Рішення № 140829730, 29.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/86/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 908/1542/26

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 44725823)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а; ідентифікаційний код юридичної особи 30105738)

про стягнення 44 595 460,95 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Концур Г.А.

За участю представників сторін:

від позивача Зінченко І.О. на підставі довіреності № 158-Д від 19.06.2026, адвокатського свідоцтва серії ЧК № 001250 від 02.01.2020 (в режимі відеоконференції);

від відповідача Капуста А.В. на підставі довіреності № б/н від 29.01.2026 (адвокат) (в режимі відеоконференції);

23.06.2026 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява вих. № б/н від 23.06.2026 (вх. № 1796/08-07/26 від 24.06.2026) Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 в загальному розмірі 44 584 460,94 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 справу № 908/1542/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1542/26 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/86/26, підготовче засідання призначено на 27.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 судом прийняті до розгляду уточненні позовні вимоги про стягнення 44 595 460,95 грн. штрафних санкцій (пені та штрафу) за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, відкладено підготовче засідання на 25.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/1542/26 та призначено справу до розгляду по суті на 04.09.2026.

В судовому засіданні 04.09.2026 оголошувалася протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 29.09.2026, про що зазначено в протоколі судового засідання від 04.09.2026.

В судове засідання 29.09.2026 з`явилися представники сторін, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 29.09.2026 приєдналися представники позивача і відповідача.

В судовому засіданні 29.09.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві (з урахуванням заяви про виправлення технічної помилки в позовній заяві) та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 6, 11, 526, 530, 549, 611, 624, 625, 626, 628, 655, 664, 712 ЦК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Замовник, правонаступником якого є позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (Постачальник) укладений державний контракт (договір) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Замовнику «Мішок спальний, вид 1 (ДК 021:2015: 39520000-3: Готові текстильні вироби)» (товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-11-19-003544-a), а Замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем зобов`язань за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 в частині дотримання строків поставки товару, що є предметом державного контракту. Зокрема, вказує, що відповідно до п. 4.1 контракту Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк визначений Замовником у заявці на поставку складеній Замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору , але у будь якому випадку не пізніше строку, визначеного у специфікації (додаток № 1). Як стверджує позивач, на виконання контракту Замовником були оформлені та надіслані Постачальнику заявки № R00569 від 16.12.2024 (на поставку товару в загальній кількості 40 000 шт. у строк до 21.03.2025 включно); № R00570 від 16.12.2024 (на поставку товару в загальній кількості 35 000 шт. у строк до 23.05.2025 включно) і № R00571 від 16.12.2024 (на поставку товару в загальній кількості 40 000 шт. у строк до 22.08.2025 включно). Постачальник не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 в частині строків поставки товару, у зв`язку із чим за несвоєчасну поставку товару на підставі Заявки R000569 від 16.12.2024 р. позивачем нараховані відповідачу 8 588 275,16 грн. пені та 5 488 279,25 грн. штрафу; за несвоєчасну поставку товару на підставі Заявки R000570 від 16.12.2024 р. позивачем нараховані відповідачу 11 950 403,16 грн. пені та 8 000 467,56 грн. штрафу; за несвоєчасну поставку товару на підставі Заявки R000571 від 16.12.2024 р. позивачем нараховані відповідачу 5 645 629,26 грн. пені та 4 922 406,58 грн. штрафу. Таким чином, всього розмір штрафних санкцій за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, які заявлені позивачем до стягнення, становить 44 595 460,95 грн., в тому числі 26 184 307,58 грн. пені та 18 411 153,37 грн. штрафу. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідачем на підставі ст. 165 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву (вх. № 15301/08-08/26 від 14.0.2026), в якому відповідач не заперечив, що між ним та Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» укладений державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, згідно з яким відповідач мав поставити Замовнику «Мішок спальний, вид 1 (ДК 021:2015: 39520000-3: Готові текстильні вироби)» (товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК та строк поставки яких визначені в специфікації (додаток № 1). Умовами п. 5 додатку № 1 до договору (специфікація) сторонами визначені строки поставки товару: 40 000 шт. до 21.03.2025; 35 000 шт. до 23.05.2025; 40 000 шт. до 22.08.2025. Відповідач не заперечує, що мало місце прострочення поставки певної кількості товару, але поставка всього обсягу замовленого товару відбулася. Також відповідачем наданий контррозрахунок пені та штрафу щодо поставки товару за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, де відповідачем зазначено, що за його підрахунками стягненню підлягає 41 498 213,84 грн. штрафних санкцій. при цьому відповідач зауважив, що умовами п. 8.2 договору встановлено, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. На думку відповідача таке нарахування пені суперечить нормам цивільного законодавства України, оскільки пеня нараховується з наступного дня після кінцевої дати поставки, а день поставки не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, згідно ст. 253, 255 ЦК України. Таку правову позицію відповідач обґрунтовує посиланням на постанови Верховного суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17. Враховуючи те, що порушення строків поставки товару по договору зумовлено істотними обставинами, відповідач у відзиві на позовну заяву звернувся до суду із клопотанням про зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно ст. 551 ЦК України. Серед обставин, якими відповідач обґрунтовує заявлене клопотання про зменшення неустойки - є те, що поставка виконана на 100 % договірного об`єму поставки при відсутності порушень і претензій по якості поставленого товару. Крім цього, прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі. Відповідач вважає, що замовник не зазнав збитків або шкоди у зв`язку із несвоєчасною поставкою по договору, порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси, а умови договору містять необґрунтовано завищені штрафні санкції без дотримання балансу сторін. Виконання відповідачем зобов`язань у встановлений договором строк стало неможливим через незалежні від нього обставини, а саме через військову агресію РФ проти України і зумовлені цим негативними наслідками. Винятковість обставин у цій справі щодо затримки строків поставки товарів по договору невід`ємно пов`язано з діяльністю відповідача, а також специфіки товару. Відповідач виробляє та постачає товари оборонного призначення. Отже, в умовах війни Товариство є ціллю в ракетно-бомбових ударів, що змушує вживати відповідні заходи для забезпечення пріоритету життя та здоров`я робітників підприємства. Розташування потужностей відповідача, кількість та тривалість повітряних тривог суттєво впливають на терміни постачання. При цьому, передбачити повітряні тривоги, відключення електричної енергії неможливо. ТОВ «МІК» є одним із ключових виробників товарів для забезпечення сил оборони екіпіруванням та форменим одягом. Підприємство відповідача розташоване у м. Запоріжжі. Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку). Тобто, під час сигналу повітряної тривоги підприємство не може вимагати від своїх працівників залишатися на робочих місцях, продовжувати роботу за обладнанням і фактично ігнорувати загрозу ракетного чи дронового удару. За період з 13.12.2024 по 27.06.2025 (197 днів) в Запоріжжі (за місцем знаходження виробничих потужностей відповідача) тривалість тривог становила 1354 години (56 днів безперервної ракетної небезпеки), а кількість їх оголошень становила 877 рази. Замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із простроченням поставки по договору. ТОВ «МІК» зазнало значні втрати майна, так внаслідок ракетно-дронових обстрілів підприємством втрачено або суттєво пошкоджено значну частину виробничих потужностей у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак, м. Мелітополь (Запорізька область). Частина потужностей залишилась на тимчасово-окупованій території. Враховуючи наведені вище обставини щодо виконання повного обсягу поставки товару належної якості, відсутності для замовника негативних наслідків порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності відповідач просить зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір неустойки на 90 %.

Позивачем на підставі ст. 166 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подано суду Відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 13619/08-08/26 від 17.07.2026), в якій позивачем зазначено, що доводи відповідача, наведені в обґрунтування відзиву на позовну заяву, є безпідставними та недоведеними. Позивач зазначає, що державний контракт (договір) № 413/12-24-РМ сторонами підписано 13.12.2024, відповідно, відповідач знав та розумів усі ризики, що можуть виникати під час виконання умов цього договору. Пунктом 8.2 договору врегульовано питання порядку нарахуванням пені за порушення строку поставки товару. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зазначений принцип означає, що кожна зі сторін зобов`язана сумлінно виконувати взяті на себе договірні зобов`язання відповідно до умов укладеного договору. Отже, доки відповідні положення договору не визнані недійсними судом або не змінені чи не припинені у передбаченому законом чи самим договором порядку, вони є обов`язковими для сторін та підлягають безумовному виконанню. Невиконання або неналежне виконання таких положень є порушенням договірного зобов`язання та тягне за собою правові наслідки, визначені договором і законом. Принцип свободи договору передбачає, що сторони самостійно погоджують його істотні та інші умови, визначають обсяг взаємних прав і обов`язків, а також наслідки невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань. Досягнувши згоди щодо змісту договору та належним чином висловивши свою волю на його укладення, сторони підтверджують прийнятність кожної із погоджених умов і беруть на себе обов`язок їх неухильно дотримуватися. Відтак, після укладення договору жодна зі сторін не може посилатися на власну незгоду з окремими його положеннями або їх невигідність як на підставу для невиконання прийнятих на себе договірних зобов`язань. Така позиція суперечила б принципам свободи договору, обов`язковості договору та належного виконання зобов`язань, закріпленим у статтях 627, 629, 525 та 526 ЦК України. Також у відповіді на відзив позивач вказує, що клопотання про зменшення штрафних санкцій необґрунтоване, не підтверджене належними доказами, а отже не підлягає задоволенню. Укладаючи контракт сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки надання послуг. Укладаючи Договір після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, ТОВ «МІК», як постачальник товару, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення товару, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов`язань зі свого боку. Посилання ТОВ «МІК» на форс-мажорні обставини є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджуються належними доказами у справі. Що стосується доводів стосовно кількості повітряних тривог в Запорізькій області слід звернути увагу, що виробничі цехи ТОВ «МІК» знаходяться не лише в Запорізькій області. Відповідач надає акти комісійного обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ та інформацію про виробничі потужності, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Проте, на момент укладання договору Постачальнику було відомо про стан його виробничих потужностей та він свідомо взяв на себе відповідне зобов`язання. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на складний майновий стан, однак на підтвердження таких тверджень надає документи та відомості, що стосуються подій 2022 2023 років. Разом з тим спірний договір був укладений сторонами лише наприкінці 2024 року, тобто через значний проміжок часу після виникнення зазначених обставин. Фактично відповідач демонструє суперечливу поведінку: з одного боку, він стверджує про неможливість виконання своїх зобов`язань у зв`язку зі складним фінансовим становищем та наслідками воєнного стану, а з іншого - продовжує укладати нові договори, приймати нові фінансові зобов`язання та здійснювати господарську діяльність. Така поведінка є несумісною з принципом добросовісності та не може користуватися судовим захистом. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався, відповідний документ суду не подав.

10.08.2026 ТОВ «МІК» через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подана суду Заява про долучення доказів (вх. № 17365/08-08/26 від 10.08.2026), в якій відповідач просить суд в підтвердження наявності обставин непереборної сили, які вплинули на можливість своєчасного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 долучити до матеріалів справи № 908/1542/26 Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 06.08.2026 № 522/0323.

Судом подана відповідачем заява задоволена, про що зазначено в ухвалі суду по справі від 25.08.2026, Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 06.08.2026 № 522/0323 прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи № 908/1542/26.

Також, 15.09.2026 ТОВ «МІК» через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подана суду заява в порядку ст. 42 ГПК України (вх. № 19816/08-08/26 від 15.09.2026) про надання на пропозицію суду розгорнутого контррозрахунку поставленого в рамках державного контракту (договору) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 товару із урахуванням військових частин до кількості поставленого товару та заявок Замовника.

21.09.2026 ДП Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подані в порядку ст. 42 ГПК України Додаткові пояснення (вх. № 20155/08-08/26 від 21.09.2026), в яких викладена позиція позивача по суті спору, зокрема позивач зазначив, що у даній справі при оцінці належності виконання зобов`язання необхідно враховувати не лише загальну кількість товару, поставленого протягом усього строку дії договору, а й кількість товару, яку Постачальник відповідно до погодженого графіка був зобов`язаний поставити до кожної конкретної дати. Якщо договором передбачена поставка одного й того самого товару, а первинні документи, що оформлювали конкретну поставку, не містять спеціального застереження про те, що відповідна партія поставляється саме в рахунок певного майбутнього етапу поставки, юридично обґрунтованим є послідовне співвіднесення фактичного виконання із передбаченими договором строками. Таке співвіднесення має здійснюватися насамперед виходячи із: 1. змісту договору; 2. встановленої ним хронології виконання; 3. строку виконання відповідної частини зобов`язання; 4. фактично поставленої на відповідну дату кількості товару; 5. змісту видаткових накладних, актів приймання-передачі та інших первинних документів; 6. поведінки сторін під час фактичного виконання договору. Тому за відсутності іншого прямо встановленого сторонами порядку поставка повинна співвідноситися з тією частиною договірного зобов`язання, строк виконання якої вже настав, а не довільно переноситися Постачальником у рахунок майбутніх періодів поставки при одночасній наявності невиконаного обов`язку за попереднім строком. Інший підхід фактично призводив би до ситуації, за якої товар, поставлений після настання першого строку за наявності недопоставки за таким строком, міг би зараховуватися до наступного періоду, тоді як прострочене зобов`язання за попереднім періодом залишалося б невиконаним. Такий підхід потребував би окремої договірної або документально підтвердженої підстави. Отже, якщо після настання першого погодженого строку Постачальник не поставив увесь передбачений до цієї дати обсяг товару, відповідна недопоставлена кількість залишається невиконаною частиною його договірного обов`язку. Даний порядок співвіднесення фактично поставленого товару з договірними обсягами та строками поставки за своєю суттю відповідає загальновизнаному принципу FIFO (first in first out), відповідно до якого виконання, що фактично надходить у межах одного однорідного зобов`язання, послідовно зараховується в рахунок найбільш раннього невиконаного обов`язку. Застосування такого підходу у відносинах сторін обумовлене насамперед специфікою самого Договору: Постачальник мав передати Покупцеві один і той самий вид товару частинами, при цьому кожна частина була визначена не як окремий самостійний предмет договору, а як певний обсяг виконання єдиного договірного обов`язку, для якого сторонами встановлено різні строки. За таких обставин кожна фактична поставка є виконанням загального обов`язку Постачальника щодо передачі погодженої кількості товару, а тому за відсутності прямої вказівки сторін на інше призначення поставленого товару така поставка має враховуватися насамперед у рахунок тієї частини зобов`язання, строк виконання якої настав раніше та яка на момент поставки залишалася невиконаною. Такий підхід забезпечує одночасне врахування двох юридично значущих обставин: загального обсягу фактично поставленого товару та строку, в який відповідний обсяг товару мав бути переданий Покупцеві. Саме тому при визначенні належності виконання та наявності прострочення необхідно оцінювати не лише кінцевий результат поставки, а й послідовність, у якій фактичне виконання покривало передбачені Договором обсяги зобов`язання. На підставі зазначеного, позивач просить суд при вирішення спору у даній справі врахувати ці пояснення.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», ідентифікаційний код 44830311, шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», ідентифікаційний код 44725823.

Визнано Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Відповідно до наказу Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до абзацу шістнадцятого пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 02 травня 2025 року №281 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», виклавши його в наступній редакції: «до 31 грудня 2025 року завершити заходи з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код 44830311) шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код 44725823). У зазначеному наказі визначено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику - Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».

З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ДП «Агенція оборонних закупівель»).

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Виходячи з приписів ст. 107 ЦК України, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК України та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі № 910/16900/19 зазначив, що передавальний акт є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Таким чином, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (позивач у справі) є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2024 Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ДП «ДОТ», Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (відповідач у справі, ТОВ «МІК», Постачальник) укладено Державний контракт (договір) про закупівлю № 413/12-24-РМ (далі за текстом Договір)

Як слідує із преамбули Договору він укладений з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовнику «Мішок спальний, вид 1 (ДК 021:2015: 39520000-3: Готові текстильні вироби)» (далі за текстом Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-11-19-003544-a), а Замовник прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Додатком 1 до Державного контракту (договору) про закупівлю № 413/12-24-РМ (Специфікація) визначено обсяг закупівлі, а саме: Мішок спальний, вид 1 у загальній кількості 115000 штук.

Відповідно до пункту 3 Додатка № 1 до Договору ( в редакції додаткової угоди №1 від 11.02.2025) загальна ціна Договору становить 486 981 300,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 81 163 550,00 грн.

Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни. (п. 1.2 Договору)

Цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до: Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142 (зі змінами); наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 №716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони » (зі змінами). (п. 1.4 Договору)

За змістом п. 4.1 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк визначений Замовником у заявці на поставку складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару), але у будь якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1). Дострокова поставка Товару Постачальником допускається за погодженням із Замовником. У разі відсутності погодження від Замовника, приймання Товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку Товару та/або дати погодженої із Замовником.

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору. Сторони дійшли згоди про те, що у заявці на поставку Товару може міститись неповна інформація стосовно ростовки на Товар. При цьому Замовник надає повну інформацію стосовно ростовки на Товар не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до першого календарного дня квартального періоду, що передує даті поставки Товару. (п. 4.3. Договору)

Відповідно до п. 4.3.1 Договору протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку Товару Постачальник зобов`язаний підтвердити Замовнику свою готовність поставити Товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку Товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (Додаток №1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної Замовником у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором.

Згідно з п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача.

Пунктом 8.2 Договору сторони узгодили у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У відповідності до п. 8.2.1 Договору Замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п. 8.2 Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня кінцевої дати поставки Товару, передбаченої у Заявці на поставку Товару складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 3 до Договору та специфікації (Додаток № 1) до Договору. Уразі прострочення поставки Товару понад 5 (п`ять) робочих днів від дати поставки, вказаної в Заявці на поставку Товару, штрафні санкції, передбачені п. 8.2 Договору, нараховуються Замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

Сторони у Договорі № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 передбачили Розділ 10 «Обставини непереборної сили».

У даному розділі сторони зокрема погодили наступні умови Договору:

10.1 Укладаючи цей договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:

і) в Україні введений особливий правовий режим воєнного стану;

іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору.

Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.

10.2. Враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього договору Сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього Договору, Сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу Договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього Договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору; критичне пошкодження об`єктів інфраструктури (доріг, складів), критичне пошкодження/знищення баз/складів Постачальника, де виготовляється/зберігається товар для Замовника, знищення виробничих потужностей, товару, сировини та матеріалів, аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту сировини та матеріалів, що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, тощо. У разі настання таких обставин, Сторони діють відповідно до положень п. 10.6 цього Договору та без застосування положень п. 10.7 цього Договору.

Фактичні обставини справи свідчать, що 16.12.2024 на виконання умов Договору Замовником оформлені та надіслані Постачальнику Заявки № R000569, № R000570 і № R000571 від 16.12.2024 на поставку товару Мішок спальний, вид 1.

Так, відповідно до Заявки № R000569 від 16.12.2024 Постачальник зобов`язаний поставити Мішок спальний, вид 1 в загальній кількості 40000 штук, в тому числі: Отримувачу А1361 (м. Харків, вул. Переможців, 6а) 8004 штуки; Отримувачу А2788 (м. Київ, вул. В.Качали, 3) 31996 штук.

Відповідно до Заявки № R000570 від 16.12.2024 Постачальник зобов`язаний поставити Мішок спальний, вид 1 в загальній кількості 35000 штук, в тому числі: Отримувачу А1361 ( АДРЕСА_1 ) 8010 штук; Отримувачу А2788 ( АДРЕСА_2 ) 26990 штук.

Відповідно до Заявки № R000571 від 16.12.2024 Постачальник зобов`язаний поставити Мішок спальний, вид 1 в загальній кількості 40000 штук, в тому числі: Отримувачу А1361 ( АДРЕСА_1 ) 8010 штук; Отримувачу А2788 ( АДРЕСА_2 ) 31990 штук.

Факт направлення заявок підтверджується скріншотом з електронної пошти позивача.

Відповідач не заперечує факту отримання як Заявок № R000569, № R000570 і № R000571 від 16.12.2024 на поставку товару, так обсягу Товару заявленого до виготовлення у цих заявках.

Відповідно до п. 5 Додатку 1 до Договору та Заявки на поставку № R000569 від 16.12.2024 Постачальник за умовами Договору зобов`язаний поставити Товар у кількості 40000 штук у строк до 21.03.2025 включно (період поставки 01.01.2025 21.03.2025).

Відповідно до п. 5 Додатку 1 до Договору та Заявки на поставку № R000570 від 16.12.2024 Постачальник за умовами Договору зобов`язаний поставити Товар у кількості 35000 штук у строк до 23.05.2025 включно (період поставки 01.04.2025 23.05.2025).

Відповідно до п. 5 Додатку 1 до Договору та Заявки на поставку № R000571 від 16.12.2024 Постачальник за умовами Договору зобов`язаний поставити Товар у кількості 40000 штук у строк до 22.08.2025 включно (період поставки 01.07.2025 22.08.2025).

З матеріалів справи вбачається, що в рамках Заявки на поставку № R000569 від 16.12.2024 (зі строком поставки товару 21.03.2025) сторонами складені наступні Акти:

- Акт приймання № 46 від 21.03.2025 на поставку 4665 шт. на загальну суму 19 754 502,00 грн.;

- Акт приймання № 83 від 15.04.2025 на поставку 3339 шт. на загальну суму 14 139 396,18 грн.;

- Акт приймання № 85 від 04.03.2025 на поставку 4500 шт. на загальну суму 19 055 790,00 грн.;

- Акт приймання № 133 від 20.03.2025 на поставку 1320 шт. на загальну суму 5 589 698,40 грн.;

- Акт приймання № 120 від 14.03.2025 на поставку 4998 шт. на загальну суму 21 164 630,76 грн.;

- Акт приймання № 152 від 26.03.2025 на поставку 2370 шт. на загальну суму 10 036 049,40 грн.;

- Акт приймання № 158 від 27.03.2025 на поставку 1130 шт. на загальну суму 4 785 120,60 грн.;

- Акт приймання № 182 від 31.03.2025 на поставку 2052 шт. на загальну суму 10 595 019,24 грн.;

- Акт приймання № 211 від 11.04.2025 на поставку 2298 шт. на загальну суму 9 731 156,76 грн.;

- Акт приймання № 271 від 25.04.2025 на поставку 1320 шт. на загальну суму 5 589 698,40 грн.;

- Акт приймання № 329 від 12.05.2025 на поставку 3000 шт. на загальну суму 12 703 860,00 грн.;

- Акт приймання № 360 від 23.05.2025 на поставку 3246 шт. на загальну суму 13 745 576,52 грн.;

- Акт приймання № 423 від 13.06.2025 на поставку 4998 шт. на загальну суму 21 164 630,76 грн.;

- Акт приймання № 510 від 27.06.2025 на поставку 314 шт. на загальну суму 1 329 670,68 грн.

З наведеного вбачається, що належне виконання зобов`язань, щодо поставки Товару у строки визначені Договором, мало місце за Актами:

- № 46 від 21.03.2025 на поставку 4665 шт. на загальну суму 19 754 502,00 грн.;

- № 83 від 15.04.2025 на поставку 3339 шт. на загальну суму 14 139 396,18 грн.;

- № 85 від 04.03.2025 на поставку 4500 шт. на загальну суму 19 055 790,00 грн.;

- № 133 від 20.03.2025 на поставку 1320 шт. на загальну суму 5 589 698,40 грн.;

- № 120 від 14.03.2025 на поставку 4998 шт. на загальну суму 21 164 630,76 грн.;

- № 152 від 26.03.2025 на поставку 2370 шт. на загальну суму 10 036 049,40 грн.;

- № 158 від 27.03.2025 на поставку 1130 шт. на загальну суму 4 785 120,60 грн.

За рештою поставок Постачальником порушені погоджені сторонами строки виконання договірних зобов`язань. При цьому, відповідно до пояснень позивача щодо поставок за Актами № 152 від 26.03.2025 і № 158 від 27.03.2025 позивачем застосовані умови п. 8.2.1 Договору.

У зв`язку із цим, за Актом приймання-передачі № 83 від 15.04.2025 за прострочення строку поставки товару на 25 календарних днів (з 22.03.2025 по 15.04.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 706 969,81 грн. і штраф в розмірі 989 757,73 грн.

За Актом приймання-передачі № 182 від 31.03.2025 за прострочення строку поставки товару на 10 календарних днів (з 22.03.2025 по 31.03.2025) позивачем нарахована відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 211 900,38 грн.

За Актом приймання-передачі № 211 від 11.04.2025 за прострочення строку поставки товару на 21 календарний день (з 22.03.2025 по 11.04.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 408 708,58 грн. і штраф в розмірі 681 180,97 грн.

За Актом приймання-передачі № 271 від 25.04.2025 за прострочення строку поставки товару на 35 календарних днів (з 22.03.2025 по 25.04.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 391 279,00 грн. і штраф в розмірі 391 278,89 грн.

За Актом приймання-передачі № 329 від 12.05.2025 за прострочення строку поставки товару на 52 календарні дні (з 22.03.2025 по 12.05.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 1 321 201,44 грн. і штраф в розмірі 889 270,20 грн.

За Актом приймання-передачі № 360 від 23.05.2025 за прострочення строку поставки товару на 63 календарні дні (з 22.03.2025 по 23.05.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 1 731 942,64 грн. і штраф в розмірі 962 190,36 грн.

За Актом приймання-передачі № 423 від 13.06.2025 за прострочення строку поставки товару на 84 календарні дні (з 22.03.2025 по 13.06.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 3 555 657,97 грн. і штраф в розмірі 1 481 524,15 грн.

За Актом приймання-передачі № 510 від 27.06.2025 за прострочення строку поставки товару на 98 календарних днів (з 22.03.2025 по 27.06.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 260 615,45 грн. і штраф в розмірі 93 076,95 грн.

Таким чином, згідно розрахунку позивача сума неустойки за несвоєчасну поставку Товару на підставі Заявки № R000569 від 16.12.2024 за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 складає 8 588 275,16 грн. пені та 5 488 279,25 грн. штрафу.

В рамках Заявки на поставку № R000570 від 16.12.2024 (зі строком поставки товару 23.05.2025) сторонами складені наступні Акти:

- Акт приймання № 120 від 14.05.2025 на поставку 3960 шт. на загальну суму 16 769 095,20 грн.;

- Акт приймання № 133 від 22.05.2025 на поставку 4050 шт. на загальну суму 17 150 211,00 грн.;

- Акт приймання № 510 від 27.06.2025 на поставку 5686 шт. на загальну суму 24 078 049,32 грн.;

- Акт приймання № 574 від 24.07.2025 на поставку 4998 шт. на загальну суму 2 164 630,76 грн.;

- Акт приймання № 548 від 10.07.2025 на поставку 6000 шт. на загальну суму 25 407 720,00 грн.;

- Акт приймання № 551 від 14.07.2025 на поставку 1326 шт. на загальну суму 5 615 106,12 грн.;

- Акт приймання № 601 від 07.08.2025 на поставку 4800 шт. на загальну суму 20 326 176,00 грн.;

- Акт приймання № 607 від 10.08.2025 на поставку 4180 шт. на загальну суму 17 700 711,60 грн.

З наведеного вбачається, що належне виконання зобов`язань, щодо поставки Товару у строки визначені Договором, мало місце за Актами:

- № 120 від 14.05.2025 на поставку 3960 шт. на загальну суму 16 769 095,20 грн.;

- № 133 від 22.05.2025 на поставку 4050 шт. на загальну суму 17 150 211,00 грн.

За рештою поставок Постачальником порушені погоджені сторонами строки виконання договірних зобов`язань.

У зв`язку із цим, за Актом приймання-передачі № 510 від 27.06.2025 за прострочення строку поставки товару на 35 календарних днів (з 24.05.2025 по 27.06.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 1 685 463,45 грн. і штраф в розмірі 1 685 463,45 грн.

За Актом приймання-передачі № 574 від 27.06.2025 за прострочення строку поставки товару на 35 календарних днів (з 24.05.2025 по 27.06.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 1 354 536,37 грн. і штраф в розмірі 1 481 524,15 грн.

За Актом приймання-передачі № 548 від 10.07.2025 за прострочення строку поставки товару на 48 календарних днів (з 24.05.2025 по 10.07.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 2 439 414,12 грн. і штраф в розмірі 1 778 540,40 грн.

За Актом приймання-передачі № 551 від 14.07.2025 за прострочення строку поставки товару на 52 календарні дні (з 24.05.2025 по 14.07.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 583 971,04 грн. і штраф в розмірі 393 057,43 грн.

За Актом приймання-передачі № 601 від 07.08.2025 за прострочення строку поставки товару на 76 календарних днів (з 24.05.2025 по 07.08.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 3 089 578,75 грн. і штраф в розмірі 1 422 832,32 грн.

За Актом приймання-передачі № 607 від 10.08.2025 за прострочення строку поставки товару на 79 календарних днів (з 24.05.2025 по 10.08.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 2 796 712,43 грн. і штраф в розмірі 1 239 049,81 грн.

Таким чином, згідно розрахунку позивача сума неустойки за несвоєчасну поставку Товару на підставі Заявки № R000570 від 16.12.2024 за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 складає 11 950 403,16 грн. пені та 8 000 467,56 грн. штрафу.

В рамках Заявки на поставку № R000571 від 16.12.2024 (зі строком поставки товару 22.08.2025) сторонами складені наступні Акти:

- Акт приймання № 607 від 08.08.2025 на поставку 1328 шт. на загальну суму 5 623 575,36 грн.;

- Акт приймання № 612 від 14.08.2025 на поставку 3256 шт. на загальну суму 13 787 22,72 грн.;

- Акт приймання № 619 від 15.08.2025 на поставку 4800 шт. на загальну суму 20 326 176,00 грн.;

- Акт приймання № 674 від 03.09.2025 на поставку 6000 шт. на загальну суму 25 407 720,00 грн.;

- Акт приймання № 746 від 25.09.2025 на поставку 4606 шт. на загальну суму 15 504 659,72 грн.;

- Акт приймання № 726 від 19.09.2025 на поставку 6000 шт. на загальну суму 25 407 720,00 грн.;

- Акт приймання № 760 від 06.10.2025 на поставку 6000 шт. на загальну суму 25 407 720,00 грн.;

- Акт приймання № 226 від 04.08.2025 на поставку 3960 шт. на загальну суму 16 769 095,20 грн.;

- Акт приймання № 231 від 15.08.2025 на поставку 4050 шт. на загальну суму 17 150 211,00 грн.

З наведеного вбачається, що належне виконання зобов`язань, щодо поставки Товару у строки визначені Договором, мало місце за Актами:

- № 607 від 08.08.2025 на поставку 1328 шт. на загальну суму 5 623 575,36 грн.;

- № 612 від 14.08.2025 на поставку 3256 шт. на загальну суму 13 787 22,72 грн.;

- № 619 від 15.08.2025 на поставку 4800 шт. на загальну суму 20 326 176,00 грн.;

- № 226 від 04.08.2025 на поставку 3960 шт. на загальну суму 16 769 095,20 грн.;

- № 231 від 15.08.2025 на поставку 4050 шт. на загальну суму 17 150 211,00 грн.

За рештою поставок Постачальником порушені погоджені сторонами строки виконання договірних зобов`язань.

У зв`язку із цим, за Актом приймання-передачі № 674 від 03.09.2025 за прострочення строку поставки товару на 12 календарних днів (з 23.08.2025 по 03.09.2025) позивачем нарахована відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 609 785,28 грн.

За Актом приймання-передачі № 746 від 25.09.2025 за прострочення строку поставки товару на 34 календарні дні (з 23.08.2025 по 25.09.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 1 326 316,86 грн. і штраф в розмірі 1 365 326,18 грн.

За Актом приймання-передачі № 726 від 19.09.2025 за прострочення строку поставки товару на 28 календарних днів (з 23.08.2025 по 19.09.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 1 422 832,32 грн. і штраф в розмірі 1 778 540,40 грн.

За Актом приймання-передачі № 760 від 06.10.2025 за прострочення строку поставки товару на 45 календарних днів (з 23.08.2025 по 06.10.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 2 286 694,80 грн. і штраф в розмірі 1 778 540,40 грн.

За Актом приймання-передачі № 746 від 25.09.2025 за прострочення строку поставки товару на 34 календарні дні (з 23.08.2025 по 25.09.2025) позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеня у розмірі 1 326 316,86 грн. і штраф в розмірі 1 365 326,18 грн.

Таким чином, згідно розрахунку позивача сума неустойки за несвоєчасну поставку Товару на підставі Заявки № R000571 від 16.12.2024 за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 складає 5 645 629,26 грн. пені та 4 922 406,58 грн. штрафу.

Загальна сума штрафних санкцій за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, заявлених позивачем до стягнення, становить 44 595 460,95 грн., в тому числі 26 184 307,58 грн. пені та 18 411 153,37 грн. штрафу.

Нарахування пені та штрафу за наведеними вище актами приймання-передачі товару здійснювалося позивачем за наступними формулами:

пеня: вартість товару за актом приймання-передачі х 0,2 % х кількість днів прострочення;

штраф: вартість товару за актом приймання-передачі х 7 %

Не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо вчасної поставки товару за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач доказів дотримання всіх умов Державного контракту (договору) про закупівлю № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, зокрема в частині строків поставки товару за кожною із Заявок на поставку товару № R000569, № R000570 і № R000571 від 16.12.2024, обумовлених в п. 5.1 Додатку № 1 до Договору (Специфікації), не надав. Проте, вважає, що відповідні обставини, пов`язанні з повномасштабною військовою агресією РФ проти України, введення на території України військового стану, розташування виробничих потужностей Товариства на прифронтових територіях, погіршення без пекової ситуації на Запорізькому напрямку, унеможливили виконання зобов`язань за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 в обумовлені в строки. При цьому, відповідач наполягає, що поставка всього обсягу замовленого товару відбулася. Враховуючи те, що порушення строків поставки товару по Договору зумовлено істотними обставинами, що в тому числі відповідач підтверджує долученим до матеріалів справи Сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 06.08.2026 № 522/0323, відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно ст. 551 ЦК України.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч., ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

У розумінні положень частини 2 статі 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 614 ЦК України унормовано, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (Постачальник) укладено Державний контракт (договір) про закупівлю № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Матеріали справи свідчать, що за Заявкою на поставку товару № R000569 від 16.12.2024 відповідач мав поставити Мішок спальний, вид 1 в загальній кількості 40000 шт. у строк до 21.03.2025 включно; за Заявкою на поставку товару № R000570 від 16.12.2024 відповідач мав поставити Мішок спальний, вид 1 в загальній кількості 35000 шт. у строк до 23.05.2025 включно; за Заявкою на поставку товару № R000571 від 16.12.2024 відповідач мав поставити Мішок спальний, вид 1 в загальній кількості 40000 шт. у строк до 22.08.2025 включно.

Із усього об`єму поставки товару за Договором (115000 штук) відповідачем поставлена вся кількість замовленого товару. Спір щодо обсягів та якості фактично поставки поставленого товару між сторонами відсутній.

Проте, за рядом актів приймання-передачі товару мало місце порушення відповідачем строків поставки товару, зокрема:

1) за Заявкою на поставку товару № R000569 від 16.12.2024 (40000 шт. у строк до 21.03.2025 включно) порушення відповідачем погоджених сторонами строків поставки товару мало місце за актами:

- № 83 від 15.04.2025 на поставку 3339 шт. на загальну суму 14 139 396,18 грн.;

- № 182 від 31.03.2025 на поставку 2052 шт. на загальну суму 10 595 019,24 грн.;

- № 211 від 11.04.2025 на поставку 2298 шт. на загальну суму 9 731 156,76 грн.;

- № 271 від 25.04.2025 на поставку 1320 шт. на загальну суму 5 589 698,40 грн.;

- № 329 від 12.05.2025 на поставку 3000 шт. на загальну суму 12 703 860,00 грн.;

- № 360 від 23.05.2025 на поставку 3246 шт. на загальну суму 13 745 576,52 грн.;

- № 423 від 13.06.2025 на поставку 4998 шт. на загальну суму 21 164 630,76 грн.;

- № 510 від 27.06.2025 на поставку 314 шт. на загальну суму 1 329 670,68 грн.;

2) за Заявкою на поставку товару № R000570 від 16.12.2024 (35000 шт. у строк до 23.05.2025 включно) порушення відповідачем погоджених сторонами строків поставки товару мало місце за актами:

- № 510 від 27.06.2025 на поставку 5686 шт. на загальну суму 24 078 049,32 грн.;

- № 574 від 24.07.2025 на поставку 4998 шт. на загальну суму 2 164 630,76 грн.;

- № 548 від 10.07.2025 на поставку 6000 шт. на загальну суму 25 407 720,00 грн.;

- № 551 від 14.07.2025 на поставку 1326 шт. на загальну суму 5 615 106,12 грн.;

- № 601 від 07.08.2025 на поставку 4800 шт. на загальну суму 20 326 176,00 грн.;

- № 607 від 10.08.2025 на поставку 4180 шт. на загальну суму 17 700 711,60 грн.

1) за Заявкою на поставку товару № R000571 від 16.12.2024 (40000 шт. у строк до 22.08.2025 включно) порушення відповідачем погоджених сторонами строків поставки товару мало місце за актами:

- № 674 від 03.09.2025 на поставку 6000 шт. на загальну суму 25 407 720,00 грн.;

- № 746 від 25.09.2025 на поставку 4606 шт. на загальну суму 15 504 659,72 грн.;

- № 726 від 19.09.2025 на поставку 6000 шт. на загальну суму 25 407 720,00 грн.;

- № 760 від 06.10.2025 на поставку 6000 шт. на загальну суму 25 407 720,00 грн.

Зважаючи на визначений сторонами у Договорі строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за наведеними вище актами приймання-передачі товару.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 не заперечується відповідачем та є доведеним.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, який діяв на момент укладення сторонами спірного Договору.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18; від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та ін.

У зв`язку з тим, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання за договором, позивач на підставі пункту 8.2 Договору нарахував:

- по Заявці № R000569 від 16.12.2024 8 588 275,16 грн. пені та 5 488 279,25 грн. штрафу;

- по Заявці № R000570 від 16.12.2024 11 950 403,16 грн. пені та 8 000 467,56 грн. штрафу;

- по Заявці № R000571 від 16.12.2024 5 645 629,26 грн. пені та 4 922 406,58 грн. штрафу.

Загальна сума штрафних санкцій за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 за розрахунком позивача становить 44 595 460,95 грн., в тому числі 26 184 307,58 грн. пені та 18 411 153,37 грн. штрафу.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки сум пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, суд вважає, що розрахунки пені виконані арифметично правильно, відповідають положенням чинного законодавства та умовам Договору.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 26 168 307,58 грн. за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідач, заперечуючи проти здійснених позивачем нарахувань вважає, що умовами п. 8.2 Договору встановлено, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. На думку відповідача таке нарахування пені суперечить нормам цивільного законодавства України, оскільки пеня нараховується з наступного дня після кінцевої дати поставки, а день поставки не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені згідно ст., ст. 253, 255 ЦК України. Таку правову позицію відповідач обґрунтовує посиланням на постанови Верховного суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Суд з такими доводами відповідача не погоджується та вважає, що умовами Договору (пункт 8.2) сторони погодили, що день фактичного виконання порушеного зобов`язання теж входить в період нарахування штрафних санкцій.

З цього приводу суд зауважує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України)

Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

У разі якщо сторони господарського договору, керуючись «принципом свободи договору» погодять умову про те, що день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - покупцем нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/5436/22 з аналогічного спору за участю як відповідача ТОВ «МІК».

Що стосується наведеного відповідачем у відзиві на позов контррозрахунку штрафних санкцій за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, то суд зауважує наступне.

Надаючи оцінку контррозрахунку поставленого товару суд погоджується з доводами позивача, що у даній справі при оцінці належності виконання зобов`язання необхідно враховувати не лише загальну кількість товару, поставленого протягом усього строку дії Договору, а й кількість товару, яку Постачальник відповідно до погодженого графіка був зобов`язаний поставити до кожної конкретної дати.

Якщо Договором передбачена поставка одного й того самого товару, а первинні документи, що оформлювали конкретну поставку, не містять спеціального застереження про те, що відповідна партія поставляється саме в рахунок певного майбутнього етапу поставки, юридично обґрунтованим є послідовне співвіднесення фактичного виконання із передбаченими договором строками.

Таке співвіднесення має здійснюватися насамперед виходячи із: 1. змісту договору; 2. встановленої ним хронології виконання; 3. строку виконання відповідної частини зобов`язання; 4. фактично поставленої на відповідну дату кількості товару; 5. змісту видаткових накладних, актів приймання-передачі та інших первинних документів; 6. поведінки сторін під час фактичного виконання договору.

Тому за відсутності іншого прямо встановленого сторонами порядку поставка повинна співвідноситися з тією частиною договірного зобов`язання, строк виконання якої вже настав, а не довільно переноситися Постачальником у рахунок майбутніх періодів поставки при одночасній наявності невиконаного обов`язку за попереднім строком.

Отже, суд погоджується з розрахунком штрафних санкцій, наведеним позивачем, враховуючи послідовне, хронологічне зарахування поставленого товару в рахунок найбільш раннього невиконаного обов`язку.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила застосування та умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу: є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципів розумності та справедливості.

В частині 3 статті 551 ЦК України, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

В постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Подібні висновки викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Оскільки чинним законодавством не визначений розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, то це питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки, оскільки вона спрямована на відновлення майнової сфери кредитора, а не на його необґрунтоване збагачення.

Оцінивши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені становить 26 184 307,58 грн., що саме по собі свідчить про її очевидну надмірність.

Тому покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі у даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, є виробником продукції та співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України.

В той же час, відповідач не вимагає звільнення його від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин, а просить суд зменшити розмір неустойки на 90 %.

Судом враховується, що товар фактично поставлений відповідачем у повному обсязі та прийнятий позивачем без зауважень, що свідчить про те, що відповідач вжив всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а позивач отримав те, на що розраховував, укладаючи Договір.

ТОВ «МІК» є одним із ключових виробників товарів для забезпечення сил оборони екіпіруванням та форменим одягом.

Підприємство відповідача розташоване у м. Запоріжжі.

Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

При цьому суд враховує, що згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до Наказу ТОВ «МІК» № 031422-01/О від 14.03.2022 визначено дії працівників під час повітряних тривог. Так, при оголошені повітряної тривоги усі без виключення працівники негайно припиняють робочий процес, вимикають обладнання та слідують до укриттів, де знаходяться протягом повітряної тривоги. Суд не бере до уваги посилання позивача на наявність у ТОВ «МІК» виробничих цехів не лише в Запорізькій області, а й у інших регіонах України (про що зазначено позивачем у відповіді на відзив), оскільки таке твердження не підтверджене жодним доказами та не обґрунтовано можливість виконання замовлення позивача на інших локаціях. При цьому відповідач стверджує, в тому числі, посилаючись на обставини вказані у сертифікаті № 3200-26-1805, що виконання замовлення за спірним договором відбувалося саме в м. Запоріжжя.

За період з 13.12.2024 по 27.06.2025 (197 днів) в Запоріжжі (за місцем знаходження виробничих потужностей відповідача) тривалість тривог становила 1354 години (56 днів безперервної ракетної небезпеки), а кількість їх оголошень становила 877 рази, що становить майже 30 % робочого часу. Дані обставини підтверджуються інформацією із сайту Статистики повітряних тривог (https://air-alarms.in.ua).

Загальновідомим є факт погіршення з кожним роком повномасштабного вторгнення берекової ситуації у м. Запоріжжі і щодо ракетно-дронових обстрілів, і щодо стану об`єктів енергетики, що ускладнює виробничий процес у м. Запоріжжі.

Разом з цим позивач отримав частину товару з простроченням (найдовша затримка поставки 3 місяці), не заявляв жодних претензій щодо кількості, якості, тощо поставленого відповідачем товару, що свідчить про відсутність істотного порушення його майнових інтересів.

Збитків, які б поніс позивач внаслідок порушення строків поставки товару відповідачем, ним не заявлено та не доведено їх існування.

Також доказів завдання безпосередньої шкоди обороноздатності держави внаслідок прострочення поставки відповідачем замовленого товару - «Мішок спальний, вид 1» позивачем також не надано, зокрема матеріали справи не містять претензій або листів від відповідних військових частин щодо термінової потреби у товарі, тощо.

Той факт, що закупівля стосується товару для військових потреб «Мішок спальний, вид 1», не змінює загальних принципів співмірності відповідальності та не виключає можливості судового коригування розміру санкцій з урахуванням конкретних обставин справи.

Слід зазначити, що підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями в прифронтовому місті, що є важливим у теперішній час; в умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.

Встановлені судом об`єктивні обставини, які не дозволили відповідачу своєчасно виконати поставку , засвідчені Сертифікатом № 3200-26-1805 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою 06.08.2026 за вих. № 522/03.23.

Вказаним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (настання: 21.03.2025, закінчення: 26.06.2025) за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 413/12-24-РМ від 13.12.2024, а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії режиму воєнного стану, масовані ракетно-дронові обстріли, військові дії, атаки на енергетичну інфраструктуру, постійні повітряні тривоги, у зв`язку із чим унеможливлюється виконання роботи тривалий час, як наслідок, призупинення виробничих процесів та унеможливлення здійснення безперервного виробничого процесу, що негативно вплинуло на виконання зобов`язань.

При цьому, сам по собі факт отримання відповідачем вказаного сертифікату після завершення поставки не свідчить про відсутність обставин, які ним підтверджені, та які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання відповідачем конкретних договірних зобов`язань.

Суд зауважує, що незважаючи на ті обставини, що Договір укладено між сторонами в період воєнного стану, це саме по собі не виключає ризик виникнення і наявність додаткових ускладнюючих обставин під час його виконання, які виходять за межі звичайних умов господарювання.

Отже, враховуючи специфіку відносин, які існують між сторонами, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також відомості про те, що підприємство відповідача продовжує працювати на оборонний сектор, суд вбачає наявність низки виняткових обставин, які виникли під час виконання Державного контракту (договору) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 та які виходять за межі звичайних умов господарювання, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру неустойки.

Стягнення неустойки у загальному розмірі 2 618 430,76 грн. (10 % від суми, нарахованої позивачем), на переконання суду, є достатньою відповідальністю за невиконання зобов`язання у справі та здатне нівелювати негативні наслідки, спричинені таким невиконанням.

Щодо погодження сторонами у договорі саме визначених ним санкцій, суд зазначає, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності. Право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25 за участю цих самих сторін та за аналогічних правовідносин, вказавши, що оцінка судом балансу інтересів сторін, відсутності збитків, виконання зобов`язання в повному обсязі та безпекових умов діяльності відповідача здійснена у межах дискреційних повноважень та відповідає приписам статей 551 ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в загальній сумі 18 411 153,37 грн., нарахованого на підставі п. 8.2 Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2 Договору за порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Суд звертає увагу, що 09.01.2025 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» (далі - Закон № 4196-IX), який набрав чинності 28.02.2025.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 4196-IX він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім: частини другої статті 13, яка вводиться в дію через три роки та шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; пункту 4 цієї статті, який вводиться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 3 статті 17 Закону № 4196-IX Господарський кодекс України визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону.

Пунктом 4 статті 17 Закону № 4196-IX встановлено, що положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Отже, в умовах воєнного стану, введеного в Україні, законодавець звільнив виконавців державних контрактів з оборонних закупівель від сплати штрафів за прострочення виконання зобов`язань, передбачених статтею 231 ГК України, якщо ці контракти виконуються під час воєнного стану та не завершені на момент набрання чинності відповідним законом, який, зокрема, визначає особливості застосування штрафних санкцій у цей період.

Спірний Державний контракт (договір) про закупівлю № 413/12-24-РМ укладено 13.12.2024, а поставки завершено в жовтні 2025 року. Отже, спірний Договір стосується оборонних закупівель та не був завершений на день набрання чинності Законом № 4196-IX, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню його норми щодо заборони стягнення 7 % штрафу.

При цьому, суд зауважує, що договірна природа штрафу цього висновку не спростовує, оскільки пункт 8.2 Договору відтворює передбачену абзацом третім частини другої статті 231 ГК України модель відповідальності - пеню за кожний день прострочення та додатковий штраф 7 % за прострочення понад 20 днів. Тому така умова не може застосовуватися всупереч спеціальному припису пункту 4 статті 17 Закону № 4196-IX щодо визначеного ним кола оборонних контрактів.

Наведене тлумачення узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 10.09.2025 у справі № 910/5581/24, відповідно до яких в умовах воєнного стану законодавець звільнив виконавців державних контрактів з оборонних закупівель від сплати штрафів за прострочення виконання зобов`язань, передбачених статтею 231 ГК України, якщо ці контракти виконуються під час воєнного стану та не завершені на момент набрання чинності Законом № 4196-ІХ.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в позові в частині стягнення штрафу в сумі 18 411 153,37 грн. нарахованого на підставі п. 8.2 Договору.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Позивач частково надав докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, враховані судом при прийнятті рішення у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 2 618 430,76 грн. пені за порушення строків поставки товару за Державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024. В іншій частині позовних вимог в позові відмовляється.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру належної до стягнення суми пені (позовних вимог, які підлягають задоволенню судом), оскільки спір доведено до суду з його вини. При цьому, зменшення судом штрафних санкцій не впливає на розподіл судових витрат.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 в загальному розмірі 44 595 460,95 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а; ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 44725823) 2 618 430 (два мільйони шістсот вісімнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 76 коп. пені за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 314 211 (триста чотирнадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 69 коп. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ 18 411 153,37 грн. штрафу за державним контрактом (договором) № 413/12-24-РМ від 13.12.2024 в позові відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 21 » жовтня 2026 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.