Рішення № 140817735, 20.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4360/26

Провадження № 2/650/3816/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником - адвокатом Чумак Тетяною Андріївною, до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

02 липня 2026 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 85,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що спадкодавець набув зазначений будинок на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 1993 року, укладеного з радгоспом «Дружба», посвідченого секретарем Качкарівської сільської ради Оксамитною С.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 31. Після смерті батька позивач прийняла спадщину, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок через неможливість одержати документальне підтвердження реєстрації договору у виконавчому комітеті Качкарівської сільської ради, книги якої недоступні внаслідок бойових дій.

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 20 жовтня 2026 року та витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи. На виконання ухвали приватний нотаріус Романченко Ю.В. надіслала копію спадкової справи № 95/2025, яка долучена до матеріалів справи та досліджена судом.

Позивач та її представник у підготовче судове засідання не з`явилися. Представник позивача у заяві від 19 жовтня 2026 року просить провести підготовче засідання без її участі та участі позивача, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, повідомляє про подання всіх доказів, відсутність інших клопотань і просить закрити підготовче провадження.

Представник відповідача Мінько Л.А. у письмовій заяві від 30 вересня 2026 року просить розглядати справу без її участі та вказав про визнання позову. Відзиву із запереченнями проти позову до суду не надійшло.

З огляду на зміст і предмет позову, статус особи, яка подала заяву від імені відповідача, та відсутність будь-яких заперечень суд розцінює висловлену відповідачем підтримку позовних вимог як визнання позову в повному обсязі. Оскільки обидві сторони просили розглядати справу за їх відсутності, суд вирішує процесуальні питання на підставі наявних матеріалів. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною третьою статті 200 ЦПК України передбачено можливість ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем. Водночас відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України визнання позову не є безумовною підставою для його задоволення: суд повинен перевірити наявність законних підстав та відсутність порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Дослідивши подані документи та зміст витребуваної спадкової справи, суд встановив такі обставини.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Качкарівка Бериславського району Херсонської області.

Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджені свідоцтвом про народження ОСОБА_4 від 26 серпня 1978 року, свідоцтвом про одруження від 31 липня 1999 року із присвоєнням прізвища ОСОБА_5 , свідоцтвом про розірвання шлюбу від 13 січня 2006 року та свідоцтвом про шлюб від 14 січня 2011 року із присвоєнням прізвища ОСОБА_6 .

Із витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі вбачається, що після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Литовченко І.А. 20 березня 2020 року заведена спадкова справа № 48/2020, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 65701841. За відомостями наступної спадкової справи № 95/2025, заведеної приватним нотаріусом Романченко Ю.В. для завершення оформлення спадщини через відсутність доступу до первісних документів, ОСОБА_1 своєчасно прийняла спадщину.

Факт прийняття позивачем спадщини підтверджує також свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Литовченко І.А. за реєстровим № 761 щодо земельної ділянки площею 6,0104 га (кадастровий номер 6520681800:03:002:0019). На підставі цього свідоцтва право власності зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав. Крім того, 21 травня 2026 року приватним нотаріусом Романченко Ю.В. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6520681800:01:001:0120. Отже, прийняття спадщини позивачем не є лише її твердженням, а підтверджене вчиненими нотаріальними діями та зареєстрованим речовим правом на інше спадкове майно.

Стосовно інших спадкоємців суд враховує, що за змістом заяв у спадковій справі до спадкоємців першої черги, крім позивача, належали дружина померлого ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 .

У спадковій справі наявна нотаріально засвідчена заява ОСОБА_7 від 12 березня 2026 року, у якій вона як спадкоємець першої черги прямо підтвердила свою відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 та зазначила, що відмова вчинена вільно, на власний розсуд, без фізичного або психічного тиску з боку інших спадкоємців. Суд оцінює цей документ саме як письмове підтвердження заявницею раніше здійсненого волевиявлення, а не як нову відмову, вчинену в межах шестимісячного строку 2026 року. Ці відомості узгоджуються з тим, що ще 21 жовтня 2021 року позивачу як спадкоємцю було видано свідоцтво на інше майно спадкодавця.

Щодо ОСОБА_8 у справі є довідка відділу питань забезпечення діяльності ЦНАП Милівської сільської ради від 01 квітня 2026 року № 01-02/15 із відомостями про проживання та реєстрацію спадкодавця в будинку АДРЕСА_1 і зазначенням сина у складі сім`ї. Разом із тим ці облікові відомості самі по собі не тотожні встановленню факту постійного фактичного проживання саме сина зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України. Вони оцінюються в сукупності з іншими матеріалами, у тому числі відомостями нотаріального провадження та виданими позивачу свідоцтвами. Наявні докази не підтверджують звернення сина щодо оформлення будь-якої частки у спірному спадковому майні або існування між ним і позивачем спору про спадкові права. У нотаріальних заявах позивач також повідомляє про раніше вчинену сином відмову від спадщини. При цьому суд не ототожнює наведене повідомлення позивача з окремим документом про відмову сина, якого серед наданих копій немає.

У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 204/1052/20 наголошено на необхідності встановлення саме фактичного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем, а не лише формального збігу адрес реєстрації. Такий підхід узгоджується з принципом оцінки доказів у сукупності за статтею 89 ЦПК України.

Суд також дослідив правовий режим спірного будинку з огляду на перебування спадкодавця у шлюбі на час його придбання. У нотаріально засвідченій заяві від 21 травня 2026 року ОСОБА_7 прямо зазначила, що житловий будинок, хоча й був придбаний під час шлюбу, є особистим майном спадкодавця, що частки у спільній власності за його життя не визначалися, шлюбний договір не укладався, а на видачу їй свідоцтва про право власності на одну другу частку спільного майна подружжя вона не претендує. Нотаріусом їй роз`яснено зміст відповідних положень Сімейного та Цивільного кодексів України. Суд бере до уваги конкретний зміст цієї заяви, а не лише сам факт незвернення дружини по свідоцтво.

Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 761/36415/18 розмежував відмову від прийняття спадщини та заяву того з подружжя, хто є живим, про те, що майно є особистою власністю померлого та він не претендує на свідоцтво на частку у спільному майні. Суд враховує також правовий висновок про те, що просте неподання заяви на подружню частку саме по собі не припиняє права власності. Однак у цій справі дружина надала не лише повідомлення про відсутність заяви, а безпосередньо засвідчила особистий характер власності спадкодавця. Інших доказів, які б свідчили про невизнану частку ОСОБА_7 у цьому будинку або про існування спору щодо належності майна подружжю, не подано.

Підставою набуття спадкодавцем спірного будинку є договір купівлі-продажу житлового будинку від 31 травня 1993 року, згідно з яким радгосп «Дружба» відчужив ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 . Договір складено в письмовій формі, підписано сторонами, посвідчено секретарем Качкарівської сільської ради Оксамитною С.О. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 31, про що міститься відповідний посвідчувальний напис із печаткою. У договорі зазначено, що покупець виплатив продавцю вартість будинку, а представник радгоспу не має майнових претензій до покупця.

Факт оплати також підтверджено довідкою радгоспу «Дружба», згідно з якою ОСОБА_3 розрахувався за одержаний у власність будинок, а радгосп претензій до нього не має. Вказані документи підтверджують реальне виконання договору й передання майна. У домовій книзі для реєстрації мешканців будинку АДРЕСА_1 наведено ОСОБА_3 як відповідального за домоволодіння та зазначено договір купівлі-продажу від 31 травня 1993 року як правову підставу.

Згідно з довідкою КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 04 березня 2026 року № 2436/3 за матеріалами інвентаризаційної справи станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинок було зареєстровано за радгоспом «Дружба» на підставі реєстраційного посвідчення від 18 лютого 1993 року, тоді як за ОСОБА_3 право не зареєстроване. Проте вказане посвідчення передувало договору від 31 травня 1993 року та відображає попередній стан обліку майна, а не спростовує факту його наступного відчуження за належно оформленим договором.

Після придбання будинку його фактичне перебування за спадкодавцем підтверджують, зокрема, записи домової книги та відомості погосподарського обліку. Згідно з випискою Милівської сільської військової адміністрації від 15 червня 2026 року з погосподарської книги № 1 за 2016-2020 роки власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , обліковувався ОСОБА_3 . Технічний паспорт, виготовлений 23 березня 2026 року, характеризує наявний житловий будинок за зазначеною адресою загальною площею 85,3 кв. м, житловою площею 42,8 кв. м, із відповідними господарськими будівлями і спорудами. Відмінності між історичними та сучасними обліковими характеристиками площі не спростовують ідентифікації об`єкта за сталою адресою й правовстановлюючим документом за відсутності даних про існування іншого будинку чи спору про тотожність нерухомості.

Відповідно до статей 128, 224 та 227 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, чинних на час набуття майна, право власності на майно за договором виникало, за загальним правилом, із моменту його передання; договір купівлі-продажу жилого будинку за участю громадянина підлягав нотаріальному посвідченню та реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради. Водночас законодавство, чинне на час укладення договору, не пов`язувало виникнення права власності на будинок із наступною реєстрацією такого права в сучасному Державному реєстрі речових прав. У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2025 року у справі № 751/2484/22 викладений аналогічний підхід щодо правовстановлюючого значення договорів, укладених за попереднього законодавства, та реєстрації прав у БТІ.

Суд враховує, що нотаріус не отримала документального підтвердження окремої реєстрації договору виконавчим комітетом Качкарівської сільської ради відповідно до частини другої статті 227 ЦК УРСР. Водночас відсутність такого підтвердження пов`язана не із встановленим фактом нездійснення реєстрації, а з об`єктивною неможливістю доступу до реєстраційних книг унаслідок бойових дій, про що повідомила Милівська військова адміністрація листами від 15 квітня та 15 червня 2026 року. Оцінюючи в сукупності посвідчений договір, реєстраційний напис № 31, довідку продавця про розрахунок, домові та погосподарські записи, суд доходить висновку про підтвердження факту правомірного набуття спадкодавцем будинку.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 та 1220 ЦК України після смерті фізичної особи належні їй майнові права, що не припинилися внаслідок смерті, переходять до спадкоємців. Згідно зі статтею 1261 цього Кодексу діти спадкодавця належать до спадкоємців першої черги за законом. Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Право позивача на звернення до суду підтверджене постановою приватного нотаріуса Романченко Ю.В. від 21 травня 2026 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом саме на спірний будинок. Причиною відмови є неможливість одержання необхідного для нотаріального оформлення документального підтвердження, а не встановлення відсутності права спадкодавця чи іншої особи на майно. За змістом пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні спадкових прав особа може звернутися за їх захистом у порядку позовного провадження.

Постановою Верховної Ради України від 03 листопада 2022 року № 2706-IX передбачено здійснення начальником Милівської сільської військової адміністрації повноважень відповідної сільської ради та її виконавчих органів. З огляду на знаходження нерухомості в межах Милівської територіальної громади, відсутність встановленого спору з іншим спадкоємцем, прийняття відповідачем заявлених вимог та характер перешкод в оформленні права на спадщину суд не вбачає підстав вважати обраного відповідача очевидно неналежним у цій справі.

Отже, на підставі належних, допустимих і взаємно узгоджених доказів суд установив факт набуття ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок, прийняття позивачем спадщини після його смерті та неможливість оформлення відповідного права нотаріальним шляхом. Письмова позиція відповідача узгоджується з установленими обставинами. Підстав вважати, що задоволення позову за наявними матеріалами суперечить закону або порушує встановлені права інших осіб, судом не виявлено. Відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 200, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, статтями 328, 1216-1218, 1220, 1261, 1268 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 85,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого секретарем Качкарівської сільської ради Оксамитною С.О. 31 травня 1993 року.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку відповідно до статті 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду відповідно до статті 273 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Милівська сільська військова адміністрація Бериславського району Херсонської області, Херсонська область, Бериславський район, село Милове, вулиця Бериславська, будинок 36, код ЄДРПОУ 44705262.

Повне рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора