Рішення № 140815664, 21.10.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1114/26

провадження № 2/632/1052/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючої судді Библіва С.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Златополі Лозівського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 05727-12/2024 від 03.12.2024 року в розмірі 21700,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн.; заборгованості за відсотками 8400,00 грн.; заборгованості за штрафом в розмірі 6300,00 грн. Також, просить стягнути з відповідачки судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 03.12.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір фінансового кредиту №05727-12/2024, згідно з умовами якого відповідачка отримала 7000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором. ТОВ «Стар Файненс Груп» умови Кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит. Відповідачка зі свого боку не виконала умови Кредитного договору. 24.03.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №24032025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №05727-12/2024 від 03.12.2024 року. Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту за Кредитним договором у встановленому Договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 21700,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 7000,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом 8400,00 грн.; заборгованості за штрафом в розмірі 6300,00 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача, а також судові витрати із судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати з надання професійної правничої допомоги у 8000,00 грн.

Ухвалою судді від 05.06.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням першого судового засідання на 13.08.2026 року, яке було відкладено на 21.10.2026 року через неналежне повідомлення відповідачки.

В судове засідання представник позивача не прибув, надавши судові заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідача в судове засідання не прибула, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце його проведення, заяв про відкладення розгляду чи про розгляд справи у відсутності сторони відповідача не надходило, як не надходило і відзиву на позов.

У зв`язку із цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 03.12.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір фінансового кредиту №05727-12/2024, згідно з умовами якого відповідачка отримала 7000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором (а.с.13-20).

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1025.

Умовами Кредитного договору визначено, що Товариство надало відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн., а відповідачка зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Кредит надається загальним строком на 120 днів з 03.12.2024 (дата надання кредиту). Дата повернення кредиту: 01.04.2025 (дата остаточного погашення заборгованості). Можливість пролонгації дії договору.

Положеннями пункту 1.4.1. Договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,0 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до умов Кредитного договору (п. 1.6. Договору), кошти кредиту надаються Позичальнику безготівково на картковий рахунок. Згідно інформації іРау.ua ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 07.02.2026 року ТОВ «Стар Файненс Груп» за його допомогою перерахував на картковий рахунок відповідачки 7000,00 грн. на платіжну картку відповідачки, яку вона сама зазначила 4149499077775128.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачка отримала грошові кошти від ТОВ «Стар Файненс Груп» в розмірі 7000,00 грн. за кредитним договором №05727-12/2024 від 03.12.2024 року.

ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання перед відповідачкою ОСОБА_1 за Договором виконало та надало їй кредит у розмірі 7000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст.3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»,електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала своєчасно ТОВ «Стар Файненс Груп» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

24.03.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №24032025 (а.с.24-27), відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №05727-12/2024 від 03.12.2024 року.

Згідно з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 24.03.2025 до Договору відступлення прав вимоги № 24032025 від 24.03.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» передано від ТОВ «Стар Файненс Груп» Реєстр Боржників відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с 27 зворотній бік).

Із наданого позивачем Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 24032025 від 24.03.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21140,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн.; заборгованість за відсотками 7840,00 грн.; заборгованість за штрафом в розмірі 6300,00 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором та про наявність заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомило відповідачку шляхом направлення їй відповідної досудової вимоги (а.с.31 зворотній бік).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідачка ОСОБА_1 .

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на вимогу, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання та не повернула кредит у строки, передбачені Кредитним договором ані первинному кредиторові, ані факторові.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм законодавства та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума тіла кредиту в розмірі 7000,00 грн. яку вона фактично отримала, але не повернула.

Щодо відсотків за користування кредитом суд має зазначити, що Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідачки суму заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 8400,00 грн. (проценти нараховані з 03.12.2024 року по 01.04.2025 року), тобто в межах строку кредитування у 120 днів.

Таким чином, вимога про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому позов в частині стягнення заборгованості відповідно до ст.625 ЦКУ штрафу в розмірі 6300 грн. задоволенню не підлягає.

Відтак суд дійшов висновку, що знаходить своє підтвердження наданими доказами, що у відповідачки ОСОБА_1 є наявною перед позивачем заборгованість за Договором про споживчий кредит №05727-12/2024 від 03.12.2024 в сумі 15400,00 грн., яка складається із: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8400,00 грн. заборгованість за сумою відсотків за правомірне користування кредитними коштами. В решті заявлених позовних вимог позивачеві у задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову становить 2662,40 грн. Оскільки вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 70,97%, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1889,51 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч. 1-5 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Із наданих представником позивача доказів встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Відповідно до акту наданих послуг №1474 від 11.05.2026 АО «Апологет» надано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» правову допомогу на загальну суму 8000,00 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також у зв`язку із відсутністю з боку сторони відповідачки клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про справедливість та співмірність даної витрати. Беручи до уваги часткове задоволення позову, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5677,60 грн., що складає 70,97% від 8000,00 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №05727-12/2024 від 03.12.2024 року в сумі 15400,00 грн., з яких: 7000,00 грн. борг за тілом кредиту та 8400,00 грн. борг за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5677,60 грн. судовий збір в розмірі 1889,51 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити у задоволенні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса Україна, 79018, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21.10.2026 року.

Суддя: С. В. Библів