Рішення № 140826819, 21.10.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 161/17695/26

Номер провадження 2/167/1054/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 204562,50 грн.

Позов обґрунтовується тим, що 30 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4515492 (далі договір № 4515492), за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 17000 грн. і зобов`язалася повернути його, а також сплатити проценти за користування кредитом. Додатковим договором від 1 квітня 2024 року до договору

№ 4515492 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 домовилися про надання додаткових коштів у кредит в сумі 2500 грн. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредит в обумовленому в договорі та додатковій угоді розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 204562,50 грн., з яких: 19500 грн. тіло кредиту, 175312,50 грн. проценти, 9750 грн. штраф. 14 листопада 2024 року ТОВ «Лінеура Україна»

та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 14/11/2024, згідно з яким право вимоги за договором № 4515492 перейшло до позивача.

У відзиві на позовну заяву, який підписаний представником відповідача ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивачем не подано кредитного договору, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису, а також доказів на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Не містять матеріали справи й будь-яких документів (довідок банків про рух коштів на рахунку відповідача, виписок з рахунків відповідача тощо), які б підтверджували отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від первісного кредитора. Заборгованість за процентами нараховано з порушенням приписів ст. 1048 ЦК, тобто поза межами строку кредитування. Вважає, що нарахований штраф у розмірі 9750 грн. підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, а витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить довідка про доставку електронного документа), в судове засідання не з`явився. До суду від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися. У відзиві на позовну заяву міститься клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача та його представника

Процесуальні дії у справі

24 серпня 2026 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області справу передано за підсудністю до Рожищенського районного суду Волинської області.

21 вересня 2026 року відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30 березня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 32182) (арк. спр. 29 на звороті) уклали договір № 4515492, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 17000 грн. (п. 1.2) на 360 днів (п. 1.3), зі сплатою процентів у розмірі 2,50% за стандартною процентною ставкою (п. 1.4.1), з періодичністю їх сплати кожні 20 днів, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою складала

170000 грн. (п. 1.6.1) (арк. спр. 13 на звороті-22). ТОВ «Лінеура Україна» кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 (п. 2.1).

Паспортом споживчого кредиту доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку та проценти за користування кредитом (арк. спр. 24-26).

За змістом п. 3.1 договору № 4515492 нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п. 6.4 договору № 4515492 у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

1 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 4515492 (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 87134 (арк. спр. 29 на звороті), відповідно до п. 1.2 якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу 2500 грн. У п. 1.3 цього додаткового договору зазначено про внесені зміни до п. 1.2 договору № 4515492, згідно з якими сума кредиту складає 19500 грн., а орієнтована загальна вартість кредиту становить 194812,50 грн. (арк. спр. 27-28).

Згідно з поданим ТОВ «Лінеура Україна» розрахунком станом на 14 листопада 2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 141187,50 грн., з яких: 19500 грн. тіло кредиту, 111937,50 грн. проценти, 9750 грн. штраф (арк. спр. 31 на звороті-36).

У розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором

№ 4515492 значиться, що станом на 24 березня 2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 204562,50 грн., з яких 19500 грн. тіло кредиту, 175312,50 грн. проценти, 9750 грн. штраф (арк. спр. 36 на звороті-37).

ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дня такого відступлення (п. 5.1.3).

14 листопада 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 14/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (арк. спр. 56-62). Про що також був складений акт приймання-передачі реєстру боржників від 14 листопада 2024 року (арк. спр. 63).

Згідно з платіжною інструкцією від 14 листопада 2024 року № 7534 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «Лінеура Україна» кошти згідно договору факторингу від 14 листопада 2024 року № 14/11/2024 (арк. спр. 39).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу

від 14 листопада 2024 року № 14/11/2024 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4515492 на загальну суму 141187,50 грн. (арк. спр. 38).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи договором факторингу від 14 листопада 2024 року № 14/11/24, актом приймання-передачі реєстру боржників від 14 листопада 2024 року, витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 14 листопада 2024 року

№ 14/11/24, платіжною інструкцією від 14 листопада 2024 року № 7534, які засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4515492, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, а отже доводи відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 є безпідставними.

Стосовно стягнення заборгованості за договором.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна»

30 березня 2024 року уклали договір № 4515492, а 1 квітня 2024 року додатковий договір в електронній формі, які підписані за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами (одноразовими паролями). При цьому судом не приймаються доводи відповідача, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису, оскільки копія договору, долученого до позовної заяви містить інформацію про його підпис електронним підписом 32182 30 березня 2024 року о 14:04:57. Такі ж відомості зазначені у наданій позивачем довідці про ідентифікацію. Крім того, договір містить повну інформацію щодо ОСОБА_1 , її персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор, та електронну пошту.

Відповідно до умов договору та додаткового договору до нього ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кошти в загальній сумі 19500 грн. строком на 360 днів, а остання зобов`язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування ними, розмір яких визначений договором та додатковим договором до нього.

У листі АТ КБ «ПриватБанк» від 5 жовтня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260930/81612-БТ зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту

№ НОМЕР_2 , на яку 30 березня 2024 року здійснено зарахування коштів у сумі 17000 грн., а 1 квітня 2024 року у сумі 2500 грн. (арк. спр. 100).

Зі змісту листа ТОВ «Пейтек» від 14 листопада 2024 року № 20241114-1947 слідує, що 30 березня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 були успішно зараховані грошові кошти від ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 17000 грн. (арк. спр. 31).

Згідно з копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 14 листопада 2024 року № 1-1411 1 квітня 2024 року на картку № НОМЕР_3 було перераховано кошти на суму 2500 грн. (номер транзакції в системі iPay.ua 366038784) (арк. спр. 30 на звороті).

Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_3 у листах

ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «Пейтек» та АТ КБ «Приватбанк» співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останньою

в п. 2.1 договору № 4515492.

Тобто, позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк») видав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 19500 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачем в п. 2.1 договору № 4515492, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Отже, отримання відповідачем коштів від ТОВ «Лінеура Україна» суд вважає доведеним, а доводи представника відповідача про те, що до позовної заяви не долучені платіжні документи про видачу ОСОБА_1 кредитних коштів є надуманими.

Факт укладення 1 квітня 2024 року додаткового договору до договору № 4515492 та зарахування коштів у сумі 2500 грн. відповідачем не оспорюється.

У підписаному відповідачем договорі № 4515492 та додатковому договорі до нього визначені суми кредиту, проценти за користування кредитом та строк повернення коштів, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

У подальшому позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4515492.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за договором № 4515492 за тілом кредиту та процентами.

Відповідач ОСОБА_1 вважає безпідставним стягнення процентів у заявленому розмірі, посилаючись на їх неспівмірність розміру основного боргу, порушення її прав як споживача фінансових послуг та нарахування вказаних процентів поза межами строку кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до умов договору № 4515492 стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту.

З наданих ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розрахунків заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися

з 30 березня 2024 року до 24 березня 2025 року включно, тобто в межах строку кредитування (360 днів). 30 та 31 березня 2024 року нарахування процентів здійснено на суму кредиту 17000 грн., а з 1 квітня 2024 року до 24 березня 2025 року на суму кредиту 19500 грн. за стандартною процентною ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом.

Однак такі розрахунки не повною мірою відповідають вимогам законодавства.

Приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зазначені зміни введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набули чинності з 24 грудня 2023 року.

Договір № 4515492 з відповідачем укладений 30 березня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому його умови щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо підвищених ставок процентів у перехідний період 240 днів, оскільки відповідно до частини 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» умови перехідного періоду поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином заявлений до стягнення розмір процентів необхідно перерахувати з урахуванням приписів Закону України «Про споживче кредитування», застосувавши процентну ставку 1% в день.

Враховуючи, що відповідач платежів на погашення кредиту не вносила, заборгованість по процентах за 30 та 31 березня 2024 року становить 340 грн.

(17000 грн. * 1% * 2 дні), а з 1 квітня 2024 року по 24 березня 2025 року включно

69810 грн. (19500 грн. *1% *358 днів). Загальна заборгованість за процентами складає 70150 грн.

Щодо заявлених ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимог про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 9750 грн. суд зазначає таке.

Приписами ч. 1 ст. 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, виходячи із цих приписів, суд погоджується з доводами відповідача і не вбачає підстав для стягнення із ОСОБА_1 штрафу у розмірі 9750 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК стягненню із відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог також підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в справі у сумі 1166,93 грн., оскільки позовні вимоги задоволені судом на 43,83%.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із копій договору про надання правової (правничої) допомоги від 1 липня 2025 року № 0107 (арк. спр. 65), ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1412359 (арк. спр. 66 на звороті), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АО «Апологет» (арк. спр. 64), акта наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 7 серпня 2026 року № 379 (арк. спр. 65 на звороті), детального опису наданих послуг від 7 серпня 2026 року (арк. спр. 66) судом встановлено, що керуючим партнером АО «Апологет» Усенком М.І. надавалася правнича допомога ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у цій справі. Така допомога полягала в: усній консультації клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (витрачений час 30 хв.), ознайомленні з матеріалами кредитної справи (витрачений час 2 год.), погодженні правової позиції клієнта у справі (витрачений час 30 хв.), складенні позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (витрачений час 3 год. 30 хв.), поданні заяви до суду від імені клієнта.

Згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 1 липня 2025 року № 0107 загальна вартість послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, в даній категорії справ усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, обсяг наданих доказів не є великим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав. Отже, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, а також враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 4000 грн. є співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4

ст. 137 ЦПК.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 березня 2024 року № 4515492: 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень тіла кредиту, 70150 (сімдесят тисяч сто п`ятдесят) гривень процентів, а також 1166 (одну тисячу сто шістдесят шість) гривень

93 (дев`яносто три) копійки судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ідентифікаційний код юридичної особи 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Суддя: В.Б. Требик