Рішення № 140821264, 22.10.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3166/26 Провадження № 2/450/2624/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний Суд» звернувся в Пустомитівський районний суд Львівської області з позовом, у якому просив визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Мотивував позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. На випадок своєї смерті, 16.01.2025 року ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений керуючим справами (секретарем) виконавчого комітету Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Яцик І.В., зареєстрований в реєстрі за № 2, згідно якого усе своє майно заповіла онуці ОСОБА_3 , яка у встановлений законом 6-ти місячний строк звернулася до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р. із заявою про прийняття спадщини. До складу спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 увійшли земельна ділянка площею 0,1642 га, кадастровий номер 4623682400:01:005:0049, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_1 . 21.04.2026 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р. видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, а саме на згадану вище земельну ділянку. Проте, оформити ОСОБА_3 спадкові права на вказаний вище житловий будинок у нотаріальному порядку виявилося неможливим через розбіжності в його площах, що вказані у документах, внаслідок чого 27.05.2026 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок. З цього приводу вказав, що первинно право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , виникло у ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті її мами ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 4270, виданого 15.12.1992 року старшим державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Дмитерко М.І. Право власності було належним чином зареєстроване за ОСОБА_4 у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що в реєстрову книгу № 2 внесено запис під реєстровим № 348 від 25.12.1992 року, що підтверджується Реєстраційним посвідченням БТІ від 25.12.1992 року. На момент оформлення ОСОБА_4 спадщини у 1992 році вказаний будинок за технічними характеристиками минулих років описувався як «глиновалькований на одну кімнату житловою площею 16,1 кв.м., одну кухню, кладовку та веранду». При цьому, за життя первинного власника ОСОБА_5 та надалі за життя ОСОБА_4 , на підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області № 505 від 20.11.1987 року «Про дозвіл будівництва індивідуальних житлових будинків в селах району», було надано офіційний дозвіл на перебудову (реконструкцію) вказаного житлового будинку за типовим проектом, який набув нових технічних параметрів. Згідно з технічним паспортом, виготовленим ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 05.03.2026 року, вказаний об`єкт є житловим будинком садибного типу загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м., має 4 житлові кімнати, 1 поверх та підвальне приміщення. Окрім наведеного, 20.03.2026 року державним реєстратором Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Левандовською І.Ч. вказаний вище об`єкт нерухомого майна було офіційно внесено та зареєстровано в електронному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за померлою ОСОБА_4 із присвоєнням реєстраційного номера об`єкта 3302339146060, як «закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок загальною площею 146,3 кв.м.». З огляду на викладене вище, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 23.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою від 07.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 14.10.2026 року представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеним письмово, заявлені вимоги підтримав та просив такі задовольнити. Не заперечив щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у його відсутності не подав.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.10.2026 року, є дата складення повного судового рішення 22.10.2026 року.

Зі згоди сторони позивача, суд постановляє ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення та думку представника позивача, розглянувши матеріали цивільної справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18.09.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до положень ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

За ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із заповіту, посвідченого 16.01.2025 року керуючим справами (секретарем) виконавчого комітету Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Яцик І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2, вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 84142002 від 11.02.2026 року, приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р. 11.02.2026 року заведено спадкову справу № 75212048 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

21.04.2026 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р. видано позивачу ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1642 га, кадастровий номер 4623682400:01:005:0049, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Із витягу з Державного реєстру речових прав № 473607650 від 21.04.2026 року вбачається, що згадана вище земельна ділянка 21.04.2026 року зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 .

З листа приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р. вих. № 71/02-14 від 27.05.2026 року вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого старшим державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області Дмитерко М.І. 15.12.1992 року за реєстровим № 4270, зареєстрованого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 25.12.1992 року та записаного в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 348 і технічного паспорта, складеного Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 10.08.1992 року, ОСОБА_4 належить житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 16.1 кв.м. Згідно довідки № 1/294, виданої 05.03.2026 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», глиновалькований житловий будинок літ. «A-I», загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Пустомитівською державною нотаріальною конторою від 15.12.1992 року за реєстраційним номером 4270, зареєстрований ЛМБТІ за № 348, демонтовано. Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта № 473593463 від 21.04.2026 року встановлено, що на ім?я ОСОБА_4 зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м., документи, подані для державної реєстрації - реєстраційне посвідчення серія та номер 348, видане 25.12.1992 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, свідоцтво про право на спадщину серія та номер 4270, видане 15.12.1992 року Пустомитівською державною нотаріальною конторою. Документів про зміну характеристики вищевказаного житлового будинку ОСОБА_3 не представлено. У зв?язку із розбіжностями у представлених документах, які підтверджують право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на згаданий вище житловий будинок, який належить ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видати ОСОБА_3 неможливо.

Звертаючись із даним позовом в Пустомитівський районний суд Львівської області, представник позивача ОСОБА_1 покликався на те, що бабусі ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на момент смерті належав житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м.

При цьому, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житлового будинку, інших споруд, земельної ділянки, а також права на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Як вбачається з витягу із Державного реєстру речових прав № 469600269 від 24.03.2026 року, закінчений будівництвом об`єкт (житловий будинок) загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , 20.03.2026 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 . Документами, поданими для державної реєстрації, слугувало реєстраційне посвідчення серія та номер 348, видане 25.12.1992 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Відтак, реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м., за ОСОБА_4 проведена через 6 місяців після смерті останньої, цивільна правоздатність якої припинилась у зв`язку зі смертю.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

З огляду на викладене вище, реєстрація 20.03.2026 року права власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м., не могла бути проведена після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і є незаконною.

Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15.12.1992 року старшим державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Дмитерко М.І., вбачається, що спадкоємцем майна, вказаного у заповіті, посвідченого 23.04.1975 року виконкомом Давидівської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району, зареєстрованого в реєстрі за № 68, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 є її донька ОСОБА_4 .

Як вбачається з реєстраційного посвідчення, виданого 25.12.1992 року Львівським обласним управлінням Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації, записаного в реєстрову книгу № 2 за реєстровим номером 348, ОСОБА_4 в цілому належить житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.1992 року за реєстровим номером 4270, посвідченого державним нотаріусом Пустомитівської держнотконтори.

Із листа приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р. вих. № 71/02-14 від 27.05.2026 року встановлено, що згідно довідки № 1/294, виданої 05.03.2026 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», глиновалькований житловий будинок літ. «A-I», загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Пустомитівською державною нотаріальною конторою від 15.12.1992 року за реєстраційним номером 4270, зареєстрований ЛМБТІ за № 348, демонтовано.

При цьому, довідки № 1/294, виданої 05.03.2026 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», до матеріалів цивільної справи не долучено, що свідчить про недобросовісну поведінку сторони позивача, спрямовану на подання суду зручних для сторони доказів.

Водночас, наявність обов`язку із демонтажу глиновалькованого житлового будинку літ. «A-I», загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., передбачено у долученому рішенні виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області № 505 від 20.11.1987 року, згідно якого ОСОБА_5 , яка, як встановлено судом, є матір`ю померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та відповідно прабабусею позивача ОСОБА_3 , надано дозвіл для проведення перебудови житлового будинку на закріпленій земельній ділянці за типовим проектом на підставі рішення сільської ради від 12.11.1987 року, а після закінчення будівництва нового будинку, старий будинок зобов`язано знести в місячний термін.

З огляду на викладене вище, старе будівництво за адресою АДРЕСА_1 , підлягало і було демонтоване, а відтак, відсутні правові підстави для його входження у спадкову масу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з огляду на знищення такого, право володіння та власності на яке в силу вимог ст.ст. 346, 349, 399 ЦК України припинилось.

Зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 346, ч. 1 ст. 349, п. 3 ч. 1 ст. 399 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна. Право власності на майно припиняється в разі його знищення. Право володіння припиняється у разі знищення майна.

Окрім наведеного, суд звертає увагу, що ні у ОСОБА_4 , ні у позивача ОСОБА_3 не було достатньо правових підстав для проведення перебудови житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., з огляду на надання органом місцевого самоврядування відповідного дозволу лише особі ОСОБА_5 , дія якого після смерті останньої припинилась.

Сам по собі факт наявності у спадкодавця ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на житловий будинок, який існував на час оформлення спадщини у 1992 році, не є безумовною підставою для висновку про належність їй на праві власності іншого за своїми технічними характеристиками об`єкта нерухомого майна, щодо якого заявлено позовні вимоги.

Крім цього, будівництво за типовим проектом передбачає зведення будівлі чи споруди за вже готовим, стандартизованим і багаторазово перевіреним архітектурно-будівельним рішенням. Такий проект створюється не під конкретного замовника, а для серійного чи масового застосування.

Доказів перебудови житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м., відповідно до типового проекту суду не надано.

За таких обставин покликання сторони позивача на те, що житловий будинок загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 79,1 кв.м., є тим самим об`єктом нерухомого майна, який належав спадкодавцеві на підставі правовстановлюючих документів 1992 року, не підтверджене достатньою сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 25, 346, 349, 399, 1218, 1220, 1223, 1268 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.