Ухвала суду № 140792531, 20.10.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1187/19

Провадження № 6/945/111/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві справу за заявою ТОВ «Капіталресурс» про зміну стягувача у виконавчому листі, виданому Миколаївським районним судом Миколаївської області у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТ БАНК до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та видачу дубліката виконавчого листа,

встановив:

ТОВ «Капіталресурс» через систему «Електронний суд» звернулось до Миколаївського районного суду Миколаївської області із заявою про заміну стягувача АТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс» у виконавчому листі, виданим Миколаївським районним судом Миколаївської області у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та видачу дубліката виконавчого листа.

В обґрунтування заяви зазначено, що Миколаївським районним судом Миколаївської області було ухвалено рішення у цивільній справі за позовною заявою АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в подальшому на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання, однак виконавче провадження було завершено та оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.

22.08.2025 між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "КАПІТАЛРЕСУРС" укладено договір факторингу №8-22-08/2025, за яким відступлено право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором до ОСОБА_1 .

Зазначаючи, що на підставі правочину набуло всіх прав та обов`язків кредитора, просить суд замінити стягувача АТ КБ "ПриватБанк" його правонаступником - ТОВ "КАПІТАЛРЕСУРС".

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_1 на виконанні не перебувають. Посилаючись на те, що у зв`язку з відсутністю виконавчого листа не може реалізувати свої права як стягувача, просить видати дублікат виконавчого листа.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою судді від 23.07.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ "КАПІТАЛ РЕСУРС" про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого документа та призначено судове засідання.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 3 статті 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Нормами ЦПК України встановлена можливість заміни стягувача або у виконавчому провадженні, або у виконавчому листі.

Судом встановлено, що 16.10.2019 заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області позов АТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованість за кредитним договором від 13.06.2013 року у сумі 6 661,52 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27.02.2020 заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16.10.2019 залишено без змін.

01.04.2020 за заявою представника АТ КБ "ПриватБанк" на виконання рішення суду позивачу надіслано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 22.06.2021, виконавче провадження № 63040526 було завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з Боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає.

22.08.2025 між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ Капіталресурс укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ Капіталресурс .

Відповідно до витягу з реєстру боргових зобов`язань № 10 до договору факторингу, до ТОВ "КАПІТАЛРЕСУРС" перейшло право вимоги заборгованостей, зокрема, і щодо боржника ОСОБА_1 .

Згідно ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Судом встановлено, що виконавче провадження за виданим судом виконавчим листом у цій справі на момент звернення ТОВ Капіталресурс» до суду з заявою про заміну стягувача завершено на підставі ст.37 ч.1 п.2 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з відсутністю майна у боржника на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини четвертої, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання, встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно обставини, які підлягають встановленню під час розгляду такої заяви, залежать від підстав, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: "єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: "аналіз пункту 17.4. розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10".

Як вбачається з листа АТ КБ Приват Банк від 18.03.2026 №20.1.0.0.0/7-260312/78902, за результатами перевірки внутрішніх реєстрів обліку встановлено, що оригінали документів за витребуваними ІПН клієнтів знаходилися на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05.10.2025 під час ракетного обстрілу.

Відповідно до листа Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України у Львівській області від 15.10.2025 №5823.1-2202158233, 05.10.2025 року за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 а виникла пожежа у виробничо-складській будівлі з адміністративного побутовими приміщеннями, допоміжних будівлях, спорудах, що також підтверджується актом про пожежу від 06.10.2025року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що: однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Підстави повернення виконавчого документа стягувачеві визначені у частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII: Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Оскільки у даному випадку виконавчий документ у виконавчому провадженні було повернуто стягувачу, суд приходить до висновку, що заміна стягувача у виконавчому листі № 480/1187/19, виданому Миколаївським районним судом Миколаївської області, регулюється ст. 55 ЦПК України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За таких обставин, з урахуванням того, що заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16.10.2019 не виконано, заява ТОВ «Капіталресурс» підлягає задоволенню, шляхом заміни стягувача у виконавчих листах на його правонаступника.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що виконавчий лист було втрачено, з метою захисту законних прав стягувача та забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд вважає за необхідне видати дублікат зазначеного виконавчого листа.

На підставі викладено, керуючись ст.442 ЦПК України,

постановив:

Заяву ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого документа - задоволити.

Замінити стягувача Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) у виконавчому листі № 480/1187/19 від 06.04.2020, виданим Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛРЕСУРС" (ЄДРПОУ 43513923).

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛРЕСУРС" (ЄДРПОУ 43513923) дублікат виконавчого листа у справі № 480/1187/19 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, виданий на підставі рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16.10.2019.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Олена ЛОПІНА