Ухвала суду № 140816627, 21.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8485/26

Провадження № 1-кп/127/220/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ВінницяВінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено 19 вересня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021025020000931 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 близько 02 години 19.09.2021 неподалік супермаркету «АТБ» по вул. Кармелюка, 2, у м. Вінниці вживали алкогольні напої.

Близько 02 години 20 хвилин 19.09.2021 до зазначених осіб підійшов раніше незнайомий їм ОСОБА_10 , який звернувся з проханням викликати автомобіль таксі.

У відповідь ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, використали малозначний привід та розпочали словесний конфлікт з ОСОБА_10 , висловлюючись на його адресу нецензурною лайкою.

При цьому ОСОБА_12 дістав зі своєї кишені балон з аерозолем подразнюючої дії «Терен-4М» та розпилив його в обличчя ОСОБА_10 .

Захищаючись, ОСОБА_10 почав відходити у бік проїжджої частини вулиці. ОСОБА_12 , наздогнавши ОСОБА_10 , завдав йому удар кулаком правої руки в ділянку голови, від якого ОСОБА_10 втратив рівновагу та впав на землю.

Після цього ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_4 почали одночасно завдавати ОСОБА_10 , який лежав на землі, численні удари ногами та руками в ділянку голови, тулуба та верхніх кінцівок. Після зауваження та втручання сторонніх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 припинили свої протиправні дії та залишили місце події.

Відповідно до висновку експерта від 27.01.2022 № 44 за результатами проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_10 виявлені легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров?я, у вигляді синців в потиличній ділянці ліворуч з переходом в тім?яну ділянку, на лівій вушній раковині, в лобно-тім?яній ділянці ліворуч з переходом на виличну ділянку ліворуч, в лобно-виличній ділянці праворуч, в правій та лівій навколоорбітальних ділянках, в ділянках спинки носа з переходом на крила носа, в ділянках правої щоки, на передній та задній поверхнях грудної клітини ліворуч та праворуч, в ділянці проекції лівого плечового суглобу, на правому плечі, на лівій кисті, субкон?юктивального крововиливу лівого ока, крововиливу та садна кінчика язика праворуч, синця та садна ділянки проекції правого ліктьового суглобу.

Згідно медичних документів у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, контузії слабкого ступеня лівого ока, забою м?яких тканин грудної клітини справа, сколу ріжучих країв 11-го, 21-го, 41-го, 31-го зубів, крововиливів з м?які тканини голови з ушкодженням лобної гілки поверхневої скроневої артерії праворуч, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я та незначну стійку втрату працездатності.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Статтею 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули визначені законом строки.

Згідно обвинувачення, кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 19.09.2021 року.

Санкцією ч. 2 ст. 296 КК України (станом на час події та на сьогодні), передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Положення ст. 12 КК України в сукупності із вказаною вище санкцією ч. 2 ст. 296 КК України свідчать, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені нетяжкого злочину.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину, і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

Згідно обвинувального акту, датою вчинення кримінального правопорушення є 19.09.2021 року.

Сукупність вказаного свідчить, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні нетяжкого злочину, строк давності, перебіг якого розпочався з моменту вчинення кримінального правопорушення (19.09.2021 року), сплив, оскільки станом на 21.10.2026 року п`ять років строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності минули.

Підстави для зупинення перебігу давності відсутні, оскільки обвинувачені не ухилялись від досудового розслідування та суду. Підстави для переривання перебігу давності у справі відсутні.

Вказане свідчить, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Відповідно ч. 3 ст. 285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Обвинуваченим судом роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення їх від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після роз`яснення вказаного в судовому засіданні надали свою згоду на закриття провадження, повідомили про розуміння та усвідомлення підстав звільнення, права заперечувати щодо закриття провадження.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України в зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачені в судовому засіданні просили звільнити їх від кримінальної відповідальності, не заперечували щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, суд оцінивши всі обставини у справі, дійшов висновку звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України, а кримінальне провадження щодо них на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України, закрити.

Стосовно заявленого потерпілим ОСОБА_10 цивільного позову до обвинувачених суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 129 КПК України, яка регулює вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Таким чином, за змістом ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, натомість може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Про вказане наголошено у правовому висновку Верховного Суду (постанова від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к (провадження № 51-7731км18)).

Таким чином, враховуючи, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 закривається судом у зв`язку із закінчення строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завданої матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.

В той же час, суд роз`яснює потерпілому його право звернутись з позовом про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення в порядку цивільного судочинства на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.

Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.

За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 31.10.2022 року, укладеного між потерпілим ОСОБА_10 та Адвокатським Бюро « ОСОБА_14 », адвокатське бюро через адвоката ОСОБА_14 надає правову допомогу та представляє інтереси ОСОБА_10 у Вінницькому міському судді Вінницької області.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за надання юридичних послуг Клієнт зобов`язується виплатити гонорар у розмірі із розрахунку: 1 година роботи вартує 40 % мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на день складання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.4 Договору, у справах майнового характеру гонорар становить 10 % заявленої ціни позову, але не менше, ніж розмір гонорару, встановлений у п. 3.1 Договору.

Відповідно до акту виконання робіт від 12.11.2024 року, загальна кількість затраченого часу представника потерпілого склала 20 годин. Представником потерпілого описано вид робіт, починаючи із 31.10.2022 року по 12.11.2024 року та затрати її часу.

Відповідно до розділу 3 Договору про надання правової допомоги, до сплати за угодою сторін 115666,26 грн.

При цьому, представником потерпілого до суду не надано жодного документу, який підтверджує реальну сплату вказаного гонорару потерпілим. Вказана обставина є підставою для відмови у здійсненні стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. 285, 286, 288 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - залишити без розгляду.

Роз`яснити потерпілому ОСОБА_10 положення ч. 7 ст. 128 КПК України, згідно із якими, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

У з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 витрат на правову допомогу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: