Рішення № 140829954, 24.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2026Справа № 910/7668/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/7668/26

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Міжнародного об`єднання громадян "Фонд соціального захисту

"Зв`язківці Чорнобиля"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "НАШ ДІМ"

про виселення з нежитлового приміщення

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву з позовом до Міжнародного об`єднання громадян "Фонд соціального захисту "Зв`язківці Чорнобиля" про виселення з нежитлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 782, 785 Цивільного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими визначено, що у разі припинення договору оренди, в орендаря виникає обов`язок повернути майно з оренди орендодавцю. Оскільки Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 31 від 14.02.2001 (зі змінами та доповненнями), укладений між сторонами, припинив свою дію 19.02.2024, у зв`язку з чим відповідач втратив право на користування об`єктом оренди - нежитловим приміщенням загальною площею 90,0 кв.м.,що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюника (колишня Анрі Барбюса), будинок 13, третій поверх в корпусі № 126. Проте, відповідач об`єкт оренди не звільнив та продовжує його використовувати, порушуючи право власника майна на вільне володіння вказаним майном, що є підставою для його примусового виселення з вказаного нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання у справі призначено на 27.08.2026.

Разом з тим, станом на час проведення підготовчого засідання 27.08.2026 у місті Києві було оголошено сигнал повітряної тривоги, у зв`язку з чим судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2026 судове засідання у справі призначено на 24.09.2026.

24.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій останній позовні вимоги підтримує та просить винести рішення на підставі наявних у справі доказів.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 та ухвала суду від 27.08.2026 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Бойчука Михайла (Кіквідзе), 39, м. Київ, 01103.

Втім, ухвали суду були повернуті відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У той же час судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача, зазначеній на конвертах, що повернулися.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також ураховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду у справі №910/7668/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Утім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті у строки, визначені ст. 178, 252 ГПК України, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Третя особа будь-яких по суті заявлених вимог суду також не подавала.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивач суду не подавав.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

14.02.2001 між Державним підприємством «Наш Дім», як орендодавцем, та Міжнародним об`єднанням громадян «Фонд соціального захисту «Зв`язківці Чорнобиля», як орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 90,0 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13, третій поверх в корпусі № 126, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Наш Дім» та належить до державної власності.

19.07.2007, у зв`язку із законодавчими змінами, між Державним підприємством «Наш Дім» (за договором - балансоутримувач), Міжнародним об`єднанням громадян «Фонд соціального захисту «Зв`язківці Чорнобиля» (за договором - орендар) (сторонами договору оренди від 14.02.2001) та Регіональним відділення ФДМУ по м. Києву (за договором - орендодавець) було укладено трьохсторонній Додатковий договір №3858 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №31 від 14.02.2001, відповідно до преамбули якого Державне підприємство «Наш Дім» передало Регіональному відділенню ФДМУ по м. Києву права та обов`язки орендодавця, а останній, як орендодавець, стає стороною Договору оренди №3858 від 14.02.2001 р., Міжнародне об`єднання громадян «Фонд соціального захисту «Зв`язківці Чорнобиля» - орендарем, а Державне підприємство «Наш Дім» - балансоутримувачем (надалі по тексту договір оренди №3858 від 14.02.2001 у редакції, викладеній в додатковому договорі №3858 від 19.07.2007).

Згідно з умовами п. 1 Договору №3858/01 від 21.07.2010р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3858 від 19.07.2007р., Договір оренди №3858 від 19.07.2007р. продовжено на 2 (два) роки, що діє з 19.06.2010 року по 19.06.2012 року.

Договором №3858/02 від 31.07.2012р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3858 від 19.07.2007р., Договір оренди №3858 від 19.07.2007р. продовжено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 19.06.2012 року по 19.05.2015 року.

За таких умов, після 19.05.2015 року сторони договору оренди не висловили намірів про його припинення, як наслідок, дію договору оренди було продовжено на 2 роки та 11 місяців, що відповідало періоду з 19.05.2015 року по 19.04.2018 року.

04.06.2018 сторонами укладено Договір оренди укладено договір №3858/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3858 від 19.07.2007р., відповідно до п.4 якого договір оренди №3858 від 19.07.2007 продовжено на 2 роки та 11 місяців, що діє з 19.04.2018 року по 19.03.2021 року.

Під час розгляду справи № 910/16513/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Міжнародного об`єднання громадян "Фонд соціального захисту "Зв`язківці Чорнобиля" про стягнення неустойки та виселення з нежилого приміщення, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Договір слід вважати продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, у зв`язку з відсутністю зави однієї з сторін договору про його припинення протягом місяця після закінчення строку дії договору, тобто договір оренди вважається продовженим з 19.03.2021 року по 19.02.2024 року.

На дату закінчення терміну дії Договору оренди, укладеного сторонами, вже діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ у новій редакції , який набрав чинності з 01.02.2020.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закон № 157 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Отже, граничною датою подання відповідачем заяви на продовження строку дії Договору оренди №3858 є 19.11.2023. Проте, як зазначає позивач, відповідач відповідної заяви про намір продовжити строк дії договору оренди не подав.

Відтак, Договір оренди №3858 від 14.02.2001 в редакції, викладеній в Додатковому договорі №3858 від 19.07.2007, вважається припиненим з 19.02.2024 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно пункту 5.7. Договору оренди (в редакції Додаткового договору №3858 від 19.07.2007), у разі припинення договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю/Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Оскільки відповідач умови договору оренди та вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не виконав, нерухоме майно загальною площею 90,0 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13, третій поверх в корпусі № 126, не звільнив та позивачу не повернув, останній звернувся за захистом порушених прав до суду з позовом про виселення орендаря із займаних ним приміщень у примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 759 ЦК України прямо визначено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Отже, внаслідок укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №31 від 14.02.2001, між сторонами, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли правовідносини, пов`язані з орендною (наймом) нерухомого майна.

Водночас, оренда державного та комунального майна з 01.02.2020 регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ (надалі - Закон № 157-ІХ від 03.10.2019).

У ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Оскільки матеріалами справи підтверджується і відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано факту закінчення строку дії Договору оренди (в редакції Додаткового договору №3858 від 19.07.2007), в силу приписів ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5.7. Договору, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу спірне приміщення.

Судом установлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази повернення спірного орендованого державного майна після закінчення строку дії вказаного договору оренди.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про виселення відповідача із займаних ним орендованих приміщень є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що виселення полягає у поверненні (звільненні) орендованого майна від боржника та його майна, слід дійти висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права і задоволення такої вимоги призведе до дійсного захисту його порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 129, 233, 236-240, 252 Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Виселити Міжнародне об`єднання громадян «Фонд соціального захисту „Зв`язківці Чорнобиля"» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука (колишня Кіквідзе), буд. 39; код ЄДРПОУ 23165703) з нежитлового приміщення загальною площею 90,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника (колишня Анрі Барбюса), будинок 13, третій поверх в корпусі № 126.

3. Стягнути з Міжнародного об`єднання громадян «Фонд соціального захисту „Зв`язківці Чорнобиля"» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука (колишня Кіквідзе), буд. 39; код. ЄДРПОУ 23165703) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 грн 40 коп.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.10.2026.

Суддя А.І. Привалов