Рішення № 140830921, 21.10.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/370/26

Номер провадження 2/142/459/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 476084444 від 11.07.2024 у розмірі 38 011,25 грн., яка складається з 11750,00 грн. заборгованості за тілом, 26261,25 грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. покласти на Відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.07.2024 між первісним кредитором, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 476084444 на суму 11750,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора JGUH-4497. Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 11750,00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.1. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01.Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 301 від 10.09.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 43 886,25 грн. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 43886,25 грн, яка складається з 11750,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 26261,25 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 5875,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 38 011,25 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, судом 25 травня 2026 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

У зв`язку з неотриманням судом інформація про місце проживання відповідача 24 червня 2026 року судом було повторно направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1

14 липня 2026 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь за вих. № 1528 від 06 липня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд цивільної справи постановлено здійснювати спочатку зі стадії розгляду справи по суті, проведення судового засідання призначено на 16 годину 30 хвилин 12 серпня 2026 року.

Судове засідання в даній цивільній справі відкладалося судом неодноразово, в тому числі через неявку відповідача, про якого в суду були відсутні відомості про його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" повноважного представника в судове засідання 21 жовтня 2026 року не направив, проте в тексті позовної заяви міститься клопотання представника про розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримання позовних вимог, та згода на ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання, в тому числі, призначене на 21 жовтня 2026 року не з`явився, на адресу суду повернулися конверти з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № R067236537215, № R067263023800, № R067285400578, в яких відповідачу за встановленою судом адресою реєстрації місця проживання було направлено повістки про виклик до суду в судові засідання, призначені на 12 серпня 2026 року, 21 вересня 2026 року, 21 жовтня 2026 року з відміткою відділення поштового зв`язку про невручення по причині відсутності адресата за вказаною адресою.

Будь-яких заяв, клопотань, а також відзиву на позовну заяву з викладенням своїх заперечень проти позовних вимог, від відповідача на адресу суду не надходило.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень п. 1, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі наданих суду доказів було встановлено, що 11 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 476084444 (а.с. 12-17)

Відповідно до пункту 2.1 Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 11750 грн 00 коп. (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2.3 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 11750 грн 00 коп. (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. нуль коп.) 11.07.2024 (що є датою надання Кредиту).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4731-21ХХ-ХХХХ-4613, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 10.08.2024, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Згідно з пунктом 7.2 Договору, в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 Договору, закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору.

Згідно з підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 Договору, дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Відповідно до пункту 7.3 Договору, кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 10.08.2029.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Договору, протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору.

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 Договору, після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Згідно з пунктом 8.2 Договору, процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою, яка визначається на момент отримання кожного окремого Траншу за цим Договором, виходячи з максимального дозволеного розміру Денної процентної ставки та розраховується відповідно до частини четвертої статті 8 Закону, з урахуванням пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору. У разі якщо Позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом визначаються шляхом множення Базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування Кредитом (від дати видачі першого Траншу до закінчення строку дії Договору чи його дострокового припинення). Фактичне значення загальних витрат за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

Відповідно до пункту 8.3 Договору, на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 (п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким Траншем.

Згідно з пунктом 8.4 Договору, для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 17037 грн 50 коп. (сімнадцять тисяч тридцять сім грн. п`ятдесят коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 5287 грн 50 коп. та суму Кредиту у розмірі 11750 грн 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 9089,90 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 321832,50 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 11750 грн 00 коп.) / (строк кредитування: 1826 днів) * 100% = 1,50 відсотків в день.

Відповідно до пункту 8.5 Договору, за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином:

Згідно з підпунктом 8.5.1 пункту 8.5 Договору, за період від дати видачі першого Траншу до 10.08.2024 р. (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою 1,00 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п`ять) відсотків річних.

Відповідно до підпункту 8.5.2 пункту 8.5 Договору, у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 10.08.2024 р. розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою 1,00 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,18 (триста шістдесят п`ять цілих вісімнадцять сотих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду) які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 15275 грн 00 коп. (п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 3525 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 11750 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 11.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до пункту 11.2 Договору, Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.

Згідно з пунктом 11.3 Договору, у Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткової угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

В п. 14.1, п. 14.2 договору визначено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем з приводу укладення цього Договору в якості підписів Сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього Договору, для цілей ініціювання отримання нових Траншів, Пролонгацій чи Поновлення Дисконтного періоду, що не є зміною істотних умов цього Договору, Позичальник здійснює авторизацію в Особистому кабінеті та ініціює отримання нових Траншів, Пролонгації чи Поновлень Дисконтного періоду в ІКС.

Даний договір було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором JGUH.

Такі ж умови кредитування викладено в паспорті споживчого кредиту "Смарт" до договору № 476084444 від 11 липня 2024 року, який також був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4497(а.с. 10-11)

В договорі крединої лінії № 476084444 від 11 липня 2024 року ОСОБА_1 для перерахування коштів вказала картку НОМЕР_2 .

Перерахування відповідачу кредитних коштів в сумі 11750,00 грн. підтверджується копією платіжного доручення № 78fbd57c-7d9d-4ae5-b520-c84e33de00e8 від 11 липня 2024 року, відповідно до якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" переказало 11 липян 2024 року отримувачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на картковий рахунок НОМЕР_2 суми 11750,00 грн. з призначенням платежу "переказ коштів згідно договору № 476084444 від 11 липня 2024 року (а.с.30).

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 476084444/03102025/Э від 03.10.2025 року на виконання кредитного договору № 476084444 від 11.07.2024 р., укладеного між Позичальником/Отримувачем - ОСОБА_1 , та Кредитодавцем/Платником - Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: Надавач платіжних послуг Платника: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОТП БАНК", Код банку (МФО): 300528, Код за ЄДРПОУ: 21685166; Надавач платіжних послуг Отримувача: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Код банку (МФО): 305299, Код за ЄДРПОУ: 14360570; Особа Платника: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Код ЄДРПОУ 38569246; Особа Отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; Рахунок Платника: НОМЕР_3 ; Транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу: НОМЕР_4 ; Рахунок/платіжна карта Отримувача: 4731-21XX-XXXX-4613, Термін дії: 12.2025; Сума платіжної операції: 11750,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: 42070-36918-42293; Дата ініціювання платіжної інструкції: 11.07.2024 16:14:41; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 11.07.2024 16:14:56. (а.с.76)

Із розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 476084444 від 11 липня 2024 року виконаного первісним кредитором ТОВ "Манівео", слідує, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 версеня 2024 року складалася із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11750, 00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 10751,25 грн, заборгованості по неустойці в розмірі 5875,00 грн., що разом становило 28376,25 грн. (а.с. 64)

Також судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) був укладений договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. (а.с. 39-43)

Додатковою угодою №19 від 28 листопада 2019 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строни дійшли згоди про продовження строку дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року(а.с.43)

Додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строни виклали тескт договору в новій редакції та втому числі, дійшли згоди про продовження строку дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року (а.с.44-47)

Додатковою угодою №27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строни дійшли згоди про продовження строку дії договору факторингу до 31 грудня 2022 року(а.с.48)

Додатковою угодою №31 від 31 грудня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строни дійшли згоди про продовження строку дії договору факторингу до 31 грудня 2023 року(а.с.48)

Додатковою угодою №32 від 31 грудня 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строни дійшли згоди про продовження строку дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року(а.с.49)

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 301 від 10 вересня 2026 року було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , який зазначений під порядковим номером 131 за кредитним договором № 9476084444, укладеним 11.07.2024 року із загальною сумою заборгованості в розмірі 28376, 25 грн., яка складалася із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11750, 00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 10751,25 грн, заборгованості по неустойці в розмірі 5875,00 грн. (а.с.50-51)

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 9476084444від 11 липня 2024 року, виконаного ТОВ "Таліон плюс" слідує, що в період з 10 вересня 2024 року по 07 грудня 2025 року ОСОБА_1 нараховувалися відсотки в розмірі 176,25 грн в день, а всього 15686,25 грн, та загальна сума заборгованості станом на 07 грудня 2025 року становила 43886,50 грн, з яких заборгованість за за тілом кредиту в розмірі 11750,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 26261,25 грн, заборгованість за неустойкою в розмірі 5875,00 грн.. (а.с.65-66)

30 вересня 2025 року між ТОВ "Таліон Плюс" (клієнт) та ТОВ "Юніт Капітал" (фактор) було укладено договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов. п. 2.1. якого згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Згідно п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстр прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. (а.с.53-59)

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025 року до договору факторингу № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року та реєстру прав вимоги № 2 ТОВ "Юніт Капітал" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , який зазначений під порядковим номером 72 за договором 9476084444, укладеним 11.07.2024 в загальній сумі 43886,25 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11750,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 26261,25 грн, заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 5875,00 грн..(а.с. 60-61)

З виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії № 9476084444 від 11 липня 2024 року щодо позичальника ОСОБА_1 виконаного ТОВ "Юніт Капітал" слідує, що заборгованість останнього перед ТОВ "Юніт Капітал" станом на 18 березня 2026 року визначена в розмірі 43886,25 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11750,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 26261,25 грн, заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 5875,00 грн(а.с.67)

Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, будь-кому з кредиторів, які б спростовували зазначені розрахунки заборгованості, відповідач суду не надав.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.

Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 2 ст. 1078 ЦК України визначено, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним факт переходу права грошової вимоги за кредитним договором № 9476084444 від 11 липня 2024 року від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином, судом встановлено, що 11 липня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 476084444, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у межах кредитного ліміту 11 750,00 грн. Перший транш у розмірі 11 750,00 грн надано 11 липня 2024 року. Базова процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1,50 % за кожний день користування кредитом від суми залишку кредиту, при цьому договором передбачено можливість застосування дисконтної процентної ставки 1,00 % за кожний день користування кредитом за умов, визначених договором. Дисконтний період кредитування на момент укладення договору становив 30 календарних днів від дати отримання першого траншу. Кінцева дата повернення кредиту визначена 10 серпня 2029 року. Проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожний день користування ним, починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 476084444 від 11 липня 2024 року станом на 10 вересня 2024 року становила 28 376,25 грн, з яких 11 750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 751,25 грн - заборгованість за процентами та 5 875,00 грн - заборгованість за неустойкою. Надалі, згідно з розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», загальна сума заборгованості станом на 07 грудня 2025 року становила 43886,50 грн, з яких 11750,00 грн - тіло кредиту, 26261,25 грн - проценти та 5875,00 грн - неустойка.

Визначаючи обсяг зобов`язань відповідача, суд виходить із погоджених сторонами умов договору, оскільки саме договір визначає розмір, умови та порядок надання кредитних коштів, а відповідно і межі обов`язку позичальника щодо їх повернення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 476084444 від 11 липня 2024 року в частині нарахування процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що такий розрахунок не може бути покладений в основу рішення суду в частині визначення розміру заборгованості за процентами, оскільки він не відповідає погодженим сторонами умовам кредитного договору та не містить послідовного і зрозумілого алгоритму нарахування процентів. Так, умовами Договору передбачено фіксовані процентні ставки у розмірі 1 % в період пільгового та 1,5 % за кожен день користування кредитом із визначенням періодів їх застосування, тоді як у наданому позивачем розрахунку протягом строку кредитування застосовано різні суми щоденного нарахування процентів, зокрема 705,00 грн. 14 серпня 2026 року та 1938,75 грн 17 серпня 2024 року, при цьому сам розрахунок не містить будь-яких пояснень щодо причин зміни розміру щоденних нарахувань та підстав застосування саме таких сум. Зазначені обставини не дають можливості встановити, яка саме передбачена Договором процентна ставка застосовувалася в кожному конкретному періоді та яким чином сформовано заявлену позивачем суму заборгованості за процентами. Отже, розрахунок у цій частині є внутрішньо непослідовним, не дозволяє перевірити правильність нарахування процентів та не підтверджує належними і допустимими доказами саме той розмір заборгованості, який заявлено до стягнення. При цьому відповідно до положень цивільного законодавства проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню у розмірі та порядку, визначених договором, а суд при вирішенні спору має встановити дійсний розмір заборгованості, який підтверджений доказами та відповідає умовам укладеного сторонами договору і вимогам закону, у зв`язку з чим вважає за необхідне самостійно здійснити розрахунок заборгованості за кредитним договором виходячи з умов договору, встановлених судом обставин та наявних у справі доказів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 22.04.2024 року по справі № 559/1622/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Зокрема, суд звертає увагу, що 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є первісний кредитор та позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувалися за період з 11 липня 2024 року по 10 серпня 2024 року в розмірі 117,50 грн в день, що складає 1% від суми кредиту 11750,00 грн, за період з 10 серпня 2024 року по 16 серпня 2024 року в розмірі 176,25 грн в день, що складає 1,5 % від суми кредиту 11750,00 грн, в період з 15 серпня 2024 року по 07 грудня 2024 року в розмірі 176,25 грн в день, що складає 1,5 % від суми кредиту 11750,00 грн, а 14 серпня 2024 року нараховано 705,00 грн відсотків, а 17 серпня 2024 року відсотки в розмірі 1938,25 грн.

Однак, кредитор незважаючи на те, що договір про відкриття кредитної лінії № 476084444 було укладено 11 липня 2024 року у, а 25 грудня 2023 року набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладеного ним договору відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1, 5 % на день після 21 серпня 2024 року, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством, який мав становити з 11 липня 2024 року по 21 серпня 2024 року не більше 1,5% в день,а з 21 серпня 2024 року не більше 1% в день.

З огляду на вказане, зазначені вище дії кредиторів безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування з 21 серпня 2024 року щоденної відсоткової ставки у розмірі більшоум ніж 1% на день значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки визначеної чинним законодавством та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із умовами договору щодо нарахування відповідачу за період з 11 липня 2024 року по 10 серпня 2024 року включно протягом пільгового періоду, який складав 30 днів відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0 % на день. Враховуючи, що сума наданого кредиту 11750,00 грн, розмір процентів за один день користування кредитом становить 117,50 грн в день, а тому за період з з 11 липня 2024 року по 10 серпня 2024 року включно, розмір процентів за користування кредитом становить 3525,00 грн.

Також суд, частково погоджується із нарахуванням відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на день, зокрема, з 15 по 16 серпня 2024 року, та з 18 по 20 серпня 2024 року включно.

Разом з тим суд виходить з того, що у період з 11 серпня 2024 року по 21 серпня 2024 року включно відсотки мали нараховуватись на суму кредиту 11750,00 грн. за ставкою не більше 1,5% на день, що становить 176,25 грн на день, і за 10 днів склає 1762,50 грн.

Враховуючи, що проценти за користування кредитом нараховувалися кредиторами по 07 грудня 2024 року, суд виходить з того, що за період з 21 серпня 2024 року по 07 грудня 2024 року включно проценти підлягали нарахуванню за ставкою 1 % на день від суми кредиту 11 750,00 грн, що становить 117,50 грн за один день. З огляду на те, що зазначений період становить 109 календарних днів, розмір процентів за цей період складає 12807,50 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитом за період з 11 липня 2024 року по 07 грудня 2024 року включно, з урахуванням визначених судом процентних ставок та періодів їх застосування, становить 18095,00 грн. (3525,00 + 1762,50 + 12807,50)

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до розрахунку заборгованості позивачем нараховано пеню у розмірі 5875,00 грн., однак у позовній заяві прямо зазначено, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, а тому, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд не надає правової оцінки обґрунтованості та законності такого нарахування та питання її відповідності пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України судом не вирішується.

На підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за договором кредитної лінії № 476084444 від 11 липня 2024 року становить 29845,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 11750,00 грн, та заборгованість за процентами 18095,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в розмірі 2090,42 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладеного між АО "Тимошенко та партнери" (а.с.68-69), копію додаткової угоди №25771387073 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 21 січня 2026 року (а.с.70), копію акта прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року (а.с.71), копію протоколу погодження вартості послуг до цього договору (а.с.69), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 Тимошенка О. О., виданого 26 серпня 2010 року (а.с.72), копію довіреності від 12 лютого 2026 року на адоката Тимошенка О.О., виданої ТОВ "Юніт Капітал", (а.с.73) згідно яких загальний обсяг наданої правничої допомоги по даній справі оцінюється в сумі 7000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.

Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Такі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, взявши до уваги надані стороною позивача докази надання такої допомоги, дійшов висновку про те, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 7000 грн., у даній справі є явно завищеним, не відповідає критерію розумності їхнього розміру.

Враховуючи складність справи, яка для адвоката Тимошенка О.О., враховуючи стаж його адвокатської діяльності з 2010 року, не була складною, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, враховуючи необхідність надання позивачу правничої допомоги та її характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги надану професійну правничу допомогу, складання процесуальних документів, суд приходить до висновку, що співмірним між розміром задоволених позовних вимог та розумністю судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі, з урахуванням майнового стану сторін та конкретних обставинах справи, є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 476084444 від 11.07.2024 у розмірі 29845,00 грн., яка складається з 11750,00 грн. заборгованості за тілом, 18095,00 грн. заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір у розмірі 2090,42 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання копію заочного рішення направити в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», що знаходиться в м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163 .

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: