Рішення № 140829898, 22.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2026Справа № 910/9446/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/9446/26.

За позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагаз»

про стягнення 794 050, 95 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагаз» про стягнення 3% річних в сумі 129 875, 89 грн та інфляційні втрати в сумі 664 175, 06 грн, що нараховані на суму основного боргу стягнутого за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/11097/25, що набрало законної сили.

04.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/9446/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. 19.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

02.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

17.12.2015 року між позивачем (оператор) та відповідачем (замовник) укладено договір транспортування природного газу №151200854, за яким оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах визначених у цьому договорі, а замовник сплачує операторі встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

В період дії договору №151200854 від 17.12.2015 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 473 526, 12 грн за переданий у квітні 2017 року природний газу у розмірі 1 329 532 тис.куб.м прийнятого філією УМГ «Прикарпаттрансгаз» від ТОВ «Надрагаз», у зв`язку з чим позивач змушений був звернутись до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026, у справі №910/11097/25 позов АТ Акціонерне товариство «Укртрансгаз» задоволений в повному обсязі та стягнуто з ТОВ «Надрагаз» заборгованість у розмірі 473 526, 12 грн.

Відповідач на виконання вищезазначеного рішення суду перерахував позивачу грошову суму у розмірі 473 526, 12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №188 від 07.07.2026, копія якої міститься в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 129 875, 89 грн за період з 16.05.2017 по 06.07.2026 та інфляційні втрати у розмірі 664 175, 96 грн за період з червня 2017 року по травень 2026 року, які позивач просить стягнути з відповідача.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 794 050, 95 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

(1) між позивачем та відповідачем укладено договір транспортування природного газу №151200854 від 17.12.2015;

(2) відповідач в порушення умов договору не здійснив вчасну та повну оплату за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем природний газ у розмірі 473 526, 12 грн;

(3) для захисту своїх прав позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва;

(4) за підсумками розгляду справи №910/11097/25 з відповідача стягнуто наявний борг у розмірі у розмірі 473 526, 12 грн.

(5) 07.07.2026 відповідач перерахував позивачу борг на виконання рішення суду у справі №910/11097/25 у розмірі 473 526, 12 грн;

(6) позивач в порядку статті 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних і інфляційні втрати на суму заборгованості за період за період з 2017 по 2026 рік.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач зазначає, що у позивача сплив строк позовної давності встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України для звернення з даним позовом, а відтак, просить застосувати наслідки спливу позовної давності згідно статті 267 Цивільного кодексу України.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи наявні підстави у позивача нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрат?

- чи обґрунтовані заявлені суми до стягнення, а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

- чи наявні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 129 875, 89 грн за період з 16.05.2017 по 06.07.2026 та інфляційні втрати у розмірі 664 175, 96 грн за період з червня 2017 року по травень 2026 року, що в свою чергу зумовлено простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання по оплаті за договором транспортування природного газу №151200854 від 17.12.2015, що було предметом розгляду у справі №910/11097/25.

Оскільки, рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/11097/25 набрало законної сили, тому таке рішення в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи.

Так, судом в межах справи №910/11097/25 встановлено: (1) належне виконання позивачем договору №151200854 від 17.12.2015; (2) виникнення у відповідача обов`язку оплатити отриманий від позивача товар в квітні 2017 року; (3) порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар (природний газ).

В межах справи №910/11097/25 позивачем не заявлялись вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (частина 2 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних і інфляційні втрати за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання за договорам №151200854 від 17.12.2015.

Позивач додав до позовної заяви відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, здійснивши перевірку правильності здійснення позивачем розрахунків, зазначає, що вони є арифметично правильним.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виконав рішення суду у справі №910/11097/25 - 07.07.2026.

Однак, відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності та вважає, що в зв`язку зі спливом строку позовної давності у позові належить відмовити.

Щодо даних заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2, 3, 4 стаття 267 Цивільного кодексу України).

Судом враховується, що тариф на послуги розподілу потужності для точок входу набув чинності 01.04.2017 відповідно до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348, що в свою чергу відображено у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 у справі №910/11097/25.

Водночас дата набрання чинності тарифу 01.04.2017 є датою виникнення зобов`язання здійснити оплату.

Грошове зобов`язання відповідача стало порушеним у зв`язку з простроченням, відповідно перебіг строку позовної давності розпочинається з 04.04.2017, тобто з наступного дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №826/5621/17 забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення дії Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.03.2017 року №348 «Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і виходу для ПАТ «Укртрансгаз».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 року в справі № 826/5621/17.

Водночас, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою встановив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та тривав до 30 червня 2023 року.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Законом України №4434-ІХ від 14.05.2025 «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Отже, з 04.09.2025 було поновлено перебіг позовної давності.

З урахуванням вищезазначеного, суд висновує, що на дату звернення позивача до суду з позовом у справі, що розглядається, строки позовної давності за заявленими вимогами продовжені, у зв`язку з чим відповідний позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Твердження відповідача про неукладеність додатків до договору та щодо акту звірки розрахунків станом на 31.12.2018, судом не беруться до уваги, оскільки оцінка даних тверджень надана судом в межах розгляду справи №910/11097/25.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

Заяв та клопотань щодо понесення інших судових витрат від позивача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагаз» про стягнення 794 050, 95 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагаз» (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 10-А; ідентифікаційний код: 37332410) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) 3% річних у розмірі 129 875 (сто двадцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 664 175 (шістсот шістдесят чотири тисячі сто сімдесят п`ять) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 9 528 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн 61 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко