Рішення № 140830127, 22.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2026Справа № 910/6781/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 39 305,60 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "ТАС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПуАТ "Оранта") 39 305,60 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "ТАС" та ПуАТ "Оранта" є страховиками винної у ДТП особи. Оскільки Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 90 612,00 грн, останній має право на повернення частини сплаченого страхового відшкодування від Відповідача у розмірі 39 305,60 грн на підставі пункту 5.2. Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

23.06.2026 на адресу суду від ПуАТ "Оранта" надійшов відзив, в якому останнє просило відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропущенням річного строку для звернення із заявою про страхове відшкодування, встановленого пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

30.06.2026 через систему "Електронний суд" ПрАТ "ТАС" подало заяву про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив та відповідь на відзив, якій не погодилося з запереченнями Відповідача, оскільки положення пункту 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

30.06.2026 через систему "Електронний суд" ПуАТ "Оранта" (зареєстровано судом 01.07.2026) подало заперечення на заяву Позивача про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив.

Розглянувши заяву Позивача про поновлення процесуального строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 251 ГПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 надано позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

Судом встановлено, що згідно з описом вкладення у цінний лист та накладною №02 0810 0272 350 від 19.06.2026 відзив було отримано ПрАТ "ТАС" 23.06.2026, тому останнім днем для подання відповіді на відзив з урахуванням приписів частини 4 статті 116 ГПК України було 29.06.2026.

Таким чином, відповідь на відзив була подана поза межами процесуального строку.

Відповідно до частин 1-3 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, з огляду на незначне пропущення процесуального строку в один день, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов`язків усіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13, 14, 15 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовжити строк на подачу відповіді на відзив до 30.06.2026.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "ТАС" обґрунтованими.

28.10.2023 о 17:53 у місті Києві по Столичному шосе е/о №99 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , з автомобілем "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, вина якого була встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №752/5400/24.

Внаслідок даної ДТП було пошкоджено автомобіль "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , (застрахований транспортний засіб), власником якого є ОСОБА_2 .

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність особи, що користувалася транспортним засобом "Volkswagen", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , (винуватця ДТП), була застрахована в ПрАТ "ТАС" (страховик) згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/217048777, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

На підставі Повідомлення від 02.11.2025 (справа №22436/0112023/53), Протоколу огляду транспортного засобу №55316 від 10.11.2023 разом із фото пошкодженого автомобіля "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , ПрАТ "ТАС" було складено Ремонтну калькуляцію №22436_01 від 18.12.2023, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , становить 515 295,64 грн.

Водночас станом на дату ДТП (28.10.2023), цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була також застрахована у ПуАТ "Оранта" згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/214732230, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 2 500,00 грн.

Відповідно до Висновку про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу №58196 від 28.12.2023 ринкова вартість автомобіля "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , до ДТП становила 167 895,00 грн, а ринкова вартість аварійного (несправного) вказаного КТЗ становить 70 282,19 грн.

ПрАТ "ТАС" звернулася до ПуАТ "Оранта" із повідомленням №22436/01/2023/53 (вих. №01-24/182) від 23.04.2024 про настання події за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій запропоновано Відповідачу долучитися до процесу врегулювання події.

Згідно зі Страховим актом №10931/01/924 від 03.05.2024 та Розрахунком (Додаток 1 до Страхового акту) розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті власнику транспортного засобу "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , складає 90 612,00 грн.

07.05.2024 ПрАТ "ТАС" здійснено виплату ОСОБА_2 у розмірі 90 612,00 грн (без ПДВ), що підтверджується платіжною інструкцією №410021 від 07.05.2024.

У відповідь на заяву ПрАТ "ТАС" №07458/9224 від 29.11.2024 ПуАТ "Оранта" листом №09-02-20/14025 від 10.12.2024 повідомила про відсутність правових підстав у відшкодуванні частини страхового відшкодування у зв`язку з пропуском річного строку, встановленого пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Посилаючись на те, що ПуАТ "Оранта", як інший страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020, не відшкодував ПрАТ "ТАС" частину виплаченого страхового відшкодування, останнє звернулася з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (№85/96-ВР) (у редакції, чинній на момент ДТП).

За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV).

Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як було раніше встановлено, 28.10.2023 о 17:53 у місті Києві по Столичному шосе е/о №99 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , з автомобілем "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, вина якого була встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №752/5400/24.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була застрахована у двох страховиків - ПрАТ "ТАС" згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/217048777, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, а також у ПуАТ "Оранта" згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/214732230, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 2500,00 грн.

Таким чином, внаслідок настання страхового випадку - пошкодження ОСОБА_1 транспортного засобу "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , у результаті ДТП, у позивача та відповідача, як страховиків винної у ДТП особи, виник обов`язок по відшкодуванню потерпілій особі витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом вказаного транспортного засобу.

У відповідності до статті 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020.

Згідно із пунктом 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону №1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

У той же час, протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 №500/2021 було затверджено внесення змін до пункту 5.2. Порядку і викладено пункт 5.2. в новій редакції, відповідно до якої розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов`язання, в якому беруть участь кілька боржників, Визначається у рівній частці) за формулою: Ск = (Св - Сш/Кс) / (Кс-1) - Ф, де

Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика;

Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування;

Кс - кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку;

Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку;

Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування.

Нова редакція пункту 5.2 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що затверджена згідно з пунктом 1.1 цього протоколу, набирає чинності з 01.07.2021, та застосовується до заяв про страхове відшкодування, які подані страховиком до інших страховиків, не раніше такої дати".

Отже, станом на дату спірної ДТП (03.10.2023) діяли приписи Порядку з урахуванням змін, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 №500/2021.

З метою визначення розміру страхового відшкодування та покладення його частини на відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 28 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону №1961-IV (шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу) передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 30.1. статті 30 Закону №1961-IV встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 і №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.

Значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7 (абзаци 1, 2 пункту 7.41. Методики).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

Згідно з ремонтною калькуляцією №22436_01 від 18.12.2023 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 515 295,64 грн (без урахування коефіцієнта фізичного зносу): 49 270,00 грн - вартість робіт, 41 231,25 грн - фарбування, 416376,85 грн - вартість запасних частин.

За розрахунком суду, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу СХС 728613 "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 215 414,31 грн (49 270,00 грн + 41 231,25 грн + 416 376,85 грн х (1- 0,7).

Водночас відповідно до Висновку про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу №58196 від 28.12.2023 ринкова вартість автомобіля "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , до ДТП становила 167 895,00 грн, а ринкова вартість аварійного (несправного) вказаного КТЗ становить 70 282,19 грн.

Оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, тому ремонт вважається економічно необґрунтованим, відповідно, транспортний засіб "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1. статті 30 Закону №1961-IV).

Згідно із розрахунком суду, сума страхового відшкодування, яка підлягала виплаті власнику транспортного засобу "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , мала становити 97 612,81? грн (167 895,00 грн - 70 282,19 грн).

Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17).

Водночас відповідно до страхового акту №10931/01/924 від 03.05.2024 ПрАТ "ТАС" було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 90 612,00 грн, які були перераховані власнику "Ford", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією №410021 від 07.05.2024.

Отже, ПрАТ "ТАС" набуло право на отримання від ПуАТ "Оранта" 39 305,60 грн страхового відшкодування (90 612,00 грн - 97 612,81 грн/2)/(2 - 1) - 2 500,00 грн).

Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач вказував на пропуск Позивачем річного строку для звернення із заявою про страхове відшкодування, встановленого пунктом 37.1.4. статті 37 Закону №1961-IV.

Так, згідно з пунктом 37.1.4. статті 37 Закону №1961-IV неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1 статті 331 Закону №1961-IV). Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 (провадження №12-104гс18).

Також у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Отже, вищезазначений обов`язок поширюється як на потерпілу особу в ДТП, так і на страховика, який набув прав потерпілого у порядку суброгації.

Натомість спірні правовідносини виникли на підставі статті 540 ЦК України та Порядку-у зв`язку із здійсненням Позивачем виплати при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та набуттям права вимагати повернення частини коштів (страхового відшкодування) від Відповідача, як другого страховика, який уклав чинний на момент настання страхового випадку інший внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV не стосуються спірних правовідносини.

Крім цього, на виконання положень Порядку, ПрАТ "ТАС" звернулася до ПуАТ "Оранта" із повідомленням №22436/01/2023/53 (вих. №01-24/182) від 23.04.2024 про настання події за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій запропоновано Відповідачу долучитися до процесу врегулювання події. Однак вказане повідомлення було залишене без відповіді та задоволення.

Отже, позивачем дотримано положень Порядку та чинного законодавства України в частині забезпечення участі Відповідача у розслідуванні страхового відшкодування.

Жодних доказів порушення позивачем Порядку матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ПрАТ "ТАС" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код: 30115243) 39 305 (тридцять дев`ять тисяч триста п`ять) грн 60 коп. страхового відшкодування та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ