1 916 970,42 грн у загальній кількості 103 620,00 кг підтверджується видатковими накладними (підписаними обома сторонами та з відбитками печаток) № 1 від 02.01.2026, № 2 від 02.01.2026, № 3 від 02.01.2026, № 4 від 02.01.2026 та актами приймання-передачі продукції до них, а також податковими накладними № 1 від 02.01.2026, № 2 від 02.01.2026, № 3 від 02.01.2026, № 4 від 02.01.2026. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 1081, № 1082, № 1083, № 1084.

Виставлені позивачем рахунки на оплату поставленого товару № 1 від 02.01.2026 на суму 465 460,10 грн, № 2 від 02.01.2026 на суму 467 680,10 грн, № 3 від 02.01.2026 на суму 519 850,12 грн та № 4 від 02.01.2026 на суму 463 980,10 грн, сплачені відповідачем у повному обсязі відповідно до платіжних інструкцій від 02.01.2026.

Також встановлено, що факт поставки позивачем Товару відповідачу 05.01.2026 загальною вартістю 2 000 960,45 грн та у загальній кількості 108 160,00 кг підтверджується видатковими накладними (підписаними обома сторонами та з відбитками печаток) № 6 від 05.01.2026, № 7 від 05.01.2026, № 8 від 05.01.2026, № 9 від 05.01.2026 та актами приймання-передачі продукції до них, а також податковими накладними № 5 від 05.01.2026, № 6 від 05.01.2026, № 7 від 05.01.2026, № 8 від 05.01.2026. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 1091, № 1092, № 1093, № 1094.

Виставлені позивачем рахунки на оплату поставленого товару № 5 від 05.01.2026 на суму 467680,10 грн та № 6 від 05.01.2026 на суму 1 533 280,34 грн, сплачені відповідачем у повному обсязі відповідно до платіжних інструкцій від 05.01.2026, від 08.01.2026 та від 15.01.2026.

Отже, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не спростовується та не заперечується факт поставки позивачем 02.01.2026 та 05.01.2026 партій товару відповідачу, а також факт прийняття відповідачем товару та оплати у повному обсязі вартості поставленого товару.

Між тим, позивач наполягає на відмові відповідача від отримання відвантаженого позивачем товару 08.01.2026 та здійснення відповідачем лише часткової оплати рахунків від 08.01.2026, а відповідач у повному обсязі заперечує відвантаження та поставку йому партії товару 08.01.2026 у кількості 103 680,00 кг, а так само її повернення на склад позивача 17.01.2026. Також відповідач стверджує, що сума 1 547 525,33 грн є попередньою оплатою з боку відповідача за непоставлений позивачем товар 08.01.2026.

Як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних № 1095 від 08.01.2026, № 1096 від 08.01.2026, № 1097 від 08.01.2026 та № № 1098 від 08.01.2026, ним здійснено відвантаження товару загальною вартістю 1 918 080,41 грн та у загальній кількості 103 680,00 кг.

Разом із цим, зазначені товарно-транспортні накладні містять лише підпис відповідальної особи позивача та печатку позивача. Однак, не підписані відповідальною особою відпоідача та не містять його печатки.

До зазначених вище товарно-транспортних накладних від 08.01.2026 позивачем додано відповідні Акти прийому-передачі продукції, які у свою чергу, також не містять у собі інформації про отримання товару відповідачем.

Суд зазначає, що у видаткових накладних № 10 від 08.01.2026, № 11 від 08.01.2026, № 12 від 08.01.2026 та № 13 від 08.01.2026 відсутня печатка Покупця та підпис уповноваженої особи на отримання Товару, а тому ці видаткові накладні не можна вважати доказами поставки Товару за Договором.

Також, суд не приймає посилання позивача на зареєстровану ним податкову накладну № 20 від 08.01.2026, як на доказ поставки Товару відповідачу за Договором № 1-0201/2026 від 02.01.2026, з огляду на таке.

Згідно із п. 201.7, 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Тобто, податкова накладна складається лише за фактом здійснення господарських операцій, що мають бути підтверджені документально.

У матеріалах справи відсутні докази, які дозволяють суду пересвідчитись у фактичному повному або частковому постачанні товару відповідачу 08.01.2026, саме лише складення та реєстрація податкової накладної позивачем не є доказом поставки товару, як це стверджує позивач.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів неможливості підписання видаткових накладних в момент поставки Товару, а також доказів обізнаності відповідача про день та час поставки товару на адресу, зазначену в Специфікації № 1 до Договору поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026.

На підтвердження своїх доводів щодо відвантаження відповідачу товару 08.01.2026, позивачем додано до позовної заяви роздруківку переписки з месенджерів, яка на переконання суду, не підтверджує факт спілкування представників сторін саме з приводу відвантаження та поставки товару за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026. На підставі такого доказу неможливо встановити обставини, що входять до предмету доказування.

Водночас, не підтверджена належним чином і відправка відповідачу з боку позивача реєстру завантаження, оскільки поштова накладна на відправку не містить опису вкладення, а тому неможливо достеменно встановити які саме вкладення містила така відправка (посилка).

Недоведеним з боку позивача залишається і той факт, що відповідачу дійсно надходив товар за товарно-транспортними накладними № 1095 від 08.01.2026, № 1096 від 08.01.2026, № 1097 від 08.01.2026 та № № 1098 від 08.01.2026 та він відмовився від його прийняття та/або повідомляв позивача про відкликання товару після його відвантаження або поставки. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а з боку сторін суду не надано.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, а позивачем не заперечується той факт, що саме відповідач ТОВ «ВК АГРО» звернулося до ФГ «АЛЬЯНС» 28.04.2026 із Вимогою (претензією) про сплату заборгованості за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, з якої вбачається, що на виконання умов Договору Постачальник не в повному обсязі здійснив поставку продукції на користь Покупця, що підтверджується видатковими накладними та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2026, підписаним Покупцем. Станом на 31.03.2026 заборгованість Постачальника перед Покупцем становить 1 547 528,33 грн. Відтак, відповідач вимагав від позивача у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги сплатити на його користь заборгованість за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 у розмірі 1 547 528,33 грн.

У свою чергу, вже 27.05.2026 позивач у відповідь на Вимогу відповідача, надіслав останньому зустрічну претензію.

Слід зазначити, що позивач, окрім зазначених вище доводів, наводить й інші, не підтверджені належними доказами, що на думку суду, є лише припущеннями з боку позивача.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України, на підтвердження факту здійснення поставки 08.01.2026 позивачем товару відповідачу та, відповідно, відмови відповідача від прийняття поставленого товару, матеріали справи не містять.

Окрім іншого, позивач, посилаючись на ч. 4 ст. 689 ЦК України, зазначає, що має право вимагати оплату товару, оскільки з поведінки відповідача, як покупця, вбачається відмова (небажання, втрата інтересу) примати (забирати) готовий до передачі товар.

Суд зауважує, що стаття 689 ЦК України не містить частини 4, на яку посилається позивач у своїх доводах.

Отже, виходячи з викладеного вище, жодних належних, беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення відповідачем умов Договору поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, суду не надано, та яких було б достатньо для підтвердження наявності таких порушень з боку відповідача, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про порушення відповідачем умов зазначеного Договору.

Доказів, які б спростовували правильність висновків суду матеріали справи не містять.

Далі, згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до матеріалів справи, оскільки з боку відповідача допущено порушення обов`язків покупця за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, позивачем на підставі п. 5.5, п. 5.8 Договору нараховано штраф у розмірі 3 542 121,77 грн.

Водночас, як зазначає позивач, відповідно до викладеної у п. 5.5 умови Договору, штраф визначається від вартості неприйнятого товару, а не від суми заборгованості покупця. Отже, розрахунок штрафу здійснюється позивачем саме від вартості неприйнятого покупцем товару, яка складає 11 807 072,55 грн з ПДВ, і здійснення покупцем часткової оплати відвантаженої 08.01.2026 партії товару, не змінює базу для нарахування штрафу.

У свою чергу відповідач повністю заперечує наявність у Договорі п. 5.5. Зазначає, що п. 5.5 Договору, в редакції позивача, сторонами не погоджено, а ТОВ «ВК АГРО» заперечує погодження сторонами цієї редакції Договору. При цьому, у відповідача ТОВ «ВК АГРО» перебуває власний примірник Договору поставки, підписаний головою ФГ «АЛЬЯНС» Юрковою Л.В. та директором ТОВ «ВК АГРО» Веселовим О.Г. і скріплений печатками обох сторін, текст якого істотно відрізняється від копії позивача, як у розділі 5 «Відповідальність сторін», так і має наявні розбіжності і в інших його положеннях.

Щодо наявності у сторін двох примірників Договору поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 з відмінним один від одного текстом, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, сторони мають два примірники одного Договору поставки № 1-0201/2026 від 02.01.2026 з відмінним (різним) текстом.

Вимога позивача про стягнення 3 542 121,77 грн штрафу ґрунтується виключно на п. 5.5 Договору поставки в редакції, копію якої позивач подав до суду.

При цьому, відповідач ТОВ «ВК АГРО» заперечує погодження сторонами цієї редакції Договору.

Встановлено, що текст зазначеного Договору істотно відрізняється саме у розділі 5 «Відповідальність сторін».

Так, примірник позивача містить пункти 5.5, 5.6, 5.7, 5.8 Договору, тоді як примірник відповідача таких пунктів не містить.

Аналогічні розбіжності наявні і в інших положеннях: у примірнику відповідача п. 4.1 містить абзац про неостаточність ціни до отримання результатів лабораторних досліджень, а у примірнику позивача цей абзац відсутній; п. 4.4 у примірнику відповідача не містить застереження «виключно у випадку погодження сторонами»; п. 4.7 у примірнику позивача доповнено словами «з його вини»; у примірнику позивача додатково наявні п.п. 3.3.1 і 3.3.2.

На переконання відповідача, усі без винятку розбіжності Договору поліпшують становище виключно позивача (постачальника), що виключає версію останнього про технічну помилку.

При цьому, позивач зазначає у позовній заяві, що у процесі підписання Договору, сторонами проводилися перемовини щодо коригування умов такого Договору. Первісний проєкт Договору було запропоновано Покупцем - ТОВ «ВК АГРО», а ФГ «АЛЬЯНС» надавало свої пропозиції щодо внесення змін до умов Договору. За наслідком погодження таких змін, сторонами було підписано Договір поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026, а також Специфікацію № 1 до такого Договору, в остаточній редакції, яка додається позивачем до цього позову.

Одночасно позивачем зазначено, що наявність у відповідача ТОВ «ВК АГРО» підписаного зі сторони позивача ФГ «АЛЬЯНС» Договору поставки у попередній редакції є наслідком неуважності представників обох сторін - за даними доповідної записки економіста Скокової Я.А., орієнтовно в лютому 2026, до неї звернулась представник ТОВ «ВК АГРО» Лахно Ю. і сказала, що у них відсутні оригінали Договору і Специфікації та прохала ще раз їх підписати. При організації повторного підписання документів та їх надсилання на адресу ТОВ «ВК АГРО» Скокова Я.А. не звернула увагу на зміст редакції договору (окрім дати та номеру договору). Вірогідно, представником ТОВ «ВК АГРО» Лахно Ю. помилково або навмисно було відправлено позивачу на підпис Договір та Специфікацію в непогодженій редакції.

Відтак, жодна із сторін не заперечує факту наявності двох примірників Договору поставки сільськогосподарської продукції № 1-0201/2026 від 02.01.2026 з відмінним один від одного текстом.

Водночас, кожна із сторін наполягає на дійсності саме своєї редакції Договору.

Відповідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз.1 ч.1 ст. 207 ЦК України).

Крім того, також допускається відтворення змісту правочину за допомогою сучасних технічних засобів передання інформації, без обмеження їх переліку (телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку).

Тлумачення абз.1 ч.1 ст. 207 ЦК України свідчить, що правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами, зокрема, першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Верховний Суд сформулював знакову позицію у постанові Касаційного цивільного суду від 18.08.2022 у справі № 613/1436/17. Вона стосується ситуацій, коли виникає так звана «конкуренція» примірників одного й того самого договору - тобто коли позивач і відповідач подають до суду два оригінальні документи, які містять різні редакції важливих умов (наприклад, різні строки дії договору, суми чи обов`язки).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил в договорі, то саме за їх допомогою має вирішуватися «конкуренція» примірників договору стосовно тих чи інших умов. У випадку, коли сторони не врегулювали в договорі парафування (підписання кожної із сторінок договору) та визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним та прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства (правовий висновок, викладений в постанові Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17).

Слід зазначити, що в силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд з огляду на спірні правовідносини виходить з того, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за поставлений товар, позивач як постачальник за договором повинен був довести, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України, існування відповідних умов для оплати.

За наведених обставин, позивач ФГ «АЛЬЯНС», який звертається з позовом до суду за наявності різних редакцій Договору поставки (підписання кожної з яких позивачем не заперечується), надаючи суду одну редакцію договору і посилаючись на неналежне виконання відповідачем ТОВ «ВК АГРО» саме умов цієї редакції договору, повинен довести, що спірні правовідносини регулюються саме наданим ФГ «АЛЬЯНС» договором в аспекті з`ясованих самим позивачем підстав, причин та наслідків існування різних редакцій договору (через проведення службового розслідування, звернення до правоохоронних органів тощо), а також наявність/відсутність дефекту волі або форми договору, з огляду на приписи статей 203, 639 ЦК України.

Суд зауважує, що жоден із примірників сторін не має пріоритету перед іншим лише тому, що він перебуває у певної сторони.

Суд не може надати перевагу примірнику лише однієї зі сторін, оскільки обидва документи є оригіналами й підписані обома контрагентами.

Якщо між примірниками існують відмінності в тексті, умовах чи змісті, сторона, яка стверджує про недостовірність або фальсифікацію окремих положень у примірнику опонента, зобов`язана довести це в суді за допомогою інших належних і допустимих доказів, зокрема, і почеркознавчої експертизи.

Між тим, клопотання про призначення експертизи сторонами у підготовчому провадженні не заявлялися. Судові експертизи по справі не призначалися.

Беручи до уваги викладене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи примірники Договору поставки, які мають відмінні редакції змісту його умов, враховуючи доводи позивача та заперечення відповідача, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду щодо «конкуренції» примірників договорів, суд дійшов висновку, що сторони не дійшли згоди щодо тих умов, які відрізняються, зокрема, і щодо сплати штрафних санкцій, визначених п. 5.5, п. 5.8 Договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту поставки товару відповідачу, що зумовлює висновок суду про необґрунтованість позову про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи, що стягнення штрафу є похідною вимогою від стягнення основної заборгованості, а також враховуючи те, що сторони не дійшли згоди щодо тих умов Договору, які відрізняються, зокрема, і щодо сплати штрафних санкцій, визначених п. 5.5, п. 5.8 Договору, у її задоволенні також слід відмовити.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, які складаються із судового збору в сумі 46 952,09 грн, витрат на професійну правничу допомогу в (орієнтовному) розмірі 100 000,00 грн та «гонорар успіху» у розмірі 2% від суми задоволених позовних вимог, суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наслідком розгляду цієї справи, зважаючи на результат вирішення спору та відмову у задоволенні позову, судові витрати пов`язані з розглядом справи слід залишити за позивачем.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «ВК АГРО» заначив про попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Вимога про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не заявлена.

Між тим, у тексті відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що заявляє про подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, відповідач, у розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України, зробив про це відповідну заяву.

Зважаючи на зазначене, при ухваленні судом цього рішення, питання про відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Фермерське господарство "Альянс" (63450, Харківська область, Чугуївський район, с. Роздольне, вул. Молодіжна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 31374476).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК АГРО» (38750, Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Центральна, б. 44; код ЄДРПОУ 44396462).

Повне рішення складено "22" жовтня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова