Рішення № 140811492, 21.10.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа №366/1382/25

Провадження №2/366/134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Гончарука О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 51504,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2024 ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №00-9634211, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти грошові кошти.

В подальшому право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі укладеного 02.04.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» договору факторингу №020425-У, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 17.12.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу №17122024-МК/Онлайн. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 51504,60 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку, а також понесені судові витрати: 2422,40 грн - сплачений судовий збір та 7000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рух справи та процесуальні рішення

13.05.2025 позовна заява надійшла до суду.

27.05.2025 ухвалою у справі відкрите провадження, вирішено розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу його місця проживання (повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»), відповідне оголошення було опубліковане на сайті судової влади, будь-яких заяв, клопотань, відзиву до суду не надіслав.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

19.02.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9634211 в електронній формі, за умовами якого останньому надано кредиту розмірі 6000,00 грн шляхом зарахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідно Договору, строк кредитування 360 календарних днів, дата повернення кредиту 13.02.2025. Стандартна процента ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Денна процентна ставка дорівнює 2,5%. За надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 600,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 931,66%. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 59952,00 грн.

Встановлено, що Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 58048, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Відповідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» №1401/12 від 23.12.2024, 19.02.2024 була проведена успішна транзакція на суму 6000,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

17.12.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до якого перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 51504,60 грн.

02.04.2025 між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №020425-У, відповідно до якого позивачу перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 51504,60 грн, яка складається: 6600,00 грн сума кредиту; 44904,60 грн відсотки.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договори були вчинені в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст.3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п.5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Отже, наявні в матеріалах справи письмові докази (розрахунок заборгованості) є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку.

Щодо стягнення судових витрат.

Представник позивача повідомляє вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн, надавши: договір правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 року; додаткову угоду №11 від 07.04.2025 до Договору правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025; акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно з Договором правничої допомоги; свідоцтво та довіреність адвоката Тараненка А.І. про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно з ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім надання правничої допомоги державі.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката готові згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, також для надання правової допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правової допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з розподілу судових витрат учасник справи надає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, доданих для надання правової допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатською роботою (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатських послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У випадку недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, полягають у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питань про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з відповідними цінами позову, значення справи для сторінки, в тому числі чи міг би результат її рішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справу публічних інтересів.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, які мають бути присуджені від споживача того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати сторони, на яку відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановити, що розмір гонорару, визначеною стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі за №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 року у справі за №201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних конкретних справ.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. одночасно, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і немінучими, а їх розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява за №19336/04, с. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавенц проти Латвії», заява за №58442/00, фактично відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, пропускає подану вимогу на суму відшкодування витрат на професійну допомогу в розмірі 7000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їх розміру у співвідношенні з предметом позову.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що спори зазначеної категорії є розширеними та не мають особливої складності, розглядаються справи, проведені в порядку спрощеного позовного провадження, а обсяг наданих адвокатських послуг фактично складається лише зі складання позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконання адвокатської роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних матеріалів справи, суд дійшов висновку про обов`язкове виконання вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та обґрунтовуються на вимогах закону.

Вимогами статті 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З платіжної інструкції №13042 від 05.05.2025 вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Таким чином стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №00-9634211 від 19.02.2024 у загальній сумі 51504,60 грн, з них: 6600,00 грн - заборгованість за основним боргом та 44904,60 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333. Код ЄДРПОУ: 43541163).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Олексій Гончарук