Рішення № 140815469, 19.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16487/26

Провадження № 2/643/9049/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.

представника позивача Супруна Д.В.

представника відповідача ОСОБА_1 Бреславець М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з вищевказаним позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 коштів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 604 082,18 грн, яка складається з: 3% річних у розмірі 140 552,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 463 529,92 грн. (Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.07.2026).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на те, що 31 травня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду у справі № 643/10678/15-ц позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СM-SМЕ 703/58/2008 від 28 лютого 2008 року за період з 25 червня 2012 року по 25 червня 2015 року в загальному розмірі 1 007 131,21 грн, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СM-SМЕ 703/58/2008 від 28 лютого 2008 року за період з 26 січня 2015 року по 25 червня 2015 року в загальному розмірі 441 227,95 грн. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.10.2024 року, замінено стягувача у виконавчих листах з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746». На виконання Постанови видано виконавчі листи, що перебувають на виконанні. На підставі виконавчих листів по справі № 2-2586/10 було відкрито виконавчі провадження №32399147 та №32399180. Судове рішення залишається не виконаним, а грошове зобов`язання не припинено, тому просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів 3% річних та інфляційні збитки відповідно до ст. 625 ЦК України, а також судові витрати. Щодо бази нарахування за ст. 625 ЦК України зазначає, що відповідно до мотивувальної та резолютивної частин постанови Полтавського апеляційного суду від 31.05.2023 року, судом встановлено та стягнуто: з ОСОБА_2 заборгованість за період з 25.06.2012 по 25.06.2015 у розмірі 1 007 131,21 грн, яка складається з 612 566,39 грн заборгованості за тілом кредиту та 394 564,82 грн пені; з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно заборгованість за період з 26.01.2015 по 25.06.2015 у розмірі 441 227,95 грн, яка складається з 343 316,51 грн заборгованості за тілом кредиту та 98 911,44 грн пені. З бази нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем виключено суми пені та судового збору. Таким чином, очищена сума основного боргу (база нарахування) становить 955 882,90 грн (612 566,39 + 343 316,51).

20.08.2026 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 на позов, в якому остання просить: у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 відмовити повністю; відмовити у стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу до надання позивачем належних та допустимих доказів їх фактичного розміру, а в разі надання таких доказів зменшити їх розмір з урахуванням критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цієї справи, покласти на позивача. Зазначає, що порука ОСОБА_1 в частині зобов`язань зі сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, є припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, а тому позовні вимоги до ОСОБА_1 є повністю необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Також, позивач визначив єдину (об`єднану) базу нарахування 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 955 882,90 грн, яка є арифметичною сумою двох різних за суб`єктним складом заборгованостей, встановлених преюдиційним рішенням: 612 566,39 грн, стягнутих виключно з ОСОБА_2 одноособово, та 343 316,51 грн, стягнутих солідарно з обох відповідачів. Позивач при цьому просить стягнути суму, нараховану на всю об`єднану базу, солідарно з обох відповідачів тобто вимагає від ОСОБА_1 , у тому числі, сплати компенсації, нарахованої на частину боргу, стороною якої вона ніколи не була. Окрім того, заборгованість, встановлену постановою Полтавського апеляційного суду від 31.05.2023 у справі № 643/10678/15-ц, ОСОБА_1 добровільно погашає в межах відкритого виконавчого провадження. Також, заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача щодо кожної окремої щомісячної вимоги в межах заявленого періоду (Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.08.2026).

Ухвалою суду від 05.08.2026 було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 21.09.2026 було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити з підстав викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Виклик відповідача також здійснювався шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України». Причини неявки в судове засідання відповідач суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 31.05.2023 у справі №643/10678/15-ц, позов ТОВ « «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СM-SМЕ 703/58/2008 від 28 лютого 2008 року за період з 25 червня 2012 року по 25 червня 2015 року в загальному розмірі 1 007 131,21 грн, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СM-SМЕ 703/58/2008 від 28 лютого 2008 року за період з 26 січня 2015 року по 25 червня 2015 року в загальному розмірі 441 227,95 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.10.2024, постановлено замінити стягувача у виконавчих листах у справі № 643/10678/15-ц за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746.

Згідно з розрахунком наведеним представником позивача у позовній заяві за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 сума 3% річних становить 140 552,26грн, сума інфляційних витрат становить 463 529,92 грн.

У справі, яка розглядається, спір стосується стягнення з боржника та поручителя заборгованості за невиконання зобов`язання, яке виникло на підставі судового рішення (частина друга статті 625 ЦК України), а саме, постанови Полтавського апеляційного суду від 31.05.2023.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені частиною другою статті 11 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно зі статтями 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У справі, предметом позову є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання щодо стягнення з відповідачів, на користь позивача грошових сум, підтверджених судовими рішеннями.

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про те, що порука ОСОБА_1 в частині зобов`язань зі сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, є припиненою, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У разі невиконання рішення суду діє загальне правило про настання відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Оскільки поручителем не виконано рішення суду про стягнення боргу за договором позики, яке є його грошовим зобов`язанням, тому на нього може бути покладена відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 200/20991/14-ц (провадження № 61-9694св19), у постанові від 27 квітня 2026 року у справі № 947/22870/24.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і з поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Отже право кредитора на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду виникає як до боржника так і до поручителя, оскільки останній, у зв`язку з винесенням судового рішення про стягнення заборгованості також набув статусу боржника.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази виконання постанови суду.

Оскільки внаслідок невиконання відповідачами грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

Таким чином, суд вважає, що у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, підтвердженого постановою Полтавського апеляційного суду від 31.05.2023 у справі №643/10678/15-ц.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про застосування судом пункту 15 та пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Однак, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Враховуючи те, що ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, тому пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Разом з тим, як вбачається з позову позивач просить стягнути 3 % річних та інфляційні витрати за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, що відповідає вимогам пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних витрат.

Доказів сплати заборгованості за постановою Полтавського апеляційного суду від 31.05.2023 у справі №643/10678/15-ц в повному обсязі та/або частково відповідачами до суду не подано.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для подачі позовної заяви про стягнення 3% річних застосовується загальна позовна давність.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року по справі № 127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд звертає увагу на те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме: продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання 02.04.2020 чинності Законом №540-ІХ.

Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651.

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Водночас Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Закон №2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Закон №4434-ІХ набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а з 30.01.2024 до 03.09.2025 включно перебіг такого строку зупинявся.

Отже, перебіг позовної давності за вимогами позивача був зупинений у період з 02.04.2020 до 03.09.2025, з позовом позивач звернувся 28.07.2026, тобто через 10 місяців 24 дня після поновлення перебігу строку звернення до суду, у зв`язку з чим, суд вважає, що позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період з 02.04.2017 по 26.01.2018 року необхідно відмовити, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період з 27.01.2018 по 23.02.2022 задовільнити.

Разом з тим, суд не погоджується з наведеним розрахунком повивача та вважає безпідставними вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 604 082,18грн., оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано 3% річних та інфляційні витрати на суму заборгованості у розмірі 955 882, 90 грн. яка складається з тіла кредиту стягнутого з ОСОБА_2 у розмірі 612 566,39 грн. та тіла кредиту стягнутого солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визначеному на підставі рішення суду.

Таким чином, з ОСОБА_2 стягненню підлягають три проценти річних у розмірі 74 917,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 206 974,19 грн, які нараховані за період з 27.01.2018 по 23.02.2022 включно, а також з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають стягненню солідарно три проценти річних у розмірі 41 988,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 115 999,93 грн, які нараховані за період з 27.01.2018 по 23.02.2022 включно.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 3 % річних в розмірі 74 917 грн. 71 коп. та інфляційні збитки в сумі 206 974 грн.19 коп., а всього 281 891 (двісті вісімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 90 коп. за період з 27.01.2018 року до 23.02.2022 року.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 3 % річних в розмірі 41 988 грн. 09 коп. та інфляційні збитки в сумі 115 999 грн. 93 коп., а всього 157 988 (сто п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 02 коп. за період з 27.01.2018 року до 23.02.2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2963 грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2328 грн. 37 коп. в рівних частках по 1164 грн. 19 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.10.2026.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя - Т.М. Довготько