Рішення № 140793829, 15.09.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1893/26

Номер провадження 2/504/3272/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -

встановив:

Представник позивачки звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів, в якому просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 83529, вчинений 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у загальному розмірі 148 020,29 гривень; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 628,18 гривень; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ: 43577608) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 39 684,63 гривні; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивачки вказав на вчинення нотаріусом виконавчого напису з порушенням вимог законодавства, як в частині процедури його вчинення, так і в частині відсутності безспірного характеру заборгованості, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також стягнення безпідставно отриманих відповідачами грошових коштів.

Зокрема, представник позивачки, посилаючись на необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172, зазначив про вчинення виконавчого напису на підставі нотаріально не посвідченого кредитного договору.

Також, у позовній заяві вказано про неотримання позивачкою жодних повідомлень або вимог відповідачів про усунення порушень за кредитним договором.

За наведених обставин сторона позивача вважає таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 83529, вчинений 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у загальному розмірі 148 020,29 гривень.

Крім того, посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, представник позивачки зауважив, що оскільки виконавчий напис нотаріуса, який став підставою для стягнення зазначених коштів має бути визнано таким, що не підлягає виконанню, то й стягнуті грошові кошти має бути повернуто позивачці, що є підставою для їх стягнення з відповідачів на користь позивачки.

Наведені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою, представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся з клопотаннями в яких просив:

- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, адреса 04053 м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б) всі документи та докази, які надавались нотаріусу для вчинення виконавчого напису №83529, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальному розмірі 148020,29 гривень;

- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, адреса 04053 м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/023 літера 2А, оф. 602, офіційна адреса: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим 369, 1) всі документи та докази, які надавались нотаріусу для вчинення виконавчого напису № 83529, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальному розмірі 148020,29 гривень;

- витребувати від Київського обласного державного нотаріального архіву (код ЄДРПОУ 26130007, адреса 08205 Київська область, м. Ірпінь, вул. Северинівська, буд. 34, irpindnk@ukr.net) належним чином засвідчену копію нотаріальної справи приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни щодо вчинення виконавчого напису № 83529 від 12.06.2021 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальному розмірі 148020,29 гривень.

Також, представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся з заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №83529, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною у виконавчому провадженні НОМЕР_3, яке відкрите 14.01.2022 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 148020,29 грн., що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судовому засіданні 15.09.2026 року о 10:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2).

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, адреса 04053 м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б) всі документи та докази, які надавались нотаріусу для вчинення виконавчого напису №83529, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальному розмірі 148020,29 гривень.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, адреса 04053 м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/023 літера 2А, оф. 602, офіційна адреса: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим 369, 1) всі документи та докази, які надавались нотаріусу для вчинення виконавчого напису № 83529, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальному розмірі 148020,29 гривень.

Витребувано від Київського обласного державного нотаріального архіву (код ЄДРПОУ 26130007, адреса 08205 Київська область, м. Ірпінь, вул. Северинівська, буд. 34, irpindnk@ukr.net) належним чином засвідчену копію нотаріальної справи приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни щодо вчинення виконавчого напису № 83529 від 12.06.2021 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальному розмірі 148020,29 гривень.

Також, ухвалою суду від 07.05.2026 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №83529, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною у виконавчому провадженні НОМЕР_3, яке відкрите 14.01.2022 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 148020,29 грн., що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича.

28.05.2026 року від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до суду у підсистемі «Електронний суд» надійшла заява, якою повідомлено про неможливість виконання ухвали суду від 07.05.2026 року оскільки документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 83529 від 12.06.2021 року про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 02450/0012XSGF від 11.11.2013 року, надавалися приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. попереднім кредитором - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та зберігаються в матеріалах справи нотаріуса.

У відповідній заяві, крім того, зазначено що оригінал кредитного договору підшито до матеріалів виконавчого напису нотаріуса та перебуває у приватного виконавця Шуляченко М. Б. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, у зв`язку з чим ТОВ «Дебт Форс» не

має можливості надати зазначений документ.

Разом з тим, ТОВ «Дебт Форс» вказало, що відповідно до Договору № 09-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09.03.2023 року, укладеного між ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» та ТОВ «Дебт Форс», у Товариства наявні копії документів, які надаються суду на виконання ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 07.05.2026 року, а саме:

??- заява-анкета позичальника № 02450/0012XSGF від 11.11.2013 року;

??- договір № 02450/0012XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитне обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту від 11.11.2013 року;

??- тарифи;

??- заява про відкриття поточного рахунку від 11.11.2013 року;

??- картка із зразками підписів;

??- копія паспорта ОСОБА_1 ;

??- копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

В той же день, 28.05.2026 року від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до суду у підсистемі «Електронний суд» надійшла заява, якою повідомлено про неможливість виконання ухвали суду від 07.05.2026 року оскільки витребувані документи слугували підставою для звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника знаходяться в матеріалах нотаріальної справи.

04.06.2026 року до суду від Київського обласного державного нотаріального архіву на виконання ухвали суду від 07.05.2026 року надійшла відповідь вих. № 360/01-17/Ф-1 від 22.05.2026 року, в якій вказано, що згідно Протоколу № 88/14-25 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.04.2025 року, документи, строки зберігання яких закінчились, а саме: (Наряд 2-20 «Примірники виконавчих написів та копії документів, на підставі яких вони вчинені»), приватного нотаріуса Бучанського (раніше Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. за 2018-2021 роки, було вилучено для знищення.

У зв`язку з чим, надати копії документів, які стали підставою для вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Грисюк О.В. 12.06.2021 року за реєстровим №83529, можливості немає.

08.06.2026 року відповідачем ТОВ «Дебт Форс» було подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позову.

11.06.2026 року відповідачем ТОВ «Вердикт Капітал» також подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позову.

08.09.2026 року представник позивачки подав до суду у підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив ТОВ «Дебт Форс», в якій заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 428,18 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог та зменшено розмір позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 428,18 грн.

У судове засідання у справі, призначене на 15.09.2026 року о 10:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, представник позивачки подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника.

Відповідачі по справі причини своєї неявки суду не повідомили.

Суд вважає можливим здійснити розгляд справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 83529, про звернення стягнення:

з громадянина(-ки) України, яким(якою) є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - село Урсаая Каушанського району, Молдова, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце роботи невідоме, який(-а) є Боржником за Кредитним договором 02450/0012XSGF від 11 листопада 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК» ідентифікаційний код юридичної особи 33308489, правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 147 від 22 березня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», ідентифікаційний код юридичної особи 40888017, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами № 03/11-01-П від 03 листопада 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б, реквізити: IBAN НОМЕР_2 в ПАТ АБ «Південний», МФО 328209, далі іменований - Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 02450/0012XSGF від 11 листопада 2013 року.

Строк платежу за Кредитним договором 02450/0012XSGF від 11 листопада 2013 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 03 листопада 2020 року по 06 червня 2021 року.

Суми заборгованості складає 147 370,29 (Сто сорок сім тисяч триста сімдесят гривень 29 копійок), в тому числі:

прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 14 000,00 (Чотирнадцять тисяч гривень 00 копійок);

прострочена заборгованість за комісією становить 180,46 (Сто вісімдесят гривень 46 копійок);

прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 25 676,24 (Двадцять п`ять тисяч шістсот сімдесят шість гривень 24 копійки);

строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок);

строкова заборгованість за комісією становить 606,56 (Шістсот шість гривень 56 копійок);

строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 106 907,03 (Сто шість тисяч дев`ятсот сім гривень 03 копійки);

строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок).

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача в розмірі 650,00 (Шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.

Загальна сума, що підлягає стягненню - 148 020,29 (Сто сорок вісім тисяч двадцять гривень 29 копійок).

Дата набрання виконавчим написом законної сили (дата внесення відомостей у реєстр нотаріальних дій) -12 червня 2021 року.

Строк пред`явлення виконавчого напису до виконання - 3 роки.

Внаслідок пред`явлення до виконання виконавчого напису, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрованого в реєстрі за № 83529, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченком Миколою Борисовичем 14.01.2022 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

Наведене підтверджується копією постанови від 14.01.2022 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Також, в матеріалах справи містяться копії постанов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича від 19.01.2022 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11.11.2025 року про заміну сторони виконавчого провадження, ухвалених в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормою ст. 88 Закону України «Про нотаріат», визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 1 Переліку, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно із п. 2 Переліку, документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У постанові від 23.10.2024 року у справі № 953/510/23 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, є підтвердженням безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору щодо розміру заборгованості.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 372/2174/22 суд зауважив, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, яка перевіряється нотаріусом за формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Нотаріус не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника.

При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд під час вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 320/7932/16-ц.

Вирішуючи цей спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з наступного.

Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, представник позивачки у позовній заяві вказував на спірність вчиненого 12.06.2021 року виконавчого напису через ненадання стягувачем для вчинення нотаріальної дії зі стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, якою були внесені зміни до постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 року в частині переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п.2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Вказану постанову залишено без змін згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 12.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Отже, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Суд зауважує, що наданими ТОВ «ДЕБТ ФОРС» копіями заяви-анкети позичальника № 02450/0012XSGF від 11.11.2013 року, договору № 02450/0012XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитне обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту від 11.11.2013 року, заяви про відкриття поточного рахунку від 11.11.2013 року підтверджується, що зазначені документи було укладено між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 в простій письмовій формі.

Відтак, доводи представника позивачки знайшли своє підтвердження, з огляду на що, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання нотаріусу кредитного договору, який є нотаріально посвідченим.

До такого висновку суд дійшов із урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 172/1652/18, від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17, які суд вважає за необхідне застосувати в рамках розгляду даної справи.

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ПАТ «Платинум Банк», ТОВ «Вердикт Капітал» або ТОВ «Дебт Форс» заявляли до ОСОБА_1 будь-які вимоги про погашення заборгованості із визначеними сумами заборгованості, розрахунків заборгованості та виписок, не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису. Відсутні в матеріалах справи, окрім того, й докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримувала будь-яку претензію про погашення кредитної заборгованості.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Даний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивачка мала заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

У постанові від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримувала вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрованого в реєстрі за № 83529, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у загальному розмірі 148 020,29 гривень.

Разом з тим, як вбачається зі змісту відповіді приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича від 29.04.2026 року за № 57487 на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , адвоката Висоцького Сергія Олександровича, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 з боржника ОСОБА_1 було стягнуто 44 493,07 грн, з яких 628,18 гривень було стягнуто на користь стягувача ТОВ «Вердикт Капітал», 39 684,63 гривні було стягнуто на користь стягувача ТОВ «Дебт Форс».

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз ст. 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання) виникають за таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності.

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині першій вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

При цьому, слід зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Відповідні правові висновки викладені також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 524/2025/17, провадження № 61-31104св18.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрованого в реєстрі за № 83529, суд доходить висновку про набуття ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Дебт Форс» грошових коштів у сумі 40 112,81 грн без достатньої правової підстави.

Відповідно, стягнуті на користь ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Дебт Форс» грошові кошти у сумі 40 112,81 грн підлягають поверненню ОСОБА_1 в силу вимог ст. 1212 ЦК України.

Отже, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність у його задоволенні в повному обсязі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

За змістом п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 3 993,60 грн за одну вимогу немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 81, 89, 128, 133, 141, 223, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, 16, 18, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 428,18 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ: 43577608) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 39 684,63 гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749) на користь держави судовий збір у загальному розмірі 1 996,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ: 43577608) на користь держави судовий збір у загальному розмірі 1 996,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.