Рішення № 140816694, 19.10.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2947/26

Провадження №2/726/928/26

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19.10.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В.,

з участю секретаря судових засідань Колісник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позову.

ТзОВ ФК «Кредит Капітал» в особі представника Усенко М.І., звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 01480-08/2023 від 06.08.2023 року у розмірі 60 287,50 грн, судовий збір на суму 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 06.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 01480-08/2023, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку визнаеним даним договором. Кредитодавець виконав свої зобов`язання та перерахував кошти на платіжну картку позичальниці. Відповідачка платежів за графіком не вносила, кредит та проценти не повернула, у зв`язку із чим станом на дату відступлення права вимоги у ОСОБА_1 виникла заборгованість за наданим кредитом у розмірі 31 412,50 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн; заборгованість за процентами - 24 412,50 грн.

29.01.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 29012024-1, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 01480-08/2023 від 06.08.2023 року, у тому числі до відповідачки ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Таким чином, позивач набув статусу нового кредитора та отримав усі права грошової вимоги щодо відповідача, включаючи право на стягнення суми кредиту, нарахованих процентів та штрафних санкцій.

Станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився. У зв`язку з чим у межах строку дії кредитного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» продовжило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у період з 17.02.2024 по 30.07.2024 року на підставі п.1.4.1 кредитного договору та ст.ст. 1048, 1050 та 1054 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 60287,50 грн: заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн.; заборгованість за процентами - 53287,50 грн.

Від відповідачки ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 08.09.2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву. Також ухвалою суду витребувані докази у справі в Банка-емітента АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Витребувані докази надійшли до суду 24.09.2026.

Представник позивача Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, однак направив заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. У встановлений законом строк відзив, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, відповідачка не надіслала, зустрічний позов не пред`явила. Жодних клопотань від відповідачки не надходило, поважних причин неявки суду остання не повідомила.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та доведений і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню доданих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов донаступних висновків.

Фактичні обставини встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2023 року о 18:40:07 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 01480-08/2023. Позичальниця підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором W868.

За п. 1.1, 1.2 кредитного договору товариство надає позичальниці фінансовий кредит у розмірі 7 000,00 грн на власні потреби, строком на 360 днів. Кінцева дата погашення кредиту 30.07.2024 року. Позичальниця зобов`язалася погасити кредит в останній день строку кредитування відповідно до графіка платежів.

Відповідно до п.1.5. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів.

Пунктами 1.4, 1.4.1 кредитного договору сторони встановили фіксовану процентну ставку 2,50 % на день, яку товариство нараховує на залишок заборгованості в межах строку кредитування. Графік платежів (додаток № 1 до кредитного договору) передбачає сплату процентів по 4375,00 грн 30.08.2023 року, 24.09.2023 року, 19.10.2023 року, 13.11.2023 року, 08.12.2023 року, 02.01.2024 року, 27.01.2024 року, 21.02.2024 року, 17.03.2024 року, 11.04.2024 року, 06.05.2024 року, 31.05.2024 року, 25.06.2024 року, 20.07.2024 року та останній платіж 30.07.2024 року у розмірі 8 750,00 грн, з яких 7 000,00 грн тіло кредиту і 1 750,00 грн проценти.

Згідно з п. 1.6 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № 4149-62хх-хххх-7783. Кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення платежів за графіком товариство нараховує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Якщо законодавство встановлює мораторій на нарахування штрафних санкцій, штраф протягом періоду мораторію не нараховується.

Перед укладенням договору ОСОБА_2 заповнила заявку-анкету на отримання фінансового кредиту, де зазначила свої паспортні дані, РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 , адресу електронної пошти та номер картки НОМЕР_3. Відповідачка також підписала паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення. Усі ці документи містять її електронний підпис одноразовим ідентифікатором W868.

Довідкою ТОВ «Стар Файненс Груп» про ідентифікацію підтверджено, що одноразовий ідентифікатор W868 для акцепту кредитного договору товариство надіслало 06.08.2023 року о 18:39:59 на номер телефону НОМЕР_2 , який позичальниця вказала в заявці-анкеті.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн-платежів iPay.ua) від 08.06.2026 року вих. № 3426_260608094417, на виконання договору про переказ коштів, укладеного з ТОВ «Стар Файненс Груп», 06.08.2023 року о 18:45:04 платіжна установа переказала 7 000,00 грн на платіжну картку 4149-62хх-хххх-7783, призначення платежу: Зарахування 7000,00 грн на карту № НОМЕР_4 , номер транзакції 270307060.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачка жодного платежу на погашення кредиту не здійснила. Товариство нараховувало проценти по 60,00 грн за кожен день користування кредитом з 06.08.2023 року до 30.07.2024 року включно, після закінчення строку кредитування нарахування процентів припинилося. Станом на 30.07.2024 року заборгованість становить 60 287,50 грн: тіло кредиту 7 000,00 грн, проценти 53 287,50 грн.

29 січня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 29012024-1, за яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Згідно з п. 1.4 договору факторингу права вимоги переходять до фактора з моменту набрання цим договором чинності.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29012024-1 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 01480-08/2023 від 06.08.2023 року на загальну суму 31 412,50 грн, у тому числі тіло кредиту 7 000,00 грн, проценти 24 412,50 грн. Сторони договору факторингу підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.01.2024 року.

Станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився, у зв`язку з чим у межах строку дії кредитного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» продовжило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у період з 17.02.2024 по 30.07.2024 року.

Листом від 24 березня 2025 року вих. № 38120-11/2024-001 ТОВ «Стар Файненс Груп» повідомило ОСОБА_3 про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та про нові реквізити для погашення заборгованості.

07.08.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» склало досудову вимогу вих. № 23334186 про погашення заборгованості в розмірі 60287,50 грн і направило її відповідачці цінним листом з описом вкладення разом з копією позовної заяви та додатків.

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в банку було емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Вказують, що за період від 06.08.2023 року по 11.08.2023 року було зараховання коштів на суму 7 000 грн.

Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання нею умов договору. Розрахунок заборгованості та виписки по рахунку підтверджують існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем не спростовані жодними доказами.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що відповідач має зобов`язання, які виникли як наслідок укладння договору про споживчий кредит № 100639152 від 27.06.2024 року, який був укладений між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_4 .

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З огляду на викладене, факт підписання ОСОБА_4 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору № 101217291 узгоджуються з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики, зазначений договір недійсним не визнано.

В ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 ).

Наявність у позивача Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту разом з усіма додатками, з урахуванням наданих договорів факторингу та реєстрів права вимоги, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним договором.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

ТОВ «Стра Файненс Груп» свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Стра Файненс Груп» не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача, утворилась заборгованість.

ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором № 01480-08/2023 від 06.08.2023 року на підставі укладеного між ним та ТОВ «Стра Файненс Груп» договору відступлення прав вимог № 29012024-1 від 29.01.2024 року. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідач ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про фінансовий кредит № 01480-08/2023 від 06.08.2023 року на загальну суму 60 287,50 грн., яка складається із: 7 000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, прострочена заборгованість за відсотками - 53287,50 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов задоволено судом у повному обсязі з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 гривень.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025, Акт № 1753 наданих послуг (правової (правничої) допомоги, детальний опис наданих послуг до Акту № 1753 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Відповідно до детального опису наданих послуг до Акту № 1753 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, АО «Апологет» надання правових послуг по супроводу примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за № 01480-08/2023 від 06.08.2023 року, а саме надання усної консультації з вивченням документів становить 00 год 30 хв години, ознайомлення з матеріалами кредитної справи становить 2 год 00 хв, погодження правової позиції клієнта у справі 00 год 30 хв та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду становить 3 год 30 хв, що у загальному складає 8 000,00 грн.

На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи співмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає правильним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.525,526,612,1050 ЦК України, ст.ст.258 - 260,263 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_6 , в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 01480-08/2023 від 06.08.2023 року у розмірі 60 287 (шістдесят тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_6 , в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 21.10.2026 року.

Головуючий суддяС. В. Мілінчук