Рішення № 140831550, 12.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/903/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/903/24.

за позовом Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150) в особі Державного агентства водних ресурсів (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8, код ЄДРПОУ 37472104);

до відповідачів: 1. Управління Північно-Кримського каналу (74988, Херсонська область, Каховський район, м. Таврійськ, вул. Незалежності, 11, код ЄДРПОУ 01034656); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" (58022, м. Чернівці, вул. Аксенина Василя, 21, кв. 1, код ЄДРПОУ 38701862);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Північне обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 21602826);

про визнання недійсним договору та стягнення 2 151 000грн..

Представники сторін:

Від прокуратури: Наумова Т.О. посвідчення;

Від позивачів: не з`явились;

Від відповідачів: 1. не з`явився;

2. Решетов В.В. ордер;

Від третьої особи: Запара А.В. самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

Херсонська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Державного агентства водних ресурсів звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів в якому просить:

- визнати недійсним договір №757 від 07.12.2018 щодо закупівлі «Гусеничного екскаватору JCB JS 240 або еквівалент» між Управлінням Північно-кримського каналу та ТОВ «Алеанда»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеанда» на користь Управління Північно-Кримського каналу 2 151 000 грн., а з Управління Північно-Кримського каналу, одержані ним за рішенням суду 2 151 000 грн. стягнути в дохід держави в особі Південного офісу Держаудитслужби.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави у бюджетній сфері та необхідність їх комплексного захисту, адже вчинення ТОВ «Алеанда» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за рахунок коштів територіальної громади за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів для цього.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024р. провадження по справі №916/980/24 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Крім того відповідною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів було залучено Північне обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

12.06.2024 за вх. №23224/24 до суду від прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого останній просить суд провадження у справі №916/903/24 зупинити до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 918/1043/21.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2024р. клопотання Херсонської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі №916/903/24 було задоволено, зупинено провадження у справі №916/903/24 до закінчення перегляду справи №918/1043/21 Великою Палатою Верховного Суду.

12.11.2024р. за вх. №40790/24 до суду від Херсонської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.11.2024р. клопотання Херсонської обласної прокуратури від 12.11.2024р. за вх. №40790/24 про поновлення провадження по справі було задоволено, поновлено провадження у справі №916/903/24 із призначенням до розгляду в засіданні суду.

05.12.2024р. за вх.суду№43698/24 до суду від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого останній просить суд провадження у справі № 916/903/24 зупинити до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2025р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" за вх.№43698/24 від 05.12.2024р. про зупинення провадження у справі №916/903/24 було задоволено; зупинено провадження у справі 916/903/24 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №235 від 23.10.2024р. відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 21.10.2025 №2163/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, було призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №916/903/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025, справу №916/903/24 передано на розгляду судді Погребної К.Ф. яка ухвалою від 27.10.2025р. прийняла відповідну справу до свого провадження.

01.06.2026р. за вх. №22896/26 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" надійшло клопотання про поновлення провадження по даній справі у зв`язку з тим, що обставин які зумовили зупинення провадження у даній справі усунені.

Ухвалою суду від 06.07.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" від 01.06.2026р. за вх. №22896/26 про поновлення провадження по справі було задоволено, поновлено провадження у справі №916/903/24 із призначенням до розгляду в засіданні суду.

01.09.2026р. за хв. №29571/26 до суду від відповідача 2 надійшла заява про залишення позову без розгляду, відповідно до якого останній просить суд позов Херсонської обласної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства водних ресурсів України у справі № 916/903/24 залишити без розгляду на підставі п.2ч.1 ст. 226 ГПК України, огляду на не доведеність прокурором виключних підстав для представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства водних ресурсів України.

Судом в задоволенні відповідної заяви було відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України (далі - Держводагентство), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393 зі змінами, останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Держводагентство є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. Держводагентство здійснює свої повноваження безпосередньо / через утворені в установленому порядку територіальні органи, тобто в даному випадку - через Управління Північно-Кримського каналу

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 вищенаведеного Положення Державне агентство водних ресурсів України організовує планово-фінансову роботу в апараті Держводагентства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку.

Крім цього, згідно підп. 6 п. 5 Положення Держводагентство бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Держводагентства, забезпечує в установленому орядку самопредставництво Держводагентства в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Держводагентства або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Держводагентства в судах та інших органах через представників.

Отже, Державне агентство водних ресурсів України має компетенцію самостійно заявляти позовні вимоги, в тому числі і ті, які заявлені у вказаній справі.

Поряд з цим, Херсонською обласною прокуратурою на виконання вимог, встановлених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 25.01.2024 № 15/2- 493вих-24 повідомлено Державне агентство водних ресурсів про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Алеанда». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом Державного агентства водних ресурсів від 30.01.2024 № 547/10/11-24 повідомлено про незаперечення щодо представництва інтересів Херсонською обласною прокуратурою інтересів держави у суді (відповідь додається).

Крім цього, обласною прокуратурою на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо, до пред`явлення позову, листом від 21.02.2024 № 15/2-1114вих-24 повідомлено Державне агентство водних ресурсів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Отже, Держводагенство, яке є уповноваженим органом, належним чином було повідомлено про наявність порушення інтересів держави, разом з цим інформацію щодо вжитих заходів спрямованих на стягнення з ТОВ «Алеанда» до обласної прокуратури не надано, в розумний строк не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету.

Щодо Південного офісу Держаудитслужби, суд зазначає, Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Херсонською обласною прокуратурою до Південного офісу Держаудитслужби 25.01.2024 скеровано лист № 15/2-488вих-24, в якому описано допущені порушення при проведенні закупівлі та укладенні договору від 07.11.2018 № 757. Одночасно, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», запитано інформацію про те, які заходи вживалися задля усунення порушень законодавства про публічні закупівлі при укладенні та виконанні додаткових угод до Договору.

Поряд з цим Південним офісом Держаудитслужби в Херсонській області не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду від 15.09.2026р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

27.03.2024р. за вх. №12810/24 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов, згідно якого останній вказує, що управління повністю погоджується з із аргументацією заявника позовної заяви про те, що управління не могло знати про наявні порушення законодавства під час проведення процедури публічної закупівлі і подальшого укладання договору. Умови укладеного договору виконані сторонами у повному обсязі, претензій сторони одна до одної не мали. Таким чином, на думку управління, договір є таким, що відбувся за згодою сторін у повному обсязі. Крім того, відповідач 1 просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності його представника на підставі наявних доказів.

23.04.2024р. за вх. №16493/24 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

06.05.2024р. за вх.№18323/24 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вказує що заперечення відповідача 2 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

20.05.2024р. за вх. №20221/24 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

05.02.2025р. за вх. №4053/25 до суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання, відповідно якого останній просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника офісу за наявними в матеріалах справи доказами.

14.07.2026р. за вх. №24691/26 до суду від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення по суті спору з урахуванням висновків викладених Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 в постанові від 19.12.2025р.

09.02.2026р. за вх. №4601/26 до суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення по суті спору з урахуванням висновків викладених Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 в постанові від 19.12.2025р.

Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

За посиланнями прокурор, 16.11.2018 Управлінням Північно-Кримського каналу за результатами проведення електронного аукціону в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» придбано «Гусеничний екскаватор JCB JS 240 або еквівалент» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-10-30-000052-с, доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-10-30-000052-c). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 2 200 000 грн., з ПДВ.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаних відкритих торгах прийняли два суб`єкти господарювання: ТОВ «Алеанда» з пропозицією 2 151 000,00 грн. та ФОП Хоменко І.В. з пропозицією 2 175 000,00 грн. Критерієм вибору переможця була ціна.

За посиланнями прокурора, враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «Алеанда», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій від 16.11.2018 та за результатами проведення електронного аукціону переможцем процедури відкритих торгів визначено ТОВ «Алеанда», тендерна пропозиція із сумою 2 151 000,00 грн. з ПДВ якого відповідала технічним вимогам, установленим у тендерній документації замовника. Цим рішенням вирішено акцептувати пропозицію ТОВ «Алеанда». Електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір, опубліковане 21.11.2018

Прокурор вказує, що між Управлінням Північно-Кримського каналу та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алеанда» укладено договір від 07.12.2018 № 757 про закупівлю «Гусеничного екскаватору JCB JS 240 або еквівалент». Умовами вказаного Договору визначено, що останній зобов`язується у 2018 році поставити і передати у власність Замовнику «Гусеничний екскаватор JCB JS 240 або еквівалент», а Замовник - прийняти та оплатити товар (підпункт 1.1). Ціна договору складала 2 151 000,00 грн. з ПДВ (підпункт 4.1).

Прокурор звертає увагу, що наразі Договір виконаний обома сторонами в повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю від 02.09.2019 та платіжним дорученням від 22.12.2018

У подальшому, як зазначає прокурор, рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.10.2022 № 60/38-р/к ТОВ «Алеанда» та ФОП Хоменко І.В. визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) при участі у вищезазначеній процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2018-10-30-000052-с.

За посиланнями прокурора, підставою для винесення зазначеного рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стало встановлення наступних фактів (із наявних у справі доказів): наявність спільного економічного інтересу ТОВ «Алеанда» та ФОП Хоменко І.В. під час участі у процедурі закупівель, яка полягала у не зниженні цінових пропозицій; існування трудових відносин (Хоменко І.В. працювала та отримувала заробітну плату у ТОВ «Алеанда» на посаді головного бухгалтера), що унеможливлює існування конкуренції між вказаними суб`єктами господарювання, в тому числі під час участі у процедурах закупівель; подання своїх тендерних пропозицій зі спільної ІР-адреси та здійснення Учасниками під час участі у процедурах закупівель керування своїми банківськими рахунками зі спільної ІР-адреси; знаходження Учасників за однією адресою та використання спільного номеру телефону; використання ФОП Хоменко І.В. у період проведення процедур закупівель електронної поштової скриньки, ім`я якої співпадає із літерацією назви конкурента - ТОВ «Алеанда»; координація Учасниками своїх дій під час участі у процедурах закупівель та обмін інформацією; наявність сталих господарських відносин між вказаним суб`єктами господарювання, не як конкурентів, а як партнерів, які домовлялись про їх спільну участь у вказаних торгах з метою запланованої перемоги одного з них; наявність фінансової допомоги між Учасниками; спільні особливості в оформленні документів.

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія у своєму рішенні від 25.10.2022 № 60/38-р/к дійшла висновку про те, що «ТОВ «Алеанда» та ФОП Хоменко І.В. під час підготовки документації в процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2018-10-30- 000052-с діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України «Про публічні закупівлі». Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «Алеанда» та ФОП Хоменко І.В. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення Замовником відкритих торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, поведінка ТОВ «Алеанда» та ФОП Хоменко І.В. становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Також, вказаним рішенням адміністративної колегії встановлено, що «ФОП Хоменко І.В. 11.07.2019 припинила свою діяльність, у зв`язку з чим, не є суб`єктом господарювання, у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та на неї не може бути накладено штраф відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»».

Листом від 11.10.2022 № 11/10-22/1 (вх. № 60-01/1842 від 18.10.2022) ТОВ «Алеанда» повідомило Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про свою згоду з висновками, викладеними в ньому, та звернулось з проханням знизити штрафні санкції, у зв`язку з тяжкою економічною ситуацією, яка склалась на товаристві внаслідок військових дій в Україні.

На підставі викладеного, рішенням адміністративної колегії від 25.10.2022 № 60/38-р/к на ТОВ «Алеанда» накладено штраф за виявлені порушення у загальному розмірі 200 000 грн, у тому числі 40 000 грн за порушення, вчинені під час участі у закупівлі з ідентифікатором UA-2018-10-30-000052-с.

Прокурор зазначає, що як вбачається з листа Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.02.2024 № 60-02/594, копію зазначеного вище рішення було надіслано ТОВ «Алеанда» за його юридичною адресою (58022, м. Чернівці, вул. Аксенина Василя, 21, кв. 1) того ж дня, тобто 25.10.2022, листом № 60-02/3358, та було отримано ним 02.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень (повідомлення № 0303515087110). Кінцевий строк оплати штрафу - 02.01.2023, оскільки 01.01.2023 припадало на неробочий день. ТОВ «Алеанда» надіслало до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України платіжне доручення від 01.12.2022 № 8649 про сплату штрафу в розмірі 200 000 грн, у тому числі 40 000 грн, що виникли внаслідок порушень в закупівлі з ідентифікатором UA-2018-10-30-000052-с. Вішення адміністративної колегії від 25.10.2022 № 60/38-р/к ТОВ «Алеанда» не оскаржувалось, не перебувало/перебуває на перевірці та/або перегляді в органах Антимонопольного комітету України.

Щодо підстав для визнання недійсним Договору від 07.12.2018 № 757 прокурор вказує, що прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог. Обставини вчинення ТОВ «Алеанда» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2018-10-30-000052-с підтверджуються рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.10.2022 № 60/38-р/к. Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні ТОВ «Алеанда» результатів торгів.

Прокурор зазначає, що оголошуючи проведення відкритих торгів, Замовник мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні конкретного товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера та згідно з вимогами законодавства. Внаслідок недотримання ТОВ «Алеанда» вищевказаних вимог та вчинення ним протиправних та умисних дій було спотворено результати торгів, укладено Договір з порушеннями прав Замовника. Через вчинення ТОВ «Алеанда» та ФОП Хоменко І.В. антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього Замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки. Тому дії ТОВ «Алеанда» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи зазначене, на переконання прокурора, у діях ТОВ «Алеанда» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору. Завідомо суперечлива мета дій ТОВ «Алеанда» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. Тому Договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ "ЮТК", на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Щодо застосування наслідків недійсності договору прокурор зазначає наступне. В даному випадку Договір оспорюється з підстав його невідповідності вимогам частини першої статті 203 ЦК України, а саме, у зв`язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства, його моральним засадам за наявності умислу ТОВ «Алеанда». Як було зазначено вище, оспорюваний Договір наразі є виконаним та оплаченим на суму 2 151 000 грн. Незважаючи на притягнення ТОВ «Алеанда» до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з ТОВ «Алеанда» Договору залишаються не усунутими.

Прокурор зазначає, що на момент проведення процедури закупівлі товарів та укладення договору Замовник не міг знати, що ТОВ «Алеанда» та ФОП Хоменко І.В. під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою. Про існування рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.10.2022 № 60/38-р/к Відповідачу 1 повідомлено листом обласної прокуратури від 25.01.2024 № 15/2-493вих-25. І навпаки, ТОВ «Алеанда», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти Замовника в сумі 2 151 000 грн. Вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ «Алеанда» умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку. Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Алеанда», як сторони оспорюваного договору, одержані ним 2 151 000грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Херсонська обласна прокуратура звернулась до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує посиланням на ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (зі змінами).

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вимоги ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 4 ст. 236 ГПК України, господарський суд повинен врахувати висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який був викладений у постанові від 19.12.2025, за результатом розгляду справи № 922/3456/23 у подібних правовідносинах.

Господарським судом відхиляються доводи Прокурора щодо необґрунтованості відступлення Верховним Судом при розгляді справи № 922/3456/23 від раніше зроблених висновків та не врахування останнім ряду позицій Великої Палати Верховного Суду щодо правозастосування, оскільки незгода Прокурора із судовим рішенням не є підставою для незастосування судом відповідного висновку. Крім того, суд звертає увагу Прокурора, що згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. При цьому можливість перегляду судового рішення іншими органами поза межами судочинства чинним законодавством не передбачена.

У справі № 922/3456/23 Верховним Судом вирішувалося питання, чи підлягає застосуванню до спірних відносин положення частини 3 статті 228 ЦК України, тобто, чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури) таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (пункт 1 статті 50, стаття 52 Закону "Про захист економічної конкуренції").

Вирішуючи питання наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 228 ЦК України у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, зокрема, зазначено наступне.

Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).

Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).

За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.

Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.

Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.

У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки:

- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;

- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;

- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових;

- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;

- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.

Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.

Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати, що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК, є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення всього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому, підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Враховуючи викладені вище висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду, Об`єднана палата вважає, що у справі, яка переглядається (№ 922/3456/23), при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно, виходячи з такого.

У наведених вище справах ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що, здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Об`єднана палата вважає, що, враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Об`єднана палата звертає увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави

Отже, колегія суддів у справі № 911/934/23 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК як норми внутрішнього законодавства, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції. Такий висновок є загальним, базується на недоліках самої законодавчої норми (тобто він має застосовуватися незалежно від обставин конкретної справи)

Враховуючи викладене, Об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, наступним чином:

- при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо);

- ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання); ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Втім, Об`єднана палата дійшла висновку, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom").".

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд звертає увагу учасників справи, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, норма ч.3 ст.228 ЦК України не може бути застосована лише у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції. Верховний Суд також дійшов висновку, що для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК прокурор має довести, що сам правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.

Суд зазначає, що у межах даної справи підстави для визнання договору недійсним зводяться лише до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на будь-які інші підстави для визнання спірного правочину недійсним прокурор не посилається.

При цьому докази, які можуть свідчити про понесення державою майнової шкоди, переплати коштів або отримання робіт/послуг неналежної якості в матеріалах справи відсутні. Таким чином, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та погіршенню майнового становища держави відсутній, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України правових підстав для визнання Договору недійсним у зв`язку з недоведеністю прокурором обставини вчинення відповідачами спірного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також відсутністю підстав для визнання правочину недійсним лише у зв`язку з порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції. Наведене має наслідком відмову у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання Договору №757 від 07.12.2018р. недійсним.

Відмова суду у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання недійсним Договору має наслідком відсутність правової необхідності надавати юридичну оцінку похідним вимогам прокурора в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" на користь Управління Північно-Кримського каналу 2 151 000грн, а з Управління Північно-Кримського каналу одержаних ним за рішенням суду у цій справі 2 151 000грн. - в дохід держави.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання прокурора не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150) в особі Державного агентства водних ресурсів (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8, код ЄДРПОУ 37472104) до Управління Північно-Кримського каналу (74988, Херсонська область, Каховський район, м. Таврійськ, вул. Незалежності, 11, код ЄДРПОУ 01034656) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" (58022, м. Чернівці, вул. Аксенина Василя, 21, кв. 1, код ЄДРПОУ 38701862) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Північне обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 21602826) - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Херсонську обласну прокуратуру (7300, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна