Рішення № 140826891, 21.10.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4123/26

провадження № 2/0274/2876/26

Рішення

Іменем України

21.10.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Какун А.С. звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором №748048128 від 26.03.2025 року в розмірі 19795,73 грн, право грошової вимоги за яким перейшло до позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 26.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №748048128, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

26.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/50, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі прав вимоги.

31.03.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №31/0326-02, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі божників.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 31.06.2026 до вищевказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 19 795,73 грн, з яких: 5467,67 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11198,22 грн сума заборгованості за процентами, 396,00 грн заборгованості по комісії, 2733,84 грн - неустойка.

Поскільки відповідачка зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконала, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у заявленому розмірі та судові витрати.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.43).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 25.06.2026 задоволено клопотання відповідачки про продовження строку для подання відзиву.

10.07.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву у якому просила позов задовольнити частково, у межах фактично отриманого тіла кредиту 5467,67 грн. та справедливих відсотків в межах строку дії договору. Вказує, що позивачем нараховано відсотки, які в кілька разів перевищують тіло кредиту. Наголошує, що вона є матір`ю двох неповнолітніх дітей та перебуває у скрутному матеріальному становищі. Також просить відмовити у задоволенні вимог у частині нарахування неустойки, комісії.

14.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.Зазначає, що відповідачкою не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспореним. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов договору та додатків до нього. Відповідачкою при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження нею всіх умов нарахування відсотків, згідно кредитного договору. Відповідачка з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відсотки, які просить стягнути позивач нараховані за понадстрокове користування позикою/кредитом, за відсотковою ставкою передбаченою договором. Позивач вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання кредитного договору між відповідачкою та первісним кредитором, та для обґрунтування розміру заборгованості, вказаної у позовні заяві.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.03.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір кредитної лінії № 748048128, згідно п.п. 2.1-2.6 розділу 2 якого, сторони погодили, що кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Загальний розмір кредиту за цим договором 6600,0 грн.

Разом з тим позичальнику можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів. Перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту надається 07.06.2025р. Другий та решта траншів надаються протягом дисконтного періоду кредитування, та в зв`язку з цим збільшується загальний розмір кредиту на суму такого траншу. Кредит надається на поточні споживчі потреби (а.с.10-20).

Дисконтний період - період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші у межах встановленого кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору. Дисконтна процентна ставка - плата за користування кредитом із врахуванням знижки на базову процентну ставку, яку позичальник сплачує на умовах та у порядку встановлених договором. Знижка на оплату процентів на умовах дисконтної процентної ставки надається позичальнику на період з дати укладення договору до дати першого обов`язкового платежу по оплаті процентів за користування кредитом, при достроковому поверненні всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду чи протягом 6 днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування (розділ 1 договору №748048128).

У розділі 3 договору сторони погодили, що позичальнику надається дисконтний період кредитування протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, та повернути частину кредиту. Строк дисконтного періоду - 30 днів від дати отримання першого траншу. Строк дисконтного періоду може бути продовжено шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактичного нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість таких продовжень - не обмежена. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі фактично нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 396,00 грн.

Порядок укладення договору та створення електронного підпису сторонами визначений у розділі 4 договору, зокрема, що з метою укладення договору позичальник, ознайомившись з правилами, заповнив заявку, вказавши всі дані, визначені у заявці як обов`язкові, та обрала бажану суму першого траншу і початковий строк дисконтного періоду кредитування. За результатами заявки позичальник вказує реквізити платіжної картки, яка випущена для управління відкритим на його ім`я рахунком, на який вона бажає отримати кредит. На підставі даних, зазначених у первинній заявці, ІКС кредитодавця здійснила ідентифікацію позичальника та формувала її особистий кабінет. ІКС кредитодавця шляхом постановки всієї необхідної інформації згенеровано оферту, що містила істотні умови. Позичальник перейшла з використанням комунікаційного ресурсу кредитодавця до ознайомлення з офертою, яка містить Паспорт споживчого кредиту та проект договору, в особистому кабінеті. Одночасно ІКС кредитодавця згенеровано одноразові ідентифікатори та направлено відповідачці у смс-повідомленні чи іншим шляхом вказаним у договорі для акцептування оферти. Позичальник ознайомилася з усіма істотними умовами оферти та надала згоду (акцепт) шляхом направлення повідомлення кредитодавцю підписане у порядку визначеному абз. 2 ст.12 Закону "Про електронну комерцію". Після виконання всіх дій визначених у п. 4.10 договору кредитодавець ініціює надання кредиту способом вказаним позичальником у договорі.

У розділі 5 договору визначено, що кожний окремий транш за договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів на рахунок позичальника - платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7002 .

Пунктами 7.1-7.4.2 розд. 7 договору рекомендована дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 25.04.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У випадку пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. В обов`язковому прядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку передбаченому п. 11.1; дострокового припинення дії договору, в порядку визначеному п.9.1.1.2 або 9.1.1.7 договору. Кінцева дата повернення кредиту - 25.04.2030. Проценти сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду позичальник сплачує проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду, а у разі його продовження позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду. Після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язана сплачувати проценти щоденно.

Згідно умов договору (п.п. 8.1-8.3, 8.6) за користування кредитом позичальник зобов`язана сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та в порядку, що встановлена договором. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання). На момент укладення договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних. Для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказану п. 2.3. договору за ввесь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 125101,68 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом 118501,68 грн у вигляді процентів та комісії, а також суму кредиту 6600,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка з припущення користування кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за базовою ставкою складе 2200,74% річних. Денна процентна ставка - 0,98% в день.

Відповідно до п. 9.1.1.1 договору Товариство має право вимагати повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором. Відповідно до п. 9.1.1.7 договору у разі затримання сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту та/або комісії за надання кредиту, щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення клієнта про дострокове припинення/розірвання договору.

Право кредитодавця передати іншій особі свої права кредитора за договором без згоди позичальника визначено у п. 9.1.1.13 договору.

Право позичальника протягом 14 днів з дня укладення договору відмовитися в односторонньому порядку від договору, розірвати чи припинити його, без пояснення причин, передбачено у п. 9.2.1.6 договору.

Договір діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання/припинення (п.11.1 договору).

Відповідальність сторін за порушення грошового зобов`язання погоджена сторонами у розділі 12 договору.

Пунктом 14.2 договору передбачено, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ZEEM (відправлено 26.03.2025 о 11:07:20 та введено вказаної дати о 11:08:32).

Вказаної ж дати позичальниця електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8987 підписала Паспорт споживчого кредиту "Смарт" до договору № 748048128 від 26.03.2025 (а.с.7 - 8).

У довідці № 748048128/02042026/Є від 02.04.2026 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтвердило, що на виконання кредитного договору № 748048128 укладеним з ОСОБА_1 . Товариством було ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових послуг платіжної інструкції: надавач платіжних послуг платника АТ "ОТП Банк", надавач платіжних послуг отримувача АТ "Універсал Банк", особа платника ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача ОСОБА_1 , рахунок/платіжна картка 441-11хх-хххх-7002, сума платіжної операції 6600 грн., дата платіжної операції 26.03.2025 (а.с.21).

Згідно платіжного доручення від 26.03.2025 №af254669-d372-4c57-9d72-6efaf85de15e 26.03.2025 мала місце операція з переказу грошових коштів згідно кредитного договору № 748048128 від 26.03.2025 у сумі 6600 грн. на карту №4441-11хх-хххх-7002, отримувач ОСОБА_1 (а.с.22).

Згідно інформації витребуваної судом від АТ "Універсал банк" від 26.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 емітовано картку № НОМЕР_3 .

Випискою про рух коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки, за період з 26.03.2025 по 31.03.2025 відмічається рух коштів по картці.

Обставина отримання коштів за кредитним договором визнається відповідачкою у відзиві.

Згідно розрахунку заборгованості виготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 26.03.2025 по 26.08.2025 вбачається, що заборгованість відповідачки на кінець періоду становила: 12080,21 грн, з яких: 5467,67 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3482,70 грн - заборгованість по процентам, 396,00 грн - комісія, 2733,84 грн - пеня (а.с.23 - 24).

На погашення боргу позичальником вчинені платежі: 24.04.2025 у сумі 1501,00 грн, 24.05.2025 у сумі 1579,00 грн, 22.06.2025 грн у сумі 1554,00 грн.

26.08.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/50, згідно умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах визначених договором (а.с.27-30).

Відповідно до реєстру права вимоги від 26.08.2025 під порядковим номером 363 значиться боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості 12080,21 грн, з яких: 5467,67 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3482,70 грн - заборгованість по процентам, 396,00 грн - комісія, 2733,84 грн - пеня (а.с.31).

Згідно розрахунку заборгованості виготовленого ТОВ «Таліон Плюс» за період з 26.08.2025 по 31.03.2026 заборгованість відповідачки на кінець періоду становила 19795,73 грн з яких: 5467,67 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11198,22 грн - заборгованість по процентам, 396,00 грн - комісія, 2733,84 грн - пеня (а.с.25 - 26).

Кошти на погашення боргу позичальником у вказаний період - не вносилися.

31.03.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 31/0326-02, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» Права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрах прав вимоги (а.с.33-37).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 31.03.2026 року до договору факторингу № 31/0326-02, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 19795,73 грн з яких: 5467,67 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11198,22 грн - заборгованість по процентам, 396,00 грн - комісія, 2733,84 грн - пеня (а.с.39).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У п.п. 5, 6, 12 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" №675-VІІІ від 03.09.2015р. зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022р. у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Із вказаного слідує, що доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов`язком позичальника, а не позивача.

Надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором є зрозумілими і доступним та відповідають умовам договору, що укладений сторонами, а також умовам договору факторингу щодо передачі первісним кредитором позивачеві не лише наявного, а і майбутнього права вимоги.

Відповідно до п. 62 Постанови "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України" № 75 від 04.07.2018р. визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно п. 2 ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про платіжні послуги" № 1591-ІХ від 30.06.2021р. до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 цього Закону встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки первісні кредитори та позивач не є банківськими установами, а мають статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані позивачем розрахунки суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Відповідачка обставину отримання коштів за кредитним договором визнала, однак заперечуючи проти наданих позивачем доказів щодо розміру заборгованості за кредитним договором, клопотань про витребування таких від третіх осіб не заявляла, свого контррозрахунку не надала, як і доказів повернення кредитних коштів, процентів, комісії за надання кредиту.

Відповідно до ст.ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" № 1023-ХІІ до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Доводи відповідачки про нарахування процентів поза межами реального строку користування коштами, та про те, що умови договору щодо процентної ставки та розміру процентів є несправедливими, з огляду на ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", і суперечать встановленим обмеженням, передбаченим ст.21 Законом України "Про споживче кредитування" є помилковими, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України умовами кредитного договору та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розуміння п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ "Про захист прав споживачів" № 1023-ХІІ.

При цьому позичальниця, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надала оцінку запропонованим умовам кредитування, зважила на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважала їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Таким чином за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на вкрай невигідних для відповідачки умовах.

Оскільки відповідачка не дотримувалася умов договору щодо порядку та строків погашення заборгованості, вказане призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у розділі 8 договору.

Щодо заперечення відповідачки відносно вимог про стягнення з неї комісії за надання кредиту, то слід зазначити наступне.

Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України "Про споживче кредитування" № 1734-VІІІ, у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст. 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналізуючи умови кредитного договору (п.п. 8.4, 8.5) суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачкою кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23). Така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Договір був підписаний сторонами, ними не оскаржувався, а отже є обов`язковим до виконання.

Так, комісія за надання кредиту в розмірі 396,00 грн. визначена одноразово в момент видачі кредиту.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачкою комісії за надання кредиту у розмірі 396,00 грн, а також подальша вимога стягнення нарахованої комісії позивачем з відповідачки, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

За такого, суд вважає доведеними обставини укладення між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитного договору в електронній формі, та перерахування їй кредитних коштів згідно його умов, невиконання позичальницею обов`язку щодо повернення у погоджені сторонами строки отриманої суми кредиту та процентів, сплата яких передбачена кредитним договором, комісії за надання кредиту, а також обставини набуття позивачем прав кредитора у спірних правовідносинах, а саме права вимоги до відповідачки згідно договору факторингу та відповідного реєстру боржників.

Як встановлено, відповідачка після закінчення строку дисконтного періоду (рекомендована дата повернення кредиту 25.04.2025, а не обов`язкова свої зобов`язання щодо сплати кредитних коштів не виконала, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом за базовою процентною ставкою, згідно п.п. 7.1-7.3, 8.3, 8.7.1 договору.

При цьому, слід зауважити, що строк кредитування становить 5 років або до його дострокового розірвання (п. 11.1 кредитного договору), та кінцевою датою повернення кредиту є 25.04.2030 (п. 7.3. договору), а тому позивач після отримання права вимоги правомірно здійснював нарахування відсотків з підстав передбачених кредитним договором та в межах погодженого сторонами строку кредитування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність захисту майнового права позивача шляхом стягнення з відповідачки 5467,67 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 11198,22 грн суми заборгованості за відсотками, 396,00 грн заборгованості за комісією що разом становить 17061,89 грн.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 2733,84 грн, задоволенню не підлягає, оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином вимога про стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 2733,84 грн суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2295,00 грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89, 141,263-265,274,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів (місце знаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, 2 ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №748048128 від 26.03.2025 року в розмірі 17061,89 грн, з яких: 5467,67 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 11198,22 грн сума заборгованості за відсотками, 396,00 грн заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів (місце знаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, 2 ЄДРПОУ 35625014) - 2295,00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко