Рішення № 140794130, 09.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4601/26-Е

Провадження 2/522/6624/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Мілька лікарня № 5» Одеської міської ради про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 , поданий адвокатом Конюшко Д.Б. до Комунального некомерційного підприємства «Мілька лікарня № 5» Одеської міської ради про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 16 липня 2025 року внаслідок падіння гілки аварійного дерева з території стаціонарного відділення № 2 Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради було пошкоджено припаркований автомобіль позивача, чим йому завдано матеріальних збитків. Відповідач, будучи постійним користувачем земельної ділянки та балансоутримувачем території закладу охорони здоров`я, внаслідок неналежного виконання обов`язків з догляду за зеленими насадженнями та ігнорування актів обстеження щодо аварійного стану дерев допустив протиправну бездіяльність. Оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу за висновком експерта становить 151 205,98 грн, а відповідачем не було вчасно вжито заходів для видалення небезпечного насадження, позивач просить стягнути з відповідача суму матеріальної і моральної шкоди разом із супутніми витратами.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач надав заяву, в якій просив відкласти розгляд судової справи, призначеної на 30 липня 2026 року, та надати розумний строк для підготовки відзиву на позовну заяву і формування правової позиції, оскільки для цього необхідний додатковий час на детальний аналіз правових підстав позову, обставин завдання шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку.

В судове засідання призначене на 09.10.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Незважаючи на наданий достатній час для надання відзиву, відповідач відзив не надав, пояснень чи доказів суду не надав.

Враховуючи належне сповіщення сторін, суд вбачає достатність підстав для розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «NISSAN X-TRAIL», державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

16 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , на припаркований автомобіль позивача впала гілка дерева породи каштан, яке росло за парканом на території стаціонарного відділення № 2 Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради (далі КНП «МЛ № 5» ОМР, відповідач) за адресою: м. Одеса, бульвар Гетьмана Сагайдачного, буд. 11. Унаслідок падіння гілки автомобіль зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується фотографіями пошкодженого транспортного засобу.

За фактом пошкодження майна позивач звернувся до Відділу поліції № 2 Одеського РУП ГУНП в Одеській області, повідомлення зареєстровано в Інформаційному порталі Національної поліції України за № 22405, що підтверджується копією талона-повідомлення єдиного обліку.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Комунальною установою «Міська клінічна лікарня № 3 імені професора Л.Й. Алейнікової» (далі КУ «МКЛ № 3») зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110137500:29:0047:0016, РНОНМ 474747551101).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КУ «МКЛ № 3» (код ЄДРПОУ 01999046) припинена в результаті реорганізації (запис від 02.07.2019 № 1 556 112 0016 024749), а її правонаступником є Комунальна установа «Міська лікарня № 5» (код ЄДРПОУ 01998957). Згідно з п. 1.3 Статуту відповідача, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 04.12.2024 № 2643-VIII, КНП «МЛ № 5» ОМР є правонаступником Комунальної установи «Міська лікарня № 5».

Судом установлено, що 18.09.2018 позивач від імені співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 звернувся до КУ «МКЛ № 3» з проханням провести огляд і підрізку дерев за адресою: АДРЕСА_2 , зазначивши, що гілки дерев провисають над проходом до будинку та можуть завдати шкоди життю, здоров`ю і майну. За Актом обстеження зелених насаджень від 28.09.2018 комісія встановила наявність загрози життю і здоров`ю громадян, їхній приватній власності та міській інфраструктурі.

Актом обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, від 16.03.2020 № 345, складеним комісією у складі фахівців Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, КП «Міськзелентрест» та Державної екологічної інспекції України, 108 дерев за вказаною адресою визнано аварійними та такими, що підлягають видаленню. Згідно з пунктами 1.82 і 1.94 цього Акта на території стаціонарного відділення № 2 КНП «МЛ № 5» ОМР виявлено два дерева породи каштан в аварійному стані, що підлягають видаленню.

Судом установлено, що 11.08.2025 позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою провести огляд і підрізку дерев за вказаною адресою. У відповіді від 13.08.2025 відповідач повідомив, що на його балансі відсутні дерева вздовж огорожі з об`єктом за адресою: АДРЕСА_1 , а також що адміністрація звернулася до Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради (лист № 345 від 16.05.2020) щодо обстеження зелених насаджень.

Відповідно до листа Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради від 17.12.2025 № 02-11/3019 Департамент є компетентним органом у питаннях визначення стану зелених насаджень, які підлягають видаленню, а станом на 16.12.2025 звернень від відповідача щодо видалення дерев за вказаною адресою до Департаменту не надходило.

Судом установлено, що, згідно з листом КП «Міськзелентрест» від 17.12.2025 № 6747, роботи з видалення дерева було виконано 20.11.2025 працівниками цього підприємства на підставі акта обстеження зелених насаджень, яким встановлено аварійний стан дерева, що створювало загрозу пошкодження інженерних мереж (зокрема теплотраси) та небезпеку для життя і здоров`я людей.

З наведеного слідує, що видалення дерева на підставі акту обстеження зелених насаджень, що містить висновок відповідної комісії про його аварійний стан, було здійснено лише після настання негативних наслідків. Відтак, не вживши обов`язкових заходів, Відповідач, як постійний користувач земельної ділянки за адресою м. Одеса, бульвар Гетьмана Сагайдачного, буд. 11 (балансоутримувача території закладу охорони здоров`я), спричинив заподіяння Позивачу матеріальної шкоди.

Відповідно до Висновку експерта № 115-25 від 26.08.2025, складеного оцінювачем ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «NISSAN X-TRAIL», державний номер НОМЕР_1 , становить 151 205,98 грн. За проведення оцінки позивач сплатив 5 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції.

Судом установлено, що станом на момент подання позову відповідач завданої шкоди не відшкодував.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, обов`язок щодо спростування якої покладається на відповідача. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Наведений висновок підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

Загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина заподіювача шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

У деліктних (не договірних) правовідносинах тягар доказування покладено не на позивача, а на відповідача.

Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

У ст. 25, ч. 1 ст. 28 закону «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір про утримання та благоустрій прибудинкової території.

Отже, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20).

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивач довів, що відповідач є належним відповідачем у справі, що його бездіяльність була протиправною, що саме вона спричинила пошкодження автомобіля, а розмір завданої шкоди підтверджений належними доказами.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно змісту пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також, відповідно до пункту 5 цієї ж постанови Пленуму, обов`язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», «Антоненков та інші проти України»).

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17, посилаючись на практику Європейського Суд з прав людини, дійшов до висновку що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди (пункт 50).

Суд погоджується з доводами позивача, що в результаті падіння дерева, він зазнав моральних страждань, пов`язаних з порушенням права користування автомобілем, що вочевидь вимагало непередбачуваних витрат на відновлювальний ремонт цього транспортного засобу, неможливість використання його за призначенням тривалий час, що, в свою чергу, створює незручності, це змінило звичайний та зручний спосіб пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач обґрунтовано посилається на спричинення йому моральної шкоди.

Ураховуючи вищевказані негативні наслідки і перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілому, душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його житті зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану пошкодженого, суд вважає, що необхідно задовольнити компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт завдання йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль, протиправну бездіяльність та причинний зв`язок між ними. Розмір заподіяної шкоди підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, відповідачем відповідно до вимог статей 10-13, 49, 81, 89 ЦПК України року вказані факти не спростовано та не доведено відсутність вини та підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Мілька лікарня № 5» Одеської міської ради про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради (Код ЄДРПОУ 01998957) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 151 205,98 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради (Код ЄДРПОУ 01998957) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 19.10.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

09.10.26