Рішення № 140829797, 21.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1491/25Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯАГРОЗАХИСТ"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА АГРО-ІФ"

до відповідача 2: ОСОБА_1

до відповідача 3: ОСОБА_2

до відповідача 4: ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "КАДУБ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 : ОСОБА_4

про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 51 395 994,89 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Кожухівський О.В. (у режимі відеоконференції);

від відповідачів: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" (далі - позивач, ТОВ "Поділляагрозахист") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Агро-ІФ" (далі - відповідач, ТОВ "Дружба Агро-ІФ"), ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та Фермерського господарства "Кадуб", за участю третьої особи ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024 у розмірі 30 411 532,44 грн, а також 2 440 872,66 грн - пені, 9 132 833,05 грн - штрафу, 3 836 098,93 грн - процентів річних, 1 219 619,81 грн - курсової різниці.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.04.2026 задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням збільшених позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 51 395 994,89 грн, з них: 30 411 532,44 грн - сума основної заборгованості, 3 908 519,52 грн - пеня, 9 132 833,05 грн - штраф, 6 157 337, 37 грн - проценти річні, 1 785 772,51 грн - курсова різниця.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Агро-ІФ" грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024, а також невиконанням відповідачами зобов`язань, що виникли з договорів поруки № 1-П/30 від 30.01.2025, № 2-П/12 та 3-П/12 від 12.02.2025. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачами позивач, з посиланням на пункти 5.4-5.8 договору, просить стягнути пеню за прострочення оплати, штраф у розмірі 25 відсотків від суми прострочення за кожен випадок порушення, проценти річних у договірному розмірі (48% річних) та курсову різницю. Заявлені вимоги обґрунтовано положеннями ст. 525, 526, 529, 530, 549, 552, 610, 611, 612, 614, 625, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Агро-ІФ" подано відзив на позовну заяву за вх. № 4349/26 від 10.03.2026 року, в якому відповідач визнає основну заборгованість у розмірі 30 411 532,44 грн. Водночас представник ТОВ "Дружба Агро-ІФ" подав заяву про зменшення штрафних та компенсаційних нарахувань, в якій зазначив, що заявлена сума додаткових нарахувань є явно непропорційною наслідкам порушення, а після подання позову відповідач здійснив часткове виконання. ТОВ "Дружба Агро-ІФ" зазначає, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій та річних процентів у розмірі 48 % є надмірно високим, не співмірним із наслідками порушення зобов`язання і становить надмірний тягар для підприємства, що може призвести до значного погіршення його фінансового становища. Наголосив, що у цій справі істотними обставинами для зменшення неустойки є: часткове добровільне виконання зобов`язання після виникнення спору в сумі 5 177 293,20 грн; відсутність у заяві позивача доказів збитків у розмірі, співмірному з 13 041 352,57 грн пені та штрафу; одночасне стягнення пені, штрафу, підвищених процентів річних і курсової різниці за одне прострочення; статус сільгоспвиробника; значне співвідношення додаткових нарахувань до основної заборгованості; необхідність зберегти для неустойки компенсаційну і стимулюючу, а не каральну функцію та просив зменшити пеню та штраф на 99% до загальної суми 130 413, 50 грн, а також 48% річних до 3%, що становить 384 833,59 грн.

Представник позивача - ТОВ "Поділляагрозахист" подав заперечення на заяву про зменшення штрафних та компенсаційних нарахувань та зазначив, що одночасне нарахування пені та штрафу за одне й те саме порушення грошового зобов`язання не суперечить чинному законодавству, якщо можливість застосування обох видів забезпечення виконання зобов`язання одночасно погоджена сторонами в договорі на підставі принципу свободи договору та прийнято відповідачем - ТОВ "Дружба Агро-ІФ" без зауважень. Вказує, що сума додаткових нарахувань є справедливою з огляду на тривалість порушення і відсутність будь-яких дій з боку відповідачів щодо його усунення. Крім того наголошує, на момент розгляду справи відсутня визначеність щодо строків повного погашення заборгованості відповідачами.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та Фермерське господарство "Кадуб" правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, будь-яких інших заяв по суті справи не подали, повноважних представників у судове засідання не направили.

Водночас про розгляд справи відповідач - ТОВ "Дружба Агро-ІФ" був повідомлений належним чином, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Господарського суду Івано- Франківської області від 28.09.2026 про доставку електронного листа (ухвали суду від 23.09.2026 у справі № 909/1491/25) до його електронного кабінету; відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Фермерське господарство "Кадуб", шляхом направлення поштової кореспонденції (ухвали суду від 23.09.2026 у справі № 909/1491/25), що підтверджується списком № 565-25.09.2026 згрупованих відправлень рекомендованих листів від 25.09.2026.

За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин першої, третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов`язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті спір вирішується у відсутності представників відповідачів за наявними матеріалами у справі.

Як вбачається із частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом взято до уваги частину дев`яту статті 165, частину другу статті 178 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Фактичні обставини, встановлені судом, вказують на те, що 13 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Агро-ІФ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 03-03-ВП (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість агрохімічної продукції, продукції виробничого призначення (засобів захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, мікродобрива) іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додатків та специфікацій до нього).

Умовами договору передбачено, що конкретний асортимент, кількість, ціна, загальна вартість товару, строки поставки та умови оплати визначаються у специфікаціях та/або видаткових накладних (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.4. договору загальна сума договору складається із суми вартості товару за всіма специфікаціями та/або видатковими накладними (якщо товар був відпущений без укладення специфікації), підписаними в рамках цього договору, які є його невід`ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктом 3.3.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що товар по даному договору продається на умовах попередньої оплати або здійснення часткової передоплати, товарного кредиту (відстрочення кінцевого розрахунку). Умови оплати відповідної партії товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.

За приписами пункту 3.3. договору у зв`язку з тим, що товар виробляється за кордоном і імпортується на територію України сторони домовились про зміну ціни на товар. При цьому така зміна ціни є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін, доповнень та/або додаткових угод, тощо до цього договору та здійснюється покупцем самостійно. Покупець зобов`язаний здійснити оплату зміненої вартості товару, яка має відбутися наступним чином:

якщо на дату здійснення покупцем платежу (здійснення передоплати та/або оплати вартості товару) фактичний курс гривні до іноземної валюти - (долар США або Євро) на міжбанківському валютному ринку, є вищим за курс гривні до іноземної валюти (долар США або Євро), на міжбанківському валютному ринку, на дату підписання відповідних специфікацій (або видаткових накладних, якщо товар був відпущений без укладення специфікації), покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору.Проіндексована сума вартості товару у гривні визначається за наступною формулою:S? = (A? / A?) ? S?, де:S? - сума вартості товару (платежу у гривні), визначена у специфікації на дату її підписання (або видатковій накладній, якщо товар був відпущений без укладення специфікації);S? - проіндексована (змінена) сума вартості товару (платежу у гривні), яка підлягає оплаті покупцем;A? - курс гривні до іноземної валюти - долара США/Євро, на міжбанківському валютному ринку, визначений на дату укладення специфікації до договору (або на дату відвантаження товару за видатковою накладною, якщо товар був відпущений без укладення специфікації);A? - курс гривні до іноземної валюти - долара США/Євро, на міжбанківському валютному ринку, на дату здійснення покупцем платежу (дата оплати вартості товару), або/на момент висування вимоги про здійснення платежу/на дату подачі позовної заяви до суду.

Продавець самостійно визначає курс іноземної валюти посилаючись на показники основних офіційних ресурсів держави.

У разі оплати товару покупцем без врахування його зміненої вартості згідно п. 3.3. цього договору продавець має право самостійно змінити вартість товару та виставити відповідний рахунок по зміні вартості товару покупцю. Покупець зобов`язаний оплатити виставлений рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання. Вартість товару вважається сплаченою повністю, коли остаточна оплата, розрахована в порядку, визначеному в пункті 3.3. цього договору, перерахована на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пункту 3.8. договору проставленням свого підпису на видатковій накладній покупець засвідчує факт отриманням ним відповідної кількості товару.

Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно видаткових накладних (без укладення специфікацій) підлягає повній оплаті не пізніше ніж на наступний день з моменту отримання товару.

На виконання умов цього договору позивач здійснив поставку товару, що вбачається із наявних у матеріалах справи документальних доказів - специфікацій, а саме: № 8 від 07.08.2024, № 15 від 23.08.2024, № 24 від 27.01.2025, № 25 від 18.02.2025, № 28 від 24.02.2025, № 29 від 24.02.2025, № 32 від 31.03.2025, № 33 від 08.04.2025, № 34 від 16.04.2025, № 35 від 30.04.2025, № 36 19.05.2025, № 36 від 16.05.2025, № 37 від 22.05.2025, № 38 від 22.05.2025, № 39 від 23.05.2025, № 40 від 27.05.2025, № 41 від 30.05.2025, № 42 від 11.06.2025, № 43 від 26.06.2025, № 44 від 21.07.2025, № 45 від 28.07.2025, № 46 від 07.08.2025, № 47 від 29.08.2025, № 48 від 01.09.2025, № 49 від 15.09.2025 на загальну суму 36 713 500,48 грн. Частина поставок здійснена без специфікації на підставі окремих видаткових накладних № 3000274 від 19.03.2025, № 3000275 від 20.03.2025, № 3000282 від 22.03.2025, № 3000283 і № 3000284 від 24.03.2025, № 3000285 і № 3000286 від 26.03.2025, загалом на 5 746 399,82 грн.

Загальна сума поставки товарів, яка підтверджується специфікаціями та видатковими накладними становить 42 414 588,30 грн.

Покупець здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 12 003 055,86 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи інформаційними повідомленнями про зарахування платежів за 2024-2025 роки.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості за несплачений товар станом на 22.12.2025 становить 30 411 532,44 грн.

30.01.2025 року між ТОВ "Поділляагрозахист" та Фермерським господарством "Кадуб" укладено договір поруки № 1-П/30. Відповідно до договору поруки Фермерське господарство "Кадуб" поручається за виконання обов`язків Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА АГРО-ІФ" перед ТОВ "Поділляагрозахист", які випливають з договору купівлі-продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024 та додатків, доповнень, додаткових угод до вказаного договору, в тому числі тих, які можуть укладатися в майбутньому.

12.02.2025 року між ТОВ "Поділляагрозахист" та громадянином України ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2-П/12. Крім того, 11.02.2025 ОСОБА_4 , яка перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , надала згоду на укладення чоловіком договору поруки, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 поручається за виконання зобов`язань (обов`язків) Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА АГРО-ІФ" перед ТОВ "Поділляагрозахист", які випливають з договору купівлі-продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024 та додатків до цього договору, додаткових угод, в тому числі додатків, які будуть укладені зазначеними особами, в рамках вказаних договорів, в майбутньому, та на інших умовах, визначених на розсуд ТОВ "Дружба Агро-ІФ", що підтверджується заявою від 11.02.2025, яка посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюк Б.В. (зареєстровано в реєстрі за № 249).

12.02.2025 року між ТОВ "Поділляагрозахист" та громадянином України ОСОБА_5 укладено договір поруки № 3-П/12. Крім того, 10.02.2025 року ОСОБА_5 складено нотаріальну заяву, про те, що він не перебуває в зареєстрованому шлюбі та у фактичних сімейних відносинах (посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюк Б.В., зареєстровано в реєстрі за № 237). Відповідно до договору поруки ОСОБА_5 поручається за виконання зобов`язань (обов`язків) Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА АГРО-ІФ" перед ТОВ "Поділляагрозахист", які випливають з договору купівлі-продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024 та додатків до цього договору, додаткових угод, в тому числі додатків, які будуть укладені зазначеними особами, в рамках вказаних договорів, в майбутньому, та на інших умовах.

Відповідно до п. 1.2. договорів поруки № 1-П/30 від 30.01.2025, № 2-П/12 та 3-П/12 від 12.02.2025 у разі порушення ТОВ "ДРУЖБА АГРО-ІФ" (боржник) обов`язків вказаних у п. 1 цих договорів та в основному договорі, то боржник і поручитель відповідають перед ТОВ "Поділляагрозахист" (кредитором) як солідарні боржники.

Пунктом 1.3. договорів поруки № 1-П/30 від 30.01.2025, № 2-П/12 та 3-П/12 від 12.02.2025 передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків річних, неустойки, відшкодування збитків.

28.11.2025 позивачем з метою досудового врегулювання спору надіслано відповідачу претензію № 1 (вих. № 58 від 24.11.2025) та додаток № 1 до претензії, що підтверджується описом вкладення до листа № 2102900322920, поштовою накладною № 2102900322920 та фіскальним чеком № 2102900322920.

28.11.2025 позивачем з метою досудового врегулювання спору надіслано ОСОБА_3 претензію № 2 (вих. № 59 від 24.11.2025), що підтверджується описом вкладення до листа № 2102900322938, поштовою накладною № 2102900322938 та фіскальним чеком № 2102900322938.

28.11.2025 позивачем з метою досудового врегулювання спору надіслано ОСОБА_5 претензію № 3 (вих. № 60 від 24.11.2025), що підтверджується описом вкладення до листа № 2102900322946, поштовою накладною № 2102900322946 та фіскальним чеком № 2102900322946.

За прострочення відповідачами виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано штрафні та компенсаційні санкції у розмірі 20 984 462,45 грн, з них: 3 908 519,52 грн - пені, 9 132 833,05 грн - штрафу, 6 157 337,37 грн - процентів річних, 1 785 772,51 грн - курсової різниці.

Відповідачі ТОВ "Дружба Агро-ІФ", ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та Фермерське господарство "Кадуб" вимог, викладених у претензії, не виконали та заборгованість не погасили.

Предметом спору є стягнення солідарно з ТОВ "Дружба Агро-ІФ", ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та Фермерського господарства "Кадуб" заборгованості у розмірі 51 395 994,89 грн, з них: 30 411 532,44 грн - сума основної заборгованості, 3 908 519,52 грн - пені, 9 132 833,05 грн - штрафу, 6 157 337, 37 грн - процентів річних, 1 785 772,51 грн - курсової різниці. Позовні вимоги заявлено на підставі статей 525, 526, 529, 530, 549, 552, 610, 611, 612, 614, 625, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, ТОВ "Дружба Агро-ІФ" як покупець за договором купівлі-продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024 отримало товар - засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива та мікродобрива у кількості та асортименті, що погодили сторони та зафіксували (скріпили підписами та відбитками печаток) у додатках (специфікаціях), видаткових накладних та інших товаросупровідних документах. Водночас відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений товар, загальна сума несплаченого товару станом на 22.12.2025 становила 30 411 532,44 грн (тридцять мільйонів чотириста одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 44 копійки). Зазначена заборгованість визнана ТОВ "Дружба Агро-ІФ" в повному обсязі.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчить тлумачення статті 526 Цивільного кодексу України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок виникає у випадках, установлених договором або законом.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Приписами частини першої статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом частини другої статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною третьою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які за одним або кількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного й того самого зобов`язання, є солідарними боржниками та відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як установлено судом, за умовами пунктів 1.1-1.3 договорів поруки № 1-П/30 від 30.01.2025, № 2-П/12 від 12.02.2025 та № 3-П/12 від 12.02.2025 поручителі забезпечили виконання ТОВ "Дружба Агро-ІФ" зобов`язань за договором купівлі-продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024, передбачивши солідарний характер відповідальності боржника та поручителя й обсяг відповідальності, що охоплює основний борг, проценти річних, неустойку, курсову різницю та відшкодування збитків.

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено судом вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару за договором № 03-03-ВП від 13.03.2024, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

У судовому засіданні 24.06.2026 представник відповідача - ТОВ "Дружба Агро-ІФ" визнав наявність основної заборгованості за договором № 03-03-ВП від 13.03.2024 у розмірі 30 411 532,44 грн. Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять. З огляду на встановлені судом обставини порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару, а також умови укладених договорів поруки та положення статей 541, 543, 553, 554 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 30 411 532,44 грн солідарно з відповідачів ТОВ "Дружба Агро-ІФ", ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та Фермерського господарства "Кадуб" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.4. розділу 5 договору визначено, що за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати товару сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Положеннями пункту 5.5. розділу 5 договору передбачено, що за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати товару сплачує продавцю штраф у розмірі 25% від суми прострочення за кожен випадок порушення зобов`язання по оплаті.

Згідно з пунктом 5.6. розділу 5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в 48% річних від несплаченої загальної вартості товару. Вказана відсоткова ставка підлягає нарахуванню з дати наступної за датою, коли товар мав бути сплачений покупцем (відповідно до строку оплати визначеного специфікацією/ями до договору).

Пунктом 5.8. розділу 5 договору визначено, що нарахування неустойки, відсотків річних, інфляційних втрат за невиконання або неналежне виконання зобов`язань припиняється через 5 років від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення заборгованості, неустойки, відсотків річних, інфляційних втрат за цим договором становить 5 років.

З огляду на це, у зв`язку з порушенням відповідачами взятих на себе зобов`язань по оплаті, позивачем проведено нарахування сум неустойки (пені та штрафу), процентів річних, а також курсову різницю у загальному розмірі 20 984 462,45 грн, з них: 3 908 519,52 грн - пені, 9 132 833,05 грн - штрафу, 6 157 337, 37 грн - річних процентів, 1 785 772,51 грн - курсової різниці, що відповідає порядку нарахування встановленому законодавством та усталеним висновкам судової практики. При цьому відповідачами ТОВ "Дружба Агро-ІФ", ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та Фермерським господарством "Кадуб" контрозрахунку та заперечень щодо розміру штрафних та компенсаційних санкцій суду не надано.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на судову практику, вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів для виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26 .03.2020 у справі № 904/2847/19).

Одночасно з викладеним суд зазначає, що при вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.07.2021 у справі № 916/878/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя ст. 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий же за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права (правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини

боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

Водночас суд враховує, що завданням неустойки є стимулювання боржника до виконання зобов`язання. Вона має компенсаційний, а не каральний характер і не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника або джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (аналогічний висновок викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013). Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому закон не вимагає обов`язкової наявності одночасно всіх умов для зменшення неустойки, достатньою може бути наявність лише однієї з них (постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17).

Оцінюючи розмір заявлених санкцій, суд ураховує, що їх сукупна сума становить 13 041 352,57 грн, тобто близько 42,88 % від основної заборгованості в розмірі 30 411 532,44 грн. Таке співвідношення є істотним і підлягає врахуванню під час визначення співмірності майнової відповідальності боржника наслідкам порушення зобов`язання.

Суд бере до уваги, що договором передбачено застосування двох видів неустойки - пені та штрафу. Саме по собі одночасне нарахування цих санкцій не свідчить про неправомірність вимог позивача, однак їх сукупний розмір має значення для оцінки загального майнового тягаря, покладеного на боржника внаслідок порушення зобов`язання.

Відсутність доказів завдання позивачу збитків у розмірі, співмірному із заявленими санкціями, сама по собі не є достатньою підставою для їх зменшення. Водночас ця обставина підлягає оцінці в сукупності з розміром основної заборгованості, співвідношенням її суми із заявленими санкціями, тривалістю прострочення та іншими обставинами справи.

Щодо доводів відповідача - ТОВ "Дружба Агро-ІФ" про здійснення платежів після виникнення спору суд установив, що платіж у сумі 5 177 293,20 грн не стосувався заборгованості, яка є предметом розгляду в цій справі. Тому він не може розцінюватися як часткове погашення спірного боргу або як виконання грошового зобов`язання, за порушення якого заявлено вимоги про стягнення пені та штрафу, і не враховується судом як обставина, що свідчить про часткове виконання саме спірного зобов`язання.

Посилання відповідача - ТОВ "Дружба Агро-ІФ" на здійснення господарської діяльності у сфері сільського господарства саме по собі також не є безумовною підставою для зменшення штрафних санкцій. Відповідні обставини можуть бути враховані лише настільки, наскільки вони підтверджені належними доказами та мають значення для оцінки співмірності відповідальності в конкретних правовідносинах.

Разом із тим суд ураховує істотність допущеного порушення: грошове зобов`язання не було виконано у встановлений договором строк, прострочення тривало значний період, а основна заборгованість у повному обсязі не погашена. Ці обставини свідчать про необхідність належного захисту майнових інтересів кредитора та виключають можливість такого зменшення санкцій, яке фактично нівелювало б відповідальність боржника за порушення договірних зобов`язань.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для можливого зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу. Визначаючи розмір такого зменшення, суд ураховує як значний розмір сукупних санкцій порівняно із сумою основної заборгованості, так і тривалість прострочення та непогашення боргу в повному обсязі.

Зменшення пені та штрафу на 99 %, про яке просить відповідач - ТОВ "Дружба Агро-ІФ", за встановлених обставин було б надмірним, оскільки не забезпечувало б належного балансу між інтересами сторін та істотно нівелювало б відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), дискреційні повноваження суду щодо зменшення розміру неустойки, а також необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін та запобігання настання негативних наслідків для них, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, адекватним та співмірним зменшити розмір пені та штрафу на 20 відсотків.

Відтак, з урахуванням зазначеного зменшення, солідарному стягненню з відповідачів підлягають 3 126 815,62 грн (три мільйони сто двадцять шість тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 62 копійки) пені та 7 306 266,44 грн (сім мільйонів триста шість тисяч двісті шістдесят шість гривень 44 копійки) штрафу.

Відповідно до пункту 5.6 договору купівлі-продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024 сторони погодили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні 48 % річних від несплаченої загальної вартості товару. Договір також визначає початок нарахування таких процентів - з дня, наступного за днем, коли товар мав бути оплачений покупцем відповідно до строків, установлених відповідною специфікацією.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу - ТОВ "Дружба Агро-ІФ" проценти річних у договірному розмірі 48 % та заявив до стягнення 6 157 337,37 грн.

Водночас представник відповідача - ТОВ "Дружба Агро-ІФ" просив зменшити розмір процентів річних із 48 % до 3 %, посилаючись на їх надмірність, неспівмірність із наслідками порушення зобов`язання та необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних процентів), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення процентів річних у цій справі, суд виходить із того, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, погодили в пункті 5.6 договору купівлі продажу № 03-03-ВП від 13.03.2024 ставку 48 % річних. Водночас погодження сторонами відповідної умови договору не позбавляє суд можливості оцінити наслідки її застосування з урахуванням обставин конкретного спору та вимог розумності, справедливості й пропорційності.

Позивач заявив до стягнення 6 157 337,37 грн процентів річних за наявності основної заборгованості в розмірі 30 411 532,44 грн. Отже, сума нарахованих процентів становить приблизно 20,25 % від суми основного боргу. Проте, зазначене співвідношення саме по собі не є достатньою підставою для зменшення процентів, а підлягає оцінці разом з іншими обставинами справи.

Суд бере до уваги й те, що відповідач - ТОВ "Дружба Агро-ІФ" визнав основну заборгованість, проте доказів її повного погашення матеріали справи не містять. Ця обставина підтверджує наявність невиконаного грошового зобов`язання та необхідність забезпечення права кредитора на отримання належних йому коштів. Водночас вона не виключає оцінки співмірності заявлених процентів річних з огляду на інші встановлені обставини.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що погоджений сторонами розмір процентної ставки 48 % річних у конкретних правовідносинах підлягає судовій оцінці з погляду пропорційності наслідків її застосування. Зменшення процентів річних у цьому випадку не означає звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки за кредитором зберігається право на отримання процентів за весь відповідний період прострочення.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим зменшення договірної ставки процентів річних із 48 % до 3 % річних. Відтак вимога про стягнення процентів річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 384 833,59 грн, а в решті - 5 772 503,78 грн - задоволенню не підлягає.

Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що сторони, керуючись статтями 6, 627 Цивільного кодексу України (принцип свободи договору), узгодили особливий порядок визначення остаточної вартості товару. Згідно з пунктом 3.3. договору, на сторони покладено обов`язок застосувати курсову різницю (визначити проіндексовану вартість товару) на дату фактичного розрахунку, якщо такий курс є вищим, ніж на дату підписання відповідних специфікацій (або видаткових накладних).

Суд зазначає, що застосування курсової різниці для перерахунку вартості товару є виконанням безпосередніх умов самого договору щодо визначення ціни товару, а не додатковим стягненням, збитками чи штрафною санкцією.

Оскільки на дату здійснення розрахунку фактичний курс іноземної валюти зріс, у покупця виник прямий договірний обов`язок сплатити змінену (відкориговану) вартість товару. Боржник, підписавши договір, добровільно взяв на себе ризики, пов`язані зі зміною курсових показників. За таких обставин, нарахування суми доплати на основі курсової різниці у розмірі 1 785 772,51 грн є правомірним, що відповідає статті 625 Цивільного кодексу України (зміна ціни в договорі) та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухваленні рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом сплачено судовий збір у розмірі 705 614,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 999 від 23.12.2025, № 266 від 18.02.2026 у розмірі 65 325,57 грн, що в сумі становить 770 939,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана через систему "Електронний суд".

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання цієї позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у сумі 616 751,94 грн (51 395 994,89 грн х 1,5% х 0,8).

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд ураховує, що зменшення розміру пені, штрафу та процентів річних здійснено судом у межах наданих йому законом повноважень з огляду на встановлені обставини справи та необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Таке зменшення не свідчить про необґрунтованість позовних вимог у відповідній частині, а є наслідком реалізації судом дискреційних повноважень, у зв`язку із чим не впливає на розподіл судового збору за цими вимогами.

З огляду на наведене, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 616 751,94 грн (шістсот шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 94 копійки) покладається на відповідачів у повному обсязі солідарно.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Агро-ІФ", ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Фермерського господарства "Кадуб" про стягнення заборгованості у розмірі 51 395 994,89 грн, з яких: 30 411 532,44 грн - сума основної заборгованості, 3 908 519,52 грн - пені, 9 132 833,05 грн - штрафу, 6 157 337, 37 грн - річних відсотків, 1 785 772,51 грн - курсової різниці - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Агро-ІФ" (вулиця Набережна, будинок 87, село Росільна, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77722, код ЄДРПОУ 42955289), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Фермерського господарства "Кадуб" (вулиця Двірська, будинок 7, село Сновидів, Чортківський район, Тернопільська область, 48455, код ЄДРПОУ 31877963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" (вулиця Барляєва, будинок 190, місто Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 37898486): - 30 411 532,44 грн (тридцять мільйонів чотириста одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 44 копійки) основної заборгованості; - 3 126 815,62 грн (три мільйони сто двадцять шість тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 62 копійки) пені; - 7 306 266,44 грн (сім мільйонів триста шість тисяч двісті шістдесят шість гривень 44 копійки) штрафу; - 384 833,59 грн (триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три гривні 59 копійок) відсотків річних; - 1 785 772,51 грн (один мільйон сімсот вісімдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 51 копійка) курсової різниці та 616 751,94 грн (шістсот шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 94 копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений

строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається

безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 21.10.2026.

Суддя Світлана КОБЕЦЬКА