Ухвала суду № 140822550, 22.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17971/25

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря с удового засідання Івашкович Д,А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Богдан Богданович, про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі № 308/17971/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА-СІТІ УЖГОРОД», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області, Ужгородська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бойко Б.Б., звернулися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за їхнім позовом до ТОВ «ПАНОРАМА-СІТІ УЖГОРОД», треті особи: Ужгородська міська рада, Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

На обґрунтування заяви зазначають, що предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивачів, та зміщення земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 і 2110100000:30:001:0187 з території дороги загального користування частини АДРЕСА_1 , відповідно до містобудівної документації та висновку судової земельно-технічної експертизи № Д-48/25 від 03.12.2025 року.

Вказують, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2026 року у цій справі на зазначені земельні ділянки накладено арешт, однак заборони на проведення будівельних робіт судом не встановлено. На думку заявників, арешт не усуває ризику зміни фактичного стану спірної території.

Зазначають, що відповідно до відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо земельних ділянок зареєстровано дозвільні документи зі статусом «Діючий», зокрема дозвіл на виконання будівельних робіт із реєстраційним номером ІУ012260701359 від 14.07.2026 року щодо будівництва багатоквартирного житлового комплексу класу наслідків СС2. Крім того, на інтернет-ресурсі DimRia розміщено інформацію про реалізацію проєкту ЖК Dream Hills, який передбачає будівництво багатоквартирного житлового комплексу орієнтовно на 600 квартир.

За твердженням заявників, незважаючи на накладений арешт, на спірних земельних ділянках фактично здійснюються активні будівельні, земляні та підготовчі роботи із застосуванням спеціальної техніки, розробкою ґрунту, зміною рельєфу місцевості та облаштуванням будівельного майданчика.

Також посилаються на містобудівну документацію та висновок судової земельно-технічної експертизи № Д-48/25 від 03.12.2025 року, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:30:001:0188 включає території загального користування, передбачені для транспортного та пішохідного сполучення. Вважають, що подальша забудова, встановлення огорож та інша зміна фактичного стану цих територій можуть призвести до блокування дороги загального користування, ускладнення доступу до домоволодінь позивачів та істотного утруднення поновлення їхніх прав у разі задоволення позову.

На думку заявників, продовження будівництва та подальше відчуження об`єктів нерухомості третім особам створять ризик виникнення нових правовідносин і судових спорів, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

З огляду на викладене просять заборонити ТОВ «ПАНОРАМА-СІТІ УЖГОРОД» та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні, земляні й підготовчі роботи, зводити будівлі та споруди, встановлювати огорожі й інші конструкції, змінювати рельєф або фактичний стан тих частин земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 та 2110100000:30:001:0187, які накладаються на територію дороги загального користування частину вулиці Кошицької в м. Ужгороді, передбачену містобудівною документацією для пішохідного та транспортного сполучення. Крім того, просять заборонити перекривати, блокувати, огороджувати або іншим чином унеможливлювати чи істотно ускладнювати прохід пішоходів і проїзд транспортних засобів через зазначену частину дороги.

Процедура

Відповідно до вимог частини першої статті 153 ЦПК України заява підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Оцінка суду

Згідно зі статтею 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача (частина друга статті 149 ЦПК України).

Зазначені підстави є оціночними, а тому їх застосування потребує обережності та належного обґрунтування, оскільки формальне застосування заходів забезпечення позову може призвести до негативних правових наслідків як для позивача, так і для відповідача чи інших осіб, які не є сторонами у справі.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів, спрямованих на охорону матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, з метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача, а також запобігання потенційним труднощам при його виконанні.

За своєю суттю забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб задля гарантування ефективності правосуддя та реального виконання майбутнього судового рішення.

Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів осіб та механізмом, спрямованим на забезпечення реального та неухильного виконання судового рішення.

У зв`язку з цим суд повинен, виходячи з конкретних обставин та наданих доказів, встановити, чи є заявлений захід забезпечення позову співмірним із позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням цього правового інституту.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати у разі їх невжиття, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого звернувся заявник, а також можливих майнових та інших наслідків для сторін.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини наголосив, що ефективний засіб передбачає можливість запобігання порушенню або його припинення, а також поновлення порушеного права.

Крім того, у рішенні у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини зазначив, що ефективний засіб повинен запобігати настанню незворотних наслідків. У справі «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Суд підкреслив, що право на ефективний засіб захисту має бути не декларативним, а таким, що реально застосовується на практиці, інакше це суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 Комітету міністрів Ради Європи від 13.09.1989 року про тимчасовий судовий захист, рішення про застосування тимчасових заходів може прийматися у разі, якщо існує ризик заподіяння значної шкоди, відшкодування якої пов`язане з труднощами, та якщо наявні достатні підстави сумніватися у правомірності відповідних дій чи актів.

При цьому застосування заходів забезпечення позову не означає вирішення спору по суті та не впливає на остаточне судове рішення.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються лише у виняткових випадках за наявності визначених законом підстав та повинні відповідати критеріям адекватності, обґрунтованості та співмірності.

Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову та зазначення заходу забезпечення позову із наведенням підстав його застосування. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову з обґрунтуванням доцільності кожного з них.

З аналізу наведених норм убачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є належне обґрунтування заявлених вимог.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен оцінити доводи заявника з урахуванням їх розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечення балансу інтересів сторін та інших учасників процесу, наявності зв`язку між обраним заходом забезпечення та предметом спору, імовірності утруднення виконання рішення суду у разі невжиття заходів, а також необхідності недопущення порушення прав осіб, які не є учасниками справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням наданих заявником доказів на підтвердження своїх вимог, перевіряє, зокрема, наявність реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у майбутньому. При цьому суд виходить з того, що застосування заходів забезпечення позову має на меті досягнення справедливого балансу між правом позивача на ефективний захист порушеного права та правом відповідача заперечувати проти заявлених до нього вимог у межах, визначених законом.

Аналізуючи наведене вище та фактичні обставини даної справи, суд доходить висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є частково обґрунтованою з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бойко Б.Б., звернулися до суду з позовом до ТОВ «ПАНОРАМА-СІТІ УЖГОРОД», треті особи: Ужгородська міська рада, Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , у якому просять відновити становище, яке існувало до порушення права, та зобов`язати відповідача змістити належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 та 2110100000:30:001:0187 з дороги загального користування частини АДРЕСА_1 відповідно до детального плану території та висновку судової земельно-технічної експертизи від 03.12.2025 року № Д-48/25, виконаного судовим експертом Павличем О.В.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі, зокрема, посилаються на висновок вказаної експертизи, згідно з яким фактична забудова, яку планує відповідач, накладається на територію, де відповідно до детального плану території будь-яка капітальна забудова заборонена, оскільки така територія належить до земель комунальної транспортної інфраструктури, при цьому фактичний характер її використання є незмінним з моменту первинного формування масиву та полягає у використанні як території приватної житлової забудови із доступом через дорогу загального користування.

Позивачі також зазначають, що відповідач має намір здійснити багатоквартирну забудову у зоні, де це суперечить вимогам детального плану території, державних будівельних норм та земельного законодавства, що може призвести до порушення нормативних відстаней, вимог безпеки, а також їх прав на доступ, інсоляцію та безпечне користування належним їм майном.

Окремо позивачі звертають увагу на неврахування інженерно-геологічних умов території, зокрема розташування земельних ділянок на схилах з ухилами від 8 % до 15 % та понад 15 %, які є потенційно зсувонебезпечними, а також на необхідність врахування вимог ДБН В.1.1-46:2017 щодо інженерного захисту територій, будівель і споруд від зсувів та обвалів та належного водовідведення.

Наведені обставини свідчать про наявність реального спору між сторонами, який стосується, зокрема, користування дорогою загального користування, що проходить через спірні земельні ділянки, та яка, на переконання позивачів, включена до складу земельних ділянок відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 та 2110100000:30:001:0187. У задоволенні заяви у частині заборони здійснення будівельних робіт та вчинення реєстраційних дій відмовлено.

Відмовляючи тоді в забороні здійснення будівельних робіт та вчинення реєстраційних дій, суд виходив із того, що заявником не було наведено й підтверджено належними доказами обставин, які свідчили б про реальну можливість виконання відповідних дій. Саме по собі розміщення на спеціалізованому ресурсі «DimRia» інформації про реалізацію інвестиційного проєкту «ЖК Dream Hills», його техніко-економічні характеристики, запланований строк здачі та кількість секцій за відсутності належних доказів отримання дозвільної документації не підтверджувало фактичного здійснення будівництва на спірних земельних ділянках.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2026 року відмовлено в задоволенні наступної заяви про забезпечення позову у цій цивільній справі.

Під час розгляду тієї заяви суд урахував, що після постановлення ухвали від 06 квітня 2026 року виникли нові обставини, зокрема в матеріалах справи з`явилися відомості про дозвіл на виконання будівельних робіт щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0188. Отже, сама наявність нових обставин не була залишена поза увагою суду.

Водночас суд зазначив, що предметом позову є усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування та зобов`язання відповідача змістити земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 і 2110100000:30:001:0187 з частини дороги відповідно до містобудівної документації та висновку судової земельно-технічної експертизи.

У заяві, розглянутій 11 вересня 2026 року, заявник просив заборонити відповідачу та/або будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на обох земельних ділянках загалом. Такий захід поширювався на всю площу ділянок, а не лише на ту їх частину, щодо якої виник спір.

Натомість у заяві, яка розглядається тепер, заявники просять застосувати заборону лише щодо тих частин земельних ділянок, які, за їхніми доводами та поданими матеріалами, накладаються на територію дороги загального користування частину вулиці Кошицької. Отже, обсяг заявленого заходу є вужчим і безпосередніше пов`язаний із предметом позову. Це відмінність має значення для оцінки співмірності заходу, однак сама по собі не звільняє суд від перевірки наявності реальної загрози та достатньої визначеності території, на яку поширюватиметься заборона.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявники мотивують її тим, що за результатами самостійного моніторингу відкритих джерел інформації у мережі Інтернет встановлено, що за пошуковим запитом щодо кадастрового номера земельної ділянки 2110100000:30:001:0188 на спеціалізованому ресурсі з продажу та оренди нерухомого майна «DimRia» розміщена інформація про реалізацію інвестиційного проекту під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », із зазначенням його розташування: АДРЕСА_2 . (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому вказуються техніко-економічні характеристики майбутнього об`єкта будівництва, а також вказано наявність містобудівних умов та обмежень із реєстраційним номером MU01:6496-0753-7308- 6645, що повністю співпадає з документами, дослідженими у межах цієї справи.

За твердженням заявника, наведене свідчить, що відповідач фактично розпочав масове будівництво багатоквартирного житлового комплексу.

Також заявники зазначають, що відповідно до порталу ЄДЄССБ за критерієм пошуку «2110100000:30:001:0188» наявний тип документу дозвільний документ, реєстраційний номер в ЄДЄССБ - іу012260701359; версія документу - №1; статус реєстрації - зареєстровано (внесено реєстратором); статус документу діючий; тип - видача дозволу на виконання будівельних робіт; орган, що видав - державна інспекція архітектури та містобудування України (44245840) версія №1 статус (поточна); назва об`єкта - будівництво багатоквартирного житлового комплексу; клас наслідків - сс2; форма подачі документа - електронна (розглянуто); дата реєстрації в ЄДЄССБ 14.07.2026; вид будівництва - нове будівництво; назва об`єкта будівництва - будівництво багатоквартирного житлового комплексу; клас наслідків - сс2; тип - містобудівні умови та обмеження; містобудівні умови та обмеження - mu01:6496-0753- 7308-6645 №185/03-01/20 від 2020-11-23 / діючий (видав управління містобудування та архітектури ужгородської міської ради); спосіб будівництва - з залученням підрядника; (за посиланням - https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=3931505954931082902/o ptype=100).

Відповідно до порталу ЄДЄСБ за критерієм пошуку «2110100000:30:001:0187» наявний тип документу Дозвільний документ, Реєстраційний номер в ЄДЕССБ - ЗК020250716955; Версія документу: №1; Статус реєстрації; Зареєстровано (внесено реєстратором); Статус документу Діючий. (за посиланням - https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=3677949065615640528/optype=100 ).

Наявність діючого дозволу на виконання будівельних робіт дає можливість забудовнику безперешкодно виконувати всі види будівельних робіт, враховуючи, що частиною другою статті 34 закону чітко визначено, що документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

На думку заявників, незважаючи на наявність чинної ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2026 року у справі № 308/17971/25 про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188, а також незважаючи на зареєстрований та чинний дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкта класу наслідків СС2, то на сьогоднішній день на вказаних земельних ділянках фактично здійснюються активні будівельні роботи із застосуванням спеціальної будівельної техніки, проведенням земляних робіт, розробкою ґрунту, зміною рельєфу місцевості, облаштуванням будівельного майданчика та виконанням інших робіт, які за своїм характером вже виходять далеко за межі підготовчих робіт.

Предметом спору у цивільній справі № 308/17971/25 є усунення перешкод у користуванні земельними ділянками позивачів шляхом відновлення становища, яке, на їхню думку, існувало до порушення їхніх прав, та зобов`язання ТОВ «ПАНОРАМА-СІТІ УЖГОРОД» (код ЄДРПОУ 45041754) змістити належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 і 2110100000:30:001:0187 з дороги загального користування частини АДРЕСА_1 , відповідно до містобудівної документації та висновку судової земельно-технічної експертизи № Д-48/25 від 03 грудня 2025 року, складеного судовим експертом Павличем О.В. Питання про належність відповідної території до дороги загального користування та обґрунтованість позову по суті на цій стадії остаточно не вирішується.

Заявники посилаються на наявність дозвільної документації на виконання будівельних робіт, а також на те, що арешт земельних ділянок, накладений ухвалою від 06 квітня 2026 року, не перешкоджає сам по собі проведенню будівельних чи земляних робіт, якщо відповідна заборона судом не встановлена.

Надані заявниками фотографії будівельної техніки, земляних робіт та інші матеріали вони наводять на підтвердження здійснення будівельної діяльності на об`єкті. Ці матеріали підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, водночас самі по собі вони не дають підстав беззастережно стверджувати, що роботи проводяться саме в межах тих частин земельних ділянок, які накладаються на спірну територію дороги.

Згідно з графічними матеріалами суміщеного детального плану району «УжНУ», зокрема схемою організації руху транспорту і пішоходів, територією передбачені транспортні зв`язки загального користування, у тому числі напрямки транзитного руху автомобільного транспорту та пішоходів.

Зазначена схема сформована з урахуванням двох взаємопов`язаних документів: «Детального плану території, обмеженої вулицями Університетською, Глибокою та територією УжНУ» та «Детального плану території, обмеженої вулицями Теодора Ромжі, Університетською та територією УжНУ». Транспортне сполучення в межах відповідного району відображене у графічних матеріалах містобудівної документації, яка була надана уповноваженим органом у відповідь на адвокатський запит.

Водночас спірні земельні ділянки відповідача з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 та 2110100000:30:001:0187 розташовані в районі вулиці Університетської у м. Ужгороді, а позовні вимоги безпосередньо стосуються їхнього розташування відносно дороги загального користування частини АДРЕСА_1 .

Передбачені містобудівною документацією транспортні зв`язки мають зв`язок із предметом спору, оскільки позов стосується розташування земельних ділянок відповідача відносно території, яку заявники вважають дорогою загального користування та яка, за їхніми доводами, передбачена для транспортного й пішохідного сполучення. Такий зв`язок підтверджується поданими графічними матеріалами та висновком судової земельно-технічної експертизи, на які посилаються заявники; остаточна оцінка цих матеріалів належить до розгляду справи по суті.

За таких обставин проведення будівельних робіт, облаштування фундаментів, зведення споруд або зміна рельєфу саме на частинах земельних ділянок, які накладаються на територію, передбачену для транспортного та пішохідного сполучення, потенційно може ускладнити відновлення попереднього становища в разі задоволення позову. Водночас цей ризик обґрунтовує лише такий захід, який чітко обмежений спірними частинами ділянок, а не заборону будівництва на всій їх площі.

Крім цього заявниками в обґрунтування доводів необхідності задоволення забезпечення позову вказується, що земельна ділянка позивачки ОСОБА_1 площею 0,1000 га з кадастровим номером 2110100000:31:001:0122, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з фактичним землекористуванням по периметру огорожі накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:30:001:0187.

Заявники також зазначають, що фактичне розташування та використання спірних земельних ділянок потребують перевірки під час розгляду справи, а подальша зміна їхнього фізичного стану може ускладнити встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору. Ці доводи оцінюються судом у контексті предмета позову та наданих матеріалів, без попереднього висновку про правомірність чи неправомірність забудови.

У матеріалах заяви наведено відомості Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про дозвільні документи, які, за твердженням заявників, мають статус «Діючий» щодо спірних земельних ділянок. При цьому реквізити дозвільного документа щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0188 у різних частинах поданого тексту зазначені неоднаково. Тому висновок суду щодо конкретного документа має ґрунтуватися на перевірених матеріалах справи, а не на неперевіреному відтворенні суперечливих номерів.

Наявність чинної дозвільної документації у поєднанні з матеріалами, на які посилаються заявники як на підтвердження виконання робіт, свідчить про можливість продовження будівельної діяльності. За умови, що такі роботи охоплять спірні частини території, передбачені для транспортного та пішохідного сполучення, існує ризик зміни їхнього фактичного стану до ухвалення рішення суду. Водночас суд не виходить із того, що сам факт видачі дозволу доводить порушення прав позивачів або незаконність будівництва.

Якщо до ухвалення рішення по суті на відповідних частинах території будуть виконані роботи, які змінять її рельєф, фізичний стан або унеможливлять її використання за призначенням, у разі задоволення позову може виникнути потреба у вчиненні додаткових дій для реального поновлення прав позивачів. Це може істотно ускладнити ефективний захист, якого вони домагаються у справі.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що заявники навели достатні підстави для застосування тимчасового заходу, спрямованого на збереження фактичного стану саме тієї частини території, щодо якої існує спір. Такий висновок ґрунтується не лише на наявності спору щодо розташування земельних ділянок, а й на відомостях про дозвільну документацію та поданих матеріалах, які заявники пов`язують із виконанням робіт. При цьому суд не встановлює на цій стадії, що будівництво фактично здійснюється в межах кожної спірної частини ділянок; забезпечувальний захід спрямований на недопущення зміни їхнього стану до вирішення спору.

Арешт земельних ділянок, застосований ухвалою від 06 квітня 2026 року, є заходом, спрямованим на обмеження розпорядження майном, однак сам по собі не містить прямої заборони виконувати на ньому будівельні, земляні чи підготовчі роботи. Тому цей раніше застосований захід не усуває повністю ризику зміни фізичного стану спірної території.

Істотною для вирішення заяви є та обставина, що заявники не просять заборонити будівництво на всій площі земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 та 2110100000:30:001:0187. Вони просять обмежити роботи лише на тих їх частинах, які, за поданими матеріалами, накладаються на територію дороги загального користування частину вулиці Кошицької, передбачену для транспортного й пішохідного сполучення містобудівною документацією.

Такий захід має безпосередній зв`язок із предметом позову та є вужчим за заборону будь-яких будівельних робіт на всіх двох ділянках. Він тимчасово обмежує можливість змінювати фактичний стан лише спірної території, не вирішуючи наперед питання про право власності, правомірність забудови або обґрунтованість позовних вимог. Його застосування, однак, можливе за умови, що межі відповідних частин можуть бути визначені за матеріалами справи, зокрема за висновком експертизи та графічними матеріалами містобудівної документації.

ТзОВ «ПАНОРАМА-СІТІ Ужгород», як землевласник, за договорами суперфіцію, укладеними в червні 2025 року, передало у користування для забудови земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:30:001:0187 (1,1797 га), 2110100000:30:001:0188 (1,1889 га) та 2110100000:42:001:0528 (0,0784 га) ОСОБА_5 .

З дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ012260701359 від 14 липня 2026 року, наявного в матеріалах справи, убачається, що замовником будівництва багатоквартирного житлового комплексу на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:30:001:0188 є ОСОБА_5 .

Нормами ст.ст. 90, 95, 102-1 ЗК України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав. Відповідно до вимог законів України до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Із наведених обставин убачається, що ОСОБА_5 є не лише третьою особою у справі, а й особою, якій відповідач за договорами суперфіцію передав у користування для забудови обидві спірні земельні ділянки та яка, згідно з наявним у матеріалах справи дозволом, зазначена замовником будівництва на ділянці з кадастровим номером 2110100000:30:001:0188. Отже, будівельні роботи можуть організовуватися або виконуватися не самим відповідачем, а суперфіціарієм чи залученими ним особами. За таких обставин заборона, адресована виключно відповідачу, не забезпечила б належного збереження спірної території, якщо відповідні роботи фактично виконуватимуть інші особи, які діють на підставі наданих прав користування або за дорученням замовника будівництва.

Такий висновок узгоджується з пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України, який допускає заборону іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. При цьому заборона не означає вирішення питання про права ОСОБА_5 як суперфіціарія та не позбавляє її права користування земельними ділянками загалом. Вона стосується лише визначених у заяві робіт на тих частинах спірних ділянок, які, за матеріалами справи, накладаються на територію дороги загального користування. Її дія поширюється на осіб, які фактично організовують або виконують такі роботи, зокрема на замовника будівництва, підрядників і субпідрядників, а не на невизначене коло осіб поза зв`язком із предметом спору.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 910/4777/21.

Оцінюючи ризик негативних наслідків у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд бере до уваги, що виконання будівельних чи земляних робіт може спричинити фізичну зміну території, яка є предметом спору. У разі подальшого задоволення позову така зміна потенційно може ускладнити відновлення становища, яке, за твердженням позивачів, існувало до порушення їхніх прав. Цей висновок не означає встановлення факту незаконного будівництва, а стосується виключно необхідності зберегти спірну територію до остаточного вирішення справи.

Під час оцінки балансу інтересів суд ураховує, що заборона, обмежена частинами земельних ділянок, які накладаються на спірну територію дороги, є менш обтяжливою, ніж заборона будівництва на всій площі земельних ділянок. Такий захід не позбавляє відповідача права володіти ділянками чи здійснювати на інших їх частинах діяльність, яка не охоплюється забороною, однак тимчасово обмежує виконання робіт у межах території, щодо якої заявлено вимогу про відновлення попереднього становища.

За таких обставин застосування обмеженої заборони робіт є спрямованим на збереження існуючого стану спірної території до розгляду справи по суті та відповідає меті забезпечення позову. Водночас суд не вбачає підстав поширювати заборону на всю площу земельних ділянок або на будь-які дії поза межами частин, пов`язаних із предметом спору.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попереднім або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

У цій справі суд оцінює не те, чи є позов обґрунтованим по суті, а те, чи може невжиття запитаного тимчасового заходу істотно ускладнити ефективний захист або виконання можливого рішення. З огляду на предмет позову, надані матеріали містобудівної документації, висновок земельно-технічної експертизи, відомості про дозвільні документи та матеріали, на які посилаються заявники як на підтвердження будівельної діяльності, суд вважає наявним достатнє обґрунтування ризику зміни фізичного стану спірної території.

Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви шляхом заборони відповідачу та іншим особам здійснювати будівельні, земляні й підготовчі роботи, зводити будівлі та споруди, встановлювати огорожі й інші конструкції, змінювати рельєф або фактичний стан лише тих частин земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 та 2110100000:30:001:0187, які накладаються на територію дороги загального користування частину вулиці Кошицької, передбачену для транспортного та пішохідного сполучення відповідно до зазначеної містобудівної документації. Формулювання заборони має бути застосоване в межах території, яку можливо встановити за матеріалами справи, зокрема висновком експертизи № Д-48/25 від 03 грудня 2025 року та відповідними графічними матеріалами.

Застосування такого заходу не означає вирішення спору по суті та не встановлює наперед, що відповідна територія юридично є дорогою загального користування або що забудова здійснюється з порушенням законодавства. Ці питання мають бути з`ясовані під час розгляду справи по суті. На стадії забезпечення позову достатньо встановити зв`язок між запитаним заходом і предметом спору, а також наявність обґрунтованого ризику, що без тимчасового обмеження ефективне поновлення прав може бути ускладнене.

При цьому суд ураховує, що захід забезпечення позову має бути тимчасовим і не повинен створювати для відповідача або інших осіб обмежень, ширших за ті, що необхідні для збереження предмета спору. Саме тому заборона не поширюється на всі будівельні роботи на земельних ділянках, а обмежується роботами та діями на їх частинах, які, за доводами заявників і наданими матеріалами, накладаються на спірну територію дороги.

У постанові від 04 березня 2026 року у справі № 308/8037/25, провадження № 61-14658св25, Верховний Суд погодився з висновком судів про доцільність забезпечення позову шляхом заборони відповідачу або будь-яким третім особам здійснювати будівельні роботи на конкретно визначеній частині земельної ділянки відповідача по межі від Д до А, на відстані 8 м від будинку позивача. Верховний Суд зазначив, що обраний захід не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки заборона стосується робіт лише на певній відстані, а не будівельних робіт загалом, і спрямована на недопущення порушення прав позивача; зловживань з боку заявника судами не встановлено. Отже, ця постанова підтверджує, що за належного обґрунтування та чіткого визначення території заборона може бути адресована не лише відповідачу, а й третім особам.

У цій справі наведений правовий висновок є релевантним у частині допустимості заборони для третіх осіб і необхідності співмірного, територіально обмеженого заходу. На відміну від заборони будівництва на всій площі земельних ділянок, заявлена тепер вимога стосується лише тих їх частин, які, за доводами заявників та матеріалами справи, накладаються на територію дороги загального користування частину вулиці Кошицької.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21), від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Верховний Суд ураховує, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2025 року у справі № 466/11625/24.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (№ 12-90гс20), зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Водночас важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Водночас суд не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви у частині окремої заборони відповідачу або будь-яким іншим особам перекривати, блокувати, огороджувати чи іншим чином унеможливлювати або істотно ускладнювати прохід пішоходів і проїзд транспортних засобів через зазначену частину дороги загального користування вулиці Кошицької. Хоча доводи про значення цієї території для транспортного й пішохідного сполучення пов`язані з предметом позову, заявники не навели достатніх конкретних обставин і доказів, які б свідчили про реальну загрозу вчинення саме таких окремих дій. Наявність ризику зміни фізичного стану території внаслідок будівельних або земляних робіт сама по собі не доводить неминучості окремого блокування проїзду чи проходу. Тому ця вимога задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не надає остаточної оцінки обґрунтованості позовних вимог по суті. Доводи щодо належності відповідної частини земельних ділянок до території дороги загального користування, порушення прав позивачів майбутньою забудовою та відповідності будівництва містобудівній документації підлягають перевірці й оцінці під час розгляду справи по суті.

Саме по собі попереднє вирішення питання про забезпечення позову не виключає оцінки заяви, поданої з посиланням на нові обставини та інший, вужчий за обсягом захід забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Отже, застосування зустрічного забезпечення в передбачених законом випадках належить до повноважень суду, крім випадків, коли закон установлює обов`язок його застосування.

За приписами частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення у випадках, прямо визначених цією нормою, зокрема за відсутності в позивача зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та достатнього майна в Україні або за наявності доказів, що майновий стан позивача чи його дії можуть ускладнити або унеможливити відшкодування можливих збитків відповідача.

З матеріалів, наведених на обґрунтування заяви, не убачається обставин, які зумовлювали б обов`язкове застосування зустрічного забезпечення відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України. Також суд не встановив конкретних підстав вважати, що застосування визначеного й обмеженого за територією заходу потребує зустрічного забезпечення. Тому підстав для його застосування суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 260, 261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву - задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/17971/25 вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА-СІТІ УЖГОРОД» (код ЄДРПОУ 45041754) та іншим особам здійснювати будівельні, земляні й підготовчі роботи, зводити будівлі та споруди, встановлювати огорожі й інші конструкції, змінювати рельєф або фактичний стан тих частин земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:30:001:0188 (площею 1,1889 га) та 2110100000:30:001:0187 (площею 1,1797 га), які накладаються на територію дороги загального користування частину АДРЕСА_1 , передбачену для пішохідного та транспортного сполучення відповідно до «Детального плану території, обмеженої вулицями Університетською, Глибокою та територією УжНУ» та суміщеної схеми організації руху транспорту і пішоходів району «УжНУ», яка також охоплює «Детальний план території, обмеженої вулицями Теодора Ромжі, Університетською та територією УжНУ», затверджених рішеннями Ужгородської міської ради від 11 жовтня 2018 року № 1282 та № 1283.

У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя О.В. ГОЛЯНА