Ухвала суду № 140815201, 20.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13641/26

н/п 1-кс/953/6044/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026222010000052 від 29.05.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який є інвалідом 2 групи, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

встановив :

Сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», з визначенням розміру застави.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив кримінальне правопорушення, що полягало в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, за таких обставин.

Наприкінці травня 2026 року, більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_7 виникла необхідність отримати право на керування транспортними засобами категорії «С», у зв`язку з чим він звернувся до ОСОБА_5 за консультацією щодо порядку відкриття відповідної категорії, проходження необхідної підготовки, складання практичного іспиту в ТСЦ МВС та подальшого отримання посвідчення водія. У ході зазначеного спілкування ОСОБА_5 роз`яснив ОСОБА_7 порядок отримання права на керування транспортними засобами категорії «С», у тому числі необхідність проходження відповідної практичної підготовки та подальшого складання практичного іспиту в ТСЦ МВС.

Водночас у ОСОБА_5 , який усвідомлював зацікавленість ОСОБА_7 в отриманні права на керування транспортними засобами категорії «С», виник злочинний умисел, спрямований на одержання від останнього грошових коштів.

Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_7 про можливість за грошові кошти організувати оформлення проходження ним практичної підготовки без фактичного відвідування відповідних занять, а також за грошову винагороду вирішити питання щодо позитивного складання практичного іспиту шляхом здійснення впливу на уповноважених працівників ТСЦ МВС.

При цьому ОСОБА_5 неодноразово наголошував на складності самостійного складання практичного іспиту, переконував ОСОБА_7 у тому, що без його участі позитивно вирішити питання щодо отримання категорії «С» не вдасться, та повідомляв про наявну у нього можливість впливати на прийняття відповідного рішення уповноваженими працівниками ТСЦ МВС.

На запитання ОСОБА_7 щодо можливості самостійного проходження встановленої законом процедури отримання категорії «С» ОСОБА_5 продовжив переконувати останнього у неможливості позитивного вирішення цього питання без його участі та обумовив забезпечення позитивного результату практичного іспиту необхідністю передачі йому грошових коштів.

Отже, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про необхідність ОСОБА_7 отримати категорію «С» для подальшого працевлаштування, переконував останнього у неможливості самостійного позитивного вирішення зазначеного питання у встановленому законом порядку та фактично поставив передачу грошових коштів умовою позитивного складання практичного іспиту, створюючи для ОСОБА_7 умови, за яких той сприймав надання неправомірної вигоди як необхідну умову реалізації свого законного інтересу щодо отримання права на керування транспортними засобами категорії «С».

Надалі ОСОБА_7 , усвідомивши протиправний характер висловлених ОСОБА_5 вимог щодо передачі грошових коштів за вирішення зазначених питань, 28.05.2026 звернувся із відповідною заявою до Національної поліції України, після чого в межах проведення передбачених кримінальним процесуальним законодавством заходів діяв під контролем працівників правоохоронного органу з метою документування та припинення протиправної діяльності ОСОБА_5

09.07.2026 під час зустрічі з ОСОБА_7 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, отримав від останнього копії документів та фотографію, необхідні для оформлення проходження практичної підготовки на категорію «С», та повідомив, що за організацію оформлення такої підготовки без фактичного відвідування занять ОСОБА_7 необхідно передати йому грошові кошти у сумі 6000 гривень. Одночасно ОСОБА_5 підтвердив раніше висловлену ним вимогу щодо передачі грошових коштів за вирішення питання про позитивне складання ОСОБА_7 практичного іспиту шляхом впливу на уповноважених працівників ТСЦ МВС.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 13.07.2026 близько 15 год. 40 хв., перебуваючи неподалік супермаркету «Класс», розташованого за адресою: м. Харків, просп. Байрона, 136/8, ОСОБА_5 , діючи умисно та з корисливих мотивів, особисто одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронного органу, заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 6 000 гривень за організацію оформлення проходження останнім практичної підготовки без її фактичного проходження.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 08.09.2026 під час зустрічі за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, буд. 16, ОСОБА_5 передав ОСОБА_7 свідоцтво про закінчення практичної підготовки серії РРТ № 01741810-26 та медичну довідку на його ім`я, при тому що практичну підготовку, за результатами якої було оформлено зазначене свідоцтво, ОСОБА_7 фактично не проходив, та повідомив, що за вирішення питання щодо позитивного складання практичного іспиту шляхом здійснення впливу на уповноважених працівників ТСЦ МВС необхідно передати йому грошові кошти у сумі 9 000 гривень.

Наступного дня, 09.09.2026, продовжуючи реалізацію зазначеного злочинного умислу, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 про необхідність перед складанням практичного іспиту здійснити пробний проїзд за відповідним маршрутом та організував його спілкування з інструктором для проведення такого проїзду. 15.09.2026 ОСОБА_7 за попередньою домовленістю здійснив з указаним інструктором пробний проїзд за маршрутом № 5.

Надалі, 16.09.2026, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію зазначеного злочинного умислу, повторно висловив ОСОБА_7 вимогу про передачу раніше визначених грошових коштів у сумі 9 000 гривень за вирішення питання щодо позитивного складання практичного іспиту в ТСЦ МВС.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 17.09.2026 близько 13 год. 10 хв., перебуваючи біля станції метро «Київська» у м. Харкові, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, особисто одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 9 000 гривень як неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення уповноваженими працівниками ТСЦ МВС щодо позитивного складання 22.09.2026 ОСОБА_7 практичного іспиту та подальшого отримання ним посвідчення водія категорії «С».

Отже, у період з кінця травня 2026 року до 17.09.2026 ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у межах послідовних дій, пов`язаних з отриманням ОСОБА_7 права на керування транспортними засобами категорії «С», одержав від останнього грошові кошти у загальній сумі 15000 гривень, з яких 6 000 гривень за організацію оформлення проходження практичної підготовки без її фактичного проходження, а 9 000 гривень як неправомірну вигоду для себе, яку вимагав та одержав за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме уповноваженими працівниками ТСЦ МВС, щодо позитивного складання ОСОБА_7 практичного іспиту та подальшого отримання ним посвідчення водія, що підтверджує право на керування транспортними засобами категорії «С».

22.09.2026 близько 13 год. 15 хв. ОСОБА_7 , виконуючи раніше надані ОСОБА_5 вказівки щодо подальшого порядку складання практичного іспиту, прибув до Територіального сервісного центру МВС № 6342, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 62, який на момент зазначених подій тимчасово здійснював діяльність у приміщенні станції Харківського метрополітену «Київська», для складання практичного іспиту на право керування транспортними засобами категорії «С». Там ОСОБА_7 подав, серед іншого, раніше отримані від ОСОБА_5 медичну довідку та свідоцтво про закінчення практичної підготовки серії РРТ № 01741810-26, після чого успішно склав практичний іспит.

23.09.2026 ОСОБА_7 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 , у якому зазначено право керування транспортними засобами категорії «С» строком з 23.09.2026 до 23.09.2031.

30.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.

Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, неможливо.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вказували на недоведеність ризиків, просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі. Адвокат зазначила, що під час допиту 13.10.2026 ОСОБА_5 пояснив, що отримував від ОСОБА_7 грошові кошти за посередницькі та організаційні послуги, однак заперечив існування домовленості про вплив на працівників ТСЦ МВС, намір передавати їм кошти та вимагання неправомірної вигоди. ОСОБА_7 самостійно склав практичний іспит, а матеріали, надані стороні захисту, не містять підтвердження фактичного втручання ОСОБА_5 у його результати. Дійсно, фактичне здійснення впливу не є обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України. Однак необхідним є доведення того, що неправомірна вигода надавалася саме за обіцяний вплив на рішення уповноваженої особи. Крім того, окремого доведення потребує кваліфікуюча ознака вимагання. Нелюбов не створював умов, за яких ОСОБА_7 був вимушений надати гроші. Саме ОСОБА_7 ініціював зустрічі з ОСОБА_5 та телефоні розмови. Зазначені обставини підлягають перевірці під час досудового розслідування та судового розгляду, проте вже на цій стадії мають враховуватися при оцінці обґрунтованості підозри. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, проживає разом із донькою та онукою, раніше не судимий. Після повідомлення про підозру 30.09.2026 він не переховувався, 13.10.2026 з`явився на допит та надав показання. Сторона обвинувачення не навела конкретних фактів підготовки до втечі, спроб впливу на свідків або знищення доказів. ОСОБА_5 63 роки, він є пенсіонером, особою з інвалідністю І групи безстроково, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Підозрюваний страждає на низку тяжких хронічних захворювань, потребує постійного медичного нагляду й лікування.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Харківським районним управлінням поліції №1 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №42026222010000052 від 29.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

30.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, що підтверджується: показаннями ОСОБА_7 , які містяться в протоколі його допиту; даними протоколів НСРДР.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуваня від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на свідків.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, є інвалідом 2 групи, згідно наданих медичних даних має захворювання, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 42 дні, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.11.2026 включно.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити заставу, в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 99840 гр. (3328 гр. х 30 = 99840 гр.), достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 42 (сорок два) дні - до 30 листопада 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 99840 гр. (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UА 208201720355299002000006674 (справа № 953/13641/26 н/п 1-кс/953/6044/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він мешкає м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Зобов`язати старшого слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 20 жовтня 2026 року до 30 листопада 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1