Рішення № 140805242, 21.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8562/26

Провадження №: 2/336/5666/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Танцуріна Є.В. звернулась до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №578783-КС-001 про надання кредиту від 27.01.2026, що становить 111870,00 грн. та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 33000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 55770,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 16500,00 грн., суми прострочених комісій в сумі 6600,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 27.01.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №578783-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідач отримала кредит в сумі 33000,00 грн. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, шляхом перерахування на банківську картку відповідача грошових коштів. Відповідачка зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 06.08.2026 утворилась заборгованість в сумі 111870,00 грн. яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 33000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 55770,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 16500,00 грн., суми прострочених комісій 6600,00 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27.08.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у АТ «Універсал Банк» витребувано докази у справі.

25.09.2026 від АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду надійшли витребувані докази у справі.

Ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено судом на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, як внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання, в розумінні положень ст.279 ЦПК України, не надходило.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 27.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №578783-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення договору, підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». За умовами договору ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Бізнес Позика» кредит в сумі 33000,00 грн. строком до 14.07.2026, зі сплатою комісії за видачу кредиту в сумі 6600,00 грн. та зобов`язалась повернути грошові кошти та сплатити визначені договором проценти 1,0% в день (фіксована процентна ставка). Відповідачка погодилась, що їй були надані для ознайомлення Договір про надання кредиту та Правила, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю погодилась неухильно дотримуватись їх, ознайомилась з паспортом споживчого кредиту.

Порядок укладення кредитного договору в електронній формі, права та обов`язки сторін договору, визначені Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», з якими до укладення договору відповідач був ознайомлений.

Згідно з анкетою клієнта, ОСОБА_1 для отримання кредиту надала ТОВ «Бізнес Позика» номер банківської картки для зарахування грошових коштів, а саме № НОМЕР_1 .

Як зазначено в інформації, наданій АТ «Універсал Банк», банківська картка № НОМЕР_1 належить відповідачці ОСОБА_1 .

Як встановлено з виписки по рахунку ОСОБА_1 27.01.2026 на її банківську картку зараховано 33000,00 грн.

Відповідачка користувалась кредитними коштами, однак не здійснювала погашення кредиту. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Згідно з довідкою про стан заборгованості та розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 за договором №578783-КС-001 про надання кредиту від 27.01.2026 має заборгованість в сумі 111870,00 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 33000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 55770,00 грн., суми заборгованості по відсотках, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України 16500,00 грн., заборгованості по комісії 6600,00 грн.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору між відповідачем та ТОВ «Бізнес Позика» та обґрунтованістю вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків.

Що стосується відсотків, нарахованих за ст.625 ЦК України в розмірі 16500,00 грн., які по своїй природі є неустойкою, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який неодноразово продовжувався та діяв на момент укладення кредитного договору.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення неустойки за кредитним договором в сумі 16500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 6600,00 грн, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин нарахування та стягнення комісії за надання кредиту в сумі 6600,00 грн. є незаконним, а тому вимога про стягнення цієї суми з відповідача не підлягає задоволенню.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, в силу вказаних вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти з користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку, наданий їй кредит в строк, передбачений кредитним договором в повному обсязі не повернула.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 в частині стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 33000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах в розмірі 55770,00 грн. підлягають задоволенню. Загальна сума до стягнення становить 88770,00 грн.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково (на 79,35%), з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2112,61 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача суду надано договір про надання професійної правової допомоги № б/н від 15.05.2026, згідно з яким правова допомога ТОВ «Бізнес Позика» надавалась Адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс», копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок фактура на суму 10000,00 грн.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково (на 79,35%), з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню витрати на надання правничої допомоги в сумі 7935,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 19,76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №578783-КС-001 від 27.01.2026 в сумі 88770 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з наступного: 33000 гривень 00 копійок сума прострочених платежів за тілом кредиту, 55770 гривень 00 копійок - сума прострочених платежів по процентах.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір в сумі 2112 (дві тисячі сто дванадцять) гривень 61 копійка та витрати на надання правничої допомоги в сумі 7935 (сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд.26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А.Савеленко

21.10.26