Рішення № 140823379, 21.10.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1630/26

№ 2/688/1402/26

Рішення

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

09.04.2026 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 06.03.2020 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит (встановило кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за укладеним кредитним договором, а тому станом на 06.04.2026 утворилась заборгованість в розмірі 95141,11 грн, з яких 77208,27 грн заборгованість за кредитом, 17932,84 грн заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами.

Представник позивача АТ «Акцент-Банк» у судове засідання не з`явився. Проте, представник позивача Шкапенко О.В. подав клопотання, у якому просив розгляд справи провести у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення суду.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились. Адвокат Козійчук О.І. в системі «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення на позов, у яких просив розгляд справи проводити у відсутності відповідача та його представника, у задоволенні позовних позивача відмовити.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.04.2026 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін о 09 год 05 хв 15.05.2026, який за клопотанням представника відповідача відкладено до 09 год 15 хв 27.07.2026.

02.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Козійчук О.І. в системі «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому просив продовжити строк на цого подання та відмовити повністю у задоволенні позову. Визнає, що відповідач подавав Анкету-заяву на здійснення банківського обслуговування, копія якої міститься у матеріалах справи, та визнає факт отримання та користування кредитною карткою. Проте, жодних умов її використання, розміру процентних ставок, в тому числі за прострочення, йому невідомі, оскільки Банк не повідомляв йому про це ніяким чином. На підтвердження факту укладення договору кредиту позивач надав лише паспорт споживчого кредиту, який містить кілька умов кредитування, а відтак не зрозуміло який саме вид кредитування був застосований до відповідача. Крім того, позивач надав розрахунок заборгованості по кредитному договору, у якому застосовано проценти, що не відповідають жодному із варіантів кредитування, зазначених у паспорті споживчого кредиту. При цьому, виписка по кредитній карті містить відомості про списання процентів саме за рахунок кредитного ліміту, тобто списання процентів відбувалось шляхом зарахування їх до тіла кредиту, на яке в подальшому знову нараховувались проценти, таким чином розмір заборгованості за тілом кредиту штучно збільшувався за рахунок процентів, навіть коли відповідач не користувався кредитною карткою. Відтак, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

За змістом позовної заяви заборгованість, що на переконання позивача підлягає до стягнення становить 95 141,11 грн, з яких 77 208,27 грн заборгованість за кредитом та 17 932,84 грн заборгованість по процентам. При цьому, на першій сторінці наданої в якості доказу «Виписці по карті» зазначається, що сума витрат за кредитом складає 358 980,67 грн, сума внесених користувачем карти коштів становить 315 909,46 грн. Різниця між сумою витрат та сумою внесених коштів становить: 251 346,06 - 211 241,62 = 43 071,21 грн. Вказана сума не відповідає ані сумі заборгованості, ані сумі заборгованості за кредитом, що зазначені у позові та на останній сторінці «Розрахунку заборгованості». При цьому, згідно із наданої виписки до витрат за кредитом позивач також зараховував «Списання відсотків за використання кредитного ліміту» на загальну суму 60 620,25 грн, природа яких не зрозуміла. Жодним із наданих позивачем доказів щодо умов кредитування не передбаченого такого способу нарахування процентів, як «відсотків за використання кредитного ліміту». Відтак залишається незрозумілим, який вид процентів застосовувався у таких випадках: проценти за користування кредитом чи проценти за прострочення грошового зобов`язання та у якому розмірі. Більше того, враховуючи вказані у виписці відомості про суми витрат, із 251 346,06 грн витрат зазначених у виписці витрати на списання складають 60 620,25 грн, що становить частку у розмірі 24% усіх витрат. Отже, без урахування витрат на «Списання відсотків за використання кредитного ліміту» сума коштів, що використана відповідачем становить: 190 725,81 грн (251 346,06 грн - 60 620,25 грн). Таким чином, сума внесених коштів ОСОБА_1 на кредитну картку на 20 515,81 грн перевищує суму коштів витрачених ним з картки (211 241,62 грн - 190 725,81 грн). Зокрема, під таким приводом було списано: 01.02.2024 року списано 557,99 грн; 01.03.2024 року списано 843,62 грн; 01.04.2024 року списано 1 135,85 грн; 01.05.2024 року списано 1 493,01 грн; 01.06.2024 року списано 1 676,55 грн; 01.07.2024 року списано 1 939,23 грн; 01.08.2024 року списано 2 129,91 грн; 01.09.2024 року списано 2 162,16 грн; 01.10.2024 року списано 1 975,25 грн; 01.11.2024 року списано 2 196,19 грн; 01.12.2024 року списано 2 321,80 грн; 01.01.2025 року списано 2 286,38 грн; 01.02.2025 року списано 2 411,79 грн; 01.03.2025 року списано 2 308,40 грн; 01.04.2025 року списано 2 500,33 грн; 01.05.2025 року списано 2 668,92 грн; 01.06.2025 року списано 2 848,97 грн; 01.07.2025 року списано 2 751,42 грн; 01.08.2025 року списано 2 842,43 грн; 01.09.2025 року списано 2 847,97 грн; 01.10.2025 року списано 2 698,48 грн; 01.11.2025 року списано 2 765,59 грн; 01.12.2025 року списано 2 670,98 грн; 01.01.2026 року списано 2 744,70 грн; 01.02.2026 року списано 2 741,45 грн; 01.03.2026 року списано 2 425,40 грн; 01.04.2026 року списано 2 675,48 грн.

У наданому розрахунку та виписці по карті використовується термінологія, що не відповідає прийнятій на законодавчому рівні. Зокрема у розрахунку заборгованості існують графи під назвою: «Нараховано відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом»; «Залишок за процентами (простроченими)»; «Залишок за процентами (поточними)». При цьому у позові ніяким чином не обґрунтовується, що розуміється під вказаними термінами та як відбувається нарахування процентів у вказаних графах та за якою процентною ставкою. Відтак неможливо перевірити правильність нарахування так званих «відсотків», оскільки невідомо чи нараховано їх, як проценти за користування кредитом, чи як проценти за простроченими зобов`язаннями.

До позовної заяви позивач надав витяг з умов та правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту, за якими встановлено 55-денний пільговий період кредитування, який діє за умови, якщо заборгованість погашена до 25 числа місяця, наступного за датою заборгованості. При цьому, паспортом споживчого кредиту встановлено, що розмір пільгової процентної ставки становить 0,000001% в місяць та встановлено розмір щомісячного платежу, який має становити 5% від суми заборгованості. Базова процентна ставка становить від 3,7% до 3,9% процентів на місяць залежно від типу кредитної картки.

Так, згідно із наданого розрахунку заборгованості у період з 06.03.2020 року по 28.12.2023 року заборгованість по кредитній карті виникала та повністю погашалась протягом цього ж місяця, у якому вона виникла. Проте, 28.12.2023 виникла заборгованість по карті на суму 8083,58 грн та 30.12.2023 заборгованість збільшилась до 11833,67 грн. Проте, цього ж дня на карту було внесено 5350,00 грн. Таким чином, 30.12.2023 відповідачем було внесено 5350,00 грн на карту, чим зменшено поточну заборгованість із -11 833,67 грн до -6483,67 грн, що становить 45% від суми заборгованості. Таким чином, відповідач виконав умови щомісячного погашення кредиту та на кінець грудня 2023 року розмір заборгованості становив 6 606,67 грн. Проте, повного погашення заборгованості до 25.01.2024 не здійснив. Отже, на заборгованість, що виникла у грудні 2023 року та мала бути погашена до 25.01.2024 повинна була бути застосована базова процентна ставка у розмірі від 3,7 до 3,9 процентів на місяць. Проте, відповідно до розрахунку заборгованості 31.01.202 відповідачу нараховано 557,99 грн процентів, що становить 8,4% від суми заборгованості, що існувала на кінець грудня 2023 року. Підстав для застосування такого розміру процентів як у позові, так і у наданих позивачем доказів немає. Вказаний розмір процентної ставки значно перевищує зазначені у паспорті споживчого кредитування розміри процентних ставок. Більше того, відповідно до виписки по карті 01.02.2024 вищевказана сума процентів у розмірі 557,99 грн зарахована до тіла кредиту шляхом списання вказаної суми із картки. Позивач не надав відомостей про те, яка сума заборгованості існувала на той момент за тілом кредиту, а яка сума заборгованості виникла за процентами, що унеможливлює здійснити перевірку розрахунку застосовано в подальшому розміру процентної ставки. Також, розрахунок заборгованості, наданий позивачем у додатку №3 до позову, вказує на те, що у різні періоди одночасно застосовуються «відсотки на залишок поточної заборгованості» (стовбець №8) та «проценти за простроченнями» (стовбець №10). Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 дійшла до висновку, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст.1048 та ст.625 ЦК України. Відтак, слід констатувати, що без наведення у позовній заяві обґрунтованого розрахунку основної заборгованості, строків її виникнення та прострочення, без наведення механізму нарахування процентів, періодів, за які нараховано проценти, а також без наведення у позові підстав нарахування процентів, суд позбавлений можливості здійснити перевірку правильності обрахування розміру позовних вимог.

У своєму позові Позивач взагалі не наводить жодних міркувань щодо погодження із відповідачем розміру процентної ставки. Звертає увагу, що анкета заява про банківське обслуговування підписана відповідачем власноруч, проте паспорт споживчого кредитування не містить підпису відповідача, а містить відомості про його підписання електронним ідентифікатором. При цьому, в анкеті-заяві не має жодних відомостей про те, що нею передбачається отримання кредиту під проценти на певний строк.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.07.2026 продовжено відповідачу ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву, приєднано його до матеріалів справи; розгляд справи відкладено до 13 год 00 хв 18.08.2026.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.08.2026 за клопотанням представника відповідача витребувано у АТ «Акцент-Банк»: докази погодження ОСОБА_1 конкретних умов кредитування із запропонованих варіантів у паспорті споживчого кредиту від 06.03.2020, детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 із окремим розрахунком нарахованих процентів, в тому числі: за користування кредитом, процентів за прострочення кредиту, а також нарахованих штрафів та пені; розгляд справи відкладено до 10 год 00 хв 21.09.2026.

25.08.2026 на виконання ухвали суду від 18.08.2026 представник позивача АТ «Акцент-Банк» Ковальчук О.Ю. в системі «Електронний суд» подала заяву, у якій вказала, що паспорт споживчого кредиту від 06.03.2020 містить дані щодо обраних клієнтом умов кредитування щодо картки "Зелена", підтвердження отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних ним умов кредитування. Паспорт підписано ОСОБА_1 простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 06.03.2020 о 14:18 з фінансового номера телефону. До заяви долучила Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.03.2020 укладеного між Т «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 06.04.2026.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.09.2026 за клопотанням представника відповідача витребувано у АТ «Акцент-Банк» докази погодження ОСОБА_1 конкретних умов кредитування із запропонованих варіантів у паспорті споживчого кредиту від 06.03.2020; визнано обов`язковою явку в судове засідання представника позивача АТ «Акцент-Банк»; розгляд справи відкладено до 10 год 30 хв 21.10.2026.

29.09.2026 представник позивача АТ «Акцент-Банк» Скічко Е.С. в системі «Електронний суд» на виконання ухвали суду від 21.09.2026 подала заяву, у якій зазначила, що 06.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, відкриття банківського рахунку та отримання платіжної картки. За результатами звернення відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На підставі зазначеної Анкети-заяви відповідачем було ініційовано встановлення кредитного ліміту на банківський рахунок та отримання платіжної картки «Зелена». При цьому істотні умови споживчого кредитування були доведені до відома відповідача та погоджені ним шляхом підписання Паспорта споживчого кредиту від 06.03.2020. Паспорт споживчого кредиту містить, зокрема, інформацію щодо основних умов кредитування, процентної ставки, строку кредитування, орієнтовної загальної вартості кредиту, прав та обов`язків сторін та інших істотних умов. Зазначений Паспорт споживчого кредиту був підписаний відповідачем в електронній формі. Згідно з даними інформаційної системи Банку, підтвердження Паспорта споживчого кредиту було здійснено 06.03.2020 о 14 год. 18 хв. із використанням фінансового номера телефону, зазначеного та погодженого відповідачем при оформленні банківських послуг. Таким чином, підписання Паспорта споживчого кредиту не було формальною дією, а являло собою конкретну дію клієнта, спрямовану на підтвердження його волевиявлення щодо запропонованих Банком умов кредитування. Звертає увагу суду, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавство допускало укладення електронних договорів та підписання електронних правочинів із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, сама по собі обставина, що Паспорт споживчого кредиту був підписаний дистанційно в електронній формі, не свідчить про відсутність волевиявлення відповідача. Банк не погоджується з твердженням представника відповідача про те, що відсутність окремої графічної відмітки навпроти одного з варіантів кредитування сама по собі свідчить про непогодження відповідачем умов кредитування. Волевиявлення відповідача підтверджується не лише графічним відображенням документа, а й фактом його електронного підтвердження в інформаційній системі Банку. Паспорт споживчого кредиту є документом, який містить інформацію про умови кредитування, доведену до відома споживача, а факт його електронного підписання відповідачем підтверджує ознайомлення та погодження з такими умовами. При цьому конкретний розмір кредитного ліміту не є тотожним поняттю процентної ставки чи інших істотних умов кредитування. Кредитний ліміт встановлюється Банком за результатами оцінки кредитоспроможності клієнта та може змінюватися відповідно до умов договору. У даній справі Банк не заявляє до стягнення умовний або невизначений розмір кредиту, а просить стягнути фактично сформовану заборгованість, яка виникла внаслідок використання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту відповідачу були повідомлені основні умови кредитування, зокрема: вид кредитного продукту - кредитна картка; строк кредитування - 240 місяців; процентна ставка - відповідно до зазначених у паспорті умов; порядок користування кредитними коштами; порядок погашення заборгованості; наслідки невиконання або неналежного виконання зобов`язань. Відповідно до Анкети-заяви та Умов і Правил надання банківських послуг відповідач також погодив використання дистанційних каналів комунікації та електронних способів підтвердження операцій. Таким чином, у матеріалах справи наявні не лише загальні Умови та Правила, а й індивідуалізований документ - Паспорт споживчого кредиту від 06.03.2020, який був підтверджений відповідачем електронним способом.

Станом на 06.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 95 141,11 грн, з яких: 77 208,27 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 932,84 грн - заборгованість за процентами; 0,00 грн - пеня; 0,00 грн - штраф. Розрахунок заборгованості подано Банком до матеріалів справи та додається до цих письмових пояснень. Банк звертає увагу, що пеня та штраф у заявленій до стягнення сумі відсутні, а предметом позову є фактична заборгованість за тілом кредиту та процентами.

На виконання вимог ухвали суду від 21.09.2026 Банк повторно подає документи, які підтверджують погодження відповідачем умов кредитування, а саме: Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 06.03.2020; Паспорт споживчого кредиту від 06.03.2020; розрахунок заборгованості за кредитним договором. Зазначені документи у сукупності підтверджують факт погодження відповідачем умов кредитування та виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

А тому, просить суд долучити до матеріалів цивільної справи письмові пояснення та документи; врахувати подані Банком докази на підтвердження погодження ОСОБА_1 умов кредитування за договором № б/н від 06.03.2020; врахувати поданий розрахунок заборгованості при вирішенні спору по суті; позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.03.2020 станом на 06.04.2026 у розмірі 95141,11 грн, а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

21.10.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Козійчук О.І. в системі «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що на підтвердження укладення договору кредиту позивач надав заявку та паспорт споживчого кредиту, з яких неможливо встановити, який вид кредитування оформлено, та яку картку із трьох запропонованих банком було оформлено. Нараховані у розрахунку проценти не відповідають жодній із умов вказаних у паспорті кредиту. Розмір заборгованості, вказаний у розрахунку заборгованості, не відповідає тій заборгованості, що вказана у виписці по рахунку. Тобто долучені позивачем докази суперечать оди одному. Зокрема, зважаючи на те, що у виписці по рахунку відображені суми списання процентів, на першій сторінці «Виписці по карті» зазначається, що сума витрат за кредитом складає 358 980,67 грн, сума внесених користувачем карти коштів становить 315 909,46 грн. Тобто, різниця між сумою витрат з урахування списаних банком процентів та сумою внесених коштів становить: 43 071,21 грн (251 346,06 - 211 241,62). У жодних із своїх пояснень Позивач так і не спромігся пояснити розбіжності у вказаних доказах та надати будь-які пояснення щодо підтвердження правильності розрахунку заборгованості, що не збігається із відомостями у виписці по карті.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що ОСОБА_1 став клієнтом АТ «А-Банк», у зв`язку з чим уклав договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 06.03.2020, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення, погодився з його умовами та погодився отримати примірник договору шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Крім того відповідач погодився з тим, що зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку.

Позивач зазначає, що на даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «А-Банк», що стало приводом для звернення до суду з вказаним позовом.

АТ «А-Банк» обґрунтовувало свій позов у частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак останній не виконував зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надало суду: копію Анкети-зяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 06.03.2020, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний відповідачем 06.03.2020, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк»; витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена»; розрахунок заборгованості за договором б/н від 06.03.2020 станом на 06.04.2026; довідку за лімітами; довідку за картками та виписку по картці відповідача за період з 06.03.2020 по 06.04.2026.

Докази у справі вказують на те, що АТ «А-Банк» відкрило на ім`я відповідача картковий рахунок, видало кредитну картку, встановило кредитний ліміт.

Відповідно до даних довідки за картами, ОСОБА_1 в межах укладеного договору відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2024 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року та № НОМЕР_5 , строком дії до грудня 2031 року.

Згідно даних довідки за лімітами ОСОБА_1 за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10073146561) від 06.03.2020 за період з 06.03.2020 по 06.04.2026, 06 березня 2020 року встановлено кредитний ліміт 1000 грн, який 20 березня 2020 року зменшено до 445 грн, 28 жовтня 2020 року збільшено до 22000 грн, 09 травня 2023 року збільшено до 5000 грн, 10 серпня 2023 року збільшено до 28000 грн, 10 січня 2024 року збільшено до 50000 грн, 08 березня 2024 року збільшено до 60000 грн, 01 червня 2024 року збільшено до 65000 грн, 01 жовтня 2024 року збільшено до 70000 грн, 10 січня 2025 року збільшено до 75000 грн, 13 лютого 2025 року збільшено до 80000 грн, 01 квітня 2025 року збільшено до 85000 грн, 23 серпня 2025 року зменшено до 83380 грн, 30 серпня 2025 року зменшено до 81380 грн, 09 вересня 2025 року зменшено до 80811 грн, 18 вересня 2025 року зменшено до 79811 грн.

З виписки по картці ОСОБА_1 за період з 06.03.2020 по 06.04.2026 слідує, що відповідач отримував кредитні кошти на та користувався ними.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.03.2020 слідує, що відповідач сплачував кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, однак станом на 06.04.2026 за ним рахується заборгованість в сумі 95141,11 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 77208, 27 грн та заборгованості за процентами в сумі 17932,84 грн.

Застосовані норми права

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статтей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII).

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Мотиви та висновки суду

З`ясувавши думки представників сторін, викладені у письмових заявах, поясненнях, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 06.03.2020 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Докази у справі достовірно вказують на те, що АТ «А-Банк» відкрило на ім`я відповідача картковий рахунок, видало кредитну картку, встановило кредитний ліміт. ОСОБА_1 розпоряджався і користувався наданими кредитними коштами на власний розсуд.

Відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання ним коштів, підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту.

Водночас з досліджених матеріалів справи вбачається, що підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява не містить процентної ставки за надання кредитних коштів.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.03.2020 року, Банк посилався на Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, Паспорт споживчого кредиту від 06.03.2020, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також тарифи користування кредитною картою «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена».

Дійсно, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також тарифи по картці «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.

Однак названі документи не підписані відповідачем ОСОБА_1 та матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Отже, доданий витяг з тарифів користування кредитних карт містить відомості по трьох типах кредитного продукту - «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена». При цьому, доказів який саме тип кредитної картки було обрано відповідачем, матеріали справи не містять.

Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст.263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а Правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір тіла кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена», витяг з умов та правил надання банківських послуг в А-Банку через їх мінливий характер, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), зазначено, що «виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами».

Крім того, як вбачається з наданої представником позивача ОСОБА_3 заяви від 29.09.2026, остання наголошує, що відповідно до Паспорту споживчого кредиту відповідачу були повідомленні основні умови кредитування, зокрема: вид кредитного продукту - кредитна картка; строк кредитування - 240 місяців; процентна ставка - відповідно до зазначених у паспорті умов; порядок користування кредитними коштами; порядок погашення заборгованості; наслідки невиконання або неналежного виконання зобов`язань.

При цьому, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний відповідачем ОСОБА_1 06.03.2020, містить інформацію щодо строку кредитування 240 місяців; мети отримання кредиту на споживчі цілі; пільгова процентна ставка становить 0,000001% річних на місяць; а також загальну інформацію щодо типу кредитного продукту: картка «Універсальна», картка «Універсальна Gold», картка «Зелена», для яких передбачені різні умови кредитування, в тому числі різні базові процентні ставки.

Згідно ст. 9 «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит» Розділу II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» Закону України «Про споживче кредитування» споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з інформацією про умови кредитного договору для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.

Отже, за змістом даної норми, паспорт споживчого кредиту - це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» в розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.

Відповідно до правового висновку у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2022 року у справі № 393/126/20 провадження № 61-14545сво20 під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Як встановлено вище, Анкета-заява, підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, а також посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір, позивачем, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.03.2020, до суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 17932,84 грн є необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття відповідачем таких умов і тарифів кредитування та у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом або суд, покладається саме на учасників справи.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З виписки по картці ОСОБА_1 за період з 06.03.2020 по 06.04.2026 вбачається, що сума витрат за кредитом складає 358980,67 грн, сума зарахувань становить 315909,46 грн. Різниця між сумою витрат та сумою зарахувань становить: 358980,67 - 315909,46 = 43071,21 грн.

В розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.03.2020 зазначено про існування у відповідача заборгованості станом на 06.04.2026 за тілом кредиту в сумі 77208,27 грн, за процентами в сумі 17932,84 грн, а всього 95141,11 грн.

Отже, сума у виписці не відповідає сумі заборгованості, зазначеній в розрахунку заборгованості.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані Банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. За своїм змістом розрахунок заборгованості є складеним банком розрахунковим документом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в сумі 77208,27 грн є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність саме такої заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором від 06.03.2020, враховуючи те, що сплачені відповідачем кошти в сумі 315909,46 грн зараховувались, в тому числі і на погашення процентів в сумі 60620,23 грн, які ОСОБА_1 не погоджував, а тому у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн згідно платіжного доручення №6005315574064 від 06.04.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням відмови у задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові вирати по сплаті судового збору слід покласти на позавача.

На підставі ст.ст. 204, 207, 509, 526, 530, 549, 610, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження юридичної особи: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК