Рішення № 140802884, 21.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8190/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області, від 30.06.2025 року №0785819-2410-2222-UA61060210000021722, та податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області, від 30.06.2025 року №0785820-2410-2222, відповідно до яких нараховано податкові зобов`язання за 2024 рік як податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, на суму 11810,85 грн., та 1049.03 грн. відповідно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською. діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об`єктами оподаткування згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зміна належності іншої нежитлової будівлі на будівлю сільськогосподарського призначення здійснено 04.03.2025. Згідно з інформаційними системами Державної податкової служби України ОСОБА_1 не обліковується в ГУ ДПС у Хмельницькій області як фізична особа-підприємець. Враховуючи викладене, в ГУ ДПС у Хмельницькій області відсутні підстави для застосування вимог підпункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на зазначене нежитлове приміщення за 2024 рік.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що що у 2024 податковому періоді належні йому будівлі за адресою АДРЕСА_1 ; та АДРЕСА_1 в у Державному реєстрі речових прав обліковуються як БУДІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. До складеного капіталу господарства ним, відповідно до ст.320 ЦКУ, ст. 19 Закону «Про фермерське господарство» та наданих суду Статуту та Актів передачі передано право користування належних йому будівель, а не право власності.

Суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.10.2005 ОСОБА_1 купив частину цілісного майнового комплексу ЗАТ "Агрофірма Птахофабрика Борщівська".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу, в тому числі на праві приватної власності належать будівлі сільськогосподарського призначення за адресою АДРЕСА_1 , площею 98,5 м.кв.; АДРЕСА_1 , площею 1109 м.кв.

Згідно з ДК 018-2000 / НК 018:2023 вказані об`єкти належать до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства.

ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства "ФМК" з видами економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Рішенням засновника фермерського господарства "ФМК" від 23.01.2008 №1 право користування будівлями за адресами Тернопільська обл. Чортківський район, с.Іване-Пусте, вул.Центральна, буд. 40, буд. 40в передано до складеного капіталу фермерського господарства.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало податкові повідомлення-рішення від 30.06.2025 №0785819-2410-2222 на суму 11810,85 грн та №0785820-2410-2222 на суму 1049,03 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 22.04.2026 №10305/6/99-00-06-01-02-06 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірним питанням, виходячи зі змісту позову та у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чи має позивач пільгу по сплаті податку.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У 2024 році до цієї норми також внесені зміни, згідно з якими не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Нежитлові сільськогосподарські будівлі (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 або до класу Нежитлові сільськогосподарські будівлі (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; 3) об`єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

Досліджуючи питання дотримання позивачем вищевказаних умов, судом враховано наступне.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Відповідно до ДК 018-2000 до групи Будівлі нежитлові інші (код 127) включено клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271)

У свою чергу клас Будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000 (набрав чинності 01.01.2024) затверджено новий класифікатор будівель та споруд.

Фактично в описаній вище судом класифікації будівель сільськогосподарського призначення Класифікатор змін не зазнав.

З наданих суду доказів вбачається, що належні позивачу об`єкти нерухомого майна, на які контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та до класу Нежитлові сільськогосподарські будівлі (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023.

При цьому, суд критично ставиться до обгрунтувань відповідача, що зміна належності іншої нежитлової будівлі на будівлю сільськогосподарського призначення здійснено 04.03.2025, оскільки матеріалами справи підтверджено такі зміни 04.10.2023 та 17.10.2023.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

За змістом статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис від 23.09.2008 №575-VI у редакції до 04.12.2020 виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Разом з тим, згідно зі статтею 1 Закону №575-VI, у редакції з 04.12.2020 виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Аналіз вказаного дає підстави суду дійти висновку, що наведені вище поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №140/2700/149, від 26.11.2020 у справі №560/168/19, від 04.03.2021 у справі №500/2782/18.

Більш того, на користь висновку про те, що положення пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Так, Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, яка наведене вже судом вище, а до цього така норма вказувала лише на те, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

У спірному випадку ОСОБА_1 не має статусу суб`єкта господарювання, проте вказує, що є засновником ФГ "ФМК", яке вирощує, обробляє, зберігає і, в подальшому, реалізує сільськогосподарську продукцію, при цьому з використанням з цією метою нежитлові будівлі, належні позивачу на праві власності.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, ФГ "ФМК" 04.09.2023 зареєстроване як суб`єкт господарювання, засновником якого є ОСОБА_1 Фермерське господарство здійснює діяльність за основним видом: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Рішенням засновника фермерського господарства "ФМК" від 23.01.2008 №1 право користування будівлями за адресами Тернопільська обл. Чортківський район, с.Іване-Пусте, вул.Центральна, буд. 40, буд. 40в передано до складеного капіталу фермерського господарства.

Позивач, як власник будівель сільськогосподарського призначення, є також засновником фермерського господарства, яке використовує такі будівлі у своїй діяльності.

Водночас, належні позивачу на праві власності будівлі, використовуються Фермерським господарством "ФМК" для ведення господарську діяльність за основним видом КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Матеріали справи не містять підтверджень, що вказані будівлі були передані власником в оренду, лізинг, позичку.

У рішенні Конституційного Суду України № 12-р(II)/2024 від 18.12.2024 у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п`ятий преамбули Конституції України).

Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.

Саме на ці підходи Конституційного Суду України звернув увагу Верховний Суд у своїй подальшій практиці, а саме у постанові від 05.02.2025 у справі №140/33208/23 та підкреслив, що у разі підтвердження засновником Фермерського господарства призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим Фермерським господарством, такий засновник не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 09.05.2023 у справі №380/10802/22, від 26.06.2025 у справі №400/1245/23, від 16.10.2025 у справі №600/7751/23-а, в яких спірним було питання передачі позивачем належного йому на праві власності майна у користування фермерському господарству, власником та засновником якого був саме позивач.

Повертаючись до цієї справи, суд зазначає, що передбачена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

У спірному випадку позивач має право на пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, оскільки за наведених вище обставин належні йому нежитлові будівлі не є об`єктом оподаткування у розумінні приписів підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Здійснюючи нарахування податку, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області не доведено, що будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення, а позивач - не є сільськогосподарським товаровиробником, що свідчить про не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи ст. 139 КАС України та задоволення позовних вимог позивача, необхідно стягнути на користь позивача 1331,20 грн сплаченого судового збору за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30.06.2025 №0785819-2410-2222-UA61060210000021722, №0785820-2410-2222.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя О.О. Михайлов