Рішення № 140808165, 19.10.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2026 р. Справа № 608/2462/26

Номер провадження2/608/1380/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Яковець Н. В.

за участі секретаря Олійник О. С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28.05.2024-100000951. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 гривень строком на 98 днів. Умовами кредитного договору передбачено, що кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Згідно умов договору, сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Відповідачкою у справі були здійснені заходи спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по кредитному договору на суму 3 225 грн. від 28.10.2024 року, 3 225 грн. від 03.12.2024 року, 3 225 грн. від 15.01.2025 року, 3 500 грн. від 13.03.2025 року, 6 175 грн. від 20.05.2025 року. Проте ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором станом на дату подання позову в розмірі 15 490 гривень, що складається з процентів в розмірі 6 390 гривень, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 2 600 гривень, неустойки в розмірі 6 500 гривень. Позивач просить стягнути на його користь вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

Ухвалою від 27 серпня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (без виклику) сторін.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідачки Калінніков М. О. просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладення кредитного договору № 28.05.2024-100000951 від 28 травня 2024 року та отримання коштів у сумі 13 000 грн. Разом з тим кредит повернуто, а заявлені до стягнення суми нараховані безпідставно. У позовній заяві зазначено про здійснення відповідачкою платежів на суму 3 225 грн. від 28.10.2024 року, 3 225 грн. від 03.12.2024 року, 3 225 грн. від 15.01.2025 року, 3 500 грн. від 13.03.2025 року, 6 175 грн. від 20.05.2025 року. Отже, при сумі отриманого кредиту 13 000 грн. відповідачка сплатила 19 350 грн, тобто на 6 350 грн більше, ніж отримала. Позивач вимагає стягнути ще 15 490 грн. У разі задоволення позову загальна сума, сплачена відповідачем за кредитом у 13 000 грн. становитиме 34 840 грн., тобто у 2,68 раза перевищить розмір отриманих коштів.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що неустойка нараховувалася щоденно у розмірі 130 грн. задовго до настання строку повернення кредиту. Зокрема, станом на 26 липня 2024 року залишок нарахованих і не погашених штрафів уже становив 5 980 грн, а граничного розміру 6 500 грн. неустойка досягла до 31 серпня 2024 року, тобто ще до дати повернення кредиту 02.09.2024. Крім того, неустойка не підлягає стягненню також через мораторій воєнного часу. Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, введеним Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX, встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем. Також у розрахунку вказано, що комісія у сумі 2 600 грн. нарахована одноразово 28 травня 2024 року, тобто в день видачі кредиту, і становить рівно 20 % суми кредиту. У позовній заяві позивач пояснює, що «комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу». Проте перерахування кредитних коштів позичальнику є виконанням власного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окремою послугою, замовленою споживачем. Без перерахування коштів кредитний договір не був би виконаний узагалі. Тому умови договору щодо стягнення комісії є нікчемними.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що проценти нараховувалися щоденно по 130 грн. у період з 28 травня 2024 року по 02 вересня 2024 року, тобто за 98 днів, на загальну суму 12 740 грн. Після 02.09.2024 нарахування процентів припинено, що відповідає умовам договору. Проте кредитор спрямовував платежі відповідача насамперед на погашення тіла кредиту, а не на погашення процентів і неустойки. Так, після платежу 28.10.2024 основний борг зменшився з 13 000,00 грн до 9 775,00 грн, після платежу 03.12.2024 до 6 550,00 грн, після платежу 15.01.2025 до 3 325,00 грн, а платежем 13.03.2025 тіло кредиту погашено повністю. У разі застосування черговості, встановленої ст. 534 ЦК України, з 19 350,00 грн сплачених коштів проценти у сумі 12 740,00 грн були б погашені повністю вже платежем від 13 березня 2025 року. Відповідно вимога про стягнення процентів у сумі 6 390 грн задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вказує, що загальні витрати за споживчим договором є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Частиною 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а тому доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду послуг, а саме: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо стягнення неустойки представник позивача вважає, що за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у позовній заяві та відповіді на відзив просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Калінніков М. О. у поданому відзиві просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 28.05.2024-100000951 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) Е286, отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний при його ідентифікації на сайті.

У пункті 2.1 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферти) вказано, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти (п.3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

За змістом пункту 3.2 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-62ХХ-ХХХХ-9941.

Згідно із п.4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.

Пунктом 4.4 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Відповідно до умов заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 28.05.2024-100000951 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту 28.05.2024, сума кредиту 13 000 грн., строк, на який надається кредит 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 02.09.2024, процентна ставка - фіксована незмінна процентна стака у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитос протягом всього строку, на який надається кредит, виражен у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,93 %. Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку на кількість днів користування кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 2 600 гривень. Неустойка 130 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання кредитором своїх зобов`язань за вказаним договором позивач надав лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про те, що 28.05.2024 11:16 надано кредит в сумі 13 000 гривень на банківську картку НОМЕР_2 *41, призначення платежу: видача за договором кредиту № 28.05.2024-100000951.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі за кредитним договором № 28.05.2024-100000951 від 28.05.2024, зокрема, відповідачці ОСОБА_1 було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 не заперечує укладення договору та отримання зазначених кредитних коштів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 28.05.2024-100000951 від 28.05.2024, заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає: 0,00 грн. - основний борг; 6 390 грн. відсотки; залишок комісій 2 600 грн., залишок штрафів 6 500 грн. Разом 15 490 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 28.05.2024 по 02.09.2024 за ставкою 1 %.

Також згідно розрахунку заборгованості, на що звертає увагу представник відповідачки, вбачається, що ОСОБА_1 частково сплачувала заборгованість за вказаним кредитним договором, а саме: 3 225 грн. - 28.10.2024 року, 3 225 грн. - 03.12.2024 року, 3 225 грн. - 15.01.2025 року, 3 500 грн. - 13.03.2025 року, 6 175 грн. - 20.05.2025 року.

Щодо умов Договору, якими передбачено комісію за видачу кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору № 28.05.2024-100000951 від 28.05.2024 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 20 % є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що умови кредитного договору щодо сплати комісії за видачу кредитних коштів суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Водночас, як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості кредитодавцем було нараховано 28.05.2024 комісію у розмірі 2 600 грн. (20 % від суми кредиту 13 000 грн.), яка стягненню не підлягає.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, слід зазначити наступне. Договір укладено 28 травня 2024 року строком на 98 днів. Сума кредиту, на яку підлягали нарахуванню відсотки, становила 13 000 грн. За умовами договору відсотки нараховувалися за ставкою 1 % за кожен день користування, а саме 130 грн. Тобто за період з 28.05.2024 по 02.09.2024 (98 днів) розмір відсотків становить 130 грн. х 98= 12 740 гривень, що відображено у розрахунку заборгованості.

Частиною 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що у разі здійснення боржником платежів їх зарахування відбувається насамперед у рахунок погашення нарахованих відсотків, а лише після повного погашення відсотків у рахунок погашення тіла заборгованості.

У зв`язку із вищезазначеним слід здійснити перерахунок заборгованості.

Враховуючи здійснення відповідачкою платежів в загальному розмірі 19 350 гривень, вказані грошові кошти необхідно було зарахувати позивачем для погашення заборгованості за відсотками. Тобто, ОСОБА_1 повернула відсотки в повному обсязі в сумі 12 740 гривень. Залишок від сплаченої суми 6 610 гривень (19 350 12 740) підлягає зарахуванню для погашення основної суми боргу. Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідачки за тілом кредиту становить 13 000 6 610 = 6 390 гривень, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Слід також звернути увагу, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 6 500 гривень є безпідставними, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

З огляду на вказане та те, що з 24 лютого 2022 року і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що підстав нараховувати відповідачці неустойку за кредитним договором немає, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 6 390 гривень, що становить тіло кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, що становить 41,25 % (6 390 х 100 : 15 490), а тому з відповідачки підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 1 098,24 гривень (2 662,40 х 41,25 : 100).

Керуючись ст.ст. 512, 525, 526, 530, 625, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 , місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за Кредитним договором № 28.05.2024-100000951 від 28 травня 2024 року у розмірі 6 390 (шість тисяч триста дев`яносто), що становить тіло кредиту, а також 1 098 (одну тисячу дев`яносто вісім) гривень 24 копійки витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Рішення набрало законної сили «___» ______ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2462/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець