Рішення № 140818147, 14.10.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 541/1496/26

Провадження № 2/525/486/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Фесенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 18.08.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №3862284. Згідно умов кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 10000 грн. на власний картковий рахунок.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено Договір Факторингу №29/10-2025.

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» був укладений договір факторингу №ДФ-31102025. Відповідно до умов Договору Факторингу ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3862284 від 18.08.2020.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 53419 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 43419 грн. заборгованість за відсотками.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 53419 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

28.05.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання призначено на 29.06.2026, роз`яснено сторонам порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 145). Надалі розгляд справи неодноразово відкладався з поважних причин.

У судове засідання 14.10.2026 сторони не з`явилися, про місце дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Ураховуючи, що усі учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, суд розглядає справу з урахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що 18.08.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №3862284. Відповідно до умов договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Сума кредиту 10000 грн. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, Позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 5,95% від визначеної в п. 1.3. Договору суми Кредиту; у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 18.08.2020 до 17.09.2020 (базовий період) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,19%; при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: у базовий період 1,7% за один день користування Кредитом; в спеціальний період з 18.09.2020 до 16.03.2021 включно - 3% за один день користування кредитом. Кінцева дата виконання Договору 16.03.2021 (а.с.91-93). Аналогічні умови містяться у паспорті споживчого кредиту ( а.с. 94-95).

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало грошові кошти на рахунок відповідача в розмірі 10000 грн., що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» ( а.с. 96).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №3862284 від 18.08.2020 заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.10.2025 складає 67519 грн., яка складається з: 10000 грн. - тіло кредиту; 57519 грн. - проценти.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено Договір Факторингу №29/10-2025, згідно якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором №3862284 від 18.08.2020 у розмірі 53419 грн. ( а.с. 101-110).

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» був укладений Договір факторингу №ДФ-31102025, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3862284 від 18.08.2020 у сумі 53419 грн. ( а.с. 111-121).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи положення вказаних статей ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, оскільки він відповідає умовам укладеного кредитного договору та не суперечить нормам чинного на момент укладення договору законодавства. Відповідач розрахунків позивача не оспорювала, доказів у спростування доводів позивача не надала.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 53419 грн., яка складається з: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 43419 грн. заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було сплачено 2662 грн. 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 9).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь у розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданій до суду позовній заяві представник ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

В обґрунтування розміру понесених витрат на надання професійної правничої допомоги позивачем надано копії: договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 укладеного між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та ФОП ОСОБА_2 , додаткової угоди №3862284 до Договору про надання правової допомоги від 27.03.2026, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості; акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 122-128).

Згідно долучених документів адвокатом були надані позивачу наступні послуги: усна консультація щодо обставин спірних правовідносин 0,5 год. 250 грн.; письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин 0,5 год. 500 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій ( консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» - 1 год. 1500 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 2 год. 3000 грн.; формування додатків до позовної заяви 0,5 год. 750 грн. Всього адвокатом витрачено 4,5 години часу вартістю 6000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

Суд ураховує, що дана справа є малозначною та типовою, у даній категорії справ мається стала судова практика; позовна заява є незначною за обсягом, містить посилання виключно на норми чинного законодавства та частково на умови кредитного договору, жодних розрахунків не містить, що, як наслідок, не потребувало витрачання значного часу для обґрунтування правових підстав позову. Представник позивача участі у розгляді справи не приймав, доказів надання адвокатом письмових консультацій суду не надано, формування додатків до позовної заяви не потребує спеціальних знань у галузі права, усна консультація та правовий аналіз обставин спірних правовідносин не були необхідними, з урахуванням обставин даної справи.

З огляду на викладене, обсяг юридичної та технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви) не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальному розмірі 6000 грн. є завищеною та не співмірною із ціною позову, належним чином не обґрунтованою. Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи та реальності наданих адвокатських послуг суд вважає доведеним розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3000 грн..

У іншій частині заявлені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-284 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Договором про надання кредиту №3862284 від 18.08.2020 у розмірі 53419 (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`ятнадцять) гривень, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

У іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», ЄДРПОУ 43657029, адреса: вулиця Симона Петлюри, 21/1, місто Бровари, Київська область, 07406;

представник позивача: Лановий Євген Миколайович, РНОКПП НОМЕР_1 , вулиця Симона Петлюри, 21/1, місто Бровари, Київська область, 07406;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 19.10.2026

Суддя Я.В. Прасол