Рішення № 140829165, 19.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3807/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" (50074, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Травнева, будинок 35; ідентифікаційний код 40695167)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія-Спецтехніка" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1-А; ідентифікаційний код 40992177)

про стягнення заборгованості за договором поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 у розмірі 82 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1.Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 в частині сплати за поставлений за договором товар.

Так, на виконання умов договору позивачем у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно було поставлено відповідачу товар на загальну суму 192 663,10 грн. Проте відповідач зобов`язання зі сплати за поставлений товар в повному обсязі не виконав, здійснивши оплату за поставлений товар частково на суму 110 663,10 грн.

У зв`язку з викладеним, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар складає 82 000,00 грн.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Господарським судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, вказане підтверджується, зокрема, долученою судом до матеріалів справи відповіддю №36944056 від 25.06.2026 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС (а.с. 29).

Враховуючи вказане, ухвала суду від 29.06.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, в тому числі відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 29.06.2026 вважається врученою відповідачу 30.06.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 36).

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2935624 від 25.06.2026, з якої вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1-А (а.с. 31).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день вручення судового рішення під розписку.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення №R067216312470, у якому містилася ухвала суду від 29.06.2026 вручена представнику відповідача 07.07.2026, про що свідчить підпис вказаної особи на повідомленні (а.с. 37).

Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 29.06.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137800616) надіслано судом 29.06.2026, зареєстровано в реєстрі 30.06.2026 та забезпечено надання загального доступу 01.07.2026, тобто вчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 29.06.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в електронному вигляді (30.06.2026), . граничною датою, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, подання відзиву на позовну заяву було 15.07.2026.

Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на момент ухвалення судового рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

24.06.2026 до господарського суду звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія-Спецтехніка" про стягнення заборгованості за товар, поставлений за договором поставки №04/07-2025 від 04.07.2025.

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 справу №904/3807/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

29.06.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/3807/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судове рішення підписано без його проголошення відповідно до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 в частині сплати за товар, поставлений у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 82 000,00 грн.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення між сторонами договору поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 та його умови;

(2) Факт належного виконання позивачем умов договору;

(3) Факт порушення відповідачем умов договору, що стало підставою утворення заборгованості.

1. Укладення між сторонами договору поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 та його умови.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімія-Спецтехніка", як покупцем, укладено договір поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 (надалі - договір, а.с. 6-8).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, іменовану надалі товар. Асортимент, кількість, та ціна зазначаються у видаткових накладних на товар, які є його невід`ємною частиною. Найменування товару: Брухт та відходи чорних та кольорових металів згідно з ДСТУ 4121:2022 та до ДСТУ 3211-2009.

Загальна сума договору є величиною змінною і складається з суми всіх накладних, оформлених до цього договору. Також, сторони домовилися, що ціна товару складає 4 100,00 (чотири тисячі сто гривень 00 копійок) за 1 (одну) тонну: брухту та відходів чорних та кольорових металів згідно з ДСТУ 4121:2022 та до ДСТУ 3211-2009, засмічення 3%. У випадку, якщо відсоток засміченості не перевищує нормативних показників, передбачених Стандартами, вага металобрухту не коригується на цей показник, а у разі перевищення відсотку засміченості металобрухту - його вага коригується на відсоток такого перевищення. Ціна на товар не містить у собі податок на додану вартість, який нараховується згідно з діючим Податковим кодексом України (пункт 2.1 договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривні. Вид розрахунків - безготівковий. За погодженням сторін можливий інший розрахунок, який не суперечить чинному законодавству України (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що передоплата у розмірі 100% від загальної вартості товару вноситься покупцем впродовж 10 робочих днів з дня отримання рахунку. Неотримання рахунку не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар або надану послугу.

При здійсненні платежу відповідно до цього договору покупець робить в платіжному дорученні посилання на цей договір та вказівку на призначення платежу, який здійснюється (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Продавець не відповідає за можливу затримку перерахування обслуговуючим банком покупця грошових коштів, переказаних покупцем в якості оплати, на поточний рахунок продавця.

Товар отримується покупцем на площадці реалізації, якщо інше не буде узгоджено сторонами. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту надходження 100% загальної вартості товару на поточний рахунок продавця (пункт 3.1 договору).

Датою поставки є дата, зазначена у видаткових накладних (пункт 3.2 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його укладення, зазначеній в преамбулі цього договору, та діє до 31 грудня 2025 року, а у випадку несвоєчасного виконання будь-якою стороною своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань. При цьому сторони погоджуються, якщо підписання договору відбулося пізніше дати, зазначеної у преамбулі, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до дати його підписання сторонами, а саме з дати, що зазначена в преамбулі (шапці) цього договору. Сторони погодили, що договір укладається в письмовій формі у паперовому або електронному вигляді із накладенням електронних підписів, при цьому договір підписаний із використанням електронних підписів, вважається таким, що має рівну юридичну силу з договором, складеним на паперовому носієві і підписаним власноручним підписом та не потребує затвердження на матеріальних носіях, папері (пункт 8.1 договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 8.2 договору).

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (пункт 8.3 договору).

Відповідно до пункт 8.4 договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Судом встановлено, що вказаний договір підписаний сторонами у сервісі Вчасно 09.07.2025, у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, договір був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

2. Щодо належного виконання позивачем умов договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно поставив відповідачу товар на загальну суму 192 663,10 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами приймання металів чорних (вторинних), які містять підписи обох сторін, скріплені печатками сторін (а.с. 9-12), а саме:

- видаткова накладна №Б-00000011 від 10.10.2025 на суму 92 045,00 грн;

- акт приймання металів чорних (вторинних) №10/10-1 від 10.10.2025 на суму 92 045,00 грн;

- видаткова накладна №Б-00000012 від 17.10.2025 на суму 100 618,10 грн;

- акт приймання металів чорних (вторинних) №17/10-1 від 17.10.2025 на суму 100 618,10 грн.

Вказані видаткові накладні та акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Також в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних, підписаних вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю Айлонг Еволюшн, водієм та відповідальною особою вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Хімія-Спецтехніка (а.с. 16-17), а саме:

- від 10.10.2025 №26, відповідно до якої відпущено на загальну суму 92 045,00 грн; супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №Б-00000011 від 10.10.2025;

- від 17.10.2025 №27, відповідно до якої відпущено на загальну суму 100 618,10 грн; супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №Б-00000012 від 17.10.2025.

3. Щодо порушення відповідачем умов договору, що стало підставою утворення заборгованості.

Сторонами у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно без заперечень та зауважень підписано видаткові накладні та акти приймання металів чорних (вторинних) на загальну суму 192 663,10 грн.

Пунктом 2.3 договору визначено, що передоплата у розмірі 100% від загальної вартості товару вноситься покупцем впродовж 10 робочих днів з дня отримання рахунку. Неотримання рахунку не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар або надану послугу.

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язання зі сплати за поставлений за договором товар належним чином не виконав, здійснивши оплату за поставлений товар частково - на загальну суму 110 663,10 грн, шляхом:

- заліку про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 21.10.2025 у сумі 28 194,60 грн (а.с. 18);

- безготівкового перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 82 468,50 грн (платіжна інструкція №790 від 10.11.2025, а.с. 13).

Позивач додатково звертає увагу, що в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.10.2025 відповідач визнав наявну у нього заборгованість перед позивачем у пункті 2.1 вказаної угоди.

З матеріалів справи убачається, що позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію-вимогу від 23.04.2026 №23-04/26 про сплату заборгованості за договором поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 у розмірі 82 000,00 грн (а.с. 14-15).

Вказана претензія-вимога була скерована на адресу відповідача 26.04.2026 листом з оголошеною цінністю з описом вкладення (поштове відправлення №5008400259509) (а.с. 15).

З долученої судом до матеріалів справи роздруківки трекінгу з офіційного вебпорталу АТ Укрпошта (а.с. 39) вбачається, що поштове відправлення №5008400259509, в якому містилася претензія-вимога про сплату заборгованості, вручена одержувачу 06.05.2026.

Отже, строк оплати за поставлений за договором товар у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно є таким, що настав. Враховуючи часткову оплату за поставлений товар залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 82 000,00 грн (192 663,10 грн (загальна вартість поставленого товару у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно) - 28 194,60 грн (сума зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою від 21.10.2025) - 82 468,50 грн (сума сплати за платіжною інструкцією №790 від 10.11.2025).

ІV. Мотиви суду

1. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки №04/07-2025 від 04.07.2025, на виконання якого позивачем у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно поставлено відповідачу товар на загальну суму 192 663,10 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами приймання металів чорних (вторинних), які містять підписи обох сторін, скріплені печатками сторін, а саме: видаткова накладна №Б-00000011 від 10.10.2025 на суму 92 045,00 грн та акт приймання металів чорних (вторинних) №10/10-1 від 10.10.2025 на суму 92 045,00 грн; видаткова накладна №Б-00000012 від 17.10.2025 на суму 100 618,10 грн та акт приймання металів чорних (вторинних) №17/10-1 від 17.10.2025 на суму 100 618,10 грн.

Вказані видаткові накладні та акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Також в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних, підписаних вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю Айлонг Еволюшн, водієм та відповідальною особою вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Хімія-Спецтехніка, а саме: від 10.10.2025 №26, відповідно до якої відпущено на загальну суму 92 045,00 грн; супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №Б-00000011 від 10.10.2025 та від 17.10.2025 №27, відповідно до якої відпущено на загальну суму 100 618,10 грн; супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №Б-00000012 від 17.10.2025.

Судом встановлено, що умовами договору поставки (пункт 2.3) визначено, що передоплата у розмірі 100% від загальної вартості товару вноситься покупцем впродовж 10 робочих днів з дня отримання рахунку. Неотримання рахунку не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар або надану послугу.

Умовами пункту 3.1 договору визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту надходження 100% загальної вартості товару на поточний рахунок продавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено товар відповідачеві без здійснення останнім попередньої оплати з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Судом враховано, що відповідачем частково, на загальну суму 110 663,10 грн, погашено заборгованість за товар, поставлений у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 21.10.2025 у сумі 28 194,60 грн (а.с. 18).

Пунктом 1.3 вказаної угоди визначено, що зустрічні вимоги не є рівними, тому взаємні зобов`язання за зазначеними в угоді договорами припиняються на суму 28 194,60 грн.

Відповідачем в подальшому сплачено 82 468,50 грн шляхом безготівкового перерахування на рахунок позивача грошових коштів (платіжна інструкція №790 від 10.11.2025, а.с. 13).

Позивач додатково звертає увагу, що в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.10.2025 відповідач визнав наявну у нього заборгованість перед позивачем у пункті 2.1 вказаної угоди.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений за договором поставки у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно, становить 82 000,00 грн (192 663,10 грн (загальна вартість поставленого товару у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 включно) - 28 194,60 грн (сума зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою від 21.10.2025) - 82 468,50 грн (сума сплати за платіжною інструкцією №790 від 10.11.2025).

Як вже зазначалося вище, позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію-вимогу від 23.04.2026 №23-04/26 про сплату заборгованості за договором поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 у розмірі 82 000,00 грн (а.с. 14-15).

Із роздруківки відстеження поштового відправлення з офіційного вебпорталу АТ Укрпошта, долученої судом до матеріалів справи (а.с. 39), вбачається, що поштове відправлення №5008400259509, в якому містилася претензія-вимога про сплату заборгованості, вручене одержувачу 06.05.2026.

Враховуючи викладене, строк оплати за поставлений за договором товар є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 82 000,00 грн суду не надано й матеріали справи не містять, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

V. Висновки суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за товар, поставлений за договором поставки №04/07-2025 від 04.07.2025 у розмірі 82 000,00 грн.

VI. Судові витрати

Щодо судового збору

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія-Спецтехніка" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1-А; ідентифікаційний код 40992177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" (50074, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Травнева, будинок 35; ідентифікаційний код 40695167) 82 000,00 грн (вісімдесят дві тисячі гривень нуль копійок) - заборгованості та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.10.2026

Суддя Т.В. Іванова