Ухвала суду № 140814118, 15.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15717/26

1-кп/569/2798/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12025180000000344 від 28.08.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого по

АДРЕСА_2 , інваліда III групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючому в АДРЕСА_4 , раніше неодноразово судимого, востаннє засудженого 07.11.2025 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 309 КК України, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 1 місяць,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувають матеріали кримінального провадження №12025180000000344 від 28.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2026 року по вказаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.

15.10.2026 року прокурор подав до суду клопотання про продовження відносно обвинувачених запобіжних заходів, а саме:

- у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб без визначення розміру застави, оскільки ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальні правопорушення, не перестали існувати. В обгрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, одне з яких є особливо тяжким (ч. 3 ст. 307 КК України), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна. Зауважив, що відсутність такого стримуючого фактору як відсутність сім`ї та утриманців, а як наслідок - міцних соціальних зв`язків, відсутність постійного місця проживання, оскільки останній проживає на території Київської області в орендованих квартирах, які час від часу змінює, обґрунтовано виправдовує тримання обвинуваченого під вартою на даній стадії розгляду даного кримінального провадження. В підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та зазначив, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам та не зможе гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків. Просив клопотання задовольнити.

- у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб без визначення розміру застави, оскільки ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення не перестали існувати. В обгрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, одне з яких є особливо тяжким (ч. 3 ст. 307 КК України), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна. Зауважив, що відсутність такого стримуючого фактору як відсутність утриманців, а як наслідок - міцних соціальних зв`язків, відсутність працевлаштування, обґрунтовано виправдовує тримання обвинуваченого під вартою. В підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та зазначив, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам та не зможе гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків. Просив клопотання задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора. 14.10.2026 року подав до суду клопотання про зміну відносно його підзахисного запобіжного заходу на більш м`який - у вигляді цілодобового домашнього арешту чи застави до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, які стали підставою для продовження тримання під вартою, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень сама по собі не може бути достатньою підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Вказав, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні частини інкримінованих злочинів, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, нагороджений грамотою за вагомий особистий внесок у повернення світла мешканцям Київщини та відновлення мирного життя області після деокупації, значні виробничі досягнення та високий рівень професіоналізму, має міцні соціальні зв`язки, неповнолітню дитину на утриманні, є особою з інвалідністю III групи та незадовільний стан здоров`я. Водночас зауважив, що мав інвалідність II групи з 08.06.2018, яка позбавляла його можливості працевлаштуватися за місцем останньої роботи. З 01.07.2019 йому встановили III групу інвалідності довічно. На підтвердження вказаних обставин надав копії медичних документів, характеризуючі відомості, а також згоду баби на можливість перебувати ОСОБА_4 в її квартирі без реєстрації, у разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт. Вказав також, що ОСОБА_4 не має ілюзій щодо реального відбування покарання у місцях позбавлення волі на тривалий термін, а тому має намір скористатися передбаченою законом можливістю умовно-дострокового звільнення для проходження військової служби за контрактом, а для цього йому необхідно пройти лікування. Зазначив, що застосування домашнього арешту або застави в розмірі до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелює наявні ризики. В підготовчому судовому засіданні клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника та пояснив, що не має намірів переховування від суду. Водночас зауважив, що під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у вигляді застави, та до його скасування апеляційним судом, протягом 9 днів покладених на нього судом обов`язків жодного разу не порушив.

15.10.2026 року прокурором подано до суду заперечення щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, які повністю підтримані ним в підготовчому судовому засіданні, де окрім іншого останній зазначив, що обвинувачений фактично не проживав за адресами реєстрації в м. Дубно, а під час інкримінованої діяльності мешкав в орендованому житлі в м. Васильків Київської області. Також зазначив, що основним джерелом доходів обвинуваченого в період із вересня 2025 року по лютий 2026 року був збут психотропних речовин, а на його банківських рахунках виявлено значні фінансові надходження, щодо яких здійснюється окреме досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України. Зауважив, що рух коштів з банківських рахунків обвинуваченого не підтверджують надання ним фінансової допомоги батькам та малолітній дитині, а спрямовувалися на гру в казино. З огляду на викладене прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід у розмірі 60 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, клопотання прокурора, суд вважає доцільним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст.178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинні містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання.

Суд зауважує, що у клопотаннях прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явлених обвинувачень з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

На думку суду ризик переховування обвинувачених від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, санкція тяжчого з яких, зокрема, за ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання їх винуватими у майбутньому, обвинувачені можуть вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків.

За наведеного, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, стадію розгляду кримінального провадження, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.

Крім того, суд зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обставини, які б свідчили про схильність осіб до протиправної поведінки чи наявність реальної загрози повторного правопорушення, нічим не підтверджені, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 раніше не судимі.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Дана стаття не забороняє суду визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, посилаючись на безпосереднє право суду вирішувати застосовувати заставу чи ні. Таким чином, оскільки визначення розміру чи не визначення її розміру є правом, а не обов`язком суду, суд вважає за можливе застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 82) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що застава у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн 00 коп у національній грошовій одиниці, в достатній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , покладених на них процесуальних обов`язків та буде найбільш співмірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинувачених.

У зв`язку із визначенням обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , застави та у випадку її внесення, суд вважає за необхідне визначити обов`язки, які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні.

З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , актуальність ризиків та їх характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов`язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_4 , ОСОБА_6 під вартою строком на шістдесят днів із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт або визначення застави до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб через незадовільний стан здоров`я останнього суд вважає за належне відмовити з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та в зв`язку з визначенням судом розміру застави в розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

За наведеного вище, підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 на більш м`який суд не вбачає, а тому в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката

ОСОБА_5 слід відмовити. Водночас, суд вважає за можливе визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід, а тому клопотання прокурора підлягає до задоволення частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 314, 336, 369-372, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 задовольнити частково.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 13 грудня 2026 року включно, з визначенням розміру застави.

Обвинуваченого ОСОБА_4 утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави - 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн 00 коп у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок №UA048201720355229002000010559, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26259988.

Обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 грудня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали визначити до 13 грудня 2026 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 задовольнити частково.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 13 грудня 2026 року включно, з визначенням розміру застави.

Обвинуваченого ОСОБА_6 утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави - 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн 00 коп у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок №UA048201720355229002000010559, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26259988.

Обвинувачений ОСОБА_6 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 грудня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали визначити до 13 грудня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, надіслати на виконання уповноваженій особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими - в цей же строк, з моменту вручення їм копії ухвали.

Повний текст ухвали складений 19 жовтня 2026 року.

Суддя ОСОБА_10