Рішення № 140792955, 06.10.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Справа № 925/982/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - представник не з`явився,

від відповідача 1 за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом - представник не з`явився,

від відповідача 2 за первісним позовом/третьої особи за зустрічним

позовом -- представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чигирин,

Черкаської області

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Черкаси

2. Головного управління ДПС у Черкаській області, м. Черкаси

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання договору

продовженим, зобов`язання вчинити дії

за зустрічним позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Черкаси

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чигирин,

Черкаської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Головного управління ДПС у Черкаській області, м. Черкаси

про виселення з приміщення,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Головного управління ДПС у Черкаській області про

- визнання протиправним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 27 березня 2026 року №108.10-вс про відмову у продовженні договору оренди державного нерухомого майна від 25 травня 2021 року №2155;

- визнання договору оренди державного нерухомого майна від 25 травня 2021 року №2155 продовженим автоматично в силу закону на підставі абзацу 7 пункту 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 (в редакції Постанови від 27.05.2025 №614) до дати, що настає через шість місяців після дати припинення чи скасування воєнного стану в Україні;

- зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях оформити продовження договору оренди від 25 травня 2021 року №2155 відповідно до вимог чинного законодавства;

- зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Головне управління ДПС у Черкаській області утриматися від будь-яких дій, спрямованих на примусове виселення позивача з орендованого приміщення або перешкоджання його доступу до нього;

- зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зарахувати вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, здійснених позивачем за погодженням орендодавця, у рахунок орендної плати відповідно до ч.4 ст.16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 липня 2026 року відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання суду призначено на 11 год. 00 хв. 01 вересня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30 липня 2026 року прийнято зустрічний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виселення з приміщення до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Також вказаною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Головне управління ДПС у Черкаській області.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 01 вересня 2026 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 10 год. 00 хв. 01 жовтня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 вересня 2026 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Черкаській області та Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях вчиняти дії, спрямовані на відключення або припинення електропостачання та інших комунальних послуг у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, а також на перешкоджання доступу ОСОБА_1 до зазначеного приміщення.

В решті заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

28 вересня 2026 року від Головного управління ДПС у Черкаській області надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 вересня 2026 року клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування заходів забезпечення позову було призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 01 жовтня 2026 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 01 жовтня 2026 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2026 року розгляд справи по суті та розгляд клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування заходів забезпечення позову було призначено на 15 год. 00 хв. 06 жовтня 2026 року.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач, зокрема зазначав, що 25 травня 2021 року між відповідачем 1 як орендодавцем, відповідачем 2 як балансоутримувачем та позивачем як орендарем було укладено договір оренди державного нерухомого майна за № 2155, відповідно до умов якого позивачу передано у строкове платне користування частину приміщення адміністративної будівлі площею 37,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Строк дії договору оренди було визначено до 24 травня 2026 року включно.

25 лютого 2026 року позивач звернувся із заявою № 59861 про продовження строку дії договору оренди.

Проте, спірним наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 27 березня 2026 року № 108.10-вс позивачу було відмову у продовженні договору оренди.

Позивач вважає наказ протиправним та зазначає, що ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» містить вичерпний перелік підстав для відмови у продовження договору оренди.

Позивач стверджував, що не отримував від Головного управління ДПС у Черкаській області повідомлення про відмову від продовження договору оренди.

Спірне рішення (наказ) було оприлюднено в електронній торговій системі з порушенням встановленого строку.

Крім того позивач зазначав, що договори оренди державного та комунального майна, орендарями за якими є фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після введення воєнного стану, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати припинення чи скасування воєнного стану, згідно з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27 травня 2022 року.

Тобто, на переконання орендаря вказаною постановою передбачено автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які були призвані або прийняті на військову службу.

13 травня 2026 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 170, ОСОБА_1. зараховано до списків особового складу вказаної військової частини.

Крім того, позивач зазначає, що 26 березня 2026 року ним було сплачено страховий платіж у розмірі 280 грн.

Тобто, станом на момент прийняття наказу про відмову в продовженні договору оренди відповідне порушення його умов, на яке посилалися відповідачі, вже було усунуто.

При цьому, граничний строк прийняття рішення, з урахуванням загального тридцятиденного строку спливав 26 березня 2026 року, тоді як наказ про відмову в продовженні договору було ухвалено 27 березня 2026 року.

На переконання позивача, сукупність наведених обставин свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, а також продовження строку дії договору оренди від 25 травня 2021 року № 2155 відповідно до вимог чинного законодавства України.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях в свою чергу просило зустрічні позовні вимоги задовольнити, а проти первісних вимог заперечувало з підстав викладених у своєму відзиві.

Зокрема Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначало, що 25 травня 2021 року між сторонами було укладено договір оренди державного нерухомого майна строком на п`ять років.

25 лютого 2026 року позивач звернувся із заявою про продовження договору оренди.

Листом від 23 березня 2026 року Головне управління ДПС у Черкаській області повідомило про відмову в продовженні договору, у зв`язку з обмеженнями щодо цільового використання майна, встановленими пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483.

Вказана відмова погоджена Державною податковою службою України, як уповноваженим органом управління.

Наказом Регіонального відділення від 27 березня 2026 року № 108.10-вс прийнято рішення про відмову в продовженні договору оренди.

Позивача було повідомлено про вказані обставини листом від 27 березня 2026 року №932-10-1-1858, тобто в межах 30-денного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, станом на дату надання балансоутримувачем відповідної інформації орендоване майно не було застраховане.

Страхування здійснено позивачем лише після виникнення підстав для відмови.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» невиконання обов`язку зі страхування об`єкта оренди є самостійною підставою для відмови у продовженні договору.

Отже, на думку РВ ФДМ України рішення про відмову в продовженні договору оренди було прийнято з дотриманням встановленого строку та за наявності передбачених законодавством підстав.

Головне управління ДПС у Черкаській області проти задоволення первісних вимог заперечувало з підстав викладених у своєму відзиві та, зокрема зазначало що у процесі виконання договору орендарем допускалися порушення його умов, зокрема щодо обов`язку своєчасної сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача, що призводило до виникнення заборгованості.

Зазначені обставини підтверджуються листами ГУ ДПС від 13 вересня 2024 року № 19858/6/23-00-17-01-04 та від 06 листопада 2024 року № 23768/6/23-00-17-01-04.

У зв`язку із наведеними обставинами Головне управління ДПС у Черкаській області своїм листом від 20 лютого 2026 року № 3642/6/23-00-17-01-04 повідомило орендаря про недоцільність продовження договору оренди.

Балансоутримувач отримав погодження Державної податкової служби України, як уповноваженого органу управління майном та листом від 23 березня 2026 року № 1929/5/23-00-17-01-04 повідомив орендодавця про відмову в продовженні договору оренди.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» балансоутримувач має право відмовитися від продовження договору оренди за наявності підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з дотриманням установленого порядку.

Після закінчення строку дії договору Головне управління ДПС у Черкаській області вживало заходів щодо повернення орендованого майна.

Зокрема, листом від 25 травня 2026 року № 10482/6/23-00-17-01-04 орендарю було направлено підписаний балансоутримувачем акт повернення орендованого нерухомого майна у двох примірниках.

Крім того, на адресу орендаря було направлено вимогу від 19 червня 2026 року № 13497/6/23-00-17-01-04 та претензію від 07 липня 2026 року № 14728/6/23-00-17-01-04 щодо повернення майна.

Однак, незважаючи на вжиті заходи, позивач продовжує користуватися спірним майном після припинення договору оренди.

У відповіді на відзив позивач за первісним позов зазначав, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу був лист Головного управління ДПС у Черкаській області від 23 березня 2026 року № 1929/5/23-00-17-01-04, у якому єдиною підставою для відмови зазначено обмеження цільового використання державного майна, що передбачені пунктом 29 Порядку № 483.

Заперечуючи проти доводів відповідачів, позивач зазначав, що наведені у відзивах обставини щодо відсутності страхування об`єкта оренди, невідповідності видів економічної діяльності та порушення платіжної дисципліни не були покладені в основу оскаржуваного наказу. При цьому договір страхування було оформлено 26 березня 2026 року, тобто до прийняття відповідного рішення, а належних доказів наявності заборгованості станом на 27 березня 2026 року відповідачами не надано.

Позивач також наголошував на тому, що йому не направлявся припис про усунення порушень у порядку статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який би містив конкретний перелік порушень і строк для їх усунення.

На думку позивача за первісним позовом, посилання відповідачів на обставини, які не були підставою прийняття оскаржуваного рішення, не підтверджують його правомірності.

Отже, позивач вважає оскаржуваний наказ необґрунтованим, а вимоги відповідачів про повернення орендованого майна - передчасними.

Розглянувши матеріали справи, та дослідивши докази, судом встановлено наступне:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (прізвище орендаря на момент укладання договору) та Головним управлінням ДПС у Черкаській області 25 травня 2021 року було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 2155, відповідно до умов якого орендарю передано в оренду державне нерухоме майно - частину приміщення адміністративної будівлі, 37,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.61-67 Т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 15 липня 2026 року, прізвище позивача змінено на ОСОБА_1. (а.с.42).

25 травня 2021 року вказане нерухоме майно було передано орендарю за актом приймання-передачі (а.с.67-68 Т.1).

Об`єкт оренди перебуває на балансі Головного управління ДПС у Черкаській області.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 розділу 1 «змінювані умови договору» договору оренди майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.

Відповідно до пункту 12.1 розділу ІІ «незмінювані умови договору» договору оренди цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов, тобто 5 років з дати набрання чинності договором оренди. Договір оренди набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Крім того, пунктом 4.1 договору визначено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний:

- звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зношення, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом;

- сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (у разі наявності), сплатити орендодавцю/ балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат орендодавця/ балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди;

- відшкодувати орендодавцю/балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і у межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або у разі демонтажу чи іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.

Відповідно до п. 4.2 договору, балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю.

Орендар зобов`язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом робочого дня, що настає з моменту їх отримання від орендодавця/балансоутримувача, й одночасно повернути орендодавцю/ балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно з поверненням підписаних орендарем актів.

Згідно п. 4.3 догвору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Датою припинення цього договору є 24 травня 2026 року.

25 лютого 2026 року орендар звернувся до Регіонального відділення ФДМ України із заявою на продовження договору оренди №59861.

До заяви було додано копію витягу №2523014500360 з Реєстру платників податку на додану вартість та інформацію стосовно видів економічної діяльності орендаря (а.с.58-59 Т.1).

Зі змісту заяви вбачається, що орендар просив продовжити договір оренди на 5 років зазначивши, що буде використовувати об`єкт оренди у відповідності типу діяльності та норм законодавства (а.с.58 на звороті Т.1).

27 лютого 2026 року Регіональне відділення Фонду звернулося до Головного управління ДПС у Черкаській з листом № 932-10-1-1232, яким було запропоновано балансоутримувачу надати Регіональному відділенню Фонду інформацію та документи, необхідні для продовження договору оренди (а.с.77 Т.1).

У відповідь на вказаний лист Головне управління ДПС у Черкаській області своїм листом від 23 березня 2026 року за № 1929/5/23-00-17-01-04 повідомило орендодавця, що за результатами проведеного аналізу виконання орендарем умов договору оренди (низький рівень орендної плати, порушення термінів оплати наданих послуг, відсутність господарської діяльності станом на 01 березня 2026 року), відповідно ст. 19 Закону № 157-IX, пункту 29 Порядку № 483 щодо неможливості використання майна за будь-яким цільовим призначенням, враховуючи позицію уповноваженого органу управління майном, вважає за доцільне припинити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25 травня 2021 року №2155 (а.с.73 Т.1).

До листа було додано лист уповноваженого органу управління майном (Державної податкової служби України) від 17 березня 2026 року за № 5812/7/99-00-17-01-02-07, з якого вбачається, що Державна податкова служба України не заперечує стосовно можливості припинення зазначеного вище договору оренди з урахуванням вимог Закону № 157-IX та Порядку № 483 (а.с.74 Т.1).

Листом № 5849/6/23-00-17-01-04 від 20 березня 2026 року, Головне управління ДПС у Черкаській області розглянувши лист Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 27 лютого 2026 року №932-10-1-1232 щодо продовження дії договору оренди державного майна від 25 травня 2021 року №2155, повідомило орендаря, що вважає за доцільне припинити вказаний договір оренди, про що буде повідомлено орендодавця (а.с. 205 Т.1).

27 березня 2026 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях видало спірний наказ № 108.10-вс про відмову у продовженні договору оренди від 25 травня 2021 року № 2155 (а.с.79 Т.1).

Про прийняте рішення щодо відмови у продовженні договору оренди від 25 травня 2021 року № 2155 та необхідністю повернення майна після закінчення строку дії договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повідомило орендаря та балансоутримувача своїм листом за №932-10-1-1858 від 27 березня 2026.

Вказаний лист було направлено на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.78 Т.1).

Наведену вище електронну пошту позивач вказує у своїй позовній заяві.

25 травня 2026 року Головне управління ДПС у Черкаській області направило орендарю на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 листа за №10482/6/23-00-17-01-04 про повернення майна до якого долучило акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 159 Т.1).

Факт отримання вказаного листа підтверджується відповіддю орендаря від 25 травня 2026 року про неможливість підписання акту повернення майна з оренди у зв`язку з автоматичним продовженням договору оренди на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 (а.с.107 Т.1).

Зокрема, орендар повідомив балансоутримувача про те, що 13 травня 2026 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 170, ОСОБА_1. зараховано до списків особового складу вказаної військової частини.

Водночас з матеріалів справи вбачається, та визнається позивачем у позові, що 19 червня 2026 року балансоутримувач (ГУ ДПС у Черкаській області) направив на адресу позивача вимогу про повернення майна з оренди, якою вимагав у строк до 01 липня 2026 року звільнити частину приміщення адміністративної будівлі, площею 37,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7 Т.1).

Орендар акту про передачу (повернення) нерухомого майна з оренди не підписав, орендоване приміщення не звільнив.

У своїй відповіді від 29 червня 2026 року на вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про повернення майна від 19 червня 2026 року орендар вказав, що договір оренди продовжено автоматично, договір є чинним та діючим, за вказаним договором відсутня заборгованість, крім того орендар посилався на порушення процедури оприлюднення рішення про відмову у продовженні договору оренди в електронній торговій системі, та не повідомлення балансоутримувачем у встановлені строки (не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення договору) про відмову у продовженні договору, безпосередньо орендарю (а.с. 127-128 Т.1).

З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2026 року ФДМ України розглянувши звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. від 22 травня 2026 року б/н щодо автоматичного продовження договору оренди державного майна, своїм листом за №10-16-14733, повідомив орендаря, що Головне управління ДПС у Черкаській області, яке є балансоутримувачем орендованого майна, листом від 23 березня 2026 року №19/1652 повідомило про доцільність припинення договору оренди від 25 травня 2021 року № 2155. Таке рішення балансоутримувачем прийнято з урахуванням позиції Державної податкової служби України, як уповноваженого органу управління майном, викладеної у листі від 17 березня 2026 року № 5812/7/99-00-17-01-02-07. Таким чином, Фонд не вбачає підстав вважати дії регіонального відділення при прийнятті рішення щодо непродовження договору оренди такими, що порушують законодавство у сфері орендних відносин. Вказаний лист був направлений на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12 Т.1).

Головне управління ДПС у Черкаській області, розглянувши лист позивача від 26 травня 2026 року щодо неможливості підписання акта повернення майна з оренди у зв`язку з автоматичним продовженням договору оренди, своїм листом від 08 червня 2026 року за № 11886/6/23-00-17-01-04 повідомило орендаря про припинення 24 травня 2026 року договору оренди від 25 травня 2021 року № 2155 та про необхідність вжити заходів щодо невідкладного повернення майна балансоутримувачу і погашення всіх витрат за час користування майном поза межами строку, передбаченого договором оренди (а.с.161 Т.1).

Як зазначає орендар у позовній заяві, оскаржуваний наказ від 27 березня 2026 року № 108.10-вс було оприлюднено в електронній торговій системі лише 15 червня 2026 року за ідентифікатором RGLA001-UA-20260615-85877.

Листом від 11 червня 2026 року № 932-10-1-3591 Регіональне відділення повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. про припинення договору оренди та необхідність вжиття заходів щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу в порядку, визначеному договором оренди, який був направлений на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10 Т.1).

Крім того, за результатами розгляду запиту позивача щодо дотримання процедури відмови у продовженні договору оренди від 25 травня 2021 року № 2155, Регіональне відділення своїм листом від 16 червня 2026 року № 932-10-1-3672 повідомило орендаря, що відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 балансоутримувач має право відмовитися від продовження строку оренди, встановленого зазначеним пунктом, за наявності підстав, передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Про таку відмову балансоутримувач зобов`язаний повідомити орендаря та орендодавця не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди.

Також Регіональне відділення зазначило, що чинним законодавством не передбачено необхідності надсилання такого повідомлення рекомендованою кореспонденцією та отримання орендодавцем інформації щодо вчинення балансоутримувачем такої дії.

Крім того, у зазначеному листі Регіональне відділення вказало посилання на електронну торгову систему Prozorro, в якій оприлюднено наказ від 27 березня 2026 року за № 108.10-вс про відмову в продовженні договору оренди, за ідентифікатором RGLA001-UA-20260615-85877 (https://prozorro.sale/registries/RGLA001-UA-20260615-85877). Вказаний лист був направлений на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.129 Т.1 на звороті).

Також Головне управління ДПС у Черкаській області листом від 07 липня 2026 року № 14728/6/23-00-17-01-04 направило на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. претензію, у якій вимагало протягом п`яти робочих днів із дня її отримання повністю звільнити займане державне нерухоме майно та передати відповідні приміщення балансоутримувачу за актом повернення з оренди орендованого майна у стані, передбаченому договором оренди (а.с.172-173 Т.1).

Розглянувши відповідь орендаря від 29 червня 2026 року на вимогу про повернення майна з оренди, Головне управління ДПС у Черкаській області листом від 09 липня 2026 року №14907/6/23-00-17-01-04 повідомила орендаря, що строк дії договору закінчився 24 травня 2026 року, тому з 25 травня 2026 року відсутні підстави для подальшого користування державним майном.

Також управління вказало, що листом від 25 травня 2026 року за №10482/6/23-00-17-01-04 балансоутримувач вже повідомляв про необхідність повернення майна, у зв`язку з закінчення строку дії договору, до якого долучав акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Крім того, управління наголосило, що балансоутримувач в листі від 08 червня 2026 року № 11886/6/23-00-17-01-04 вже наводив свою позицію щодо неможливості продовження договору оренди. Разом з тим, листом від 19 червня 2026 року № 13497/6/23-00-17-01-04 балансоутримувач направляв позивачу вимогу про повернення майна з оренди, з двома примірниками акту про повернення майна з оренди, які вдруге не підписані орендарем (а.с.163-164 Т.1).

Також судом встановлено, що 25 березня 2026 року орендар уклав договір за № МН/ВГ-26-10026-код-0502 з товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про страхування орендавного майна та здійснив страховий платіж в сумі 280 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ЕСТ3-98ХВ-2К85-27МЕ від 26 березня 2026 року (а.с. 71-72 Т.1).

27 березня 2026 року орендар направив на електронну адресу Регіонального віділення ФДМ повідомлення про укладення договору № МН/ВГ-26-10026-код-0502 про страхування орендавного майна з відповідними докази про здійснення страхового платежу (а.с. 69-72 Т.1).

13 травня 2026 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 170, ОСОБА_1. зараховано до списків особового складу вказаної військової частини (а.с.18 Т.1).

Згідно вимог ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати наустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня 2019 року № 157-IX (далі - Закон № 157-IX), а також прийняті на його виконання підзаконні нормативно-правові акти.

Порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна регламентований статтею 18 Закон № 157-IX.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 157-IX продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У свою чергу, частиною другою статті 18 Закон № 157-IX передбачено, що без проведення аукціону, зокрема, можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 157-IX договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

За приписами частини сьомої статті 18 Закон № 157-IX договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закон № 157-IX визначає Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Порядок № 483).

Пунктами 134, 135 та 136 Порядку №483 передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна.

Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Пунктом 113 Порядку № 483 встановлено, що потенційні орендарі, передбачені пунктом 112 цього Порядку, у випадках, якщо вони бажають орендувати об`єкт, що був включений до Переліку другого типу не за їх ініціативою, потенційні орендарі, які мають право на отримання майна без проведення аукціону відповідно до частини другої статті 15 Закону, подають через свій особистий кабінет заяву на оренду об`єкта оренди, включеного до Переліку другого типу, шляхом заповнення електронної форми та завантажують електронні копії документів, передбачені цим пунктом. Доступ до електронної торгової системи надається у порядку, визначеному пунктом 49 цього Порядку.

До заяви додаються:

для фізичних осіб: громадян України - копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, а для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку в паспорті - копія паспорта громадянина України (у випадку наявності паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, до заяви на оренду додається копія такого паспорта або копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків за вибором особи); для іноземців та осіб без громадянства - копія документа, що посвідчує особу;

для юридичних осіб - копія виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

документи, передбачені додатком 1.

Як вже зазначалося вище, 25 лютого 2026 року, тобто за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, орендар звернувся до Регіонального відділення ФДМ України із заявою на продовження договору оренди №59861.

До заяви було додано копію витягу №2523014500360 з Реєстру платників податку на додану вартість та інформацію стосовно видів економічної діяльності орендаря (а.с.58-59 Т.1).

Відповідно до пункту 139 Порядку № 483 після отримання заяви і документів від орендаря орендодавець протягом десяти робочих днів отримує у балансоутримувача довідку, в якій зазначається інформація, передбачена частиною шостою статті 18 Закону, а також інформація про суму орендної плати, яка підлягає сплаті орендарем за місяць оренди, який передує даті складення довідки балансоутримувача.

Як вже зазначалося вище, 27 лютого 2026 року Регіональне відділення звернулося до Головного управління ДПС у Черкаській з листом № 932-10-1-1232, яким запропоновано балансоутримувачу надати Регіональному відділенню інформацію та документи, необхідні для продовження договору оренди.

У відповідь на вказаний лист Головне управління ДПС у Черкаській області своїм листом від 23 березня 2026 року за № 1929/5/23-00-17-01-04 повідомило орендодавця, що вважає за доцільне припинити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25 травня 2021 року №2155 (а.с.73 Т.1).

Частиною першою статті 19 Закону № 157-IX визначено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону.

Однією з таких підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 157-IX, є неможливість використання об`єкта оренди за цільовим призначенням, заявленим потенційним орендарем. Така неможливість має місце, якщо відповідно до випадків та з урахуванням обмежень, установлених Порядком № 483, орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням.

Пунктом 29 Порядку №483 встановлено, що майно, що перебуває у державній та комунальній власності, яке передається в оренду за результатами проведення аукціону, може використовуватися за будь-яким цільовим призначенням, крім:

нерухомого майна, яке перебуває на балансі органів державної влади або органів місцевого самоврядування;

майна закладів освіти;

майна закладів охорони здоров`я;

майна закладів культури;

майна закладів фізичної культури і спорту;

майна Збройних Сил, СБУ, Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, правоохоронних, податкових і митних органів;

майна, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу;

майна, щодо якого органом місцевого самоврядування прийнято рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням.

Обмеження щодо використання майна, зазначеного в абзацах четвертому - шостому цього пункту, не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, яке перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів протягом останніх трьох років, за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі (Пункт 29 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 14 від 07.01.2026).

Отже, обмеження у використанні нерухомого майна, в якому розміщені, зокрема, органи доходів і зборів за будь-яким цільовим призначенням встановлено пунктом 29 Порядку № 483.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Судом враховано, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 01 квітня 2022 року № 2181-IX внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який доповнено пунктом 6-1.

За змістом пункту 6-1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України 27 травня 2022 року було прийнято постанову № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова № 634), яка набрала законної сили 01 червня 2022 року.

Відповідно до абзацу 2, 4 пункту 5 Постанови № 634 (в редакції Постанови КМ № 614 від 27.05.2025, що набрала чинності 29.05.2025 року) договори оренди державного та комунального майна, орендарями за якими є фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після введення воєнного стану, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати припинення чи скасування воєнного стану.

Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та прийняття окремого рішення орендодавця не потребується.

Разом з тим, абзацами 5 та 6 пункту 5 Постанови № 634 передбачено, що балансоутримувач може відмовитися від продовження договору оренди, встановленого цим пунктом, за наявності підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", про що балансоутримувач повідомляє орендарю та орендодавцю не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди.

Відмова балансоутримувача від продовження договору оренди здійснюється за погодженням із уповноваженим органом управління в разі, коли відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача.

Також вказаною Постановою було установлено, що нарахування орендної плати орендарям, визначеним підпунктом 1-1 пункту 1 цієї Постанови, здійснюється з урахуванням змін, затверджених Постановою КМ № 512 від 07.05.2024, починаючи з 1 січня 2024 року. Надмірно сплачена зазначеними орендарями орендна плата підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів згідно з Постановою КМ № 512 від 07.05.2024).

Крім того, установлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується протягом чотирьох місяців з дати набрання чинності Постановою КМУ № 614 від 27.05.2025, вважаються продовженими до дати, що настає через чотири місяці після дати закінчення строку дії договору, крім договорів оренди, зазначених у пункті 5 цієї Постанови, згідно з Постановою КМ № 614 від 27.05.2025.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог Постанови № 634, Головне управління ДПС в Черкаській області листом від 11 березня 2026 року № 1841/8/23-00-17-01-02 звернулось до Державної податкової служби України (органу управління майном), щодо припинення договору оренди від 25 травня 2021 року №2155 (а.с.151 Т.1).

Державна податкова служба України листом від 17 березня 2026 року № 5812/7/99-00-17-01-02-07 повідомила Головне управління ДПС в Черкаській області про те, що не заперечує проти припинення договору з урахуванням вимог Закону № 157-ІХ та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483 (а.с.169 Т.1).

Як вказано вище, листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 23 березня 2026 року № 1929/5/23-00-17-01-04 балансоутримувач повідомив орендодавця про відмову в продовженні договору оренди у зв`язку із встановленими обмеженнями цільового використання державного майна.

Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 18 Закону № 157-IX рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті (у разі продовження договору оренди без аукціону), і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.

Отже, орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, керуючись ст. ст. 18, 19 Закону України №157-ІХ, Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», враховуючи лист балансоутримувача від 23 березня 2026 року № 1929/5/23-00-17-01-04 та лист органу управління майном (Державної податкової служби України) від 17 березня 2026 року № 5812/7/99-00-17-01-02-07, 27 березня 2026 року прийняв рішення у формі наказу №108.10-вс про відмову у продовженні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25 травня 2021 року № 2155.

Під час прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди Регіональним відділенням також було враховано, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач не здійснює видів економічної діяльності, які б відповідали цілям використання об`єктів оренди, визначеним пунктом 29 Порядку № 483.

Зокрема, види економічної діяльності позивача за первісним позовом не пов`язані з наданням послуг органам доходів і зборів, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими органами, а також послуг, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких органів, їх працівників і відвідувачів. До того ж відомості ЄДР також не свідчать про здійснення позивачем діяльності, пов`язаної з використанням зазначених об`єктів для проведення науково практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних чи політичних заходів.

Вищенаведене є самостйною та достатньою підставою для відмови у продовженні договору оренди.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що орендар вважає наказ Регіонального відділення від 27 березня 2026 року № 108.10-вс таким, що прийнятий із порушенням 30-денного строку, встановленого частиною п`ятою статті 18 Закону № 157-IX.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, заяву про продовження договору оренди була подано орендарем 25 лютого 2026 року через особистий кабінет в електронній торговій системі, таким чином, перебіг 30-денного строку, обчислюваного з дня, наступного за днем подання заяви, розпочався 26 лютого 2026 року та закінчився 27 березня 2026 року включно.

Отже, доводи позивача про несвоєчасність прийняття рішення в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути підставою для висновку про протиправність рішення з мотивів недотримання зазначеного строку.

Положеннями ч.1 ст. 24 Закону № 157-IX встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його укладено.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди від 25 травня 2021 року №2155 закінчився 25 травня 2026 року і вказаний договір оренди на новий строк продовжений не був.

Рішення орендодавця про відмову у продовженні договору оренди прийнято уповноваженим органом відповідно до закону і підстав для його скасування чи визнання протиправним не вбачається.

Вимога про визнання договору оренди державного нерухомого майна від 25 травня 2021 року №2155 продовженим автоматично в силу закону за своєю суттю є встановленням факту, що має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача.

Вимоги про визнання права оренди нерухомого майна позивачем за первісним позовом заявлено не було і такого права позивача судом не встановлено, в зв`язку з припиненням строку дії договору.

Не підлягає задоволенню також вимога позивача за первісним позовом про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях оформити продовження договору оренди, оскільки такий спосіб захисту не є належним та ефективним.

При цьому судом враховано, що правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних положень Цивільного кодексу України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 Цивільного кодексу України).

При цьому частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 зазначеного Кодексу передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Таким чином, укладення додаткової угоди (внесення змін до договору) про поновлення (продовження) договору оренди кореспондується з передбаченим пунктом 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення і зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Позову про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту заявлено не було.

Як вже судом зазначалося вище, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки договір оренди припинився то вимога колишнього орендаря про зобов`язання власника та балансоутримувача майна утриматися від будь-яких дій, спрямованих на примусове виселення позивача з орендованого приміщення або перешкоджання його доступу є безпідставною.

Відповідно до ст.391 ЦК України, саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Регіонального відділення зарахувати вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, здійснених позивачем, в рахунок орендної плати, суд зазначає наступне:

Відповідно до п.5.1 умов договору оренди від 25 травня 2021 року №2155, орендар має право:

- за згодою балансоутримувача проводити поточний та/або капітальний ремонт майна і вистувати замовником на виголоволення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту;

- здійснювати невід`ємні поліпшення майна за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до закону та порядку;

- за згодою орендодавця, наданою відповідно до закону та порядку, і один раз протягом строку оренди зарахувати частину витрат на проведення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати.

Згідно з ч. 2-4 ст. 21 Закону № 157-IX якщо орендоване майно неможливо використовувати за призначенням через його незадовільний стан, орендар має право на зарахування витрат на здійснення такого ремонту в рахунок орендної плати один раз протягом строку оренди в порядку та межах, визначених Порядком передачі майна в оренду.

Рішення про зарахування витрат орендаря, здійснених на проведення капітального ремонту, приймається орендодавцем за умови наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача.

Орендодавець розглядає клопотання орендаря про зарахування витрат орендаря на виконання ремонтних робіт і протягом 10 робочих днів з дати звернення орендаря може прийняти одне з таких рішень:

надання згоди на здійснення ремонту, який дає право на зарахування витрат орендаря в рахунок орендної плати;

відмова у наданні згоди на здійснення ремонту, який дає право на зарахування витрат орендаря в рахунок орендної плати, якщо майно перебуває у задовільному стані і не вимагає додаткових поліпшень для здійснення орендарем виду діяльності, передбаченого договором оренди.

Орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об`єкта оренди, за виключенням його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою цієї статті, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року.

Рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Позивач за первісним позовом зазначає, що у період дії спірного договору ним за погодженням Регіонального відділення було здійснено поліпшення, у тому числі невід`ємні, на суму близько 400 000 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання орендарем робіт (здійснення поліпшень майна) на вказану в позові суму, суду не надано доказів того, що здійсненні поліпшення, якщо вони дійсно орендарем виконувалися, є саме «невід`ємними» в розумінні Закону, а також не надано доказів того, що орендарем було отримано згоду на здійснення невід`ємних поліпшень державного нерухомого майна.

За таких обставин первісний позов задоволенню не підлягає.

Що стосується зустрічного позову судом враховано наступне:

Частиною 1 Закону ст. 25 № 157-IX встановлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За умовами п. 4.1 договору від 21 травня 2021 року № 2155 визначено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зношення, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Відповідно до п. 4.2 договору, балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю.

Орендар зобов`язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом робочого дня, що настає з моменту їх отримання від орендодавця/балансоутримувача, й одночасно повернути орендодавцю/ балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно з поверненням підписаних орендарем актів.

25 травня 2026 року Головне управління ДПС у Черкаській області направило на адресу орендаря лист №10482/6/23-00-17-01-04 про повернення майна до якого було долучило акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, однак позивач за первісним позовом від підписання акта та передачі (повернення) нерухомого майна у встановленому законом порядку відмовився (а.с. 159 Т.1).

Крім того, на адресу орендаря було направлено вимогу від 19 червня 2026 року № 13497/6/23-00-17-01-04 та претензію від 07 липня 2026 року № 14728/6/23-00-17-01-04 щодо повернення майна.

Однак, незважаючи на вжиті заходи, відповідач за зустрічним позовом продовжує користуватися нерухомим державним майном після припинення договору оренди.

Обов`язок орендаря звільнити орендоване приміщення та повернути орендодавцеві об`єкт оренди, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умовами укладеного між сторонами договору.

Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець вправі заявити вимоги про примусове виселення орендаря (фізичної особи-підприємця) з орендованого приміщення (звільнення орендованого приміщення).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400 цс19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з приміщення адміністративної будівлі, площею 37,30 км.м, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене суд вважає, що у цьому рішенні надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 вересня 2026 року, суд зазначає таке:

Згідно із ч. 9 та ч. 10 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи відмову в задоволенні первісного позову в повному обсязі, суд приходить до висновку, що правові підстави для подальшого існування вжитих в межах даної справи заходів забезпечення позову відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи наявність підстав, з якими приписи ч.9 ст.145 Господарського процесуального кодексу України пов`язують обов`язок суду скасувати вжиті ним заходи забезпечення позову, та надану приписами ч.1 ст.145 вказаного Кодексу суду можливість вчинення таких дій за власною ініціативою, то вжиті ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 вересня 2026 року у даній справі заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Також судом було враховано заяву Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування заходів забезпечення позову, що надійшла до суду 25 вересня 2026 року.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (абзац другий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590).

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках (підпункт 1-1 пункту 16 Порядку). Компенсація судового збору відповідно до підпункту 1-1 пункту 16 цього Порядку здійснюється органами Казначейства на підставі виконавчих документів з відповідного рахунка спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований (абзац шостий пункту 18 Порядку).

Оскільки відповідач (за зустрічним позовом) відповідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 10 січня 2017 року, судовий збір сплачений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях при зверненні із позовною заявою у розмірі 2 662 грн. 40 коп. слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.Зустрічний позов задовольнити повністю.

3.Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з орендованого державного нерухомого майна, а саме: адміністративної будівлі, площею 37,30 км.м, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1.

4.Компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (бульв. Лесі України, 26 А, м. Київ, код ЄДРПОУ 43173325) - 2 662 грн. 40 коп. судового збору.

5.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 вересня 2026 року у справі № 925/982/26.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович