Рішення № 140794128, 07.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21508/25

Провадження 2/522/3053/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

07 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А.

Ухвалою суду від 29.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. № 909/26 від 22.04.2026 та службової записки помічника судді, по справі 22.04.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого справа передана в провадження судді Науменко А.В.

23.04.2026 року матеріали заяви передані головуючому судді.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримуючи допомогу на проживання разом із донькою, втратив право на такі виплати згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709, оскільки у його власності наявне житлове приміщення на території, що не включена до переліку територій активних бойових дій або тимчасової окупації. Розпорядженням управління виплату допомоги було припинено, проте відповідач добровільно не повернув надміру виплачені кошти за період із 01.09.2023 по 31.01.2024 у розмірі 25 000,00 грн, які відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставно набутим майном та підлягають стягненню у судовому порядку разом із сумою сплаченого судового збору.

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства. Він отримував допомогу на проживання як внутрішньо переміщена особа на законних підставах із 2022 року. Отримане у 2023 році у подарунок житлове приміщення фактично є непридатним для проживання через відсутність комунікацій, що підтверджено офіційним актом органу місцевого самоврядування від 17.05.2024, а отже, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 709 не враховується при визначенні права на допомогу. Відповідач діяв добросовісно, своєчасно надав усю інформацію та документи, що виключає наявність безпідставного збагачення та підстави для стягнення коштів відповідно до статей 1212 та 1215 Цивільного кодексу України за відсутності рахункової помилки чи недобросовісності. Крім того, оновлені обмеження пункту 7 Порядку № 332 поширюються лише на осіб, які звертаються за призначенням допомоги вперше з 1 серпня 2023 року, і не мають зворотної дії у часі відповідно до статті 58 Конституції України, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

20.10.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки право власності на житлове приміщення загальною площею 118,1 кв. м було набуте останнім 25.07.2023 року, тобто вже після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 709, у зв`язку з чим на момент звернення через портал «Дія» 14.09.2023 року він уже не мав права на допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам. Позивач наголошує, що розрахунок площі на двох членів сім`ї становить 59,05 кв. м на особу, що суттєво перевищує встановлений нормативний ліміт у 13,65 кв. м. Водночас наданий відповідачем акт обстеження житлових умов є неналежним доказом, оскільки він не виносився на затвердження та не затверджувався виконавчим комітетом місцевої ради у встановленому законом порядку, до того ж зазначене майно згодом було відчужене відповідачем за договором купівлі-продажу. Крім того, ненадання інформації про наявність нерухомості під час звернення за виплатами свідчить про недобросовісну поведінку та умисел з боку набувача, що виключає застосування положень статті 1215 Цивільного кодексу України та робить позовні вимоги про стягнення надміру виплачених коштів повністю законними та обґрунтованими.

В судове засідання призначене на 07.10.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою. На обліку як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам разом із ним перебуває його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Допомога на проживання була призначена та виплачувалася з 03.06.2022 року (спочатку через органи соціального захисту Лиманської РДА, а з 14.09.2023 року через Портал «Дія» та Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси).

25.07.2023 року відповідач набув у власність житлове приміщення (квартиру) загальною площею 118,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на території, не включеній до переліку територій активних бойових дій або тимчасової окупації.

Розпорядженням управління від 12.02.2024 виплату допомоги відповідачу було припинено з 01.02.2024 у зв`язку з наявністю зазначеного житлового приміщення у власності. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача надміру виплаченої допомоги за період із 01.09.2023 по 31.01.2024 у сумі 25 000,00 грн.

17.05.2024 року комісією Фонтанської сільської ради було складено акт обстеження житлових умов, яким встановлено, що квартира в с. Крижанівка є непридатною для проживання через відсутність електропостачання, комунікацій, водопостачання, каналізації й опалення. 11.10.2024 року відповідач відчужив зазначене житлове приміщення за договором купівлі-продажу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», що набрала чинності 15.07.2023, внесено зміни до порядку надання допомоги на проживання. Відповідно до цих змін, із 01.09.2023 виплата допомоги на проживання припиняється, якщо внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення (частину житлового приміщення), розташоване на територіях, не включених до переліку територій активних бойових дій або тимчасової окупації, чи на територіях, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Водночас цією нормою передбачено винятки, а саме: виплата не припиняється, якщо такі житлові приміщення є непридатними для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або відомості про них внесено (за технічної можливості) до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або якщо площа житлового приміщення (його частини) становить менш як 13,65 кв. м на одного члена сім`ї.

Судом установлено, що, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач станом на час виникнення спірних правовідносин мав у власності квартиру загальною площею 118,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на території, не включеній до переліку територій активних бойових дій або тимчасової окупації. З огляду на площу цього житла та склад сім`ї відповідача (двоє осіб) норматив 13,65 кв. м на одного члена сім`ї перевищено. Отже, за загальним правилом наявність у власності такого приміщення є підставою для припинення виплати допомоги.

Проте суд зазначає, що застосування цього загального правила залежить від наявності підстав для застосування встановленого Постановою № 709 винятку щодо непридатності житла для проживання.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.05.2024 комісією Фонтанської сільської ради складено акт обстеження житлових умов, яким встановлено непридатність квартири для проживання через відсутність електропостачання, водопостачання, каналізації, опалення та інших комунікацій. Таким чином, непридатність житла підтверджено документом, складеним комісією органу місцевого самоврядування.

Посилання позивача на те, що зазначений акт не затверджувався виконавчим комітетом сільської ради та рішення про непридатність житла в порядку, визначеному Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 26.04.1984 № 189 (далі Постанова № 189), не приймалося, суд оцінює критично з таких підстав.

Пунктами 7 і 8 Постанови № 189 визначено процедуру розгляду комісією питання про придатність житлового будинку (жилого приміщення) для проживання та прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом місцевої ради. Водночас ця процедура стосується експлуатованого житлового фонду, щодо якого вирішується питання про проведення капітального ремонту або визнання його непридатним у зв`язку з втратою експлуатаційних властивостей. Вона не регулює питання непридатності для проживання новоствореного майна, яке набуто від забудовника і не було введене в експлуатацію у розумінні цього Порядку. Відсутність рішення виконавчого комітету, яке в такому випадку Порядком не передбачене, не може нівелювати факт непридатності квартири для проживання, підтверджений документально.

Суд також бере до уваги, що Постанова № 709 вимагає не наявності саме рішення виконавчого комітету, а документального підтвердження непридатності житла органом місцевого самоврядування. Акт комісії сільської ради, до складу якої входять уповноважені представники органу місцевого самоврядування, відповідає цій вимозі. Покладення на особу негативних наслідків відсутності процедури, яка щодо такого майна нормативно не врегульована, було б не лише формальним підходом, а й порушувало б принцип правової визначеності.

Крім того, непридатність квартири для проживання підтверджується й іншими матеріалами справи, зокрема відсутністю комунікацій та тим, що відповідач у подальшому відчужив це житлове приміщення за договором купівлі-продажу від 11.10.2024. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які спростовували б висновки акта обстеження або свідчили б про можливість фактичного проживання відповідача в зазначеній квартирі.

Таким чином, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 є непридатною для проживання, що документально підтверджено органом місцевого самоврядування, на неї поширюється виняток, встановлений Постановою № 709. Отже, наявність у власності відповідача цього житлового приміщення не була підставою для припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі. Відповідно, кошти допомоги, виплачені відповідачу за період із 01.09.2023 по 31.01.2024, не можна вважати виплаченими надміру чи безпідставно, а підстави для їх стягнення відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 19.10.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

07.10.26