Рішення № 140830375, 21.10.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. КропивницькийСправа № 912/2296/26Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К. (надалі Суд), розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе

про стягнення 1 090 082,72 грн,

за участю:

- секретаря судового засідання Рудченко І.О.;

- представника Позивача адвоката Алфімова В.В.,

- представника Відповідача адвоката Грязона Р.М.

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

14.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (далі - ТОВ "Антарес Інвест М") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе (далі - СТОВ імені Фрунзе) про стягнення 1 090 082,72 грн за Договором поставки № 32/06/25 від 03.06.2025, з яких: 482 612,96 грн - основної заборгованості (повернення суми попередньої оплати); 459 916,99 грн пені; 96 522,60 грн штрафу, 36 855,18 грн інфляційних та 14 174,99 грн річних.

Як обґрунтування власної позиції ТОВ "Антарес Інвест М" вказало, що:

- 03.06.2025 уклало зі СТОВ імені Фрунзе договір поставки № 32/06/25, за умовами якого СТОВ імені Фрунзе зобов`язалося передати ячмінь урожаю 2024 року загальною вартістю 1 320 000 грн;

- на виконання умов договору перерахувало попередню оплату у сумі 1 100 100 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4116 від 05.06.2025 року;

- СТОВ імені Фрунзе здійснило поставку товару лише частково на загальну суму 517 487,04 грн (за видатковою накладною № 27 від 12.06.2025 на суму 254 563,14 грн та видатковою накладною № 28 від 23.06.2025 на суму 262 923,90 грн);

- 12.08.2025 направило СТОВ імені Фрунзе вимогу № 02/25 з проханням у семиденний строк поставити товар належної якості або повернути суму попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України;

- 16.09.2025 СТОВ імені Фрунзе частково повернуло суму попередньої оплати у розмірі 100 000 грн (платіжна інструкція № 13); решту коштів у розмірі 482 612,96 грн не повернуло, а також не здійснило поставку обумовленого товару;

- СТОВ імені Фрунзе не надіслало жодних доказів фактичної підготовки ячменю до відвантаження, не повідомило про готовність продукції до передачі, а також не ініціювало узгодження дати й часу завантаження;

- добровільне часткове повернення СТОВ імені Фрунзе 100 000 грн підтверджує, що воно погодилося з поверненням коштів як способом врегулювання ситуації, однак залишок авансу у розмірі 482 612,96 грн безпідставно утримує;

- у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань СТОВ імені Фрунзе повинне сплатити 459 916,99 грн пені, 96 522,60 грн штрафу , 36 855,18 грн інфляційних та 14 174,99 грн річних.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА

СТОВ імені Фрунзе позовні вимоги не визнало та зазначило, що:

- договір поставки № 32/06/25 від 03.06.2025 не містить умов щодо строку (терміну) поставки товару, а отже, відсутність у договорі визначеної дати поставки не свідчить про наявність прострочення з його боку;

- передача товару узгоджена на умовах самовивозу: відповідно до п. 3.1. договору пункт відвантаження розташований на зерноскладі постачальника (с. Оситняжка, Кропивницький р-н), тому саме на покупця покладений обов`язок з організації вивезення та забезпечення прибуття транспортних засобів;

- товар надано в розпорядження покупця та підготовлено до передачі: за приписами п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця вважається виконаним з моменту надання товару в розпорядження покупця; ячмінь перебуває на складі СТОВ імені Фрунзе, проте ТОВ "Антарес Інвест М" не зверталося для узгодження дати/часу завантаження та не надало транспортних засобів, через що ТОВ "Антарес Інвест М" є кредитором, який прострочив (ст. 613 ЦК України);

- відсутні правові підстави для повернення авансу за ч. 2 ст. 693 ЦК України: норма ч. 2 ст. 693 ЦК України обумовлена порушенням продавцем строку передачі товару; оскільки СТОВ імені Фрунзе не відмовилося від виконання зобов`язання і не допустило прострочення, ТОВ "Антарес Інвест М" не має права безумовно змінювати зобов`язання з поставки на повернення коштів;

- нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних є необґрунтованим і передчасним оскільки відсутнє прострочення поставки товару.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ

Ухвалою від 18.08.2026 Суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв.

У межах справи № 912/2296/26 СТОВ імені Фрунзе подало відзив на позовну заяву, а ТОВ "Антарес Інвест М" - відповідь на відзив.

Підготовче провадження Суд здійснив у засіданні, яке відбулося 23.09.2026, а справу по суті розглянув у засіданні 21.10.2026.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

03.06.2025 СТОВ імені Фрунзе, як постачальник, та ТОВ "Антарес Інвест М", як покупець, уклали Договір поставки № 32/06/25 (а.с. 8-9).

За умовами договору, які впливають на вирішення спору:

- постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець - оплатити й прийняти ячмінь урожаю 2024 року (далі - товар) (пункт 1.1);

- кількість товару, що підлягає поставці за цим договором - 120 000 кг (± 20%) за ціною 11,00 грн за 1 кг (у т.ч. ПДВ - 1,35 грн) на загальну суму 1 320 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 162 105,26 грн (пункти 1.3., 2.1., 2.2.);

- оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку, наданого постачальником, в безготівковій формі шляхом передоплати на поточний рахунок постачальника (пункти 2.3, 2.4);

- місцезнаходженням та пунктом відвантаження товару є зерносклад постачальника за адресою: Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Оситняжка; Товар передається на умовах самовивозу покупцем (пункт 3.1.);

- при поставці товару постачальник зобов`язується надати покупцю: оригінал договору вказаного, відписаного уповноваженим представником; рахунок-фактуру; видаткову накладну виписану в день поставки товару (пункт 3.2.);

- датою поставки товару вважається дата виписаної видаткової накладної на ім`я покупця, що видається продавцем (пункт 3.5.);

- у випадку прострочення поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки (пункт 4.3.);

- у випадку відчуження Постачальником придбаного Покупцем товару, його знищення чи ін. дій, внаслідок яких Покупець не може отримати товар, Постачальник відшкодовує спричинені ним збитки, в т.ч. не отриманий прибуток, різницю в вартості товару згідно з цінами на аналогічний товар на внутрішньому ринку України + штраф 20% від вартості неотриманого товару та ін. в порядку, передбаченому чинним законодавством України; у випадку відсутності можливості відвантажувати придбаний за даним договором товар, постачальник зобов`язаний протягом 2-х банківських днів повернути кошти в повному обсязі за непоставлений товар. Кошти повертаються виключно по листу покупця. Повернення коштів без листа покупця матиме своїм наслідком сплату постачальником штрафу 10% від суми повернених коштів. У випадку неповернення коштів (за листом покупця) протягом 2-х банківських днів постачальник сплачує штраф на користь покупця в розмірі 10% від суми непоставленого товару. У випадку несплати коштів за непоставлений товар за кожні наступні 10 днів прострочення додатково сплачується штраф в розмірі 8% від суми непоставленого товару (пункт 4.4.);

- договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 включно, але в будь-якому разі до його повного виконання (пункт 7.2.).

03.06.2025 СТОВ імені Фрунзе виставило ТОВ "Антарес Інвест М" рахунок № 15 на оплату 120 000 кг ячменю врожаю 2024 року на загальну суму 1 320 000 грн (а.с. 10).

На виконання умов договору ТОВ "Антарес Інвест М" платіжною інструкцією № 4116 від 05.06.2025 перерахувало СТОВ імені Фрунзе 1 100 100 грн попередньої оплати (а.с. 11).

За твердженнями ТОВ "Антарес Інвест М", СТОВ імені Фрунзе здійснило поставку ячменю лише частково на загальну суму 517 487,04 грн, що підтверджується видатковими накладними від 12.06.2025 № 27 на суму 254 563,14 грн та від 23.06.2025 № 28 на суму 262 923,90 грн (а.с. 12, 13).

12.08.2025 ТОВ "Антарес Інвест М" направило СТОВ імені Фрунзе Вимогу № 02/25 та зажадало отримати ячмінь належної якості або повернення коштів за непоставлений товар у сумі 802 512,96 грн (а.с. 14-15).

У свою чергу, 16.09.2025 СТОВ імені Фрунзе частково повернуло суму попередньої оплати у розмірі 100 000 грн відповідно до платіжної інструкції № 13, в якій у призначення платежу вказало: повернення коштів згідно вимоги № 02/25 від 12.08.2025 (а.с. 16).

За обрахунками ТОВ "Антарес Інвест М" СТОВ імені Фрунзе решту коштів у розмірі 482 612,96 грн не повернуло ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН

Щодо правової природи договору та зобов`язань за ним

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними (станом на час виникнення) майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 ГК України, який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникали між учасниками господарських відносин, регулювалися Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України) свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Зокрема, положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, договір поставки це угода, за якою підприємець-постачальник зобов`язується передати товар для використання у підприємницькій діяльності покупця в певний строк, а покупець - прийняти й оплатити його. Відрізняючись від купівлі-продажу цільовим призначенням товару (не для особистого використання) та розділенням у часі укладення й виконання, договір поставки має юридичні характеристики двостороннього, консенсуального, відплатного договору з істотними умовами щодо предмета, кількості, асортименту, ціни, строків та якості.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, за укладеним Договором поставки № 32/06/25 від 03.06.2025 СТОВ імені Фрунзе зобов`язалось передати у власність ТОВ "Антарес Інвест М" товар (ячмінь урожаю 2024 року), а останнє зобов`язалось прийняти цей Товар та здійснити попередню оплату.

Щодо виконання зобов`язань по договору

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Попередньо Суд вказав, що договір поставки є консенсуальним договором, тобто він уважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов, без необхідності передачі речі чи виконання інших дій для його виникнення, де сама домовленість створює юридичні наслідки, а передача майна є лише виконанням уже існуючого зобов`язання.

Відтак, за укладеним Договором поставки № 32/06/25 від 03.06.2025 року з моменту його підписання у СТОВ імені Фрунзе виник обов`язок з поставки товару.

Умови та порядок передачі товару визначені Сторонами у пунктах 1.1., 1.3., 3.1. та 3.5. Договору поставки № 32/06/25 від 03.06.2025. Зокрема, в них зазначено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця ячмінь урожаю 2024 року, пункт відвантаження товару розташований на зерноскладі Постачальника в с. Оситняжка, передача товару здійснюється на умовах самовивозу Покупцем, а датою поставки вважається дата виписаної видаткової накладної.

На виконання умов договору ТОВ "Антарес Інвест М" здійснило попередню оплату у сумі 1 100 100 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.2025 № 4116. Проте, СТОВ імені Фрунзе свої зобов`язання за Договором поставки № 32/06/25 від 03.06.2025 у повному обсязі не виконало, здійснило поставку ячменю лише частково у кількості 47 040 кг на суму 517 487,04 грн та повернуло 100 000 грн попередньої оплати.

Статтею 193 ГК України встановлювалися загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні були виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелювалися із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Поряд з цим, у відповідності до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Отже, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

За таких обставин Суд висновує, що на час вирішення спору СТОВ імені Фрунзе порушило взяті на себе зобов`язання, оскільки, отримавши 1 100 100 грн попередньої оплати та належним чином одержавши вимогу № 02/25 від 12.08.2025, у якій ТОВ "Антарес Інвест М" запропонувало альтернативу - поставити товар або повернути передоплату, обравши у подальшому саме повернення попередньої оплати (що підтверджується частковим перерахуванням 100 000 грн на її виконання за платіжною інструкцією № 13 від 16.09.2025), не поставило товар у повному обсязі та не повернуло залишок попередньої оплати в сумі 482 612,96 грн, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними.

Щодо повернення сплаченої суми попередньої оплати

Згідно зі статтею 693 ЦК України: якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (частина 1); якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2); на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати; договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (частина 3).

Наведені правові положення означають, що відповідно до умов договору купівлі-продажу покупець повинен виконати свої обов`язки у повному обсязі, тобто не тільки оплатити товар до його передачі продавцем (при умові, що це зазначено у договорі купівлі-продажу), але й зробити це у визначений договором купівлі-продажу або цивільним законодавством строк. Якщо покупець порушує свої зобов`язання щодо попередньої оплати за товар, обумовлений договором купівлі-продажу, то у такому випадку слід застосовувати положення, передбачені статтею 530 цього Кодексу. Ця стаття також передбачає положення, коли продавець одержав суму попередньої оплати, а при цьому не передав товар покупцю відповідно до умов договору купівлі-продажу у встановлений строк. У такому випадку покупець має право вимагати від продавця передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

У даному випадку ТОВ "Антарес Інвест М" скористалося передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України правом вибору, направивши СТОВ імені Фрунзе вимогу № 02/25 від 12.08.2025, у якій запропонувало Постачальнику альтернативу - поставити товар належної якості протягом семи днів або повернути суму попередньої оплати. З огляду на те, що СТОВ імені Фрунзе поставку товару належної якості у встановлений строк не забезпечило, а лише частково повернуло кошти у сумі 100 000 грн, ТОВ "Антарес Інвест М" остаточно зафіксував своє волевиявлення щодо вибору грошової вимоги, звернувшись до суду з позовом про стягнення залишку неповернутої попередньої оплати.

З огляду на наведені вище обставини перерахування ТОВ "Антарес Інвест М" попередньої оплати в сумі 1 100 100 грн, неналежного виконання СТОВ імені Фрунзе своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару в повному обсязі (здійснено поставку лише на суму 517 487,04 грн) та здійснення часткового повернення попередньої оплати у розмірі 100 000 грн, останнє зобов`язане повернути залишок суми попередньої оплати за недопоставлений товар у розмірі 482 612,96 грн.

Станом на час розгляду справи в суді СТОВ імені Фрунзе окреслену суму в добровільному порядку не повернуло, а тому його дії не відповідають положенням вказаної статті 193 ГК України.

Відхиляючи доводи СТОВ імені Фрунзе про відсутність у Договорі поставки № 32/06/25 від 03.06.2025 чіткої календарної дати поставки та посилання на положення ст. 613 ЦК України (прострочення кредитора), Суд виходить з того, що відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, натомість у випадках, коли строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, боржник зобов`язаний виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Водночас сторони в абзаці 2 пункту 4.4 Договору поставки № 32/06/25 від 03.06.2025 погодили спеціальний строк для повернення коштів у разі неможливості відвантаження товару - протягом 2 банківських днів за листом покупця.

Позивач 12.08.2025 направив СТОВ імені Фрунзе вимогу № 02/25 про поставку товару або повернення коштів. Хоча матеріали справи не містять доказів точної дати вручення цієї вимоги, факт її реального отримання та прийняття до виконання беззаперечно підтверджується тим, що 16.09.2025 СТОВ імені Фрунзе здійснило часткове повернення попередньої оплати у розмірі 100 000 грн (платіжна інструкція № 13), у призначенні платежу якої прямо зазначено про повернення коштів згідно з вимогою № 02/25 від 12.08.2025.

З огляду на часткове виконання вимоги та відсутність з боку постачальника доказів фактичної наявності товару, готовності його до відвантаження чи повідомлення покупця про таку готовність, зобов`язання сторін у частині непоставленого товару трансформувалися у грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.

Крім того, посилання СТОВ імені Фрунзе на те, що поставка була узгоджена на умовах самовивозу (п. 3.1. Договору) і що саме ТОВ "Антарес Інвест М" мало організувати вивезення, Суд відхиляє як необґрунтовані. Оскільки зерносклад розташований на території під контролем СТОВ імені Фрунзе, саме на останнього покладався обов`язок забезпечити наявність та збереження відповідного обсягу товару, а також вчинити активні дії щодо сповіщення ТОВ "Антарес Інвест М" про готовність ячменю до відвантаження (з урахуванням того, що частину товару сторонами вже було успішно поставлено у червні 2025).

Як встановлено Судом, у Договорі поставки № 32/06/25 від 03.06.2025 сторонами не було визначено чіткого порядку та форми повідомлення Постачальником Покупця про час та дату готовності товару до відвантаження з пункту відвантаження на зерноскладі у с. Оситняжка (Кропивницький р-н).

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що СТОВ імені Фрунзе після отримання передоплати чи після направлення вимоги № 02/25 повідомляло ТОВ "Антарес Інвест М" про готовність залишку партії до завантаження, виставляло під нього відповідні документи чи створювало умови для відпуску продукції.

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 904/354/24 зазначив, що виходячи зі сталих правових позицій щодо визначення характеру спірних правовідносин, які виникли на підставі договору поставки, конструкція норми права визначає умовами для визнання товару наданим у розпорядження покупця такі: 1) товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк, встановлений договором; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк, встановлений договором. Тобто відсутність хоча б однієї із вказаних вимог виключає можливість визнання товару наданим у розпорядження покупця.

За таких обставин, з огляду на недоведеність виконання постачальником обох наведених умов, посилання СТОВ імені Фрунзе на прострочення кредитора (стаття 613 ЦК України) є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

До того ж, часткове добровільне повернення СТОВ імені Фрунзе 100 000 грн попередньої оплати на виконання зазначеної вимоги повністю спростовує його твердження про відсутність підстав для повернення коштів та відсутність прострочення з його боку.

Водночас, враховуючи положення статті 530 ЦК України та абзацу 2 пункту 4.4. Договору, яким передбачено обов`язок постачальника повернути кошти у разі неможливості відвантаження, а також приймаючи до уваги дату часткового погашення коштів (16.09.2025) і встановлений договором строк - 2 банківські дні для перерахування коштів, обов`язок із повного повернення залишку суми попередньої оплати мав бути виконаний СТОВ імені Фрунзе не пізніше 17.09.2025 (включно). З наступного дня, а саме з 18.09.2025, у СТОВ імені Фрунзе виникло прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення залишку попередньої оплати в розмірі 482 612,96 грн.

Щодо відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно частин 2 та 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначений обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Отже, сплата трьох процентів річних та інфляційних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У пунктах 73 та 74 постанови від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що:

- за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку; тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати;

- правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, ТОВ "Антарес Інвест М" на підставі наведених правових положень має право для нарахування інфляційних, річних та пені стосовно неповернутої СТОВ імені Фрунзе суми попередньої оплати, а саме щодо заборгованості у сумі 482 612,96 грн за період, який розпочинається з наступного дня після закінчення строку повернення коштів, а саме з 18.09.2025.

У пунктах 4.3. та 4.4. Договору поставки № 32/06/25 від 03.06.2025 СТОВ імені Фрунзе та ТОВ "Антарес Інвест М" обумовили можливість застосування пені та штрафу у випадку порушення зобов`язань з поставки товару, а саме: при простроченні поставки товару нараховується пеня у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а у випадку дій, внаслідок яких покупець не може отримати товар, додатково стягується штраф у розмірі 20 % від вартості неотриманого товару; водночас, у разі відсутності можливості відвантажити товар, Постачальник зобов`язаний протягом 2-х банківських днів повернути кошти виключно за листом Покупця, при цьому повернення коштів без листа тягне за собою штраф 10 % від суми повернення, а неповернення за листом - штраф 10 % від суми непоставленого товару із додатковим штрафом 8 % за кожні наступні 10 днів прострочення.

Відповідні штрафні санкції мають певну мету - стимулювати СТОВ імені Фрунзе до своєчасного та належного виконання зобов`язання; за їх допомогою забезпечуються права ТОВ "Антарес Інвест М" шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання в обумовлений строк; вони стягуються по факту неналежного виконання зобов`язання, трансформуючись у міру цивільно-правової відповідальності.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу за формулами:

- пеня = (заборгованість) х 0,5% (розмір, визначений договором) х (кількість прострочених днів) : 100, виходячи із розрахунку:

за період з 20.08.2025 по 15.09.2025 року: 582 612,96 грн х 0,5% х 27 днів = 78 652,75 грн;

за період з 16.09.2025 по 20.02.2026 року: 482 612,96 грн х 0,5% х 158 днів = 381 264,24 грн.

Всього нарахована сума пені за вказаними періодами складає 459 916,99 грн.

- штраф: "вартість не отриманого товару" х 20 % (розмір штрафу) = "сума штрафу", виходячи із розрахунку: 482 612,96 грн х 20% = 96 522,60 грн.

Всього нарахована сума штрафу становить 96 522,60 грн.

Також Суд зазначає, що ТОВ "Антарес Інвест М" помилково визначило початок періоду нарахування пені з 20.08.2025, оскільки, як вже вище зазначалось, вірним початком періоду прострочення з урахуванням положень статті 530 ЦК України, умов абзацу 2 пункту 4.4. Договору та дати часткового виконання вимоги є 18.09.2025.

Крім того, з наведеного розрахунку пені слідує, що нарахований ТОВ "Антарес Інвест М" розмір перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та не відповідає абзацу другому частини 3 ст. 549 ЦК України.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" як граничний. Тобто за прострочення платежу за Договором, укладеним між сторонами, може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У справі Суд установив, що у період з 18.09.2025 по 20.02.2026 подвійна облікова ставка НБУ була меншою ніж розмір пені за Договором поставки № 32/06/25 від 03.06.2025, а тому нарахування пені вище розміру цієї ставки є неправомірним.

Зокрема, безпосередньо пеня із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ склала 63 652,02 грн із розрахунку:

- 482 612,96 грн (сума заборгованості за другим періодом) х (2 х 15,50 : 365) х 134 дні (кількість днів у періоді з 18.09.2025 по 29.01.2026) : 100 = 54 925,32 грн;

- 482 612,96 грн (сума заборгованості за другим періодом) х (2 х 15,00 : 365) х 22 дні (кількість днів у періоді з 30.01.2026 по 20.02.2026) : 100 = 8 726,70 грн.

Загальна сума пені за вказані періоди становить: 54 925,32 грн + 8 726,70 грн = 63 652,02 грн.

За таких обставин, правомірним є нарахування пені лише у сумі 63 652,02 грн, натомість стягнення 396 264,97 грн пені задоволенню не підлягає.

Водночас, оцінюючи вимоги ТОВ "Антарес Інвест М" про стягнення штрафу у розмірі 96 522,60 грн (що становить 20% від вартості неотриманого товару) на підставі пункту 4.4. Договору поставки № 32/06/25 від 03.06.2025, Суд виходить з такого.

Абзац перший пункту 4.4. Договору передбачає спеціальну підставу відповідальності, яка застосовується виключно за умови вчинення Постачальником активних дій щодо відчуження товару третім особам, його знищення або умисного створення умов, що унеможливлюють його отримання. Позивач обґрунтовує свої вимоги фактом прострочення поставки товару та неповернення залишку попередньої оплати. Втім, відповідно до вимог статті 74 ГПК України, ТОВ "Антарес Інвест М" не надало жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відчуження СТОВ імені Фрунзе ячменю, його знищення чи вчинення інших дій, що роблять отримання товару неможливим. Звичайне прострочення поставки не є тотожним відчуженню чи знищенню товару, а відтак підстави для застосування відповідальності за першим абзацом п. 4.4 Договору відсутні.

Крім того, другий абзац пункту 4.4. Договору встановлює самостійний механізм відповідальності Постачальника саме за неповернення коштів за листом покупця - сплату штрафу у розмірі 10% від суми непоставленого товару та додаткового штрафу у розмірі 8% за кожні наступні 10 днів прострочення. Проте ТОВ "Антарес Інвест М" у позовній заяві вимог про стягнення штрафів у розмірі 10% та 8% на підставі другого абзацу п. 4.4. Договору не заявляв та їх розрахунок не здійснював, безпідставно застосувавши штраф у розмірі 20% за першим абзацом цього ж пункту.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 96 522,60 грн штрафу за пунктом 4.4. Договору задоволенню не підлягають.

Суд перевірив розрахунок інфляційних нарахувань за формулою: (сума заборгованості) х (індекс інфляції за період) - (сума заборгованості) = інфляційне збільшення:

- за період з 18.09.2025 по 13.08.2026: 482 612,96 грн (залишок заборгованості) х 107,636592 % (сукупний індекс інфляції за період жовтень 2025 - липень 2026) - 482 612,96 грн = 36 855,18 грн.

Таким чином, інфляційні нарахування, які підлягають стягненню, складають 36 855,18 грн.

Суд перевірив розрахунок річних за формулою: річні = (заборгованість) х 3 % х (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році):

- за період з 18.09.2025 по 13.08.2026: 482 612,96 грн х 3 % х 330 дні : 365 днів = 13 090,05 грн.

За таких обставин, правомірним є нарахування річних лише у сумі 13 090,05 грн, натомість стягнення 1 084,94 грн річних задоволенню не підлягає.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, Суд уважає, що СТОВ імені Фрунзе не виконало взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару у повному обсязі та повернення залишку попередньої оплати за Договором поставки № 32/06/25 від 03.06.2025, а тому позовні вимоги ТОВ "Антарес Інвест М" про стягнення 482 612,96 грн заборгованості з повернення попередньої оплати, 36 855,18 грн інфляційних, 13 090,05 грн річних та 63 652,02 грн пені є правомірними і підлягають задоволенню. Натомість, стягнення 396 264,97 грн пені, 1 084,94 грн річних та 96 522,60 грн штрафу є неправомірним і задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати ТОВ "Антарес Інвест М" на сплату судового збору відповідно до платіжної інструкції № 26486 від 13.08.2026 у сумі 13 081,00 грн, які у відповідності до приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України підлягають стягненню з СТОВ імені Фрунзе пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 7 153,99 грн (54,69 % задоволених вимог).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе (27610, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Оситняжка, вул. Центральна, буд. 46; ідентифікаційний код: 03756810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14, прим. 182; ідентифікаційний код: 37881886) 482 612,96 грн заборгованості з повернення попередньої оплати, 36 855,18 грн інфляційних, 13 090,05 грн річних та 63 652,02 грн пені та 7 153,99 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили оформлення і видача виконавчого документу буде здійснена в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі необхідності отримання виконавчого документа в паперовій формі позивач має звернутися з відповідною заявою. Одночасна видача виконавчого документа в електронній та паперовій формах не допускається.

Скорочене рішення Суд проголосив 21.10.2026.

Повне рішення Суд склав 22.10.2026

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити ТОВ "Антарес Інвест М" та СТОВ імені Фрунзе в електронній формі до Електронних кабінетів.