Рішення № 140829777, 30.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/511/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ"

до відповідача: Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області

про визнання протиправним рішення та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

за участю:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" з позовною заявою до Переріслянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Переріслянської сільської ради №1098-44/2025 від 22.12.2025, про визнання протиправним та скасування рішення Переріслянської сільської ради №1098-45/2025 від 16.03.2026 та про визнання поновленим договору оренди землі №11 від 26.04.2019 шляхом визнання укладеною Додаткової угоди №1 до цього договору, датованої 27.02.2026, на той самий строк - 7 (сім) років та на тих самих умовах, що передбачені договором.

Хід процесуальних дій та вирішення процесуальних питань у цій справі відображений в протоколах судових засідань та ухвалах, постановлених за наслідками розгляду поданих сторонами клопотань, які містяться в матеріалах справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Агро -Поступ" протягом усього строку дії Договору оренди землі №11 від 26.04.2019 сумлінно виконував свої обов`язки, зокрема і щодо своєчасної сплати орендної плати, відтак у встановлений договором та законодавством строк звертався до відповідача із заявами про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, додавши до заяв проєкти додаткових угод. Однак відповідач в порушення обов`язку добросовісно провести переговори не запропонував жодних умов і згідно з рішенням № 1198-45/2026 від 16.03.2026 відмовив у продовженні договору з підстав, які, на переконання позивача, не конкретизовані та не підтверджені жодними доказами.

Також зазначив, що передчасним та таким, що порушує його переважне право, є рішення відповідача № 1098-44/2025 від 22.12.2025, ухвалене до звернення позивача із заявою про реалізацію переважного права.

Обґрунтовані позовні вимоги приписами ст. 13, 19, 58, 144 Конституції України, ст. 3, 5, 6, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 20, 21, 509, 626, 627, 629, 792 ЦК України, ст. 2, 3, 90, 93, 95, 116, 122, 123, 124, 125, 126-1, 127, 134, 152 ЗК України, ст. 1, 2, 19, 31, 33 та розділу IX "Перехідні положення "ЗУ "Про оренду землі".

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача щодо наявності заборгованості, в підтвердження чого подав податкові декларації з плати за землю за 2020-2026 роки, банківські виписки та платіжні інструкції АТ КБ "ПриватБанк". Вказав, що долучені докази підтверджують систематичну (щомісячну) сплату орендної плати на рахунок Державного казначейства України та зазначив, що акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, підписаний останнім в односторонньому порядку, а тому не може вважатися належним доказом заборгованості.

Також звернув увагу на те, що контролюючий орган протягом усього періоду дії договору не приймав щодо нього податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій чи пені за несвоєчасну сплату плати за землю, а в жодному з оскаржуваних рішень відповідача наявність заборгованості не наводилась як підстава для відмови.

У додаткових поясненнях позивач вказав, що твердження відповідача про те, що гарантійний внесок, сплачений для участі в земельних торгах, не може вважатися доказом сплати орендної плати за договором №11 від 26.04.2019 року без належних доказів його фактичного зарахування як орендної плати за спірний договір та саме на відповідний бюджетний рахунок не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч. 21 ст. 137 Земельного кодексу України встановлено, що гарантійний внесок, сплачений переможцем земельних торгів до початку торгів (за вирахуванням винагороди оператора електронного майданчика, через який учасник став переможцем електронних земельних торгів), зараховується до ціни продажу лота.

Крім того в протоколі №3-А про хід торгів на аукціоні від 26.04.2019 року, яким встановлений факт перемоги ТОВ "Агро-Поступ" в земельних торгах, зазначено, що гарантійний внесок в сумі 2 620 грн 10 коп. зараховується до кінцевої ціни лоту та перераховується виконавцем земельних торгів на рахунок організатора. Організатором торгів був відповідач, а виконавцем - Товарна біржа Івано-Франківська Універсальна на рахунок якої і перерахований гарантійний внесок, та які саме Виконавець торгів зобов`язаний був перерахувати на рахунок відповідача.

Зазначив, що твердження відповідача про те, що за період з 30.08.2019 до 31.12.2020

позивач сплатив 52 785 грн 15 коп. орендної плати не відповідає дійсності, оскільки згідно наданих позивачем банківських виписок та інших платіжних документів тільки у 2020 році позивач сплатив орендної плати - 172 963 грн 76 коп.

Також зазначив, що у зв"язку з твердженням відповідача про існування заборгованості звертався до останнього із запитом про надання детального розрахунку стверджувальної заборгованості та інформації щодо звернення до позивача з претензіями у зв"язку із несплатою орендної плати. Однак відповідач повернув вказаний запит із формальних підстав, без надання будь-якої інформації щодо заборгованості з орендної плати, що свідчить про відсутність заборгованості та недобросовісність відповідача.

Просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що земельна ділянка передавалася в оренду за результатами конкурентних земельних торгів, а спірний договір укладений 26.04.2019, тобто до набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (16.07.2020), вважає, що інститут переважного права до цих правовідносин застосовний з обмеженнями, а подальше розпорядження ділянкою має здійснюватися виключно на конкурентних засадах відповідно до ст. 134, 135 ЗК України.

Вказав, що позивач систематично порушував строки внесення орендної плати, внаслідок чого станом на 31.12.2025 наявна заборгованість в сумі 52 916 грн 47 коп., що позбавляє позивача статусу добросовісного орендаря і, відповідно, переважного права.

Зазначив, що саме по собі надсилання листа-повідомлення про намір реалізувати переважне право не породжує обов`язку орендодавця укласти договір на новий строк за відсутності сукупності визначених законом умов.

Також вказав, що оскарження рішень органу місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту, а вимога про визнання укладеною додаткової угоди є безпідставною, оскільки він, як власник ділянки, не втрачає права визначати подальшу долю майна на власний розсуд.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач покликаючись на відомості про рух коштів по платежах позивача заперечив проти можливості врахування частини поданих позивачем доказів сплати, а також зазначив про те, що ним фіксувався намір розпорядитися земельною ділянкою в інший спосіб.

Вказав, що податкові декларації з плати за землю є документами, складеними самим платником податків. Вони підтверджують факт декларування позивачем певних сум податкових зобов`язань, але не підтверджують належного виконання саме договірного зобов`язання за договором оренди землі № 11 від 26.04.2019 року, не встановлюють відсутності заборгованості та не замінюють первинні платіжні документи з чіткою ідентифікацією конкретного договору. Значна частина платіжних документів, доданих позивачем, містить загальне призначення платежу на кшталт "орендна плата за відповідний місяць" без зазначення договору оренди землі № 11, кадастрового номера 2624081200:01:004:0004 або іншого ідентифікатора, який дозволив би беззаперечно віднести відповідний платіж саме до спірного договору.

Також відповідач звернув увагу суду на те, що позивач додавав до своїх звернень саме проєкт додаткової угоди, а не проєкт нового договору оренди, що свідчить про змішування позивачем різних правових конструкцій - поновлення договору за колишньою ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та укладення договору на новий строк у порядку реалізації переважного права за чинною редакцією цієї статті, яка передбачає подання саме проєкту договору.

Зазначив, що фактичне користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку договору (внесення добрив, посів) не створює правової підстави для подальшого користування ділянкою та не породжує обов`язку відповідача укласти договір на новий строк, оскільки позивач був завчасно повідомлений про намір відповідача не продовжувати договір.

Щодо зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні статті 25 Закону України " Про меліорацію земель " зазначив, що 18.02.2026 Переріслянська сільська рада відповідно до листа № 129/03-26 звернулася до Дністровського басейнового управління водних ресурсів про надання інформації щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004 до меліорованих земель та чи проводиться на них гідротехнічна меліорація.

24.02.2026 Дністровське басейнове управління водних ресурсів відповідно до листа № 09-17/03/199 повідомило, що за наявними у Дністровського БУВР картографічними матеріалами земельні ділянки, зазначена земельна ділянка, є меліорованою.

Відповідно до Витягу із протоколу 45-ї сесії Переріслянської сільської ради від 16.03.2026, у якому зафіксовано розгляд питання щодо продовження договору оренди земельної ділянки площею 33,0952 га, обговорення її меліоративного статусу та позицію спеціаліста ради про те, що такі землі є меліорованими і передаються в оренду на строк не менше 10 років.

Відтак обставини щодо меліоративного статусу земельної ділянки та вказані документи існували до прийняття оскаржуваного рішення та були пов`язані з його фактичним і правовим обґрунтуванням.

Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

26.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" та Переріслянська сільська рада уклали договір оренди землі №11 (далі - Договір) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, площею 33,0952 га, розташованої в урочищі "За синилівцем" за межами села Гаврилівка, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1.1).

Відповідно до п. 3.1 Договору, договір укладено на 7 (сім) років, він набирає чинності з моменту укладення; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, повідомивши про це орендодавця письмово не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Орендна плата за результатами земельних торгів складає 131266,93 грн за один рік (п. 4.2 Договору).

Орендар (переможець земельних торгів) сплачує орендну плату за перший рік користування не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору (п.4.5.Договору).

Гарантійний внесок, сплачений переможцем до початку земельних торгів, зараховується до купівельної ціни (п.4.6.Договору).

За користування земельною ділянкою в наступних періодах в межах строку дії договору орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним з дня початку нового періоду користування (п. 4.8 Договору).

Згідно з пунктами 5.1 та 5.2. Договору оренди, земельна ділянка передається в оренду

ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського цільового виробництва (код призначення - 01.01).

Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є протокол земельних торгів та цей договір. Право користування земельною ділянкою виникає після державної реєстрації права на нерухоме майно (п. 6.1 та 6.2. Договору).

Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі. Акт приймання-передачі включає передачу Орендарю земельної ділянки (п. 6.4 та 6.5. Договору ).

Відповідно до п.16.1. Договору, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в державному реєстрі речових прав.

29.04.2019 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у своє користування земельну ділянку загальною площею 33,09952 га, яка знаходиться на території Переріслянської сільської ради об"єднаної територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області , кадастровий номер 2624081200:01:004:0004.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.05.2019, номер запису про інше речове право - 31459688.

Отже, встановлений договором 7-річний строк його дії закінчувався 25.04.2026 (включно).

22.12.2025 Переріслянська сільська рада прийняла рішення № 1098-44/2025 "Про закінчення строку дії договору оренди на земельну ділянку площею 33,0952 га за межами населеного пункту с. Гаврилівка, "За синилівцем" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Рішення прийнято з посиланням на п. 12.5 Договору, ст. 12, 93, 96, 122, 134 ЗК України, ст. 19, 31 ЗУ "Про оренду землі", з урахуванням рекомендацій постійних комісій ради, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 59, 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", та з метою забезпечення законності землекористування земельною ділянкою комунальної власності.

Відповідно до п. 1 рішення, відповідач вирішив з 26.04.2026 припинити право оренди позивача щодо спірної земельної ділянки (інше речове право, номер запису 31459688 від 03.05.2019) та договір оренди землі №11 від 26.04.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

13.01.2026 відповідно до листа № 25/03-26 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення.

29.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про намір скористатися переважним правом на продовження Договору на новий строк на умовах чинного договору, до якої долучив проєкт додаткової угоди. Відповідач отримав вказану заяву 29.01.2026 (вх. № 68/03-25), що підтверджується відбитком штампа відповідача на заяві.

24.02.2026 відповідно до листа № 162/03-26 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення № 1098-44/2025, та зазначив, що в ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" визначено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки за умовами договору, на укладення договору оренди землі на новий строк. Однак вказав, що за час дії договору позивач неодноразово порушував вимоги п. 4.8 договору щодо строків внесення орендної плати, вказав на наявність заборгованості за договором оренди землі , що підтверджуються надісланими актами взаєморозрахунків (вих.№ 956/03-26 від 26.11.2025 та № 130/03-26 від 18.02.2026), відповіді на які не отримано. Зазначив, що облік розрахунків за договором ускладнюється внесенням позивачем загальної суми орендної плати за всіма чинними між сторонами договорами оренди землі без розмежування платежів за окремими договорами.

27.02.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про намір скористатися переважним правом на продовження договору на 7 років на умовах чинного договору, до якої долучив новий проєкт додаткової угоди № 1 від 27.02.2026, яким, зокрема, запропонував викласти п. 3.1 Договору в редакції про продовження строку його дії до 25.04.2033 (включно). Відповідач вказану заяву отримав 27.02.2026 (вх. № 130/03-25), що підтверджується відбитком штампа на заяві.

16.03.2026 Переріслянська сільська рада розглянула вказану заяву позивача і прийняла рішення № 1198-45/2026 "Про відмову у продовженні строку дії договору оренди на земельну ділянку площею 33,0952 га за межами населеного пункту с. Гаврилівка, "За синилівцем" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ "Агро-Поступ". Рішення прийняте з посиланням на ст. 12, 122 ЗК України, ст. 19, 31 ЗУ "Про оренду землі", ст. 25 ЗУ "Про меліорацію земель", ст. 26, 59, 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 1 цього рішення Переріслянська сільська рада вирішила відмовити позивачу у продовженні на 7 років, без зміни інших умов, Договору у зв`язку з невідповідністю нормам ст. 19 ЗУ "Про оренду землі" та ст. 25 ЗУ "Про меліорацію земель".

Позивач вважає, що такі дії відповідача та прийняті ним рішення суперечать нормам чинного законодавства України та порушують його право, у зв"язку з чим звернувся в суд за захистом порушеного права шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішень Переріслянської сільської ради та про визнання поновленим договору оренди землі №11 від 26.04.2019 шляхом визнання укладеною Додаткової угоди №1 до цього договору.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Добросовісність - одна із загальних засад цивільного законодавства, поряд із справедливістю та розумністю, є однією із фундаментальних засад цивільного права (ст. 3 ЦК України), спрямованою вимогою до учасників цивільних правовідносин діяти чесно, відкрито, з урахуванням прав та законних інтересів іншої сторони, не використовуючи право на шкоду іншим.

За змістом ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Суд встановив, що Договір сторони уклали 26.04.2019, тобто до набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX (набрав чинності 16.07.2020), яким ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" викладено в новій редакції та доповнено ЗК України статтею 126-1.

Відповідно до абзацу 4 розділу IX "Перехідні положення" ЗУ "Про оренду землі" поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Умовами Договору (п. 3.1) передбачено переважне право орендаря поновити його на новий строк. Отже, можливість поновлення (продовження) орендних правовідносин передбачена умовами договору.

Реалізація цього права передбачена нормами законодавства, які є чинними на момент виникнення спірних правовідносин - на час звернення орендаря із заявами про реалізацію переважного права 29.01.2026 та 27.02.2026, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21. Верховний Суд розмежував зміст поняття "поновлення договору оренди" за ст. 126-1 ЗК України (автоматичне поновлення за мовчазною згодою без вчинення правочину) та поняття "укладення договору оренди на новий строк" у порядку реалізації переважного права добросовісного орендаря згідно з ч. 1 5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Оскільки позивач ініціював процедуру продовження орендних правовідносин на новий строк саме шляхом надіслання листів-повідомлень із проєктами додаткових угод, то до цих правовідносин застосовується ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення позивача з такою вимогою. Указівки про інше чинне законодавство не містить.

Щодо заперечення відповідача проти застосування до спірних правовідносин інституту переважного права, посилаючись на ст. 134, 135 ЗК України, суд зазначає, що норми зазначених статей встановлюють порядок первинної передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду на конкурентних засадах, шляхом проведення земельних торгів, і не регулюють відносини, пов`язані з переважним правом орендаря, який вже є стороною чинного договору оренди, на укладення договору на новий строк. Ототожнення порядку первинного набуття права оренди із порядком реалізації переважного права добросовісного орендаря не ґрунтується на законі, оскільки йдеться про різні за правовою природою інститути: перший забезпечує конкурентний доступ до земельних ресурсів на етапі первинного розпорядження ними, другий - стабільність вже існуючих орендних правовідносин за умови сумлінної поведінки орендаря протягом строку дії договору.

В ч. 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.

В ч. 1-5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містяться застереження чи винятки щодо незастосування переважного права орендаря до договорів оренди земельних ділянок, укладених за результатами земельних торгів.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення № 1098-44/2025 від 22.12.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за один місяць до спливу строку договору.

В п. 3.1 Договору такий строк визначено в 30 днів до закінчення строку його дії (25.04.2026), до 26.03.2026. Позивач звернувся із першою заявою про намір реалізувати переважне право 29.01.2026, в межах строку, встановленого Договором і законом.

Рішення № 1098-44/2025 прийняте відповідачем 22.12.2025 - до звернення позивача із заявою про реалізацію переважного права. Прийняття такого рішення до закінчення строку, наданого орендарю законом і договором для звернення із заявою про наміри, суд розцінює як передчасне та таке, що порушує встановлений законом порядок щодо продовження договору оренди, та відповідно, з порушенням наданих законом повноважень.

Крім того, відповідач у цьому рішенні не навів обставин та норм закону, на підставі яких право оренди може бути припиненим у зв`язку із закінченням строку дії Договору.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення № 1198-45/2026 від 16.03.2026.

Згідно з рішенням № 1198-45/2026 відповідач відмовив позивачу у продовженні договору оренди з підстав невідповідності нормам ст. 19 ЗУ "Про оренду землі" та ст. 25 ЗУ "Про меліорацію земель".

В статті 19 ЗУ "Про оренду землі" встановлені мінімальні та максимальні строки оренди земельних ділянок. Поданий позивачем 27.02.2026 проєкт додаткової угоди передбачав продовження договору на 7 років, що не суперечить обмеженням, встановленим цією нормою.

Положення статті 25 ЗУ "Про меліорацію земель" регулюють використання меліорованих земель.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-9961553542026, земельна ділянка з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004 не належить до будь-якої меліоративної мережі.

Інформація про належність земельної ділянки до меліорованих земель також відсутня і в договорі оренди №11 від 26.04.2019 року. В пункті 2.3. Договору оренди зазначено, про те, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про оренду землі" , при передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років.

До договору оренди землі включається зобов`язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об`єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про меліорацію земель", гідротехнічна меліорація земель передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення поліпшення земель з несприятливим водним режимом (перезволожених, переосушених тощо), регулювання водного режиму шляхом створення спеціальних гідротехнічних споруд на схилових та інших землях з метою поліпшення водного і повітряного режиму грунтів та захисту їх від шкідливої дії води (затоплення, підтоплення, ерозія тощо).

Під час гідротехнічної меліорації земель здійснюються зрошувальні, осушувальні, осушувально-зволожувальні, протиповеневі, протипаводкові, протисельові, протиерозійні та інші меліоративні заходи.

Доказів, які б підтверджували факт знаходження на спірній земельній ділянці будь -яких гідротехнічних чи інших споруд, які використовуються для таких цілей відповідач не подав, матеріали справи не містять.

Долучені до матеріалів справи лист Переріслянської сільської ради від 18.02.2026 року від 18.02.2026 року №129/03-26 з викопіюваннями, лист Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 24.02.2026 року №09-17/03/199 та Виписка з протоколу сорок п"ятої сесії Переріслянської сільської ради від 16.03.2026 року не є допустимими доказами, оскільки не підтверджують того факту, що землі є меліорованими.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави, наведені в рішенні № 1198-45/2026 не підтверджені належними доказами, а тому не можуть вважатися мотивованою відмовою орендодавця в розумінні ч. 9 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та не свідчать про розумну та добросовісну поведінку органу місцевого самоврядування.

Щодо заборгованості орендаря зі сплати орендних платежів.

Дослідивши подані сторонами та приєднані до матеріалів справи платіжні документи, податкові декларації, Акти звірки, які підписані сторонами в односторонньому порядку, суд не вбачає підстав для висновку про неналежне виконання обов"язку зі сплати орендних платежів. Перерахування коштів без конкретизації земельних ділянок та договорів, розміру та періоду сплати, не свідчить про наявність заборгованості та систематичне порушення орендарем п. 4.8 Договору.

Щодо доводів позивача про правомірність зарахування сплаченого ним гарантійного внеску у розмірі 2 620 грн 10 коп. в рахунок виконання зобов`язань з оплати орендної плати, суд зазначає таке.

Договір оренди землі укладений за результатами земельних торгів. Відповідно до частини 21 статті 137 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення торгів) у разі продажу права оренди земельної ділянки гарантійний внесок, сплачений переможцем, зараховується в рахунок оплати орендної плати. Оскільки позивач визнаний переможцем земельних торгів (протокол № 1-А від 26.04.2019), сплачений ним гарантійний внесок в силу прямої вказівки закону є складовою орендної плати за Договором.

З огляду на це, суд визнає обґрунтованим включення позивачем суми 2 620 грн 10 коп. до загального розрахунку сплачених за Договором коштів та відхиляє твердження відповідача як такі, що суперечать нормам земельного законодавства.

Відтак суд не встановив обставин порушення позивачем договірних зобов`язань зі сплати орендної плати, які позбавляли б його переважного права та дійшов висновку, що на час звернення із заявами про намір реалізувати переважне право позивач не мав заборгованості зі сплати орендних платежів, та, відповідно, не втратив статусу добросовісного орендаря.

У п. 6.38, 6.40, 6.42 постанови судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначено, що орендодавець, який знехтував обов`язком добросовісно провести з орендарем переговори щодо продовження орендних правовідносин, не пропонуючи йому жодних умов, зловживає своїм правом, а орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором та дотримався передбаченої законом процедури звернення, набуває право "правомірного очікування" на укладення договору на новий строк, яке підлягає судовому захисту саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди.

У цій справі КГС ВС також зазначив, що сама вказівка на проєкт правочину щодо продовження орендних правовідносин як на "додаткову угоду" чи використання сторонами термінології "поновлення" не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин, а тому обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - шляхом пред`явлення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди суд визнає належним.

Право органу місцевого самоврядування відмовити орендарю в продовженні договору оренди землі не є безумовним. Рада може відмовити в укладенні договору лише в межах розумної та добросовісної поведінки. Для правомірної відмови рада зобов`язана повідомити орендаря про наявність належних підстав, наприклад, про рішення власника більш розумно розпорядитись землею (виставити право оренди на торги) або вказати на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо рада не прийняла такого рішення, вона зобов`язана провести з орендарем добросовісні переговори щодо умов оренди. Якщо рада явно безпідставно відмовила в укладенні договору, суд кваліфікує таку поведінку як зловживання правом, що порушує законні інтереси добросовісного орендаря (п. 6.33-6.38 постанови КГС ВС від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21) .

Доводи відповідача про те, що сільська рада мала намір розпорядитися спірною земельною ділянкою в інший спосіб, зокрема шляхом її поділу, суд розцінює критично, оскільки для правомірної відмови у продовженні договору оренди орган місцевого самоврядування повинен діяти добросовісно. Це передбачає обов`язок відповідача обґрунтувати підстави для відмови безпосередньо у своєму рішенні. Як встановив суд, оскаржувані рішення Переріслянської сільської ради не містять жодних посилань на прийняття власником рішення про поділ земельної ділянки чи зміну способу розпорядження нею станом на час закінчення строку дії договору оренди.

Щодо вимоги позивача про визнання укладеною Додаткової угоди №1.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив визнати поновленим договір оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди, якою, зокрема, п. 3.1 договору оренди викладений у такій редакції: "Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію".

Відповідно до ч. 1 ст. 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Суд вважає обґрунтованою вимогу визнати укладеною додаткову угоду № 1 до Договору щодо строку дії договору на 7 (сім) років - до 25 квітня 2033 року (включно). Умова, зазначена у п. 3.1 Договору про подальше автоматичне поновлення не може бути зазначена у договорі, оскільки спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності на якій відсутні будівлі та споруди, що перебувають у власності позивача, а тому запропонований позивачем у проєкті додаткової угоди механізм подальшого автоматичного поновлення договору оренди суперечить наведеній законодавчій забороні і не може бути включений до змісту додаткової угоди, якою оформлюється продовження орендних правовідносин сторін.

Висновки суду.

Суд встановив, що відмова відповідача у продовженні договору є передчасною та необґрунтованою і свідчить про порушення відповідачем обов`язку добросовісно провести з позивачем переговори щодо продовження договору в межах реалізації останнім переважного права, а тому право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання укладеною додаткової угоди про продовження договору оренди на умовах, погоджених позивачем у редакції суду, які відповідають вимогам закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Визнати протиправними та скасувати рішення Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 1098-44/2025 від 22.12.2025 та № 1198-45/2026 від 16.03.2026.

Визнати укладеною Додаткову угоду № 1 до Договору на умовах продовження строку дії договору на 7 (сім) років - до 25 квітня 2033 року (включно), з відповідною зміною п. 3.1 Договору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині визнання поновленим Договору та умов додаткової угоди № 1 щодо його поновлення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 9 984 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1359 від 16 квітня 2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що часткова відмова в позові не зумовлена обґрунтованістю заперечень відповідача. Суд відмовив в частині визнання договору поновленим з огляду на встановлену правову природу обраного способу захисту - продовження орендних правовідносин - та в частині включення до додаткової угоди умови про подальше автоматичне поновлення договору - з огляду на законодавчу заборону, встановлену ч. 1 ст. 126-1 ЗК України.

За таких обставин, незалежно від результатів вирішення спору судовий збір в сумі 9 984 грн 00 коп., належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" до Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправними рішень та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 1098-44/2025 від 22.12.2025, яким припинено з 26 квітня 2026 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" право оренди земельної ділянки комунальної власності Переріслянської сільської ради площею 33,0952 га, з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, з цільовим призначенням: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "За синилівцем" за межами села Гаврилівка Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та договір оренди землі № 11 від 26 квітня 2019 року, укладений Переріслянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ", інше речове право на орендовану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 31459688 від 03.05.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 16255475726240, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Визнати протиправним та скасувати рішення Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 1198-45/2026 від 16.03.2026, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" у продовженні на 7 років, без зміни інших умов, договору оренди №11 від 26 квітня 2019 року, укладеного Переріслянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ", на земельну ділянку площею 33,0952 га, з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, з цільовим призначенням: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "За синилівцем" за межами села Гаврилівка Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 11 від 26 квітня 2019 року між Переріслянською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області (78420, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, село Перерісль, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, ідентифікаційний код 04354692) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" (60142, вулиця Шевченка, 54, с. Бузовиця Кельменецького району Чернівецької області, ідентифікаційний код 42024521) на таких умовах:

1) Продовжити договір оренди землі №11 від 26 квітня 2019 року на 7 (сім) років - до 25 квітня 2033 року (включно).

2) У зв`язку з продовженням дії договору на 7 (сім) років викласти пункт 3.1. договору оренди землі №11 від 26 квітня 2019 року у такій редакції: "3.1. Договір укладено на 7 (сім) років - до 25 квітня 2033 року (включно), який набирає чинності з моменту укладення".

3) Всі інші умови договору оренди землі №11 від 26 квітня 2019 року залишаються без змін.

4) Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі № 11 від 26 квітня 2019 року.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання поновленим договору оренди землі № 11 від 26 квітня 2019 року та умов додаткової угоди № 1 до договору оренди землі № 11 від 26 квітня 2019 року щодо його поновлення.

Стягнути з Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, вул. Січових Стрільців, буд. 21, с. Перерісль, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78420 (код 04354692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ", вул. Шевченка, буд. 54, с. Бузовиця, Кельменецький район, Чернівецька область, 60142 (код 42024521) 9 984 (дев"ять тисяч дев"ятсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.10.2026

Суддя Т. В. Максимів