Рішення № 140831589, 22.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2654/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.,

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2654/26

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, № 8, код ЄДРПОУ 00039002);

до відповідача Сімферопольської міської ради (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, № 15, код ЄДРПОУ 33433669);

про визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Сушко Т. В.;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Сімферопольської міської ради, згідно якого просить суд визнати за позивачем право власності на об`єкт нерухомого майна гараж №1182, загальною площею 18,7 кв.м., розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Аральська, 73.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.02.2026 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняв рішення № 83422652 про відмову і проведенні реєстраційних дій з посиланням на неможливість отримання відомостей та підтверджуючих документів з органів та установ, що знаходяться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, а також наявність у реєстраційному посвідченні відомостей про належність майна на праві колективної власності Кримському регіональному управлінню Промінвестбанку України.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 суд відкрив провадження у справі. Постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.07.2026.

У зв`язку із перебуванням судді Деркач Т. Г. у відпустці за сімейними обставинами 27.07.2026, підготовче засідання 27.07.2026 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2026 суд призначив підготовче засідання на 17.09.2026.

У зв`язку із перебуванням судді Деркач Т. Г. у відпустці за сімейними обставинами 17.09.2026, підготовче засідання 17.09.2026 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2026 суд призначив підготовче засідання на 29.09.2026.

У підготовчому засіданні 29.09.2026 за участю представника позивача, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.10.2026.

30.09.2026 суд оформив протокольну ухвалу від 29.09.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті окремим процесуальним документом.

У судовому засіданні 22.10.2026, за участю представника позивача, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Стислий виклад позиції позивача

Банк покликається на те, що він є законним власником спірного нерухомого майна, однак не має можливості реалізувати та підтвердити своє право через втрату документа, який засвідчує його право власності.

Обставини справи встановлені судом

25.02.2022 Правлінням НБУ було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", відповідно до постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 19 "Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану", згідно якому Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ВД ФГВФО) прийняла рішення № 130 від 25.02.2022 про початок процедури ліквідації Банку.

Рішенням ВД ФГВФО від 18.11.2024 № 1162 "Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ "Промінвестбанк" строк управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів продовжено на строк дії воєнного стану та 6 місяців з дати припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні, повноваження ліквідатора ПАТ "Промінвестбанк" продовжено до моменту внесення запису про припинення Банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На підтвердження набуття права власності на спірне майно позивач додав до матеріалів справи акт приймання від 15.06.1993, акт приймання-передачі № 1 від 31.01.1995 та реєстраційне посвідчення про реєстрацію права власності, видане Бюро технічної інвентаризації 30.11.1998.

З наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі № 1 від 31.01.1995, складеного за формою ОС-1, убачається передання основних засобів (три блоки гаражів) від гаражно-будівельного кооперативу № 14 до Кримського регіонального управління Промінвестбанку. Серед переданих об`єктів зазначено гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Аральська, 73.

Відповідно до Реєстраційного посвідчення Сімферопольського бюро технічної інвентаризації від 30.11.1998 гараж № 1182 за адресою: м. Сімферополь, вул. Аральська, 73, був зареєстрований за Кримським регіональним управлінням Промінвестбанку України на праві колективної власності. Підставами реєстрації вказано акт приймання-передачі № 1 від 31.01.1995 та акт приймання від 15.06.1993. Відомості про реєстрацію внесено до реєстрової книги № І-Г, сторінка 58, запис № 23.

На підтвердження ідентифікаційних характеристик спірного об`єкта позивачем надано технічний паспорт на гараж № 1182 гаражно-будівельного кооперативу № 14 за адресою: м. Сімферополь, вул. Аральська, 73. Указаний документ містить технічні відомості про гараж та дає змогу ідентифікувати його за номером, місцем розташування й площею.

Згідно з довідкою Банку від 23.06.2026 № 730/08, гараж № 1182 загальною площею 18,7 кв. м, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Аральська, 73, обліковується на балансі Банку. Зазначена довідка підтверджує перебування спірного об`єкта на бухгалтерському обліку позивача.

Поданий позивачем звіт про оцінку майна також містить відомості про гараж № 1182 за адресою: м. Сімферополь, вул. Аральська, 73, площею 18,7 кв. м, з інвентарним номером 88542. У звіті зазначено дату введення об`єкта в експлуатацію - 31.01.1995, а його вартість (67 351,00 грн) визначено станом на дату оцінки.

Суд також бере до уваги лист Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим від 28.10.2025 № 10-ПІ/01/02-07/25/1895, у якому зазначено про тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим та неможливість безпосереднього здійснення українськими органами державної влади й органами місцевого самоврядування своїх повноважень на цій території.

З матеріалів справи також убачається, що рішенням державного реєстратора від 23.02.2026 № 83422652 відмовлено Банку у державній реєстрації права власності на спірний об`єкт. У рішенні наведено обставини, пов`язані з відсутністю необхідних відомостей і документів, неможливістю отримання архівних документів з тимчасово окупованої території та зазначенням у правовстановлюючому документі Кримського регіонального управління Промінвестбанку.

Таким чином, зазначене рішення підтверджує факт відмови у проведенні державної реєстрації та наявність перешкод для оформлення права власності в адміністративному порядку.

Крім того, у газеті Урядовий кур`єр було опубліковано оголошення про втрату документів щодо майна Банку, зокрема документів стосовно спірного гаража, таких як: реєстраційне посвідчення на гараж від 30.11.1998; акт приймання-передачі основних засобів від 31.01.1995 № 1; акт приймання від 15.06.1993 на праві колективної власності.

Висновки суду

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позов про визнання права власності є способом захисту вже набутого права, а не самостійною підставою його виникнення. Для задоволення такого позову позивач має довести набуття відповідного права на законній підставі, належність йому саме того майна, щодо якого заявлено вимогу, та наявність обставин, які зумовлюють необхідність судового захисту.

Суд установив, що рішенням державного реєстратора від 23.02.2026 № 83422652 відмовлено Банку у державній реєстрації права власності на спірний об`єкт. У рішенні наведено обставини, пов`язані з відсутністю необхідних відомостей і документів, неможливістю отримання архівних документів з тимчасово окупованої території та зазначенням у правовстановлюючому документі Кримського регіонального управління Промінвестбанку.

Відповідно до Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими територіями з 20.02.2014.

У зв`язку із окупацією Російською Федерацією АР Крим, позивач позбавлений можливості підтвердити належне йому право власності на спірний об`єкт нерухомості, через об`єктивну неможливість доступу до архівів Сімферопольського БТІ.

Відповідно до сталої судової практики у подібних категоріях справ належним відповідачем є орган місцевого самоврядування, на території якого розташоване відповідне майно.

З листа Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим від 28.10.2025 № 10-ПІ/01/02-07/25/1895 вбачається, що у зв`язку з окупацією Російською Федерацією з 20.02.2014 Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, органи державної влади та місцевого самоврядування України не можуть здійснювати свої повноваження безпосередньо на цій території, за винятком діяльності Представництва, яке не переміщувалося з тимчасово окупованих територій та не відновлювало свою діяльність на підконтрольній уряду України території.

Згідно із Законом України "Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим", Представництво є державним органом, створеним відповідно до Конституції України для сприяння виконанню повноважень Президента України на території Криму.

На період тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь повноваження Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим визначені Указами Президента України від 17.10.2019 № 758 та від 13.04.2021 № 160, відповідно до яких Представництво не було наділене повноваженнями інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснювали діяльність на території АР Крим до 20.02.2014, у тому числі органів, уповноважених управляти майном територіальних громад.

Отже, Представництво не може виступати правонаступником таких органів, вирішувати питання, що відносяться до компетенції органів виконавчої влади АР Крим, його участь у правовідносинах обмежена виключно межами, визначеними Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у разі неможливості здійснення повноважень відповідною місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування, їхні функції виконують відповідні обласні та районні військові адміністрації.

Як вбачається з ЄДРПОУ відповідні обласні та районні військові адміністрації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим не створені, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Сімферопольська міська рада, створена 21.05.1997 і є єдиним органом, що здійснює повноваження органу місцевого самоврядування щодо управління майном територіальної громади міста Сімферополь та на час розгляду цієї справи зареєстрована в ЄДРПОУ, зберігає статус юридичної особи, незважаючи на фактичну тимчасову окупацію території АР Крим.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" за підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Таким чином, у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, та відсутністю доступу до архівної інформації та матеріалів щодо проведеного оформлення права власності позивача на спірне нерухоме майно у 1993 році, Банк фактично позбавлений права на офіційне внесення інформації про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд виходить із того, що акт приймання-передачі № 1 від 31.01.1995 підтверджує передання гаража № 1182 за відповідною адресою Кримському регіональному управлінню Промінвестбанку; свідоцтво Бюро технічної інвентаризації від 30.11.1998 підтверджує реєстрацію права на цей об`єкт за зазначеним управлінням та містить посилання на документи, що були підставою реєстрації; технічний паспорт дає змогу ідентифікувати об`єкт; бухгалтерська довідка підтверджує його облік на балансі Банку; а рішення державного реєстратора засвідчує неможливість оформлення права в адміністративному порядку з наведених у ньому підстав.

Суд також ураховує, що зазначення в документах Кримського регіонального управління Промінвестбанку не є достатнім для висновку про належність майна самостійній юридичній особі, відмінній від позивача. Вирішальне значення має правовий статус цього управління та характер його діяльності як структурного підрозділу Банку. За наведених позивачем обставин майно, передане та зареєстроване за таким підрозділом у межах діяльності Банку, не може вважатися майном окремої юридичної особи лише з огляду на використання найменування підрозділу в документах.

Припинення діяльності Кримського регіонального управління Промінвестбанку також саме по собі не свідчить про припинення права власності на майно, яке належало Банку. Для висновку про припинення права власності мають існувати передбачені законом підстави, а сам факт припинення діяльності структурного підрозділу не підтверджує переходу права власності до іншої особи чи його припинення.

Згідно з частинами 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У рішенні ЄСПЛ у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: згідно з другим реченням першого абзацу особа може бути позбавлена майна тільки "на умовах, передбачених законом", а за змістом другого пункту держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що акт приймання-передачі № 1 від 31.01.1995, свідоцтво про реєстрацію права власності від 30.11.1998 та технічний паспорт підтверджують передання гаража № 1182, загальною площею 18,7 кв. м, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Аральська, 73, Кримському регіональному управлінню Промінвестбанку та історичну реєстрацію права на цей об`єкт, тоді як балансова довідка підтверджує його облік у ПАТ Промінвестбанк, а рішення державного реєстратора від 23.02.2026 № 83422652 засвідчує наявність перешкод для оформлення права власності в адміністративному порядку. З огляду на те, що Кримське регіональне управління було структурним підрозділом Банку, а не самостійною юридичною особою, зазначення його найменування у документах щодо спірного майна не спростовує належності цього майна позивачу.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на їх правомірність та обґрунтованість.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8; код ЄДРПОУ 00039002) право власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № 1182 загальною площею 18,7 кв. м, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Аральська, буд. 73.

3. Стягнути з Сімферопольської міської ради (Україна, 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, буд. 15; код ЄДРПОУ 33433669) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8; код ЄДРПОУ 00039002) 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 22 жовтня 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач