Рішення № 140799735, 20.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокусправа № 380/5409/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Костецького Н.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕМОГА ФУД до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕРЕМОГА ФУД (далі позивач, ТОВ ПЕРЕМОГА ФУД) з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000433/2 від 09.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій, прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає таке рішення необґрунтованим та таким, що суперечать нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст. 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та правомірним. Зазначає, що обов`язок доведення заявленої митної вартості покладається на декларанта, який зобов`язаний подати достовірні відомості, що базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Зокрема вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваних митних декларацій Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначені причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин. У рішеннях про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів. Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕРЕМОГА ФУД зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код 44860440), основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля.

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності між ТОВ ПЕРЕМОГА ФУД (покупець) та компанією DALIAN HAIFENG INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай, постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № PF/DHI001 від 12.07.2024. Згідно з умовами контракту найменування, кількість та ціна за одиницю товару визначаються в інвойсах (рахунках-фактурах), що надаються постачальником покупцеві.

На виконання умов контракту на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № HF003250203 від 16.01.2025 позивач придбав горошок зелений у жерстяних банках 24*212, об`ємом 212 мл, кількістю 3700 картонних коробок; чиста вага складає 14208,0 кг, термін придатності 28.12.2028р. Товар знаходиться у первинній упаковці. Не містить ГМО. Торгівельна марка Dream Valley. Виробник DALIAN HAIFENG INTERNATIONAL TRADING CO.LTD. Країна виробництва Китай.

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209120015688U0 від 08.10.2025р. з вартістю товару згідно рахунку - 1,29 дол. США/упаковку.

Декларантом до митного контролю разом із митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу надано документи : інвойс №HF003250203 від 16.01.2025 року; Коносамент №KTLSHAF25020017 від 03.02.2025р.; Прайс-лист б/н від 16.01.2025 року; Пакувальний лист від 16.01.2025р., Сертифікат якості від 16.01.2025р.; сертифікат про відсутність ГМО від 16.01.2025 року; сертифікат походження №С256692250920012 від 05.02.2025 року; митна декларація країни відправлення №425820250000147631; накладна СМГС №31516969 від 17.04.2025 року; свіфт від 02.04.2025 року про оплату імпортованого товару; договір транспортного експедирування №МШ-ПФ001 від 19.04.2024 року; рахунок на оплату №52 від 07.04.2025 року; CMR №б/н від 29.04.2025 року.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала декларанту вимогу про надання додаткових документів відповідно до частин 2-3 статті 53 Митного кодексу України. Декларант повідомив про надання усіх наявних документів та просив завершити митне оформлення за заявленою митною вартістю.

За наслідками контролю Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000433/2 від 09.10.2025, яким скоригувала митну вартість товару за резервним методом до рівня 1,0310 дол. США за кілограм. Внаслідок прийнятого рішення позивачем додатково сплачено митні платежі.

Відповідач в обґрунтування неможливості визначення митної вартості за основним методом зазначив, зокрема, що: відповідно до п. 4.2 контракту №PF/DHI001 від 12.07.2024 умови оплати зазначаються в рахунку. в рахунку HF003250203 від 16.01.2025 умовами оплати зазначено 100% передоплата. Надане до митного оформлення платіжне доручення 00789020250402 датоване 02.04.2025, що не відповідає погодженим умовам оплати та засвідчує існування інших платіжних документів, які до митного оформлення не подавалися. - Залізнична накладна 31516969 складена 17.04.2025 та засвідчує завантаження контейнера на станції Глівіце. Проте контейнер виїхав з порту Ґданська 15.04.2025. Транспортні документи на відрізку Ґданськ-Глівіце до митного оформлення не подано, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ; Відповідно до пункту 1.3. договору на перевезення МШ-ПФ001 від 19.04.2024 експедирування здійснюється на підставі Заявки. Заявка до митного оформлення не подавалася. Відповідно до пункту 7.1.1. договору на перевезення МШ-ПФ001 від 19.04.2024 послуги оплачуються протягом 3-х банківських днів, з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інше не вказано в Заявці. Рахунок-фактура на перевезення № 52 датований 07.04.2025, проте банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ та наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599; Наданий рахунок № 52 датований 07.04.2025 містять відомості про витрати покупця на доставку контейнера до залізничної станції Мостиська-2. Проте, така знаходиться на території Польщі, а в Україну товар був ввезений автомобілем з дрн BС3256ТВ/BС4933ХС, про що свідчать відмітка митниці на CMR від 29.04.2025 та відомості, внесені до ПІК "Журнал пункту пропуску". Таким чином, покупець поніс також витрати на завантаження контейнера на транспортний засіб та його перевезення до пункту пропуску на митну територію України. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 МКУ такі витрати є складовою митної вартості та мали бути додані при розрахунку. Однак, документи, що засвідчували б суму таких витрат, до митного оформлення не подавалися, а самі витрати не були додані при розрахунку митної вартості. У поданих до митного оформлення документах відсутні відомості про складські витрати, які поніс покупець на території Польщі. Зберігання контейнера, який прибув на залізничну станцію 18.04.2025 до моменту завантаження контейнера 29.04.2025 на транспортний засіб BС3256ТВ/BС4933ХС. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 МКУ такі витрати є складовою митної вартості та мали бути додані при розрахунку. В експортній декларації 425820250000147631 у графі де зазначається контракт або інвойс, зазначений документ із номером, який до митного оформлення не подавався. Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати, відсутність належних платіжних документів, неправильний розрахунок митної вартості. Відповідно до ч. 2-3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; методи 2б (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД 25UA500590000917U5 від 05.07.2025, за якою здійснено митне оформлення товару "консервований зелений горошок у залізних банках", визначена митна вартість - 1,0310 дол. США за кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відносини, що виникають у зв`язку зі справлянням митних платежів та визначенням митної вартості товарів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. Декларант зобов`язаний, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів визначено частиною 2 статті 53 МК України.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно із частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16.

Суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для коригування митної вартості, покладається саме на митний орган. Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 зазначив, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Як слідує з матеріалів справи, до митного оформлення позивачем подано банківський платіжний документ (SWIFT) від 02.04.2025р. на суму 14146,00 дол. США, у якому міститься посилання на зовнішньоекономічний контракт №PF/DH001 від 12.07.2024р. рахунки №HF003250203, №HF005250203, №HF006250203 від 16.01.2025р., (інвойси згідно, яких здійснена передоплата за товар).

Позивачем при митному оформленні надано роз`яснення, що долучений свіфт №00789020250402 від 02.04.2025 року стосується оплати 3 (трьох) інвойсів і на момент митного оформлення жодних інших додаткових документів стосовно оплати імпортованого товару відповідачем не було затребувано.

Наданий платіжний документ містить посилання на контракт та на інвойс, що дає можливість у сукупності з іншими документами однозначно ідентифікувати, що оплата здійснена, за оцінювану партію товару. А тому, платіжна інструкція від 02.04.2025р. на суму 14146,00 дол. США є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки зазначені в ній дані можливо спів ставити з поставкою оцінюваного товару.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України Про платіжні послуги платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Наданий позивачем платіжний документ зазначеним вимогам відповідає.

Суд також зауважує, що згідно з пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише за умови, якщо рахунок сплачено. У будь-якому разі можлива невідповідність суми платежу вартості оцінюваного товару чи наявність посилання у платіжному документі на кілька інвойсів сама по собі не свідчить про заниження митної вартості, позаяк ціна товару чітко визначена в інвойсі та підтверджена прайс-листом виробника, а оплата у більшому розмірі за кілька поставок у межах одного контракту жодним чином не зменшує визначену в інвойсі ціну оцінюваної партії. Натомість митним органом не наведено, яким саме чином зазначена обставина впливає на числове значення заявленої митної вартості оцінюваного товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подані документи у сукупності дозволяли ідентифікувати оплату за оцінювану партію товару та підтверджували заявлену ціну, а доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо транспортних (транспортно-експедиційних) витрат, суд враховує таке.

На день митного оформлення Позивачем було надано усі рахунки від перевізника, що підлягали до оплати, а саме:

- експедитор ТОВ МАЙ ШИПІНГ - згідно Договору транспортного експедирування №МШ-ПФ001 від 19.04.2024р. здійснив морське перевезення контейнера MRKU9303336, по коносаменту KTLSHAF25020017 з порту QINGDAO, Китай до порту Гданськ, Польща на загальну суму 57671,74 грн. (рахунок на оплату №52 від 07.04.2025р.);

- здійснив навантажувально-розвантажувальні роботи в порту Гданськ, Польща на суму 11534,35 грн. (рахунок на оплату №52 від 07.04.2025р.);

- в подальшому з порту Гданськ, Польща до станції Мостиська 2 (Україна) здійснив перевезення товару залізницею на суму 57671,74 грн. (рахунок на оплату №52 від 07.04.2025р.), в т.ч. довозка контейнеру з порту Гданськ (Польща) до станції Глівіце по залізниці, де формується потяг і оформляється залізнична накладна, перетин кордону на станції КПП Медика-УЗ Мостиська II (Україна).

Твердження Відповідача, нібито не надання банківських документів, що підтверджують розмір витрат на транспортні послуги є безпідставним, оскільки відсутність оплати за надані послуги не впливає на ціпу товару.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про

транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також, відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

-калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Декларантом додатково було надано: експортну декларацію країни відправлення №425820250000147631; накладна СМГС №31516969; CMR №б/н від 29.04.2025 року.

Отже, вище перелічені перевізні документи в повній мірі підтверджують рух імпортованого товару з порту QINGDAO, Китай до кінцевої точки доставки (с. Добряни, обл. Львівська, Україна).

Доводи відповідача про неподання транспортних документів на відрізку Гданськ Глівіце та про неврахування витрат на завантаження контейнера на транспортний засіб і його перевезення до пункту пропуску є необґрунтованими. Згідно матеріалів справи, перевезення вантажу організовувалося експедитором ТОВ МАЙ ШИПІНГ у межах єдиного транспортно-експедиційного обслуговування, а вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення контейнера за межами державного кордону України включена до загальної вартості послуг, відображеної в рахунку №52 від 07.04.2025р. Переміщення контейнера в межах внутрішнього логістичного процесу оператора окремим транспортним документом не оформлюється та не впливає на числове значення складових митної вартості, тоді як рух (переміщення) товару підтверджується сукупністю поданих документів коносаментом №KTLSHAF25020017 від 03.02.2025, експортною декларацією країни відправлення №425820250000147631, залізничною накладною 31516969 складеною 17.04.2025.

Суд враховує, що відповідач не зазначив, яка саме складова транспортних витрат залишилася непідтвердженою у числовому вираженні та яким чином це вплинуло на правильність визначення заявленої митної вартості. Натомість надані позивачем документи у сукупності дозволяли встановити склад та розмір транспортних витрат, включених до митної вартості товару.

Щодо застосування резервного методу, суд зазначає таке.

За правилами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору) та другорядними методами. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про її коригування, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, а у рішенні також наводяться пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація МД 25UA500590000917U5 від 05.07.2025, за якою здійснено митне оформлення товару консервований зелений горошок у залізних банках . Водночас оцінюваним товаром позивача є горох зелений консервований без додавання оцту чи оцтової кислоти урожай 2024 року. Таким чином, митний орган як джерело для коригування використав відомості про товар, який за своїми якісними характеристиками (спосіб консервування з додаванням оцту проти без оцту) відрізняється від оцінюваного, проте у рішенні не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на відмінність характеристик товару, обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, обмежившись лише зазначенням номера і дати митної декларації, взятої за основу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 825/648/17).

Суд також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості, а також не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору. Сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від низки обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та порівняння характеристик оцінюваного товару й товару, ціна якого взята за основу для коригування.

Підсумовуючи, суд констатує, що подані позивачем до митного оформлення документи у своїй сукупності містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а наведені відповідачем зауваження не свідчать про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не вказують на ознаки підробки документів та не підтверджують відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості або відомостей щодо ціни. Відповідач не довів належними та достатніми доказами наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості, а так само не довів неможливості застосування основного методу та правомірності застосування резервного методу. Сумніви відповідача щодо складових митної вартості ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такого обов`язку відповідач у цій справі не виконав.

За правилами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості зазначеним вимогам не відповідає.

Відтак суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000433/2 від 09.10.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення вирішуватиметься судом протягом п`яти днів після ухвалення цього судового рішення за умови подання відповідних доказів.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

З аналізу наведених вище правових норм встановлено, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Втім, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, згідно зі ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Щодо стягнення судового збору за подання даного позову, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного адміністративного позову до суду, складає 3328 грн.

Згідно матеріалів справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 4217,44 грн. (квитанція №790 від 11.12.2025).

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Як передбачено пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (з наступними змінами та доповненнями), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином. Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно пункту 10 Порядку заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно повернути надміру сплачений судовий збір у розмірі 889,44 грн.

Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 3328 грн.

Керуючись статтями 242-246, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000433/2 від 09.10.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕМОГА ФУД (ЄДРПОУ 44860440) судовий збір у розмірі 3328 грн (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕМОГА ФУД (ЄДРПОУ 44860440) надміру сплачений судовий збір у розмірі 889 (вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 20.10.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович