Єдиний державний реєстр судових рішень
10.09.2026
Справа № 497/2067/25
Провадження № 2/497/278/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Раца В.А.,
секретаря Божевої І.Д.,
без участі сторін,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
18.08.2025 року представник позивача директор товариства Гедзь О.В. звернувся до суду шляхом формування документів в системі «Електронний суд», з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №1659888 в розмірі 19 505,85 грн., судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Вимоги мотивує тим, що 22 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1659888 за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 500,00 грн, строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора RA8XJ87yr6 та позичальник отримав відповідну суму кредиту. 26.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія управління активами» укладено Договір факторингу №2610 від 26.10.2021 року у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінансова Компанія управління активами» за плату, а ТОВ «Фінансова Компанія управління активами» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників вказаними у Реєстрі боржників. Надалі 03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1659888 від 22.03.2021 року. Відповідно до Реєстру прав вимоги від 03.04.2023 року до Договору факторингу №030423-ФК, ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 228,00 грн., з яких: 6 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 13 728,00 грн. - заборгованість за відсотками. Відповідач не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за вище зазначеним договором, а тому свої зобов`язання не виконав, що стало приводом для звернення до суду.
Ухвалою судді від 28.08.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.
17.11.2025 року представник відповідача Гузь Г.В. надав через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому посилається, що ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" є неналежним позивачем по цій справі, так як на виконання п.5.3 Договору факторингу від 26 жовтня 2021 року жодного повідомлення про відступлення права вимоги відповідач не отримував. Пунктом 6.1 Договору факторингу визначено, що загальна сума прав вимоги становить 241 646 707,10 грн., а п.6.2 визначено, ціна продажу за цим договором становить 7 841 694,32 грн., п.6.3 Договору визначено, що оплата повинна бути сплачена до 22 жовтня 2022 року. Відповідач вважає, що відступлення Права вимоги не здійснювалося, заборгованість за договором не передавалася, оскільки позивач цього не довів. Оскільки позивач не довів факту передачі прав вимоги, то він не є належним позивачем по справі. Також представник посилається на те, що згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям не нараховуються. Відтак позивач не має права нараховувати проценти за користування позикою в розмірі 13 005,85 грн. Пункт 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики не відповідають вимогам діючого законодавства, тому не можуть прийматися до уваги. ОСОБА_1 будь-які договори, Правила не надавалися для ознайомлення. Договір позики є договором приєднання, тому змінити умови договору позики ОСОБА_1 не міг. Також необхідно врахувати той факт, що ОСОБА_1 повернув позику у розмірі 2 516,15 грн. Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн., то позивач не довів понесення відповідних витрат саме по цій справі. Окрім цього представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 5 000,00 грн.
21.11.2025 року представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. надала відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у постанові ВС від 07.02.2028 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, то з довідки №370/2/575 від 08.08.2022 року, долученої представником відповідача, вбачається, що відповідач проходить військову службу з 11 травня 2022 року по теперішній час, а період нарахування процентів з 23.03.2021 по 20.07.2021 року. Твердження представника відповідача, щодо недоведеності права грошової вимоги за Договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки суду надано докази здійснення оплати за договором факторингу №2 610 від 26.10.2021 року та за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року. Окрім цього згідно п.5.2 зазначених вище Договорів факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимоги за портфелемм заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля заборгованості та набуває відповідних Прав вимог. Підписані сторонами акти прийму-передачі Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. Також заперечує проти заявлених стороною відповідача витрат на правничу допомогу, так як відповідачем не подано жодної платіжної інструкції про сплату гонорару, а сума в розмірі 5 000,00 грн. є значно завищеною.
24.11.2025 року представник відповідача Гузь Г.В. надав через систему "Електронний суд" заперечення на відзив, в якому просить зупинити провадження по справі, а фактично не визнає заявлені позовні вимоги.
Ухвалами суду від 25.02.2026, 16.07.2026 та 10.09.2026 тричі розглядалося клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі через перебування відповідача у лавах ЗСУ, в задоволенні якого судом тричі відмовлено.
Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися.
Представник позивача Гедзь О.В. в позовній заяві та у заяві від 05.09.2025 просить розглядати справу у відсутності представника позивача. Також 12.11.2025 року, 27.01.2026 року та 20.07.2026 року надійшли заяви від представника позивача Ткаченко Ю.О., в яких вона просить розглянути справу у відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Представник відповідача - адвокат Гузь Г.В. просив розглянути питання щодо зупинення провадження у справі за його відсутності за станом здоров`я та відсутність відповідача у зв`язку зі знаходженням в ЗСУ, висловив позицію сторони відповідача у відзиві та відповіді на відзив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо укладання договору позики № 1659888 від 22.03.2021 року (на умовах повернення позики в кінці строку позики).
Судом встановлено, що 22 березня 2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі директора Білана В.І. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №1659888 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав відповідачу кредит на суму 6 500,00 грн., строком на 30 днів, під 1,99 процентів (базова фіксована) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, а саме до 21.04.2021; знижена процентна ставка становить 0,79 %; процентна ставка за понад строкове користування позикою 2,70 %; орієнтовна загальна вартість позики становить 8 040,50 грн. Договір підписано електронним підписом 22.03.2021 року шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора RA8XJ87yr6.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно зі ст.ст. 627,629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до п.3 Договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення за залишок Позики.
Згідно із п.4 Договору позики, підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають у загальному доступі та опубліковані на сайті www.mycredit.ua.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що ОСОБА_1 , з яким укладений договір №1659888 від 22 березня 2021 року, ідентифікований товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора).
Виплата (перерахування) грошових коштів підтверджується:
- листом ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за вих.№15/07/25-37 від 15.07.2025 року, відповідно до якого номер платежу здійсненого за реквізитами ОСОБА_1 41010b38-64e9-4ea2-970f-3303748e57b0;
- довідкою вих.№КД-000037163/ТНПП від 15.07.2025 року, виданою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», відповідно до якої ОСОБА_2 отримав суму в розмірі 6 500,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , за посередництвом цієї платіжної установи;
- платіжною інструкції/операція 41010b38-64e9-4ea2-970f-3303748e57b0 вiд 22.03.2021 року ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок (платіжний інструмент) НОМЕР_1 , перераховано кошти у сумі 6 500, 00 грн.
Переказ коштів також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за вих. №20.1.0.0.0/7-260105/27444-БТ від 08.01.2026 року, наданої на запит суду, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відповідно до виписки за цім рахунком за період 22.03.2021 25.03.2021 на картковий рахунок відповідача, а саме 22.03.2021 року надійшли грошові кошти в розмірі 6 500,00 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 19 505,85 грн., яка складається з 6 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 19 505,85 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, також відповідно до вказаного розрахунку відповідачем протягом квітня-червня 2021 року здійснювалися періодичні платежі, які йшли на погашення заборгованості за відсотками.
Факт користування відповідачем вказаними коштами підтверджується випискою про рух коштів на банківському рахунку за період з 22.03.2021 року по 25.03.2021 року наданої АТ КБ «Приват банк» на запит суду, а також представник відповідача у відзиві зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості, тобто фактично відповідач визнає факт укладення договору.
Згідно зі ст. 1046, ст. 1049 ч.1 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов`язання повинні бути виконані у встановлений строк його виконання.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Таким чином, судом встановлено факт укладення договору позики між сторонами та порушення відповідачем зобов`язання за договором в частині повернення кредитних коштів. Факт укладення договору стороною відповідача не спростовано, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами.
Щодо стягнення за договорами факторингу.
1) 26 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі виконавчого директора Білана В.І. і ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в особі директора Велікданова С.К. було укладено договір факторингу №2610, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відповідно до п.5.2 Договору перехід від Клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до Фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.
В пунктах 6.1, 6.2, 6.3 Договору заначено, що загальна сума Прав Вимоги, що відступається за Договором становить 241 646 707,10 грн. Ціна Продажу за цим договором становить 7 841 694,32 грн. Ціну продажу, що вказана в п.6.2 цього Договору Фактор сплачує на користь Клієнта в наступному в строк до 26.10.2022 року включно. В питаннях пов`язаних з виконанням Договору факторингу сторони виключають можливість застосування механізму зарахування зустрічних вимог, що врегульовано п. 6.6 Договору факторингу.
Акти прийому - передачі підписано сторонами в той саме день.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 до договору факторингу № 2610 від 26.10.2021 року до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» перейшло право грошової вимоги у тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1659888 від 22.01.2021 року розмірі 20 228,00 грн., при цьому кількість днів прострочення склало -139, одинична ціна становить 663,00 грн.
Представник відповідача посилається на те, що сторонами під час укладення цього Договору факторингу були порушені вимоги законодавства, а саме відкрито проводиться безоплатна передача Права Вимоги, що заборонено, тому як вважає представник відступлення права вимоги не здійснювалося, заборгованість за договором позики не передавалася, а тому позивач в даній справі не належний.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.
Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Як вже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
В актах звірки взаємних розрахунків за період з січня 2021 по грудень 2022, а також за 2023 рік за договором факторингу № 2610 від 26.10.2021 відображено узгодження взаєморозрахунків між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами». Акти підписані 13.01.2023 17:47 годині та 01.11.2024 15:21 годині ТОВ «Фінансова компанія управління активами» електронним підписом, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а зі сторони ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 16.01.2023 13:39 та 01.11.2024 15:23 годині електронним підписом ОСОБА_5 з накладенням електронних печаток обох сторін.
На підставі вище викладеного суд доходить висновку про укладення між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» договору факторингу та відступлення права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за кредитним договором № 1659888 від 22.01.2021 року розмірі 20 228,00 грн.
2) Надалі, 03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в особі директора Велікданова С.К. та ТОВ «Фінпром маркет» в особі директора Яворського Р.І. було укладено договір факторингу №030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінпром маркет» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Фінансова компанія управління активами».
Відповідно до п.5.2 Договору перехід від Клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до Фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.
В пунктах 6.1, 6.2, 6.3 Договору заначено, що загальна сума Прав Вимоги, що відступається за Договором становить 563 530 154,96 грн. Ціна Продажу за цим договором становить 22 573 367,99 грн. Ціну продажу, що вказана в п.6.2 цього Договору Фактор сплачує на користь Клієнта в наступному в строк до 01.07.2023 року включно. Всі наслідки ненадходження грошових коштів на рахунок Клієнта несе Фактор, що передбачено п.6.4 Договору.
Акти прийому-передачі підписано сторонами в той саме день.
Відповідно до реєстру заборгованості до договору факторингу №030423-ФК, до ТОВ «Фінпром маркет» перейшло право грошової вимоги, у тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1659888 від 22.03.2021 року в розмірі 20 228,00 грн.
Відповідно до п.6.2 цього Договору сторони домовились, що ціна продажу за цим договором становить 22 573 367,99 грн. Оплата фінансування підтверджується актом звірки між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» і ТОВ «Фінпром маркет», відповідно до якого за період з 03.04.2023 по 01.11.2024 за договором факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 відображено узгодження взаєморозрахунків між сторонами. Акт підписаний особисто представниками сторін Кожем`яченко Ю.М. та ОСОБА_6 із завіренням печатками товариств.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, до ТОВ «Фінпром маркет» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики за № 1659888 від 22.03.2021 року в розмірі 20 228,00 грн.
Проте, представник позивача просить стягнути заборгованість за Договором позики № 1659888 від 22.03.2021 року в розмірі 19 505,85 грн., з яких 6 500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13 005,85 грн. заборгованість за відсотками.
Щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
Окрім того, як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, відповідачу були нараховані відсотки поза межами строку кредитування, тобто після 21.04.2021року.
З досліджених матеріалів справи не вбачається факт продовження (пролонгації) строку кредитування після 21.04.2021року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Разом із тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Таким чином, не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування.
Згідно з матеріалами справи позивач отримав право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами факторингу та належним чином засвідченими підписами та печатками сторін додатками до договорів.
Отже, позивач ТОВ «Фінпром Маркет», відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами за договором позики № 1659888 від 22.03.2021 року у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто за період з 22.03.2021 (дата укладання договору і перерахування коштів на картковий рахунок відповідача) до 21.04.2021 (останній день повернення позики).
Одночасно з цим, з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 1659888 від 22.03.2021 року за період з 22.03.2021 по 03.08.2025 вбачається, що розмір заборгованості становить 19 505,85 грн, яка складається з: 6 500,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 13 005,85 грн. заборгованості за відсотками (нараховані за період з 22.03.2021 по 20.07.2021 року).
Враховуючи викладене та виходячи із договору, заборгованість за відсотками за користування позикою ОСОБА_1 за період з 22.03.2021 по 20.07.2021 нарахована поза строком договору позики.
Отже, заборгованість за відсотками за договором позики № 1659888 від 22.03.2021 року за період з 22.03.2021 по 21.04.2021 включно повинна складати 3 880,50 грн (6 500,00 грн х 1,99/100 х 30), як це передбачено умовами укладеного договору позики.
Також відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ "Фінпром маркет", відповідачем частково було погашено заборгованість за відсотками, а саме: 21.04.2021 року 513,50 грн., 01.05.2021 513,50 грн., 11.05.2021 359,45 грн., 18.05.2021 256,75 грн., 23.05.2021 359,45 грн., 30.05.2026 154,05 грн. та 02.06.2021 року 359,45 грн., а всього 2 516,15 грн., залишок суми несплачених відсотків складає 1 364,36 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме щодо стягнення заборгованості за тілом позики в розмірі 6 500,00 грн., а також щодо стягнення відсотків за користування позикою в межах строку кредитування, тобто за період з 22.03.2021 року по 21.04.2021 включно, відповідно до п.4 договору позики, які частково були сплачені; в сумі 1 364,36 грн., а всього до стягнення підлягає сума - 7 864,36 грн.
Щодо звільнення від сплати відсотків згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у т.ч. військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та /або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Водночас Національний банк України в своєму листі від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО» надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, у якому в відповідних розділах здійснюють службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів це витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Так, військовослужбовці, перелік яких визначений пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:
- звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;
- звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
З копії довідки №370/2/575 від 08.08.2022 наданою представником відповідача, встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 11 травня 2022 року по теперішній час.
За умовами укладеного Договору № 1659888 від 22.03.2021 року проценти нараховувалися за період з 22.03.2021 по 21.04.2021 року, таким чином нарахування проводилося не на час проходження військової служби, а до цього, тому це посилання представника відповідача не обґрунтоване та не підтверджено відповідними доказами.
Щодо не повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за оскаржуваним договором
У Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-20356/11 викладено висновок, що тлумачення ст. 516, ч.2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Доказів розрахунку відповідача з первісним кредитором суду не надано, тому зобов`язання підлягає виконанню, а позовні вимоги частковому задоволенню, як вже було встановлено судом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з відповідача на користь «Фінпром Маркет», слід стягнути встановлений судом загальний залишок заборгованості за наданим Договором позики у розмірі 7 864,36 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача та відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з ч.1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані наступні документи:
- Договір №01-11/24 про надання правничої допомоги, укладений 01.11.2024 року між ТОВ «Фінпром маркет» в особі директора Гедзь О.В. та адвокатом Ткаченко Ю.О.;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.53 на звороті);
- витяг з акту приймання-передачі наданих послуг №14-П від 19.05.2025 року, відповідно до якого вивчення документів та складання позовної заяви 3 500,00 грн.;
- платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579934713.1 від 19.05.2025 року про сплату 399 000,00 грн. згідно акту №14-П приймання наданої правничої допомоги від 19 травня 2025 року за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року без пдв.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є невеликим, окрім цього позовні вимоги були задоволені частково, а тому суд вважає співмірними витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн. від заявлених представником витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача подані наступні документи:
- ордер серії ВН №1597406 від 21 жовтня 2025, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу на надання безоплатної правничої допомоги №25 від 15 жовтня 2025 року;
- квитанція №136 від 15 жовтня 2025 року про сплату ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 10 000,00 грн. за договором від 15.10.2025 року №25.
Більш ніяких доказів (актів, детальних розрахунків) суду не надано, тому суд в частині стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача відмовляє, у зв`язку з недоведеністю.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 976,66 грн. (з розрахунку 7 864,36 грн./ 19 505,85 грн. х 2422,40 грн.).
Керуючись статтями 509, 526, 527, 530, 610 - 612, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд.9А офіс 204, р/р НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», код банку 334851, заборгованість за договором позики №1659888 від 22.03.2021 року в розмірі 7 864 (сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 36 копійок; суму судових витрат в розмірі 976,66 грн. та 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу; а всього 10 341 (десять тисяч триста сорок одну) гривню 02 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца
Судове рішення № 140821664, Болградський районний суд Одеської області було прийнято 10.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 497/2067/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: