№ 140829782, 21.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/836/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Васильєва Павла Володимировича за вх. № 9109/26 від 06.10.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Васильєва Павла Володимировича,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Барчука Павла Любомировича,

про стягнення грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Барчук П.Л.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Васильєв Павло Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Барчука Павла Любомировича (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн, сплачених як попередня оплата згідно рахунку № 41 від 17.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2026 провадження у справі № 909/836/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Васильєва Павла Володимировича до Фізичної особи-підприємця Барчука Павла Любомировича про стягнення грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн закрито.

05.10.2026 через систему "Елетронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 9109/26 від 06.10.2026).

У судове засідання представник позивача не з`явився. Водночас про розгляд заяви щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до справи довідка Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2026 про доставку електронного листа (ухвали від 12.10.2026 у справі № 909/836/26) в його електронний кабінет.

З урахуванням приписів частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне розглянути заяву без участі представника позивача.

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Оскільки за частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі (частина друга статті 169 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому за наявності такої заяви, яка подана у визначений законом строк, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, подана позивачем до суду у порядку та в строк, визначений приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії наступних документів: - копію ордеру на надання правничої допомоги серія ВН № 1707499 від 07.07.2026; - копію договору про надання правничої допомоги № 021/1/26 від 29.05.2026; - копію додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 021/1/26 від 29.05.2026; копію акту виконаних робіт від 02.10.2026 (додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги № 021/1/26 від 29.05.2026); - копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 021-1 від 29.05.2026.

Так, 29.05.2026 між фізичною особою-підприємцем Васильєвим Павлом Володимировичем (по договору - замовник) та Адвокатським бюро "Євгена Федоренка" в особі адвоката Федоренка Євгена Володимировича (по договору - виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги № 021/1/26 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець здійснює захист прав та законних інтересів замовника при досудовому врегулюванні, а також підготовці документів та розгляді справи по суті в Господарському суді Івано-Франківської області щодо стягнення заборгованості з ФОП Барчук Павло Любомирович.

Згідно з пунктом 2.1. договору ціна та умови визначені в додатку № 1 до даного договору.

За приписами пункту 2.1. додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 021/1/26 від 29.05.2026 вартість надання правничої (адвокатської) допомоги (гонорар) за представлення інтересів при досудовому врегулюванні, а також підготовці документів та розгляді справи по суті в Господарському суді Івано-Франківської області щодо стягнення заборгованості з ФОП Барчук Павло Любомирович становить 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Пунктом 2.2. додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 021/1/26 від 29.05.2026 передбачено, що замовник разово вносить гонорар на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою безпосередньо виконавцю в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, про що замовнику видається відповідна квитанція.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 02.10.2026, до переліку адвокатських послуг виконавець включив: - ознайомлення з матеріалами наданими замовником для досудового врегулювання та підготовки позову у кількості 3 год.; - вивчення законодавства, науково-практичних коментарів, листів, судової практики - 8,5 год; - досудове врегулювання (телефонні дзвінки, СМС, спілкування) - 2 год; - визначення кола питань, які необхідно задати відповідачу - 1 год; - вирішення питання щодо можливості застосування штрафних санкцій - 1 год; усні консультації - 1 год. Загальна кількість годин - 16,5, сума - 25 000 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас, за приписами частини шостої цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу вх. № 19651/26 від 20.10.2026 мотивоване тим, що справа є малозначною, ціна позову - 40 000 грн, позовна заява є простою, адвокат участі у судових засіданнях не брав.В судовому засіданні свою позицію ФОП Барчук П.Л. підтримав такими самими аргументами.

Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на те, що винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у вигляді фіксованої суми, то слід зазначити, що відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Принагідно, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги те, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд взяв до уваги те, що ця справа є спором незначної складності, не потребує значного часу для його вивчення та складання позовної заяви, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, а тому заявлена сума в розмірі 25 000 грн є невиправданою щодо реального обсягу надання правничої допомоги. Фактичні дії представника обмежилися лише підготовкою короткої, типової заяви на 2 аркушах, поданої через систему "Електронний суд", а доданими до позову доказами є матеріали комунікації в месенджері WhatsApp.

Водночас, суд звертає увагу, що погодинна вартість адвокатських послуг в м. Івано-Франківську в середньому складає 1500-2000 грн. При цьому, відповідачем сплачено кошти позивачу до початку розгляду справи по суті у спрощеному провадженні.

Разом з тим, в акті виконаних робіт зазначено такий вид послуг як "вивчення законодавства та судової практики", проте аналіз поданої позовної заяви свідчить про те, що жодних науково-практичних коментарів, листів чи судової практики адвокатом використано не було.

Суд вважає, що складність виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг) з надання юридичних послуг при розгляді цієї справи не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу (загальна сума 25 000 грн).

Одночасно, слід зазначити, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Разом з тим, заявник не обґрунтував розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими.

Враховуючи встановлені у справі обставини та вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивача, суд дійшов висновку, що заявлена сума є неспівмірною та очевидно завищеною. Вимога про стягнення 25 000 грн не відповідає критеріям реальності, дійсності та необхідності адвокатських витрат, а також принципу розумності їхнього розміру. Зазначені витрати не були об`єктивно необхідними та є неспівмірними зі складністю цієї справи й обсягом наданих послуг, що свідчить про їх необґрунтованість.

Згідно з частинами першою-другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи наведене, зважаючи на подану відповідачем заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, яку суд вважає правомірною , вмотивованою, та такою , що підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про стягнення з Фізичної особи-підприємця Барчука Павла Любомировича 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою.

Керуючись ст. 74, 86, 123, 124, 126, 129, 169, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Барчука Павла Любомировича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Васильєва Павла Володимировича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткового рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Додаткове рішення складено та підписано 21.10.2026.

Суддя Світлана КОБЕЦЬКА