Рішення № 140799458, 21.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Київ справа №320/38606/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом від 03.07.2025 №30011-29792/М-02/8-2600/25 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови у зарахуванні періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 26.07.1978р. серія НОМЕР_1 , а саме період з 03.06.1978р. по 26.07.1978р., з 24.12.1991р. по 14.08.1992, та перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 26.07.1978р. серія НОМЕР_1 , а саме період з 03.06.1978р. по 26.07.1978р., з 24.12.1991р. по 14.08.1992р. та здійснити перерахунок пенсії з 03.07.2025р.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що йому протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно із трудовою книжкою.

Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що страховий стаж позивача розрахований відповідно до чинного законодавства.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Святошинський район) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.06.2021.

Пенсію позивача розраховано з врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018- 2020 роки 9118,81 грн.

До страхового стажу позивача не зараховано такі періоди роботи:

1. з 03.06.1978 до 26.07.1978 різноробочий у колгоспі «Правда» згідно із записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 26.07.1978;

2. з 24.12.1991 до 14.08.1992 директор МНПП «Обрій-Z» за контрактом.

Записи здійснені без виправлень та містять посилання на накази.

Виявивши, що до страхового стажу не зараховані перелічені вище періоди, позивач 12.06.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії із урахуванням цих періодів.

Відповідач листом від 03.07.2025 повідомив про відсутність підстав для зарахування цих періодів трудової діяльності до страхового стажу. Період з 03.06.1978 до 26.07.1978 не підлягає зарахуванню, оскільки відсутня уточнююча довідка про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні та довідка про реорганізацію колгоспу. Період з 24.12.1991 до 14.08.1992 також не підлягає зарахуванню, оскільки у трудовій книжці наявне виправлення у даті наказу про прийняття.

Позивач не погоджується із тим, що йому не зарахували зазначені періоди роботи до страхового стажу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини першої). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-XII).

За приписами частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За визначенням у статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Як встановлено судом, спірні періоди трудової діяльності позивача підтверджені записами у трудовій книжці. Твердження відповідача щодо виправлень у даті наказу про прийняття позивача на роботу не знайшло свого підтвердження. Позиція щодо того, що для зарахування до страхового стажу позивача періоду його членства у колгоспі необхідна уточнююча довідка про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні та довідка про реорганізацію колгоспу є безпідставною.

З огляду на викладене, пенсійний орган протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періодів його трудової діяльності, які є предметом цього спору.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Підстави для задоволення вимог в частині скасування рішення, оформленого листом, задоволенню не підлягають, оскільки лист пенсійного органу має суто інформативний характер та є відповіддю на подану позивачем заяву, а не офіційним управлінським актом індивідуальної дії.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено 1211,20 грн судового збору, суд вважає, що відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачеві підлягає відшкодуванню уся ця сума, оскільки частина задоволених вимог є пропорційною сплаченій сумі судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 26.07.1978 серія НОМЕР_1 з 03.06.1978 до 26.07.1978 та з 24.12.1991 до 14.08.1992 та перерахунку пенсії із урахуванням цих періодів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 26.07.1978 серія НОМЕР_1 з 03.06.1978 до 26.07.1978, з 24.12.1991 до 14.08.1992 та здійснити перерахунок пенсії з 03.07.2025 із урахуванням цих періодів.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.