Рішення № 140829867, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/8214/26Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/8214/26

за позовом Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код 23527052)

до 1) Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, код 05523398);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОМАТ «СПЕЦБЕТОН» (03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2, код 39038754)

про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майнових прав від 20.12.2022 № РАД27/26

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8214/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОМАТ «СПЕЦБЕТОН» про визнання недійсним з моменту вчинення попереднього договору купівлі-продажу майнових прав від 20.12.2022 № РАД27/26, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

23.07.2026 відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та зазначив, що докази їх понесення будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2026 прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі № 910/8214/26 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

05.10.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн на підставі частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Заява мотивована тим, що позивач ініціював судовий спір за відсутності порушеного права, підтримував його протягом тривалого часу, а потім відмовився від позову після того, як відповідач-1 повністю виконав роботу щодо спростування позовних вимог.

12.10.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення. Позивач вважає, що відповідно до частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 має довести необґрунтованість дій позивача, а відмова від позову є реалізацією його процесуального права і не свідчить про недобросовісність. Також позивач зазначає про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, кількістю судових засідань та раннім етапом завершення розгляду, вказує на неявку представника відповідача-1 у судове засідання 29.09.2026 та на необов`язковість для суду домовленостей між адвокатом і клієнтом. Позивач просить відмовити у задоволенні заяви, а в разі її задоволення - зменшити розмір витрат до мінімального.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини 3 цієї статті у разі, якщо суд вирішує лише питання про судові витрати, додаткове судове рішення ухвалюється без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 29.09.2026 у справі № 910/8214/26 судом не вирішено питання про розподіл витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що відповідач-1 разом з першою заявою по суті спору (відзивом від 23.07.2026) подав попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та заявив про подання доказів їх понесення після ухвалення рішення. Ухвалу про закриття провадження у справі постановлено 29.09.2026, а останній день п`ятиденного строку припав на 04.10.2026 (неділя), тому відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України він закінчився у перший робочий день 05.10.2026. Отже, заява з доказами подана відповідачем-1 у встановлений строк.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з частиною 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частина 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України є спеціальною нормою, яка визначає правові наслідки саме відмови позивача від позову та безпосередньо передбачає стягнення витрат відповідача з позивача за заявою відповідача. Матеріали справи не містять відомостей про те, що відмова позивача від позову була обумовлена задоволенням його вимог відповідачами після пред`явлення позову.

Водночас суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанови від 28.04.2022 у справі № 914/2234/19, від 31.07.2025 у справі № 904/5087/22) виходить з того, що право відповідача на компенсацію витрат у разі відмови позивача від позову виникає на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, а порядок його реалізації визначається з урахуванням частини 5 цієї статті, тобто за умови встановлення необґрунтованості дій позивача. Сама по собі відмова від позову є реалізацією принципу диспозитивності і не свідчить про необґрунтованість дій позивача.

З огляду на це суд оцінює доводи відповідача-1 про необґрунтованість дій позивача та зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, позов обґрунтовано можливими ризиками множинності претензій та невизначеності щодо кредитора у зобов`язанні. Вже у відзиві від 23.07.2026 відповідач-1 зазначав про відсутність у позивача порушеного права, оскільки майнові права на об`єкт не передані, акт приймання-передачі не підписано, а заміни кредитора не відбулося. Ці обставини існували на момент звернення з позовом і були відомі позивачу.

У запереченнях від 12.10.2026 позивач сам зазначає, що дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для підтримання позову лише після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 23.09.2026 у справі № 910/8199/26 за аналогічним позовом до тих самих відповідачів, яким у позові відмовлено через те, що укладення спірного договору не порушує прав та інтересів позивача.

Незважаючи на заперечення відповідача-1, позивач підтримував позов понад два місяці, подав відповідь на відзив та клопотання про призначення експертизи, що зумовило необхідність підготовки відповідачем-1 заперечень і участі його представника в судових засіданнях. Від позову позивач відмовився лише 29.09.2026, після того як відповідач-1 уже виконав основний обсяг процесуальних дій щодо захисту.

За таких обставин суд дійшов висновку про те , що звернення з позовом без належного обґрунтування наявності порушеного права та тривале підтримання такого позову є необґрунтованими діями позивача у розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок яких відповідач-1 був змушений понести витрати на професійну правничу допомогу.

Доводи позивача про реалізацію ним конституційного права на судовий захист не спростовують цього висновку, оскільки розподіл судових витрат не обмежує права на звернення до суду, а покладає на ініціатора необґрунтованого спору тягар пов`язаних з ним витрат іншої сторони.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

На підтвердження понесених витрат відповідач-1 надав: Договір про надання правничої допомоги від 01.06.2026 № 01-0626, укладений з адвокатом Галабудським І.І., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально; Додаткову угоду від 07.07.2026 № 910/8214/26; Акт надання правничої допомоги від 30.09.2026; Детальний опис робіт (розрахунок витрат) від 30.09.2026; Довідку про вартість надання правничої допомоги від 30.09.2026. Повноваження адвоката підтверджуються ордером серії АІ № 2264895 від 22.07.2026 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 8782/10 від 07.02.2020.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди сторони погодили фіксовану вартість окремих видів правничої допомоги в суді першої інстанції, зокрема: підготовка та подача відзиву - 5 000,00 грн; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив - 5 000,00 грн; підготовка та подача інших процесуальних документів - 1 000,00 грн за один документ; представництво в суді першої інстанції - 3 000,00 грн за одне засідання.

Згідно з Актом від 30.09.2026 та Детальним описом робіт адвокатом надано правничу допомогу загальною вартістю 21 000,00 грн, а саме: підготовлено та подано відзив на позовну заяву від 23.07.2026 (5 000,00 грн), заперечення на відповідь на відзив від 03.08.2026 (5 000,00 грн), заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи від 02.09.2026 (1 000,00 грн), заяву щодо вирішення питання про судові витрати (1 000,00 грн), а також зазначено про участь представника у судових засіданнях 04.08.2026, 02.09.2026 та 29.09.2026 (9 000,00 грн).

Подання вказаних процесуальних документів підтверджується матеріалами справи. Окремі розбіжності у найменуванні документів між Актом та Детальним описом робіт не впливають на загальну вартість наданої допомоги, оскільки вона визначена за погодженими у Додатковій угоді ставками і не перевищує суми, що випливає з цих ставок.

Разом з тим суд погоджується з доводом позивача щодо судового засідання 29.09.2026. Як убачається з матеріалів справи, у судове засідання 29.09.2026 представники сторін не з`явилися. Отже, зазначена в Акті від 30.09.2026 та Детальному описі робіт послуга з представництва інтересів відповідача-1 у судовому засіданні 29.09.2026 вартістю 3 000,00 грн фактично не надавалась, а відповідні витрати не є реальними і не підлягають відшкодуванню.

Крім того, суд не вбачає підстав для відшкодування 1 000,00 грн за підготовку заяви щодо вирішення питання про судові витрати, оскільки така заява є дією, спрямованою на реалізацію стороною права на подання доказів уже понесених витрат, а тому витрати на її підготовку не підлягають відшкодуванню (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Пунктом 3.1 Додаткової угоди передбачено оплату послуг адвоката після набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частин 5, 6 цієї статті у разі недотримання вимог частини 4 суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Суд погоджується з доводом позивача, що домовленості між адвокатом і клієнтом не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). Водночас, оцінивши заявлені витрати самостійно, суд не вбачає підстав для їх зменшення в іншій частині з огляду на таке.

Вартість правничої допомоги визначена не погодинно і не як єдина сума за справу, а за кожну фактично вчинену процесуальну дію. Тому завершення розгляду справи на підготовчій стадії вже враховане у розмірі витрат: відшкодуванню підлягає лише вартість тих документів і засідань, які фактично мали місце.

Кількість поданих відповідачем-1 документів та судових засідань обумовлена процесуальною поведінкою самого позивача, який подав відповідь на відзив та клопотання про призначення експертизи і відмовився від позову лише після двох судових засідань за участю представника відповідача-1. Ранній етап завершення справи є наслідком дій позивача і не може бути підставою для зменшення витрат відповідача-1, понесених до цього моменту.

Позивач не навів конкретного розрахунку, який би свідчив про завищення вартості окремих послуг, та не подав доказів того, що ставки, погоджені в Додатковій угоді (від 1 000,00 до 5 000,00 грн за дію), перевищують звичайну вартість аналогічних послуг.

Загальні посилання на нескладність справи та невелику кількість засідань без доказів не є достатніми для зменшення витрат відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також враховує, що заявлена до відшкодування сума перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок відповідача-1 у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у такому разі суд може відмовити у відшкодуванні в частині перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що перевищення зумовлене виключно процесуальними діями, необхідність яких виникла після подання відзиву 23.07.2026 внаслідок дій позивача, а саме підготовкою заперечення на відповідь на відзив, заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи та участю у двох судових засіданнях. На час подання попереднього розрахунку відповідач-1 об`єктивно не міг передбачити ані подання позивачем відповіді на відзив і клопотання про експертизу, ані кількості судових засідань. За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача-1 та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн (21 000,00 грн - 3 000,00 грн - 1 000,00 грн). В решті вимог заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8214/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код 23527052) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, код 05523398) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В решті заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З текстом додаткового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Додаткове рішення складено та підписано 21.10.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА