Рішення № 140804519, 21.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12363/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Новікова Ігоря Андрійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором (оферти) № 04.02.2026-100002335 від 04.02.2026 року в сумі 28 230,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 10 630,00 грн - сума заборгованості за процентами; 400,00 грн - сума заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1 200,00 грн - сума заборгованості за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 8 000,00 грн - відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, а також судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 145,38 грн.

У відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача зазначив, що докази понесення стороною позивача судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 04.02.2026-100002335.

Відповідно до умов договору позичальнику первинно було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн.

04.02.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, відповідно до якого за взаємною згодою сторін та за ініціативою позичальника суму кредиту було збільшено до 7 000,00 грн шляхом надання другого траншу у розмірі 2 000,00 грн.

05.02.2026 року між сторонами було укладено ще один додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено до 8 000,00 грн шляхом надання третього траншу у розмірі 1 000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором та додатковими договорами виконав належним чином та надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 8 000,00 грн, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших передбачених договором платежів не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 28 230,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно матеріалів позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення йому судової повістки, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № R067287377891 на адресу останнього відомого місця реєстрації громадянина. Проте поштове відправлення було повернуто з відміткою AT «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не надав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.02.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 04.02.2026-100002335.

Відповідно до умов вказаного договору позичальнику первинно надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. Дата надання/видачі кредиту - 04.02.2026 року. Строк, на який надається кредит, - 168 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 21.07.2026 року.

Продовження строку кредитування, строку виплати кредиту та строку договору не передбачено.

Відповідно до умов договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом.

Процентна ставка «Економ» є фіксованою та незмінною і становить 0,5 % за один день користування кредитом та застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 5 % від суми кредиту та за первинно наданою сумою кредиту дорівнює 250,00 грн.

Крім того, договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 250,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

04.02.2026 року між сторонами було укладено додатковий договір, відповідно до умов якого сторони за взаємною згодою та ініціативою позичальника домовились збільшити суму кредиту до 7 000,00 грн.

За умовами додаткового договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику другий транш у розмірі 2 000,00 грн. Дата надання другого траншу - 04.02.2026 року.

У зв`язку зі збільшенням суми кредиту комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено у розмірі 350,00 грн, яка сплачується у чергові періоди №№ 2-4.

Також додатковим договором передбачено комісію, пов`язану з наданням другого траншу, у розмірі 5 % від суми другого траншу, що становить 100,00 грн.

05.02.2026 року між сторонами укладено наступний додатковий договір, відповідно до умов якого сторони домовились збільшити суму кредиту до 8 000,00 грн шляхом надання позичальнику третього траншу у розмірі 1 000,00 грн.

Дата надання третього траншу - 05.02.2026 року.

У зв`язку зі збільшенням суми кредиту комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено у розмірі 400,00 грн, яка сплачується у чергові періоди №№ 2-4.

Додатковим договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням третього траншу, у розмірі 5 % від суми третього траншу, що становить 50,00 грн.

Строк кредитування після укладення додаткових договорів становить 168 днів з дати надання першого траншу, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 21.07.2026 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію, якщо така встановлена договором.

Згідно з п. 3.2 Договору кредит надається на придбання товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.

Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-5532.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 8 000,00 грн підтверджується квитанціями про перерахування коштів від 04.02.2026 року та 05.02.2026 року.

Указаний договір та додаткові договори укладено сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавцем документи, що складають кредитний договір, підписувались електронним підписом, а Позичальником - за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачем під час реєстрації в інформаційній системі Кредитодавця.

Крім того, під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України.

Доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 04.02.2026-100002335 від 04.02.2026 року становить 28 230,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 630,00 грн - заборгованість за процентами; 400,00 грн - заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1 200,00 грн - заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 8 000,00 грн - відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Оцінка Суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:

1.Чи було укладено договір з відповідачем?

2.Чи були надані відповідачу кредитні кошти?

3.Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?

Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із матеріалами справи відповідач підписав кредитний договір та додаткові договори за допомогою одноразового ідентифікатора.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законодавства, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, або аналога власноручного підпису у випадках, установлених законом.

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається факт укладення 04.02.2026 року ОСОБА_1 Кредитного договору (оферти) № 04.02.2026-100002335 та додаткових договорів до нього з ТОВ «Споживчий центр».

Наведене підтверджує укладення кредитного договору та виникнення між сторонами відповідних цивільних прав та обов`язків.

Отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 8 000,00 грн підтверджується наданими позивачем квитанціями про перерахування коштів від 04.02.2026 року та 05.02.2026 року. Кредитні кошти було перераховано із використанням реквізитів електронного платіжного засобу відповідача 4441-11XX-XXXX-5532.

Зазначені обставини ОСОБА_1 у порушення статей 12, 81 ЦПК України не спростовано.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, а також інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр», яке не є банківською установою, не має доступу до виписки з банківського рахунку відповідача та не може самостійно отримати її, оскільки така інформація становить банківську таємницю.

Разом з тим факт видачі кредитних коштів підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема Кредитним договором № 04.02.2026-100002335 від 04.02.2026 року, додатковими договорами до нього та квитанціями про перерахування відповідачу кредитних коштів.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов Кредитного договору № 04.02.2026-100002335 та додаткових договорів до нього відповідачу було надано кредитні кошти у загальному розмірі 8 000,00 грн із кінцевою датою повернення кредиту 21.07.2026 року.

Умовами договору встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів користування кредитом та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 28 230,00 грн, яка складається з: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 630,00 грн - заборгованість за процентами; 400,00 грн - заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1 200,00 грн - заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 8 000,00 грн - відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Доказів погашення вказаної заборгованості за Кредитним договором № 04.02.2026-100002335 від 04.02.2026 року відповідач суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором шляхом надання відповідачу кредитних коштів, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором процентів належним чином не виконав.

Щодо заявленої позивачем до стягнення заборгованості за комісіями суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Кредитного договору № 04.02.2026-100002335 від 04.02.2026 року та додаткових договорів до нього передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Загальний розмір комісії, пов`язаної з наданням кредиту, з урахуванням наданих траншів становить 400,00 грн.

Після остаточного збільшення суми кредиту до 8 000,00 грн додатковим договором розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено у сумі 400,00 грн у відповідних чергових періодах.

Відповідно до умов договору така комісія встановлена за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн, відновлення паролю для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергового платежу, надання консультаційних та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума нарахованих та непогашених комісій становить 1 600,00 грн, з яких 400,00 грн припадає на комісію, пов`язану з наданням кредиту, а 1 200,00 грн на комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому суд звертає увагу, що сама лише наявність відповідної умови у кредитному договорі не є безумовною підставою для стягнення передбаченої нею плати. Позивач повинен довести не лише погодження позичальником відповідної умови, а й правову підставу для стягнення такої плати, її відповідність вимогам законодавства про захист прав споживачів, а також фактичне надання послуг, за які така плата стягується.

Зі змісту наведених умов договору вбачається, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості фактично встановлена за здійснення кредитодавцем інформаційного, консультаційного та організаційного супроводу кредиту, у тому числі інформування позичальника про стан та обслуговування кредитної заборгованості, можливість здійснення платежів, відновлення доступу до особистого кабінету тощо.

Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу конкретних платних послуг, за які відповідно до договору нараховано комісію, а також не конкретизовано, які саме послуги були надані відповідачу у кожному з відповідних періодів та яким чином визначено їх вартість у розмірі 400,00 грн за кожний період.

Крім того, частина зазначених у договорі дій за своїм змістом становить звичайне обслуговування кредитних правовідносин та виконання кредитодавцем обов`язків, пов`язаних із наданням і супроводженням кредиту, а не самостійну додаткову послугу, замовлену споживачем.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності належної правової підстави для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 200,00 грн.

Водночас комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 400,00 грн прямо передбачена умовами договору та підтверджується наданим позивачем розрахунком, у зв`язку з чим підстави для її виключення з розміру заборгованості відсутні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 звернула увагу, що умова кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом не є нікчемною лише в силу її включення до договору та може бути оспорена у встановленому законом порядку.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідних умов кредитного договору та додаткових договорів недійсними.

Відповідач будь-яких заперечень щодо правомірності нарахування комісій, їх розміру чи умов договору, якими передбачена їх сплата, суду не подав.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, у розмірі 400,00 грн..

Щодо заявлених до стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 8 000,00 грн відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умовами кредитного договору та додаткових договорів передбачено, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Разом з тим при вирішенні цієї вимоги суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначена норма прямо встановлює звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану.

Та обставина, що кредитний договір № 04.02.2026-100002335 укладено 04.02.2026 року, тобто після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», не усуває дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Положення пункту 18 залишаються в редакції ЦК України, чинній у 2026 році.

Виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не є підставою для незастосування чинного пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, доводи позивача щодо можливості стягнення з відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України з огляду на укладення кредитного договору після 24.01.2024 року суд відхиляє.

Оскільки заявлені позивачем 8 000,00 грн є саме відсотками, нарахованими як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України, а відповідне прострочення мало місце у період дії воєнного стану, правові підстави для їх стягнення відсутні.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення зі ОСОБА_1 8 000,00 грн відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, слід відмовити.

Отже, із заявленої позивачем заборгованості у загальному розмірі 28 230,00 грн стягненню з відповідача підлягає 20 230,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 630,00 грн - заборгованість за процентами; 400,00 грн - заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1 200,00 грн - заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 030,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1794,73 грн. (2662,40 грн * 19030,00 грн / 28230,00 грн).

Крім того, позивачем понесено витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 145,38 грн, що підтверджується наданими суду доказами.

Вказані витрати безпосередньо пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, та відповідно до положень ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 98,00 грн. (145,38 грн * 19030,00 грн / 28230,00 грн)..

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що представником позивача відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України повідомлено про намір подати докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Новікова Ігоря Андрійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за Кредитним договором № 04.02.2026-100002335 від 04.02.2026 року у розмірі 19 030,00 (дев`ятнадцять тисяч тридцять) гривень 00 копійок, з яких: 8 000,00 (вісім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 10 630,00 (десять тисяч шістсот тридцять) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами; 400,00 (чотириста) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 1 794,73 (одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) гривні 73 копійки та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 98,00 (дев`яносто вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.