Ухвала суду № 140830295, 22.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3118/26

Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали

заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

УСТАНОВИЛА:

1. 15.10.2026 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі суд) звернувся Мунтяну Ігор Іванович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.12.2023 серії ОД 005150, ордер від 14.10.2026 серії ВН № 1784296; далі представник), діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , заявниця), із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність (вх. № 12599 від 16.10.2026).

Також представником заявниці у порядку абз. 2 п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) подано суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 (свідоцтво № 2126 від 30.04.2024, далі Мельникова А.В.), яка, у свою чергу, також подала заяву про участь у даній справі від 28.09.2026 № 02-64 (вх. № 5195/26 від 16.10.2026).

2. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Перевіривши подану заяву суд вважає її такою, що не відповідає вимогам КУзПБ та ГПК України з наступних підстав.

2.1. У п. 2 ч. 3 ст. 116 КУзПБ зазначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначає представник, у заявниці припинений статус фізичної особи-підприємця, на підтвердження чого надає витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зроблений за допомогою інформаційного ресурсу ТОВ «Опендатабот» станом на 28.09.2026.

Проте вказаний документ не може братися судом до уваги, оскільки ТОВ «Опендатабот» - це комерційний сервіс, який лише відображає інформацію з відкритих державних джерел, але не генерує офіційні документи. Дані, отримані через такі сервіси, мають виключно інформаційний характер.

Суд зазначає, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який адмініструється Міністерством юстиції України, є єдиним офіційним джерелом достовірних відомостей про суб`єктів господарювання. Такий документ має юридичну силу, адже його сформовано безпосередньо з державного реєстру, і він містить електронний підпис уповноваженої особи.

2.2. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається копія трудової книжки (за наявності).

Проте представником не зазначено у заяві про наявність/відсутність у ОСОБА_1 трудової книжки, та не надано (у разі наявності) її копії.

2.3. Згідно з п. 10 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про роботодавця (роботодавців) боржника.

Однак представник вказаних вимог не виконав та не вказав у заяві відповідні відомості.

2.4. Пунктом 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

При цьому виходячи зі змісту ч. 3 ст. 116 КУзПБ відповідні декларації в обов`язковому порядку надаються суду в оригіналі (так як не виготовляються шляхом оформлення відповідних копій) та засвідчується підписом особи, яка має намір скористатися процедурою реструктуризації боргів.

Так, на виконання вказаного представник долучив декларації ОСОБА_1 за 2023-2025 рр., підписані електронним цифровим підписом заявниці.

Однак надана декларація станом на 01.09.2026 підписана електронним цифровим підписом самого представника, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 15.10.2026 (назва файлу з підписом: декларація 2026.pdf.p7s; підписувач Мунтяну І.І.) та доданим файлом електронного підпису представника.

2.5. Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Так, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», зокрема, встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн.

Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявником, становить 49 920,00 грн (3 328,00*5*3).

Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.

За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі, або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.

Отже укладення заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим виключає здійснення авансування (виплати винагороди наперед) на депозитний рахунок суду (де ця винагорода зберігається).

2.5.1. Так, до матеріалів заяви представник долучає примірник договору № 28/09/2026-2 про виконання арбітражною керуючою повноважень у справі про неплатоспроможність від 28.09.2026, укладеного між ОСОБА_1 та арбітражною керуючою Мельниковою А.В. (далі Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Так, відповідно до п. 3.2. Договору виплата основної грошової винагороди арбітражній керуючій за виконання повноважень керуючої реструктуризацією в розмірі 49 920,00 грн за цим договором здійснюється боржником шляхом безготівкового перерахування на депозитний рахунок господарського суду. Призначення платежу: авансування винагороди арбітражному керуючому у справі про неплатоспроможність (ПІБ боржника).

Отже вказаними умовами Договору до його виконання фактично залучено Господарський суд Київської області, який виступає як особа, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявниці, призначені для виплати грошової винагороди арбітражній керуючій, тобто фактично здійснює зберігання коштів.

Проте з огляду на абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд зазначає, що сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного Договору суду є таким, що не узгоджується із цими приписами КУзПБ.

За таких обставин, наданий у відповідній редакції Договір не може братися судом до уваги.

2.5.2. Водночас із матеріалів заяви вбачається, що до останніх долучена квитанція (код документа 8428-9752-5124-5682) від 29.09.2026 на суму 16 640,00 грн, відповідно до якої заявниця частково здійснила відповідне авансування винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду.

Ураховуючи зазначене, наявність доказів часткового авансування грошової винагороди керуючому реструктуризацією, та те, що наданий Договір не може братися судом до уваги, у заявниці наявний обов`язок здійснити відповідне авансування у встановленому КУзПБ розмірі.

Таким чином, заявниця має надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі 33 280,00 грн (49 920,00-16 640,00).

2.6. Згідно з ч. 1 ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» установлено, що судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

За змістом ст. 10 Конституції України, зокрема, державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18, від 17.08.2021 у справі № 910/14949/18, від 21.12.2023 у справі 910/6187/22, документи, складені нерезидентами, які подаються сторонами як докази, мають прийматися судами з огляду на їх допустимість після їх легалізації у встановленому законодавством України порядку.

Так, ст. 79 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Проаналізувавши зазначене у сукупності із ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суд дійшов висновку, що до письмових доказів, які подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою, вірність якого повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Із матеріалів заяви вбачається, що до останньої долучені скан копії посвідчення особи, якій наданий тимчасовий захист та договору оренди, які складені іноземною мовою. Водночас їх офіційного перекладу, як того вимагають зазначені вище приписи, до заяви долучено не було.

2.7. Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте представник вищевикладених вимог не дотримався та не зазначив у кого знаходяться оригінали доказів, копії яких ним долучені до заяви.

2.8. Частиною 5 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Виходячи зі змісту зазначеного припису ч. 5 ст. 91 ГПК України, а також, зокрема, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-XII, постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, відповідність копії паспортів та облікових карток як заявника та членів його сім`ї оригіналам таких документів, повинна підтверджуватися підписами останніх, як осіб, в яких ці документи знаходяться.

Так до заяви долучені копії паспортів, карток платників податків заявниці та її родичів, свідоцтва про народження дітей заявниці, свідоцтва про шлюб та свідоцтв про смерть її батька.

Проте, зазначені документи не можуть братися судом до уваги, оскільки останні оформлені без урахування вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України.

3. Додатково, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 5 ст. 34 КУзПБ у сукупності з ч. 1 ст. 113 КУзПБ передбачено застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме, звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов`язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі (аналогічна правова позиція в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 910/11518/20).

4. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим КУзПБ для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 3ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).

Ураховуючи те, що представником подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ та ст. 162 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 91, 162, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 37, 113, 116 КУзПБ, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність від 15.10.2026 (вх. № 12599 від 16.10.2026) залишити без руху.

2. Запропонувати заявниці протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 КУзПБ і ст. 162 ГПК України та надати:

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

копія трудової книжки (за наявності);

відомості про роботодавця (роботодавців) у разі наявності;

декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства,станом 01.09.2026;

докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 33 280,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) UA578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ);

копії документів, зазначених у п. 2.6. даної ухвали з офіційним перекладом на державну мову;

відомості відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України;

належним чином засвідчені копії документів, зазначених у п. 2.7. даної ухвали.

3. У разі невиконання заявницею п. 2 даної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

Відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 22.10.2026 та окремо від рішення оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Янюк

Повна ухвала складена 22.10.2026.