Рішення № 140829393, 22.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/832/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,

За позовом Фінанс Реал, а.с. (Finance Real, a.s.), Словацька Республіка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Плюс», м. Ужгород Закарпатської області

про зобов`язання надати інформацію та документи про діяльність товариства,

Представники:

від позивача Греца В.Я., адвокат, ордер серія АО №1262008 від 22.10.2026

від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.

Фінанс Реал, а.с. (Finance Real, a.s.) звернлося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Плюс» про зобов`язання надати інформацію та документи про діяльність товариства.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначалось на 15.09.2026

За результатами підготовчого засідання 15.09.2026 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №907/832/26, та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 22.10.2026.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, жодних заяв чи клопотань до суду не подав.

У судовому засідання 22.10.2026, судом за участю уповноваженого представника позивача оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення у справі.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що Фінанс Реал, а.с. (Finance Real, a.s.) юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Словацької Республіки, є учасником, якому належить частка у статутному капіталі в розмірі 50% Товариства з обмеженою відповідальністю ««Солар Енерджі Плюс».

Позивач стверджує, що з метою реалізації належних йому корпоративних прав, зокрема права на участь в управлінні товариством, контролю за діяльністю його виконавчого органу, оцінки фінансового та майнового стану товариства, а також перевірки збереження його активів і правомірності вчинення правочинів, звернувся до директора ТОВ «Солар Енерджі Плюс» із письмовою вимогою про надання інформації та документів щодо діяльності товариства.

За змістом зазначеної вимоги позивач просив надати інформацію та документи про діяльність Товариства протягом 10 календарних днів з дня її одержання, а саме:

- банківські виписки з усіх рахунків Товариства, відкритих у будь-яких банківських установах України та/або за кордоном, за період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, із зазначенням залишків коштів на відповідних рахунках станом на дату надання інформації; зазначені банківські виписки мають бути завірені банком, у якому відкрито відповідний рахунок;

- документи щодо всіх майнових та грошових зобов`язань Товариства перед третіми особами, чинних або таких що виникали у період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, із зазначенням суми зобов`язання, підстави його виникнення, кредитора, строку виконання та документів, що підтверджують таке зобов`язання;

- документи щодо всіх майнових та грошових зобов`язань третіх осіб перед Товариством, кредитором за якими є Товариство, чинних або таких, що виникали у період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, із зазначенням суми зобов`язання, підстави його виникнення, боржника, строку виконання та документів, що підтверджують право вимоги Товариства;

- усі договори, стороною яких є Товариство, укладені, чинні або виконувані у період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, разом з усіма додатками, специфікаціями, додатковими угодами, актами, рахунками, платіжними інструкціями та іншими документами щодо їх виконання;

- документи, що підтверджують наявність у Товариства рухомого та нерухомого майна на праві власності, оренди, користування або на будь-якому іншому праві, зокрема договори, акти приймання-передачі, витяги з реєстрів, технічну документацію, інвентаризаційні документи та інші документи, що підтверджують права Товариства на майно;

- документи, що підтверджують наявність або відсутність прав третіх осіб, обтяжень, застав, іпотек, арештів, заборон відчуження чи інших обмежень щодо рухомого та нерухомого майна Товариства;

- річну фінансову звітність Товариства за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та за поточний звітний період, якщо така звітність уже складалася;

- аудиторські висновки, звіти аудитора та результати надання інших аудиторських послуг щодо Товариства, якщо такі аудиторські послуги надавалися;

- інформацію та документи щодо судових справ, стороною або учасником яких є Товариство, із зазначенням номера справи, суду, сторін спору, предмета спору, процесуального статусу Товариства та поточного стану розгляду справ.;

- документи щодо значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та інших правочинів, які відповідно до статуту Товариства або закону потребували погодження загальними зборами учасників чи іншим органом Товариства, включно з рішеннями про їх погодження, договорами, додатками та документами щодо їх виконання.

Позивач вказує, що встановлений частиною п`ятою статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» десятиденний строк для надання копій документів закінчився 21.06.2026, однак відповідач не надав ані запитуваних документів, ані мотивованої відповіді на письмову вимогу, чим, на переконання позивача, порушив його корпоративні права.

Позивач наголошує, що право учасника товариства на отримання інформації про його діяльність є необхідною умовою реалізації корпоративних прав, зокрема права на участь в управлінні товариством. При цьому зауважує, що законодавством установлено обов`язок товариства надавати учаснику інформацію про його діяльність, а перелік документів, які можуть містити таку інформацію, не є вичерпним.

На думку позивача, ненадання відповідачем запитуваних документів без належного обґрунтування свідчить про недобросовісну та суперечливу поведінку, яка перешкоджає реалізації його права бути обізнаним із господарською діяльністю товариства. Відтак позивач вважає, що його право на отримання інформації та належну реалізацію корпоративних прав підлягає судовому захисту.

З огляду на викладене позивач просить суд зобов`язати ТОВ «Солар Енерджі Плюс» надати належним чином засвідчені копії документів та інформацію, визначені у письмовій вимозі учасника товариства, а позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно до витягу з торгового реєстру районного суду м. Нітра Finance Real, a.s. (Фінанс Реал, а.с.) є юридичною особою зареєстрованою відповідно до законодавства Словацької Республіки.

Між тим, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фінанс Реал, а.с. та ОСОБА_1 є бенефіціарними власниками (контролерами) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Плюс», зареєстрованого відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Плюс» (далі Статут), Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Плюс» (далі по тексту - Товариство) створене та проводить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України Закону України « Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». іншого чинного законодавства України з метою здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку для учасників на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Товариство є юридичною особою згідно законодавства України. Воно набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації згідно діючого законодавства України. (п. 3.1. Статуту).

Пунктами 3.3. та 3.4. Статуту встановлюється, що товариство здійснює володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності та призначення майна, а також має самостійний баланс.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів його Учасників створюється статутний капітал Товариства. Розмір статутного капіталу Товариства складає 6 010 000 (шість мільйонів десять тисяч) гривень. (п. 4.1.1. Статуту).

Згідно з п. 4.1.2. Статуту, розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Учасники домовились, що розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства також додатково визначається у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Пунктом 4.2.1. та 4.2.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Плюс» (далі Товариство) визначено, що учасник товариства ОСОБА_1 володіє 50% статутного капіталу, інші 50% належить учаснику Акціонерному товариству «Finance Real».

Відповідно до п. 10.2., 10.2.1 Статуту, до прав учасників товариства належить зокрема: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому законами України та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі; 4) брати участь у розподілі прибутку товариства; 5) може вийти з товариства, в порядку встановленому цим статутом; 6) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства (п. 10.2.2. Статуту).

Органами товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган - директор Товариства. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. (п. 7.1., 7.2. Стутуту)

Управління поточною діяльністю товариства відповідно до п. 8.1. Статуту здійснює виконавчий орган товариства.

До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників (п. 8.2. Статуту).

Відповідно до п. 8.3. Статуту, виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконання його рішень.

Між тим, п. 8.4. Статуту визначено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу с «директор товариства».

Згідно з п.8.13.1. Статуту, товариство зобов`язано зберігати такі документи, як:

1) протокол зборів засновників товариства:

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття):

6) накази і розпорядження виконавчого органу - директора товариства:

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг:

8) річну фінансову звітність:

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам:

10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів:

11) інші документи, передбачені законодавством. статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників та виконавчого органу товариства:

12) документи, що підтверджують права товариства на майно:

13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності (п. 8.13.2. Статуту).

Відповідно до п. 8.13.4. Статуту, товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів. визначених частиною першою цієї статті.

Водночас, відповідно до п. 8.13.5.Статуту, протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів. визначених пунктом 8.13.1. цього статуту . За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Крім цього, у відповідності до п. 8.9. Статуту, директор зобов`язаний надати вичерпну інформацію загальним зборам учасників або кожному із учасників товариства по його письмовому запиту по питаннях щодо діяльності товариства. надати можливість ознайомитися з будь-якими документами та книгами обліку товариства.

В порядку статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту,Finance Real, a.s, як учасник товариства, направило на адресу товариства Запит щодо надання банківських виписок товариства, завірених банком.

Означена вимога була надіслана директору Товариства «Солар Енерджі Плюс» Чейпеш І.І. 08.06.2026 та вручена такому 10.06.2026, що підтверджується долученими до матеріалів позовної заяви копіями поштового відправлення та повідомлення про вручення, а також з трекінгу надіслання, сформованого на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта».

Відповідно до означеної вимоги, Фінанс Реал, а.с. просив надати інформацію та документи про діяльність Товариства протягом 10 календарних днів з дня її одержання, а саме:

- банківські виписки з усіх рахунків Товариства, відкритих у будь-яких банківських установах України та/або за кордоном, за період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, із зазначенням залишків коштів на відповідних рахунках станом на дату надання інформації; зазначені банківські виписки мають бути завірені банком, у якому відкрито відповідний рахунок;

- документи щодо всіх майнових та грошових зобов`язань Товариства перед третіми особами, чинних або таких що виникали у період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, із зазначенням суми зобов`язання, підстави його виникнення, кредитора, строку виконання та документів, що підтверджують таке зобов`язання;

- документи щодо всіх майнових та грошових зобов`язань третіх осіб перед Товариством, кредитором за якими є Товариство, чинних або таких, що виникали у період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, із зазначенням суми зобов`язання, підстави його виникнення, боржника, строку виконання та документів, що підтверджують право вимоги Товариства;

- усі договори, стороною яких є Товариство, укладені, чинні або виконувані у період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, разом з усіма додатками, специфікаціями, додатковими угодами, актами, рахунками, платіжними інструкціями та іншими документами щодо їх виконання;

- документи, що підтверджують наявність у Товариства рухомого та нерухомого майна на праві власності, оренди, користування або на будь-якому іншому праві, зокрема договори, акти приймання-передачі, витяги з реєстрів, технічну документацію, інвентаризаційні документи та інші документи, що підтверджують права Товариства на майно;

- документи, що підтверджують наявність або відсутність прав третіх осіб, обтяжень, застав, іпотек, арештів, заборон відчуження чи інших обмежень щодо рухомого та нерухомого майна Товариства;

- річну фінансову звітність Товариства за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та за поточний звітний період, якщо така звітність уже складалася.

- аудиторські висновки, звіти аудитора та результати надання інших аудиторських послуг щодо Товариства, якщо такі аудиторські послуги надавалися.

- інформацію та документи щодо судових справ, стороною або учасником яких є Товариство, із зазначенням номера справи, суду, сторін спору, предмета спору, процесуального статусу Товариства та поточного стану розгляду справи.

- документи щодо значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та інших правочинів, які відповідно до статуту Товариства або закону потребували погодження загальними зборами учасників чи іншим органом Товариства, включно з рішеннями про їх погодження, договорами, додатками та документами щодо їх виконання.

Означена вимога залишена відповідачем без належного реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною вимогою.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Пунктами 1, 5 частини третьої статті 96-1 ЦК України встановлено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом.

Пунктом 5 частини першої статті 116 ЦК України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають право, зокрема, отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

За встановленими у справі обставинами, позивач, як учасник товариства зверталася до Товариства із запитами про надання інформації про діяльність Товариства, зазначаючи у таких запитах перелік інформації та документів, які відповідний учасник вважає за необхідне отримати від Товариства, як один із учасників останнього.

Частиною першою статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

В аспекті заявлених у цій справі позовних вимог суд зауважує, що одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.

Відтак внаслідок невиконання господарським товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.

Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 03.12.2020 у справі №910/13808/19, від 24.12.2020 у справі №911/73/20, від 29.08.2024 у справі №922/169/24, від 21.05.2025 у справі №922/3416/24, від 09.07.2025 у справі №927/401/24.

Так, зокрема у постанові від 21.05.2025 у справі №922/3416/24 Верховний Суд вказав, що «зі змісту норм статей 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю« у сукупності із положеннями статей 96-1, 116 ЦК України вбачається, що закон встановлює для юридичної особи імперативний обов`язок щодо надання її учаснику (засновнику) будь-якої інформації щодо діяльності (у тому числі і господарської) товариства. При чому перелік документів, що містять таку інформацію, не є вичерпним. У розрізі наведеного колегія суддів ураховує, що частина перша статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» містить перелік документів з якого неможливо однозначно та вичерпно встановити усі конкретно визначені документи (назви таких), до яких товариство зобов`язано надати доступ його учаснику/учасникам (засновнику/засновникам), адже деякі з пунктів є загальною назвою пакета документів (зокрема, але не виключно, документи звітності; документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; документи бухгалтерського обліку), а деякі з них взагалі є відсилочними нормами (зокрема, «інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства»)».

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 09.07.2025 у справі №927/401/24 виснував, що положення статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не містять вичерпного переліку документів, які стосуються його діяльності, і відповідно, право на ознайомлення з якими має його учасник, адже у вказаній нормі наведені як конкретні документи, що мають бути надані учаснику, наприклад статут товариства, протоколи загальних зборів учасників, так і групи документів, що можуть формуватися у зв`язку зі здійснюваною товариством діяльністю у певній сфері (документи бухгалтерського обліку, правовстановлюючі документи, інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства тощо), однак чіткий перелік яких недоцільно унормовувати через те, що назва, вид, форма, відповідних документів, встановлюються іншими нормативними актами, а господарська діяльність товариства потребує гнучкого регулювання.

З огляду на викладене, для з`ясування питання чи має учасник товариства право на ознайомлення з певним запитуваним ним документом, який прямо не визначений в статуті товариства та в Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вирішальне значення має з`ясування обставин того, чи підпадає запитуваний документ під певну категорію, що наведені у частині першій статті 43 указаного Закону. У випадку якщо певний документ підпадає під загальну категорію документів, учасник товариства має право на доступ до нього.

Окрім того, суд враховує, що за змістом ч. 1 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом товариства, який за змістом ч. 2 даної статті Закону та положень Статуту Товариства наділений компетенцією вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Крім цього, відповідно до висновків, що викладені Верховним Судом у постанові від 21.05.2025 у справі №922/3416/24, за якими відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

У контексті наведеного суд відзначає, що учасник Товариства з огляду на положення статей 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статей 96-1, 116 ЦК України має безумовне право на отримання інформації про діяльність товариства, у тому числі і господарської, у процесі здійснення якої вчиняються господарські операції, внаслідок яких відбувається реальний рух активів.

Окрім того у постанові у справі №911/73/20 від 24.12.2020 Верховний Суд, зокрема, зазначив про те, що доводи скаржника про те, що вимога про надання документів бухгалтерського обліку відсутня в чинному законодавстві, вже були відхилені апеляційним господарським судом з посиланням на п. 13 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яким в контексті з ч. 5 даної статті передбачено право учасника вимагати бухгалтерські документи без обмеження їх переліку та видів.

Національним положенням (стандартом) бухгалтерської звітності 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, встановлено, що національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 розділу 2 Національного положення (стандарту) фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №906/157/19, де за результатами розгляду судового спору відповідача було зобов`язано надати документи бухгалтерського обліку без визначення переліку.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №910/13808/19.

З огляду на зміст правового регулювання пункту 5 частини першої статті 116 ЦК, пункту 2 частини першої статті 5, статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яке закріплює право учасника товариства отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, вищенаведену практику застосування таких норм судом касаційної інстанції, суд надає перевагу розширеному тлумаченню такого права учасника, зміст якого полягає в можливості ознайомлення учасником з будь-якими документами, які містять інформацію про господарську діяльність товариства без обмеження переліку та видів відповідних документів (з урахуванням наведених вище висновків щодо часткової відмови у задоволенні позову), проте з урахуванням визначених у ч. 3 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» строків зберігання таких документів.

Так, відповідно до ч. . 3 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.

Відповідний Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів (надалі - Перелік) затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за №578/5 (із змінами) та відповідно до п. 1.4. Переліку він є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі архівне зберігання) або для знищення.

Строки зберігання документів, визначені в цьому Переліку, є мінімальними, їх не можна скорочувати. Продовження в організаціях строків зберігання документів, передбачених цим Переліком, допускається у випадках, якщо ця потреба спричинена специфічними особливостями роботи конкретної організації. Строки зберігання типових документів на електронних носіях відповідають строкам зберігання аналогічних документів на паперових носіях (п.п. 1.7., 1.8. Переліку).

За змістом п. 2.10 Переліку строки зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, внесків, інших обов`язкових платежів, розраховуються з дня подання податкової чи іншої звітності, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого Податковим кодексом України граничного строку подання такої звітності.

В пункті 311 розділу 4.2. Бухгалтерський облік та звітність Переліку визначено строки зберігання документів фінансової звітності з примітками до неї, зокрема, що стосується відповідача (яким не надано суду доказів створення в його діяльності документів Національного архівного фонду), строки зберігання річної та консолідованої річної звітності визначено до ліквідації організації, квартальної звітності 5 років (у випадку наявності річних звітів), місячної звітності (у випадку наявності річних та квартальних звітів) 1 рік.

Крім того, у пунктах 283, 284 розділу 3.3. Оподаткування та справляння обов`язкових платежів визначено п`ятирічний строк зберігання податкових декларацій, в тому числі, тих, що відображають звітність усіх платників податків.

Водночас, враховуючи наведені у Переліку строки зберігання документів бухгалтерського обліку (фінансової звітності та податкових декларацій), суд вважає, що вимоги про надання банківської виписки з усіх рахунків Товариства, відкритих у будь-яких банківських установах України та/або за кордоном, за період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу, із зазначенням залишків коштів на відповідних рахунках станом на дату надання інформації, завірені банком, у якому відкрито відповідний рахунок, а також річну фінансову звітність Товариства за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та за поточний звітний період, якщо така звітність уже складалася, підлягають до задоволення.

Суд, при цьому, також враховує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не додержався обов`язку надати запитуваних документів в передбачений законом строк позивачу.

Як вказував суд раніше відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою. Отже, вимога позивача про надання документів протягом 10 днів з дня набранням рішенням законної сили є обґрунтованою.

З врахуванням викладеного, суд доходить висновків про задоволення позову частково.

Установлений частиною п`ятою статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» десятиденний строк для надання копій документів закінчився 21.06.2026.

Зазначений в прохальній частині позовної заяви позивачем «період з 01 січня 2020 року до дати надання відповіді на цю вимогу» є не конкретизованим та на думку суду має зазначатись із зазначенням дати початку та дати кінця періоду.

При цьому період на думку суду за який має надаватись документи має бути вказаний періодом з 01 січня 2020 року до 21 червня 2026 року.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Плюс», вул. Ференца Ракоці, будинок 28, квартира 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 41789161) упродовж 10 днів з дати набрання рішенням суду законної сили надати Фінанс Реал, а.с. (Finance Real, a.s.), вулиця Гадовска, будинок 70, Комарно, Словацька Республіка, 945 01, (Hadovska 870, Komarno, Slovenska republika, 945 01) (ідентифікаційний номер (ICO): 36 868 370) належним чином засвідчені копії таких документів: - банківські виписки з усіх рахунків Товариства, відкритих у будь-яких банківських установах України та/або за кордоном, за період з 01 січня 2020 року до 21 червня 2026 року, із зазначенням залишків коштів на відповідних рахунках станом на дату надання інформації; зазначені банківські виписки мають бути завірені банком, у якому відкрито відповідний рахунок;

- документи щодо всіх майнових та грошових зобов`язань Товариства перед третіми особами, чинних або таких що виникали у період з 01 січня 2020 року до 21 червня 2026 року, із зазначенням суми зобов`язання, підстави його виникнення, кредитора, строку виконання та документів, що підтверджують таке зобов`язання;

- документи щодо всіх майнових та грошових зобов`язань третіх осіб перед Товариством, кредитором за якими є Товариство, чинних або таких, що виникали у період з 01 січня 2020 року до 21 червня 2026 року, із зазначенням суми зобов`язання, підстави його виникнення, боржника, строку виконання та документів, що підтверджують право вимоги Товариства;

- усі договори, стороною яких є Товариство, укладені, чинні або виконувані у період з 01 січня 2020 року до 21 червня 2026 року, разом з усіма додатками, специфікаціями, додатковими угодами, актами, рахунками, платіжними інструкціями та іншими документами щодо їх виконання;

- документи, що підтверджують наявність у Товариства рухомого та нерухомого майна на праві власності, оренди, користування або на будь-якому іншому праві, зокрема договори, акти приймання-передачі, витяги з реєстрів, технічну документацію, інвентаризаційні документи та інші документи, що підтверджують права Товариства на майно;

- документи, що підтверджують наявність або відсутність прав третіх осіб, обтяжень, застав, іпотек, арештів, заборон відчуження чи інших обмежень щодо рухомого та нерухомого майна Товариства;

- річну фінансову звітність Товариства за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та за поточний звітний період, якщо така звітність уже складалася.

- аудиторські висновки, звіти аудитора та результати надання інших аудиторських послуг щодо Товариства, якщо такі аудиторські послуги надавалися.

- інформацію та документи щодо судових справ, стороною або учасником яких є Товариство, із зазначенням номера справи, суду, сторін спору, предмета спору, процесуального статусу Товариства та поточного стану розгляду справи.

- документи щодо значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та інших правочинів, які відповідно до статуту Товариства або закону потребували погодження загальними зборами учасників чи іншим органом Товариства, включно з рішеннями про їх погодження, договорами, додатками та документами щодо їх виконання.

3. В частині позовної вимоги зазначення періоду "...до дати надання відповіді на цю вимогу" - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Плюс», вул. Ференца Ракоці, будинок 28, квартира 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 41789161) на користь Фінанс Реал, а.с. (Finance Real, a.s.), вулиця Гадовска, будинок 70, Комарно, Словацька Республіка, 945 01, (Hadovska 870, Komarno, Slovenska republika, 945 01) (ідентифікаційний номер (ICO): 36 868 370) суму 2662,40 грн (Дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп) в повернення сплаченого судового збору.

5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя А.А. Худенко