Рішення № 140807607, 19.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5669/26

Провадження № 2/466/3774/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ГУРАШ М.В.

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Львівська міська рада (79008, м.Львів, площа Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

24.06.2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , із подальшим зняттям їх із зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою.

Позов обґрунтовує тим, що право користування спірною квартирою виникло на підставі ордера на житлове приміщення № 005784 від 07 червня 1993 року, виданого згідно розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради № 492 від 31 травня 1993 року його матері ОСОБА_5 та йому як члену її сім`ї. Квартира на даний час не приватизована.

Відповідачка ОСОБА_3 є колишньою дружиною позивача, шлюб між ними розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2014 року у справі № 466/1203/14-ц. Відповідач ОСОБА_4 є повнолітнім сином позивача.

Згідно відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади від 02 квітня 2026 року № 214545, за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстровані позивач ОСОБА_2 та обоє відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що відповідачі з 1998 року у спірній квартирі не проживають, виїхали до Італійської Республіки та відтоді до квартири не поверталися, витрат на її утримання не несуть, комунальні послуги не оплачують, особистих речей у помешканні не зберігають, а перешкод у користуванні житлом їм ніхто не чинив.

На підтвердження цих обставин позивач посилається, зокрема, на акт про непроживання відповідачів за місцем реєстрації від 06 травня 2026 року, відомості з Реєстру Львівської міської територіальної громади та показання свідка.

Враховуючи викладене, вважає, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2 у зв`язку з їх тривалою, відсутністю за місцем реєстрації без поважних причин, у зв`язку з їх непроживанням у вказаній квартирі більше 28 років, несплатою комунальних послуг і витрат по утриманню квартири.

Ухвалою судді від 26.06.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження.

Від відповідачів відзив не поступив, ухвалою суду від 20ю.08.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Андрієвська Н.Л. позов підтримала, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Додатково пояснила, що відповідачі не проживають у вказаній квартирі понад 28 років без поважних причин, про що комісією ОСББ «Чорновола 99» складено акт від 06.05.2026. Перешкод в користуванні жилим приміщенням позивач відповідачам не чинив. Відповідачі добровільно покинули жиле приміщення. Наміру повертатися та проживати у спірній квартирі не мають. Жодних особистих речей відповідачів у квартирі немає.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засіданні не з`явились, подали до суду письмові заяви, підписи на яких засвідчені нотаріусом в Італійській Республіці. У цих заявах вони підтвердили, що їм відомі позовні вимоги у справі № 466/5669/26, що вони постійно проживають за кордоном та не мають можливості особисто звернутися для зняття з реєстрації місця проживання за адресою спірної квартири. Відповідачі зазначили, що не заперечують проти задоволення позову.

Представник третьої особи Львівської міської ради Феник Л.М., подала заяву про розгляд справи за її відсутності. При ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою сторін та проживає у цьому ж будинку. Свідок пояснила, що знає позивача та відповідачів із часу їх заселення до будинку у 1994 році. За її словами, відповідачі у спірній квартирі дуже давно не проживають, оскільки виїхали за кордон, тоді як позивач фактично проживає у цій квартирі.

Заслухавши пояснення представника позивача, показання свідка, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про основні засади житлової політики» особа має право набути житло у власність, орендувати його або отримати в користування. Особи реалізують право на житло на власний розсуд, крім обмежень, установлених законом, та зобов`язані використовувати житло відповідно до його призначення і додержуватися правил користування житловими приміщеннями.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, положення яких залишаються чинними після набрання чинності Законом України «Про основні засади житлової політики», за тимчасово відсутніми наймачем або членами його сім`ї житлове приміщення зберігається протягом шести місяців, а визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням унаслідок відсутності понад установлені строки, провадиться в судовому порядку.

Водночас питання про втрату права користування житлом підлягає вирішенню з урахуванням фактичних обставин відсутності особи, її характеру та тривалості, причин вибуття, наявності чи відсутності перешкод у користуванні житлом, а також поведінки особи, яка свідчить про збереження або втрату інтересу до відповідного житлового приміщення.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно із ч.1 та ч.4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

При цьому визнання позову відповідачами саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи відповідає таке визнання закону та чи не порушує права, свободи або інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить до державного житлового фонду.

Згідно ордеру №005784 від 07.06.1997р. квартира АДРЕСА_3 житловою площею 28,33кв.м виділена на двох осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Згідно відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , наданими 02.04.2026 року за № 214545, у зазначеній квартирі зареєстровані:

1) позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 11.02.1994 року,

2) відповідач-1: колишня дружина позивача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 06.08.1996 року,

3) відповідач-2: повнолітній син позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 06.08.1996 року.

Відповідачі залишаються зареєстрованими у спірній квартирі, однак фактично в ній не проживають. Акт комісії ОСББ «Чорновола 99» про непроживання осіб за місцем реєстрації від 06.05.2026 року та показання свідка ОСОБА_6 підтверджують цю обставину.

Суд бере до уваги, що свідок є сусідкою сторін, тривалий час спостерігає за обставинами їхнього проживання у будинку та має можливість безпосередньо сприймати факти, щодо яких надавала показання. Її пояснення узгоджуються з письмовими доказами та заявами самих відповідачів.

Особливе значення суд надає письмовим заявам відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підписи на яких засвідчені нотаріусом в Італійській Республіці. У цих заявах відповідачі підтвердили постійне проживання за кордоном та прямо висловили згоду із заявленими позовними вимогами.

Зміст зазначених заяв свідчить про те, що відповідачі обізнані з предметом спору, не заперечують факту свого тривалого непроживання у спірній квартирі та не заявляють про намір надалі користуватися нею. Доказів того, що відповідачам перешкоджали у користуванні квартирою або що їхня відсутність була зумовлена обставинами, які об`єктивно унеможливлювали повернення до житла, суду не надано.

Відповідачка ОСОБА_3 є колишньою дружиною позивача, шлюб між ними розірвано рішенням суду від 07.05.2014 року. Водночас суд враховує, що вирішальне значення для цього спору мають не лише зміна сімейного статусу відповідачки, а насамперед тривалість і характер її відсутності, відсутність фактичного проживання та добровільно висловлена позиція щодо припинення користування квартирою.

Стосовно відповідача ОСОБА_4 суд враховує, що він є повнолітньою особою, яка, за матеріалами справи та його власною заявою, постійно проживає за кордоном і не має наміру продовжувати користування спірною квартирою.

Отже, у сукупності досліджені докази підтверджують, що відповідачі не проживають у спірному житловому приміщенні з 1998 року, тобто протягом тривалого часу, постійно проживають за кордоном, не беруть участі в утриманні квартири, не заявляють про намір повернутися до неї та добровільно визнають позовні вимоги.

За таких обставин суд доходить висновку, що тривала відсутність відповідачів у спірній квартирі має не тимчасовий характер, а свідчить про їхнє вибуття до іншого постійного місця проживання та припинення фактичного користування квартирою.

Визнання відповідачами позову є добровільним, узгоджується з іншими дослідженими доказами, не суперечить установленим обставинам справи та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2026р.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська