Рішення № 140799675, 20.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокусправа № 380/967/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми ПН від 22.04.2021 №86221301014 на загальну суму 510 грн.; податкове повідомлення-рішення форми ПС від 22.04.2021 № 862013010714 в сумі 340 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22.04.2021 № 861813010714 форми Р за платежем податок на додану вартість на суму 2352850,75 грн.; податкове повідомлення-рішення форми ПС від 22.04.2024 №862113010714 в сумі 1012 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.01.2017 по 30.09.2018 він як фізична особа-підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування (третя група, ставка 3%), з 01.10.2018 по 15.04.2020 - на загальній системі оподаткування. Основним видом його діяльності було виробництво дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів. 15.04.2020 він прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності та виїхав на постійне проживання за кордон. У квітні 2020 року первинні документи підприємницької діяльності він передав до архівного відділу виконавчого комітету Стрийської міської ради за актом від 30.04.2020. Про перебування документів в архіві відповідач знав, що відображено у п.1.15 акта перевірки. Позивач вказує, що висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень 2020 року на 1882287 грн ґрунтується на припущенні. Відповідач використав зареєстровані податкові накладні на придбання товарів для визначення податкових зобов`язань, однак не врахував ці ж накладні для підтвердження податкового кредиту. Відповідач також не врахував відображені в акті перевірки експортні операції. Згідно з даними ІС «Податковий блок», наведеними в акті, позивач у 2017-2019 роках експортував дерев`яні піддони нерезидентам з Польщі, Німеччини та Словаччини. Задекларовані позивачем податкові зобов`язання за перевірений період становлять 2223337 грн, обсяг операцій з вивезення товарів за межі митної території України - 5273000 грн. Ці дані підтверджують виробництво та реалізацію продукції. Відповідач не навів доказів недобросовісності позивача, відсутності ділової мети операцій чи недостовірності відомостей податкових накладних і митних декларацій. Щодо штрафу за неподання повідомлення за формою №20-ОПП позивач зазначає, що 27.12.2019 він подав повідомлення про об`єкти оподаткування за цією формою. Щодо штрафу за незабезпечення зберігання документів позивач посилається на передачу документів до архіву у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що перевірку позивача проведено на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності. Копію наказу від 21.01.2021 №177-ПП та повідомлення від 21.01.2021 №35/13-01-07-14 надіслано позивачу 21.01.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу. На думку відповідача, ці документи вручено особисто 22.01.2021. Податкова адреса позивача не змінювалася, заяву за формою №5ДР він не подавав. Відповідач посилається на обов`язок платника забезпечити отримання кореспонденції за податковою адресою. Позивач до перевірки не надав жодного документа, про що складено акт від 26.02.2021 №156/13-01-07-14-08. Відповідач надіслав запит до архівного відділу Стрийського міськвиконкому, однак станом на дату складення акта перевірки відповіді не отримав. Наслідком ненадання документів, за п.44.6 ст.44 ПК України, є висновок про їх відсутність на час складення звітності. Відповідач вважає, що документи, які не досліджувались під час перевірки, не можуть враховуватися судом. По суті донарахування відповідач вказує, що за 2017-2020 роки позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість за зареєстрованими податковими накладними на суму 1882287 грн. Оскільки документів про придбання цих товарів не надано, «можна вважати», що такі товари на залишку відсутні та за даними ЄРПН не реалізовані, тобто використані в операціях, що не є господарською діяльністю. Тому, на думку відповідача, позивач в останньому звітному періоді перед анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання за п.184.7 ст.184, п.198.5 ст.198 ПК України та зареєструвати зведену податкову накладну. Відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 21.10.2021 у справі №802/1464/17-а та інші.

10.03.2026 та 06.04.2026 позивач подав додаткові пояснення, до яких долучив копії книги обліку доходів і витрат за 2019 рік, договорів на транспортно-експедиційні послуги, актів надання послуг, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), рахунків, митних декларацій, фактур, банківських виписок та інших документів за 2017-2020 роки. Позивач стверджує, що відповідач не надав доказів вручення йому наказу про проведення перевірки, оскільки в матеріалах перевірки є лише фіскальний чек про відправлення. Посилається на постанови Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №520/8681/18 та від 12.08.2020 у справі №160/2116/19. Вказує, що передача документів до архіву зумовлена карантином, установленим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, мораторієм на проведення перевірок за п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та запровадженням воєнного стану. Просить врахувати подані документи як докази реальності господарських операцій.

17.04.2026 відповідач подав додаткові пояснення, у яких заперечив проти врахування документів, поданих позивачем на стадії судового розгляду. Зазначив, що такі документи не були надані під час перевірки, а суд не є органом податкового контролю і не може підміняти його шляхом дослідження документів, які не були предметом перевірки. Посилається на п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, ст.61 ПК України та на постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 31.01.2020 у справі №826/15328/18, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 16.09.2025 у справі №380/8798/21.

09.06.2026 позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що норми податкового законодавства не обмежують право платника доводити в суді обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, лише тими доказами, що надавались під час перевірки. Послався на постанови Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №160/8441/18, від 23.06.2021 у справі №520/11131/19, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16. Повторно вказав, що акт перевірки він також не отримував, а відповідач надав лише конверт без відміток про вручення.

Ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 07.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.03.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду; заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 13.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/967/25 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №380/967/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень.

Ухвалою суду від 09.06.2026 вирішено проводити розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 25.08.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав; просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити.

Під час судового засідання, яке відбулося 20.10.2026, на території Львівського району Львівської області було оголошено повітряну тривогу (що підтверджується відповідним актом) та зважаючи на відсутність заперечень з боку сторін, керуючись принципами безпеки учасників процесу та процесуальної економії, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд дослідив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в Стрийській ДПІ Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області. Його податкова адреса: АДРЕСА_1 . У період з 01.01.2017 по 30.09.2018 позивач застосовував спрощену систему оподаткування (третя група), з 01.10.2018 по 15.04.2020 - загальну систему оподаткування. Позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість. Реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою платника 15.04.2020. Цього ж дня позивач прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до листа архівного відділу виконавчого комітету Стрийської міської ради від 08.01.2025 №8, документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2014-2020 роки передані на зберігання до архіву 30.04.2020 у кількості 2 одиниць зберігання.

Наказом ГУ ДПС у Львівській області від 21.01.2021 №177-ПП призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 22.02.2021 тривалістю 5 робочих днів з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 19.02.2021, а також з питань єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 19.02.2021. Підставою перевірки зазначено пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України.

Копію наказу та повідомлення від 21.01.2021 №35/13-01-07-14 про проведення перевірки відповідач надіслав позивачу 21.01.2021 поштовим відправленням №7900825842035 за податковою адресою, що підтверджується фіскальним чеком оператора поштового зв`язку. Повідомлення про вручення цього відправлення або інший документ поштового оператора з відомостями про дату вручення та особу одержувача в матеріалах справи відсутні.

Перевірку проведено з 22.02.2021 по 26.02.2021 у приміщенні ГУ ДПС у Львівській області. 22.02.2021 відповідач направив до архівного відділу Стрийського міськвиконкому лист №4505/6/13-01-07-14-05 про надання документів, переданих ОСОБА_1 за актом від 30.04.2020. На дату складення акта перевірки відповіді не надійшло.

26.02.2021 посадові особи відповідача склали акт №156/13-01-07-14-08 про ненадання документів до перевірки. У ньому зазначено, що позивач не надав жодних первинних документів, які підтверджують дані поданих податкових декларацій.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2021 №4209/13-01-07-14-03/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки). Відповідно до розділу ІІІ акта перевірки встановлено порушення: п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 ПК України щодо незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності; вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI з донарахуванням єдиного внеску за 2019 рік на 6494,40 грн; п.184.7 ст.184, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2020 року на 1882287 грн; п.201.1, п.201.2, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України в частині відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН); п.63.3 ст.63, п.117.1 ст.117 ПК України та п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), щодо неподання повідомлення за формою №20-ОПП.

Згідно з п.1.7 акта перевірки, у період з 01.01.2017 по 19.02.2021 позивач фактично здійснював діяльність з виробництва дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів. За п.1.17.5 акта перевірки, за даними ІС «Податковий блок» контрагентами-покупцями позивача були, зокрема, ДП «Стрийлісопродукт», ТзОВ «Кормотех», ПАТ «Стрийський хлібокомбінат» та нерезиденти. У п.1.17.6 та п.2.6.2 акта перевірки відображено, що позивач здійснював експорт дерев`яних піддонів нерезидентам LEJABIZ Sp. z o.o. (Польща), Cityleaks UG, AJV GmbH, 3P Global GmbH (Німеччина) та Ing. Benjamin Petrik spol. s r.o. (Словаччина). У п.1.25 акта перевірки зазначено, що позивач використовував працю найманих осіб: станом на 01.01.2017 - 5 осіб, станом на березень 2020 року - 4 особи, звільнені у березні 2020 року.

У п.2.4.1 акта перевірки зазначено, що згідно з поданими деклараціями з податку на додану вартість позивач за перевірений період задекларував податкові зобов`язання (рядок 9) на загальну суму 2223337 грн та операції з вивезення товарів за межі митної території України (рядок 2) на суму 5273000 грн. За даними ЄРПН та додатків 5 до декларацій позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість за податковими накладними на придбання товарів: за 2017 рік - 549136 грн, за 2018 рік - 781267 грн, за 2019 рік - 533661 грн, за 2020 рік - 18223 грн, разом 1882287 грн. Перелік цих податкових накладних наведено в таблицях 1-4, що є додатками до акта перевірки. До них включено, зокрема, придбання пального, кріпильних виробів, будівельних матеріалів, послуг зв`язку, ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, легкового автомобіля.

Висновок про заниження податкових зобов`язань за квітень 2020 року обґрунтовано в акті перевірки так: «Оскільки ФОП ОСОБА_1 до перевірки не представив документів, які б підтверджували придбання товарів, які віднесені до податкового кредиту (згідно Таблиці 1 - Таблиці 4) можна вважати що такі товари на залишку відсутні та відповідно до зареєстрованих податкових накладних ЄРПН не реалізовані, таким чином зазначені товари використані в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку». У п.1.18 акта перевірки вказано, що інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2017 та 19.02.2021 до перевірки не надано. Інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей не проводилась.

Акт перевірки разом з актом про ненадання документів відповідач надіслав позивачу 05.03.2021 рекомендованим листом. Згідно з відзивом та текстом податкових повідомлень-рішень, лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Заперечень на акт перевірки позивач не подавав.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло 22.04.2021 чотири податкові повідомлення-рішення. Податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №861813010714 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2352858,75 грн, з них 1882287,00 грн за податковими зобов`язаннями та 470571,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Податковим повідомленням-рішенням форми «ПН» №862213010714 до позивача застосовано штраф у сумі 510 грн за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму податку на додану вартість 1882287 грн за квітень 2020 року.

Податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» №862013010714 на підставі п.117.1 ст.117 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 340 грн за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП, «а саме не відображено об`єкт який використовувався в підприємницькій діяльності, та не відображено автомобілі, що використовувалися у підприємницькій діяльності», за період з 01.01.2017 по 15.04.2020. Податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» №862113010714 на підставі п.121.1 ст.121 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 1020 грн за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності.

Податкові повідомлення-рішення відповідач надіслав позивачу 22.04.2021 рекомендованим листом за податковою адресою. Згідно з відзивом, лист повернувся 22.05.2021 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У матеріалах справи наявні копії повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, які подав позивач, датовані 28.08.2019 та 27.12.2019. У першому з них зазначено об`єкт «Автомобіль» з ідентифікатором 2000001 (стан - експлуатується, вид права - право власності), у другому - об`єкт «Автомобіль» з ідентифікатором 2000002, місцезнаходження - м. Стрий, вул. Кобилянської, 9. Копії цих повідомлень відповідач долучив до відзиву. Згідно з квитанцією №2 повідомлення за формою №20-ОПП доставлене до Стрийської ДПІ Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області 27.12.2019.

У провадженні Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області перебуває виконавче провадження №71249553, відкрите на підставі виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №380/25836/21 про стягнення з позивача податкового боргу на користь ГУ ДПС у Львівській області.

30.09.2024 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом. Листом від 07.10.2024 №29546/6/13-01-24-08-06 відповідач надав копії матеріалів перевірки.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 22.04.2021 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами однієї документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивач стверджує, що не був обізнаний з наказом про її проведення, оскільки відповідач не надав доказів вручення йому цього наказу. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала такий висновок: «незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.»

З урахуванням цього суд спершу надає оцінку доводам щодо призначення та проведення перевірки.

Щодо дотримання відповідачем умов проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, якщо розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України (у редакції, чинній на час проведення перевірки) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що право контролюючого органу розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку виникає лише після вручення платнику податків у порядку ст.42 ПК України копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату її початку. Обов`язок довести виконання цієї умови покладається на контролюючий орган.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 у справі №520/8681/18, на яку посилаються обидві сторони, зазначив: «Слід зауважити, що обов`язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.» У цій справі Верховний Суд виходив з того, що лист з наказом повернувся з відміткою поштового оператора про причину невручення, а тому платник вважався повідомленим про перевірку з дати такої відмітки.

У постанові від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, на яку посилається відповідач, Верховний Суд зазначив: «Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.»

Отже, відповідно до наведених висновків Верховного Суду платник податків несе ризик неотримання кореспонденції, надісланої за його податковою адресою. Однак такий висновок можливий за умови, що контролюючий орган довів належне надіслання документа рекомендованим листом з повідомленням про вручення та результат такого надіслання - вручення адресату або повернення відправлення з відміткою поштового оператора про причину невручення.

На підтвердження надіслання позивачу копії наказу від 21.01.2021 №177-ПП та повідомлення від 21.01.2021 №35/13-01-07-14 відповідач посилається на фіскальний чек оператора поштового зв`язку від 21.01.2021 щодо поштового відправлення №7900825842035. Повідомлення про вручення цього поштового відправлення, повернутий конверт з відміткою про причину невручення чи інший документ оператора поштового зв`язку з відомостями про результат пересилання відповідач суду не надав. Твердження відповідача у відзиві про те, що документи «вручено особисто 22.01.2021», не підтверджене жодним доказом. Ні акт перевірки, ні акт про ненадання документів від 26.02.2021 №156/13-01-07-14-08 не містять відомостей про вручення позивачу копії наказу чи про повернення поштового відправлення. Розписка про отримання повідомлення на його примірнику не заповнена. Позивач факт отримання цих документів заперечує.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, чи було вручено позивачу копію наказу та повідомлення про перевірку, або з якої дати їх можна вважати врученими. Відповідно, відповідач не довів виконання умови, з якою п.79.2 ст.79 ПК України пов`язує його право розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку.

Доводи відповідача про обов`язок платника забезпечити отримання кореспонденції за податковою адресою та про неподання позивачем заяви за формою №5ДР суд відхиляє. Ці обставини мають значення лише тоді, коли контролюючий орган довів результат надіслання кореспонденції, зокрема її повернення з відміткою про причину невручення. Таких доказів у справі немає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 зазначила: «Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.»

Допущене відповідачем порушення вплинуло на висновки перевірки. Усі висновки акта перевірки, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на тому, що позивач не надав документів до перевірки. Обов`язок платника податків надати документи посадовим особам контролюючого органу, передбачений п.85.2 ст.85 ПК України, виникає після початку перевірки, яку контролюючий орган має право розпочати лише після виконання умов п.79.2 ст.79 ПК України. Неповідомлення позивача про перевірку в установленому порядку позбавило його можливості надати документи, передані ним 30.04.2020 на зберігання до архівного відділу, та подати заперечення до акта перевірки.

Верховний Суд у постанові від 30.12.2025 у справі №160/20743/23 щодо порушення контролюючим органом вимог п.79.2 ст.79 ПК України при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки виснував: «Вказана обставина є самостійною та достатньою підставою, яка свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки та правильність їх скасування судами попередніх інстанцій.»

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що недоведеність відповідачем вручення позивачу копії наказу про проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її результатами.

Доводи позивача про карантин, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, та мораторій на проведення перевірок суд відхиляє. Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлював мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період карантину з визначеними винятками. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.12.2025 у справі №160/15683/24, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14.07.2020 №786-IX, який набрав чинності 08.08.2020, в абзаці третьому п.52-2 «слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8"». Отже, на час проведення перевірки у лютому 2021 року мораторій не поширювався на документальні позапланові перевірки, підставою яких є припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Карантин та виїзд позивача за кордон також не перешкоджали йому отримати копії документів в архівному відділі через представника та надати їх контролюючому органу. Запровадження воєнного стану з 24.02.2022 відбулося після проведення перевірки та прийняття спірних рішень і на їх правомірність не впливає.

Попри висновок про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, суд, з урахуванням доводів сторін, надає оцінку і змісту кожного з висновків, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 22.04.2021 №861813010714.

Відповідно до п.184.7 ст.184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Згідно з абзацом першим п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

Підпунктом «г» п.198.5 ст.198 ПК України визначено, що до таких операцій належать операції, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до останнього абзацу п.198.5 ст.198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок нарахувати податкові зобов`язання за п.184.7 ст.184 ПК України виникає щодо конкретних товарів (послуг), необоротних активів, суми податку за якими включено до податкового кредиту і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Обов`язок за підп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України виникає, якщо товари (послуги), необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника. Для застосування цих норм контролюючий орган повинен встановити, які саме товари, необоротні активи залишились невикористаними на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість або були використані поза господарською діяльністю, та їх вартість. Припущення про використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю, ПК України допускає лише у випадку виявлення нестачі товарів в акті інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.

Відповідач не проводив інвентаризації та не встановлював залишків товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 15.04.2020. Акт перевірки не містить відомостей про те, які саме товари, необоротні активи залишились у позивача на дату анулювання його реєстрації платника податку на додану вартість або були використані в операціях, що не є господарською діяльністю. Висновок про заниження податкових зобов`язань зроблено з формулюванням «можна вважати», тобто на підставі припущення.

Цей висновок суперечить відомостям, які відповідач сам відобразив в акті перевірки. Відповідач встановив, що позивач у 2017-2020 роках здійснював виробничу діяльність з використанням праці найманих працівників, реалізовував продукцію українським покупцям і експортував дерев`яні піддони нерезидентам. Задекларовані позивачем податкові зобов`язання (2223337 грн) та обсяг експортних операцій (5273000 грн) відповідач не коригував. Відповідач не пояснив, з яких підстав він вважає, що жоден з товарів, придбаних позивачем за понад три роки, не був використаний у цій діяльності.

Відповідач визначив податкові зобов`язання на всю суму податкового кредиту, сформованого позивачем з 01.01.2017 по квітень 2020 року. До цієї суми увійшов податок за придбаними послугами зв`язку, ремонту, технічного обслуговування та за пальним. Такі послуги та товари споживаються під час їх отримання або використання і не можуть становити залишку на дату анулювання реєстрації платника податку.

Посилання відповідача на п.44.6 ст.44 ПК України та на постанови Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 21.10.2021 у справі №802/1464/17-а не спростовують висновків суду. Відповідно до абзацу першого п.44.6 ст.44 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2021) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Верховний Суд у постанові від 11.12.2025 у справі №300/4485/23 зазначив: «Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.» Отже, наслідком ненадання документів є визнання непідтвердженими задекларованих показників тих звітних (податкових) періодів, у яких їх відображено. Висновків про завищення податкового кредиту у звітних періодах 2017-2020 років акт перевірки не містить, податковий кредит цих періодів відповідач не коригував. Натомість відповідач визначив податкові зобов`язання за квітень 2020 року за п.184.7 ст.184 та п.198.5 ст.198 ПК України без встановлення обставин, з якими ці норми пов`язують виникнення такого обов`язку. Суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з тих підстав, з яких його прийнято, і не може обґрунтовувати його іншими підставами.

Висновок, викладений, за твердженням відповідача, у постанові Верховного Суду від 16.09.2025 у справі №380/8798/21, як його зміст наводить сам відповідач, стосується права контролюючого органу визнати задекларовані платником суми податкового кредиту непідтвердженими документально. Такого висновку щодо податкового кредиту позивача відповідач у цій справі не робив. Тому висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач, не є релевантними для вирішення питання про правомірність визначення податкових зобов`язань за п.184.7 ст.184 ПК України без встановлення залишків товарів на дату анулювання реєстрації платника податку.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності підстав для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2020 року на 1882287 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 470571,75 грн. Податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.04.2021 №861813010714 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПН» від 22.04.2021 №862213010714 суд зазначає таке.

Штраф за цим податковим повідомленням-рішенням застосовано на підставі ст.120-1 ПК України та п.73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України за відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму податку на додану вартість 1882287 грн за квітень 2020 року. Обов`язок скласти таку зведену податкову накладну відповідач пов`язав з п.198.5 ст.198 ПК України. Оскільки відповідач не довів наявності підстав для нарахування позивачу податкових зобов`язань за п.184.7 ст.184 та п.198.5 ст.198 ПК України, у позивача не виникло й обов`язку скласти та зареєструвати таку податкову накладну. Тому податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 22.04.2021 №862213010714 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2021 №862013010714 суд враховує що згідно з п.63.3 ст.63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п.8.4 розділу VIII Порядку №1588 (у редакції, чинній до 27.07.2020) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Відповідно до п.117.1 ст.117 ПК України (у редакції, чинній з 23.05.2020) неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Відповідач застосував до позивача штраф у сумі 340 грн за неподання повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкт, який використовувався у підприємницькій діяльності, та про автомобілі, що використовувались у підприємницькій діяльності, за період з 01.01.2017 по 15.04.2020.

Ні акт перевірки, ні податкове повідомлення-рішення не визначають, про який саме об`єкт оподаткування позивач не повідомив, коли такий обов`язок виник і коли сплив строк подання повідомлення. Нерухоме майно, відображене в акті перевірки (гаражі), набуте позивачем у 2013 році. Доказів його використання у підприємницькій діяльності відповідач не навів. Щодо автомобілів, то в матеріалах справи є повідомлення за формою №20-ОПП від 28.08.2019 та 27.12.2019, які подав позивач і копії яких відповідач сам долучив до відзиву. Повідомлення від 27.12.2019 доставлене до Стрийської ДПІ Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області, що підтверджує квитанція №2 від 27.12.2019. Акт перевірки цих повідомлень не згадує та не містить оцінки їх змісту і строку подання.

Отже, висновок акта перевірки про те, що позивач за весь перевірений період не повідомив контролюючий орган про об`єкти оподаткування, не відповідає наявним у справі доказам. Відповідач не встановив, які саме об`єкти залишились неповідомленими, а тому не довів наявності правопорушення, передбаченого п.117.1 ст.117 ПК України. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2021 №862013010714 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2021 №862113010714, суд враховує таке.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом другим п.44.3 ст.44 ПК України визначено, що у разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до абзацу першого п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.121.1 ст.121 ПК України (у редакції, чинній з 23.05.2020) незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Штраф у сумі 1020 грн застосовано за незабезпечення зберігання документів та ненадання їх посадовим особам, які проводять перевірку. Висновок про незабезпечення зберігання документів спростовується листом архівного відділу виконавчого комітету Стрийської міської ради від 08.01.2025 №8, згідно з яким документи позивача за 2014-2020 роки передані на зберігання до архіву 30.04.2020. Про це відповідачу було відомо під час перевірки, що відображено у п.1.15 акта перевірки. Передача документів до архіву у зв`язку з припиненням діяльності узгоджується з абзацом другим п.44.3 ст.44 ПК України.

Щодо ненадання документів, то обов`язок платника податків надати документи посадовим особам контролюючого органу за п.85.2 ст.85 ПК України виникає після початку перевірки. Як встановлено вище, відповідач не довів вручення позивачу копії наказу та повідомлення про перевірку, тобто виконання умов, які надають право розпочати перевірку. Тому ненадання позивачем документів під час такої перевірки не може бути підставою для притягнення його до відповідальності за п.121.1 ст.121 ПК України. За таких обставин податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2021 №862113010714 є протиправним і підлягає скасуванню.

Позивач разом з додатковими поясненнями подав копії книги обліку доходів і витрат, договорів, актів надання послуг, міжнародних товарно-транспортних накладних, митних декларацій, фактур, банківських виписок та інших документів. Відповідач просить не враховувати ці документи з посиланням на п.44.6 ст.44 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 у справі №160/8441/18 зазначив: «Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.»

У постанові від 21.10.2021 у справі №802/1464/17-а Верховний Суд виснував: «Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.»

Позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №160/8441/18, вважає, що норми податкового законодавства не обмежують права платника доводити в суді обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, лише тими доказами, що надавались під час перевірки. Однак у постанові Верховного Суду у справі №160/8441/18 (ухваленій 06.08.2019) викладено протилежний висновок: «Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.» Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №520/11131/19 та від 12.02.2019 у справі №820/6512/16 суд не оцінює окремо, оскільки, як зазначено нижче, питання про врахування поданих позивачем документів не впливає на результат вирішення спору.

У постанові від 17.08.2023 у справі №380/8798/21 Верховний Суд вказав: «Отже, не з`ясувавши першочергового питання, які ж саме документи надавалися до перевірки у контексті їхнього оформлення в умовах, коли контролюючий орган доводить про ненадання цих документів та які саме документи надавалися до суду першої інстанції, з урахуванням їх прийнятності в розумінні приписів пункту 44.6 статті 44 ПК України, суди попередніх інстанцій фактично не вирішили й наступні за черговістю вирішення питання, зокрема, у чому полягав зміст господарських операцій, чи справді актив отриманий саме від указаного в первинних документах контрагента, чи відповідає зміст господарської операції видам діяльності її учасників, тощо.»

Суд зазначає, що висновки про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень зроблені на підставі матеріалів перевірки та документів, на підставі яких ці рішення прийняті. Документи, вперше подані позивачем до суду, суд для підтвердження показників податкової звітності позивача не використовує. Тому доводи відповідача про неможливість їх врахування не впливають на результат вирішення спору. Крім того, частина поданих документів (банківські виписки, податкова декларація платника єдиного податку) стосується іншої особи - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а тому вони не є належними доказами у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вони прийняті за результатами перевірки, проведеної без доведеного дотримання умов, визначених п.79.2 ст.79 ПК України, а висновки акта перевірки, покладені в їх основу, не підтверджені належними доказами. Тому податкові повідомлення-рішення від 22.04.2021 форми «Р» №861813010714, форми «ПН» №862213010714, форми «ПС» №862013010714 та форми «ПС» №862113010714 не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, і підлягають скасуванню.

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 15140 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.02.2025. Цю суму слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми ПН від 22.04.2021 №86221301014.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми ПС від 22.04.2021 № 862013010714.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2021 № 861813010714 форми Р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення форми ПС від 22.04.2024 №862113010714.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня підписання рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.