Рішення № 140831507, 21.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2691/26(503/968/26)Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу № 916/2691/26(503/968/26).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163);

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

про стягнення 19 135,98 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ звернулося до Кодимського районного суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про споживчий кредит № 191787 від 15.07.2025 (далі кредитний договір) .

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов`язань за кредитним договором щодо сплати заборгованості.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 16.07.2026 суд відкрив провадження у справі №503/968/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 19 135,98 грн в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2026 суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Ввів процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 . Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначив керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Солов`я Юрія Анатолійовича.

З метою виявлення всіх кредиторів 30.07.2026 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №80125 від 30.07.2026.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 08.09.2026 суд передав справу №503/968/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 19 135,98 грн до Господарського суду Одеської області в провадженні якого перебуває справа №916/2691/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 503/968/26 передано на розгляд судді Деркач Т. Г., у межах справи №916/2691/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Відповідно до положень п. 16 розд. 2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019 справі присвоєно номер №916/2691/26(503/968/26).

07.10.2026 суд прийняв справу № 503/968/26 до провадження, постановив справу розглядати у межах справи №916/2691/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Стислий виклад позивача

ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» виконало зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 15 585,00 грн. Натомість відповідач не виконала зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Через несплату кредитної заборгованості ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як правонаступник за договором факторингу звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19 135,98 грн, з яких 12 192,66 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 343,32 грн заборгованість за нарахованими за відсотками, 600,00 грн заборгованості за комісією.

Обставини справи встановлені судом

13.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» з заявою на видачу кредиту.

15.07.2025 ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) уклали кредитний договір.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту (Додаток до кредитного договору) ліміт кредиту становить 15 585,00 грн. Строк кредитування 126 днів. Спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом на рахунки Позичальника не пізніше наступного дня з моменту укладення договору за умови надання забезпечення та/або укладення договорів про надання супровідних послуг, у наступному порядку: у розмірі 12 000,45 грн на картку Позичальника; у розмірі 3 584,55 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини. Процентна ставка відсотків річних фіксована: 350,00% річних.

Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.

Суд установив, що ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало Позичальникові грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 .

Відповідне перерахування коштів підтверджується карткою обліку виконання кредитного договору за період з 15.07.2025 по 24.11.2025, що отримана судом від ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС».

Згідно з доданою довідкою про стан заборгованості за договором кредиту загальна заборгованість становить 21 535,98 грн, з яких 12 192,66 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 343,32 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 2 400,00 грн штрафні санкції.

Станом на момент розгляду справи доказів погашення боргу відповідач не надав.

10.10.2025 між ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання сторонами відповідно Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог по формі у Додатку №3.

В матеріалах справи містяться платіжні інструкції №920 від 10.02.2026 на суму 1 000 000,00 грн, №922 від 11.02.2026 на суму 600 000,00 грн, №924 від 534 267,31 грн, які підтверджують перерахування ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на рахунок ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» грошових коштів на виконання договору факторингу та акт прийому -передачі реєстру прав вимоги № 5 від 03.02.2026 зокрема ОСОБА_1 .

Висновки суду

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд зазначає таке.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилом ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Суд встановив, що відповідачу були перераховані кредитні кошти, однак останній неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за кредитом становить 19 135,98 грн, з яких 12 192,66 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 343,32 грн заборгованість за відсотками, 600,00 грн заборгованість за комісією.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість у сумі 19 135,98 грн, з яких 12 192,66 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 343,32 грн заборгованість за відсотками, 600,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат по сплаті витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

20.01.2026 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено договір №20/01/26-02 про надання (правничої) правової допомоги.

Згідно з п.п. 3.3., 3.4. договору про надання правової допомоги №20/01/26-02гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору (Додаток№ 1 до договору). Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

20.04.2026 між сторонами була укладена Додаткова угода №25771532986 відповідно до якої Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій, судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами з Позичальником ОСОБА_1 .

05.05.2026 Клієнт та Адвокатське об`єднання склали акт прийому-передачі наданих послуг яким сторони підтверджують, що Адвокатським об`єднанням виконано правничу допомогу на суму 7 000,00 грн.

Частини перша, друга та третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України містять такі норми:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, для розподілу витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою і, зокрема детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» подало до суду договір № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткову угоду №25771532986 від 20.04.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг з описом наданих послуг від 05.05.2026 на суму 7 000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в межах цієї справи, у зв`язку з чим заявлені ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн суд задовольняє.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Яхно Яніни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) 12 192,66 грн заборгованості за тілом кредиту, 6 343,32 грн заборгованості за відсотками, 600,00 грн заборгованості за комісією, 2 662,40 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 жовтня 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач