Рішення № 140792137, 20.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/844/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., перевіривши матеріали прави

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАСА"

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

про визнання договору зберігання припиненим, зобов`язання вчинити дії щодо повернення/прийняття державного майна

За участю Рівненської окружної прокуратури

Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.

Представники:

від позивача Волошин С.Г.

від відповідача не з`явився

від прокуратури Котяй І.В.

Суть спору.

07.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАСА" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, у якому просить:

- визнати Договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) №1-2010 від 13.01.2010, укладений між сторонами, припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії;

- зобов`язати відповідача прийняти за актом приймання-передачі від позивача державне майно - захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - сховища №65030 та №65013, які розташовати за адресою: м. Рівне, вулиця Волонтерська, 19.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ "УКРАСА" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області укладено Договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) №1-2010 від 13.01.2010.

Відповідно до п. 7.2 Договору строк дії Договору починається з моменту визначено у п. 7.1 цього Договору та закінчується 12.01.2011 року.

Позивач зауважує, що законодавством України та будь-якими іншими законодавчими нормами у сфері цивільного захисту та цивільної оборони, які діяли на момент укладення Договору (13.01.2010) та діють нині, не закріплено зобов`язання Зберігача (позивача) безстроково зберігати споруди цивільного захисту (цивільної оборони).

Позивач стверджує, що йому стало відомо із листування з відповідачем, що останній вважає продовженою дію Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010 згідно з Додатковою угодою від 14.01.2011 до Договору утримання державного майна № 1-2010 (Об`єкта цивільної оборони) від 13 січня 2010 р. У зазначеній угоді вказано, що строк дії цього Договору починається з моменту, визначеному у пункті 7.1 цього Договору та закінчується 12 грудня 2013 року. Однак, позивач вважає, що ця додаткова угода є правочином, який відноситься до Договору утримання державного майна. Натомість Договір утримання державного майна позивач не укладав із відповідачем. Із тексту цієї Додаткової угоди слідує, що продовжено строк дії до 12 грудня 2013 року невідомого позивачу Договору утримання державного майна.

Крім того, позивач вказує, що відповідач також вважає підставою для продовження терміну дії спірного Договору укладену між сторонами Додаткову угоду від 29 серпня 2014 року до Договору утримання державного майна № 1-2010 (Об`єкта цивільної оборони) від 13 січня 2010 р. Зазначеною угодою Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області іменовано "Поклажодавцем" та викладено пункт 7.4 вказаного договору утримання у такій редакції: "У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом 30 днів з дня закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк".

Проте позивач наполягає, що вказані додаткові угоди не відносяться до Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010, який укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області та ТОВ "Украса", а строк зберігання майна, на переконання позивача, встановлений у Договорі закінчився 13.01.2011. Відповідач безпідставно ототожнює Договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) від 13.01.2010 із Договором утримання державного майна № 1-2010 (Об`єкта цивільної оборони) від 13 січня 2010 р. якого, на думку позивача, не існує.

Серед іншого позивач також пояснює, що відповідно до умов Договору, він містив посилання на функціонування у мирний час, посилання на тогочасні нормативні інструкції, а також пункт про порядок його пролонгації. Керуючись своїм законним правом та умовами Договору, Зберігач у визначений строк у 2023 році офіційно повідомив Поклажодавця листом від 29 жовтня 2023 року № 47 про те, що не має наміру продовжувати Договір на новий строк. Таким чином, позивач переконаний, що починаючи з 29 жовтня 2023 року Договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010 є припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено (ст. 938, 946, 204 ЦК України).

ТОВ "Украса" звернулося до Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про відмову від Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13 січня 2010 року та повернення майна, які направлені листами: від 29.10.2023 № 47, від 30.11.2023 № 57, від 12.12.2023 № 67, від 16.01.2024 № 1. Однак, на ці листи не було відповіді або була відмова від повернення майна із зберігання. 22 лютого 2024 року ТОВ "Украса" вкотре повідомило Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, що не буде продовжувати строк дії Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13 січня 2010 року на таких же умовах на новий строк, тобто відмовляється від цього договору.

05.06.2025 ТОВ "Украса" направило Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях вимогу щодо повернення майна, яке було передане ним на зберігання ТОВ "Украса". Посилаючись на закінчення строку дії Договору зберігання; введення воєнного стану, який вимагає не зберігання майна, а постійної його експлуатації; законодавство щодо збереження майна за строковим договором, ТОВ Украса поставило вимогу Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях забрати майно, яке було передане на зберігання ТОВ "Украса.

Листом від 10.06.2025 № 11-04-1281 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях відмовилося виконати цю вимогу. На цю відмову від 19.06.2025 ТОВ "Украса" повторно направило аналогічну вимогу та запропонувало забрати майно у максимально короткий, розумний строк, про дату та час повідомити до 07 липня 2025 року. Станом на дату подання цього позову ТОВ "Украса" не отримало відповіді від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на цю вимогу, будь-яке реагування зі сторони відповідача також відсутнє.

Позивач наполягає, що спірний договір припинив дію щонайпізніше 13.01.2024. Тому, законним заходом, який позивач може вжити, вважає примусове повернення майна власнику (відповідачу) в судовому порядку.

Відповідач заперечує проти позову та вказує, що пунктом 7.7 договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010 закріплено, що розірвання договору здійснюється за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди. Відповідно до п 2.1.8 розділу 2 Договору № 1-2010 Позивач повинен повернути майно у такому стані, в якому воно було прийняте на зберігання з урахуванням його нормального зносу передбаченого для даного виду майна, що відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі № 460/20432/23 визнано протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Украса стосовно невжиття заходів щодо збереження та утримання у постійній готовності до використання за призначенням упродовж усього терміну дії Договору №1-2010 захисної споруди цивільного захисту сховища № 65013 та сховища № 65031, що розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 19 та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Украса вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту сховища № 65013та сховища № 65031, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 19, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579. Відповідно до листа Рівненської окружної прокуратури (позивача у справі № 460/20432/23) від 15.07.2025 № 50-56-6287ВИХ-25 Рівненська окружна прокуратура звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 460/20432/23. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі № 460/11116/25 адміністративний позов Рівненської окружної прокуратури в особі її керівника в інтересах держави до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.06.2025 про закінчення виконавчого провадження № 78079366. Відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 судом зареєстровано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Украса на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі № 460/11116/25.

У зв`язку з цим відповідач переконаний, що у Регіонального відділення відсутні правові підстави для прийняття за актом приймання-передачі захисної споруди цивільного захисту сховища № 65013 та сховища № 65031. Враховуючи вищезазначені обставини, Регіональне відділення вважає даний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Рівненська окружна прокуратура у письмових поясненнях заперечує позицію позивача. Серед іншого зазначає, що на думку прокурора, звернення ТОВ "Украса" до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про визнання договору зберігання припиненим, зобов`язання вчинити дії щодо повернення/прийняття державного майна, вказує на спробу штучного створення умов неможливості подальшого виконання судового рішення у справі № 460/20432/23 щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища № 65013, площею 85 кв.м., що розташоване по вул. Тувинських Добровольців, 19 в місті. Рівне, а також на недобросовісність поведінки ТОВ "Украса".

Підтримує позицію відповідача щодо наявності підстав для відмови у позові.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 10.07.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 серпня 2026 р. на 10:10 год.

10.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позов.

10.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.08.2026 від Рівненської окружної прокуратури надійшла заява, у якій просить суд допустити прокурора до участі у справі.

Ухвалою від 11.08.2026 постановлено допустити Рівненську окружну прокуратуру до участі у справі № 918/844/26.

Ухвалою від 11.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/844/26 на 30 днів до 07 жовтня 2026 року включно. Підготовче засідання відкладено на 15 вересня 2026 р. на 11:00 год.

14 вересня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАСА" надійшли наступні документи:

1) клопотання про долучення доказів (адвокатський запит та відповідь);

2) клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням (виїзне судове засідання);

3) клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління ДСНС України у Рівненській області та Рівненську міську раду.

15 вересня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАСА" надійшли письмові заперечення на клопотання Рівненської окружної прокуратури про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 15.09.2026 оголошено перерву до 22 вересня 2026 року на 13:00 год.

Від Рівненської окружної прокуратури надійшли наступні документи:

1) 16.09.2026 клопотання про зупинення провадження у справі;

2) 17.09.2026 клопотання про зупинення провадження у справі та письмові пояснення по справі.

22 вересня 2026 року надійшли наступні документи:

1) від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАСА": клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

2) від Рівненської окружної прокуратури:

- заперечення на клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням (виїзне судове засідання);

- заперечення на клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління ДСНС України у Рівненській області та Рівненську міську раду;

- заперечення на клопотання про приєднання доказів;

- заперечення прокуратури на заперечення позивача на клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд розглянув клопотання, які подані учасниками справи.

Ухвалою від 22.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "УКРАСА" про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління ДСНС України у Рівненській області та Рівненську міську раду. Відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "УКРАСА" про огляд доказів за їх місцезнаходженням. Відмовлено у задоволенні клопотання Рівненської окружної прокуратури про зупинення провадження у справі № 918/844/26. Про що оголошено вступну та резолтивну частини ухвали.

У засіданні 22.09.2026 оголошено перерву до 29 вересня 2026 року на 09:30 год.

28.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАСА" надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

29.09.2026 від Рівненської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 29.09.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/844/26. Призначено справу до судового розгляду по суті на 20 жовтня 2026 р. на 10:00 год.

Представник відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у судове засідання 20.10.2026 не з`явився.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників учасників не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

20 жовтня 2026 року розпочато слухання справи по суті.

Представник позивача ТОВ "УКРАСА" надав пояснення по суті спору. Просить позов задоволити.

Представник Рівненської окружної прокуратури підтримує позицію відповідача щодо наявності підстав для відмови у позові.

Судом досліджені докази, які містяться у справі.

На стадії дослідження доказів через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача залишено без розгляду, оскільки розгляд справи по суті уже відбувся, суд заслухав присутніх учасників справи, та розпочав дослідження доказів, які містяться у матерілах справи.

Представники сторін виступили у судових дебатах.

Суд проголосив скорочене рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

13 січня 2010 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (Орган управління) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАСА" (Зберігач) Договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 (том 1 арк.с. 50-52).

За умовами п.1.1. Договору орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов`язання щодо зберігання майна (захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 65030 та № 65013, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 19).

Передання майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 Договору № 1-2010 визначено, що сторони виходять з того, що Зберігач при здійсненні зберігання майна, що є предметом даного Договору, дотримується обмежень щодо користування і розпорядження майном, відповідно до цього Договору.

Відповідно до розділу 2 Договору № 1-2010 зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення та підтримки переданих на зберігання об`єктів цивільної оборони сховища № 65030 та сховища № 65013 у постійній готовності до використання за призначенням упродовж усього терміну дії Договору.

Пунктом 2.1.1 Договору № 1-2010 на зберігача покладено обов`язок щоквартально подавати до органу управління звіт про стан майна та його використання.

Згідно п. 2.1.3 Договору № 1-2010 зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна переданого йому на зберігання, зокрема об`єктів цивільної оборони (сховищ № 65030 та № 65013) з моменту отримання майна від Органу управління до моменту його повернення.

Пунктами 2.3.2 та 2.3.3 Договору № 1-2010 на орган управління покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням зберігачем вимог нормативних документів та цього договору щодо зберігання переданого йому майна. Надавати, разом із територіальними органами МНС, структурними підрозділами органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій, методичну допомогу Зберігачу у здійсненні ним заходів щодо зберігання переданого йому майна (захисної споруди, їх інженерно-технічного та спеціального обладнання, засобів зв`язку) та утримання його в належному стані.

Зберігача повідомлено про усі властивості переданого йому майна, особливості його зберігання та утримання (п 3.5 Договору № 1-2010).

13 січня 2010 року між сторонами підписано акт прийому-передачі даних об`єктів цивільної оборони № 65030 та № 65013 (том 1 арк.с. 53).

Пунктом 7.7 договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010 закріплено, що розірвання договору здійснюється за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

В подальшому 14.01.2011 та 29.08.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та ТзОВ "Украса" були укладені додаткові угоди до Договору (том 1 арк.с. 54-55). В угодах вказано, що вони укладені "до договору утримання державного майна № 1-2010 (Об`єкта цивільної оборони) від 13 січня 2010р.".

Згідно додаткової угоди від 29.08.2014 викладено пункт 7.4 вказаного договору у такій редакції: "У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом 30 днів з дня закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк".

29 жовтня 2023 року позивач ТзОВ "Украса" листом № 47 звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях з пропозицією укласти додаткову угоду про розірвання Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010. (том 1 арк.с. 34).

Також ТОВ "Украса" звернулося до Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13 січня 2010 року щодо його розірвання та повернення майна згідно листів від 30.11.2023 № 57, від 12.12.2023 № 67 (том 1 арк.с. 29, 35).

У відповідь на згадані звернення позивача відповідач листом від 20.12.2023 №11-03-3912 відмовив ТОВ "Украса" в розірванні Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13 січня 2010 року (том 1 арк.с. 31).

Листом від 16.01.2024 № 1 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від продовження строку дії Договору (том 1 арк.с. 30).

22 лютого 2024 року ТОВ "Украса" листом повідомило Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, що не буде продовжувати строк дії Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13 січня 2010 року на таких же умовах на новий строк, тобто відмовляється від цього договору. (том 1 арк.с. 33).

05.06.2025 ТОВ "Украса" направило Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях вимогу щодо повернення майна, просило забрати майно, яке було передане на зберігання ТОВ "Украса" (том 1 арк.с.45-46).

20.06.2025 ТОВ "Украса" повторно направило аналогічну вимогу №17 та запропонувало забрати майно до 07 липня 2025 року (том 1 арк.с. 47-49).

21 липня 2025 року відповідач надав відповідь за №11-04-1640 на вимогу №17 від 20.06.2025. У відповіді відсутні відомості щодо згоди на повернення майна (том 1 арк.с. 32).

Поряд з тим, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі № 460/20432/23 визнано протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Украса стосовно невжиття заходів щодо збереження та утримання у постійній готовності до використання за призначенням упродовж усього терміну дії Договору №1-2010 захисної споруди цивільного захисту сховища № 65013 та сховища № 65031, що розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 19 та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Украса вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту сховища № 65013 та сховища № 65031, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 19, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579.

Рівненська окружна прокуратура звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 460/20432/23.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі № 460/11116/25 адміністративний позов Рівненської окружної прокуратури в особі її керівника в інтересах держави до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.06.2025 про закінчення виконавчого провадження № 78079366.

Відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 судом зареєстровано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Украса на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі № 460/11116/25 та витребувано справу із судук першої інстанції.

Таким чином, позивач звертається до господарського суду та вказує, що наведені вище додаткові угоди не відносяться до Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010, який укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області та ТОВ "Украса", а строк зберігання майна, на переконання позивача, встановлений у Договорі закінчився 13.01.2011. Позивач вважає, що відповідач безпідставно ототожнює Договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) від 13.01.2010 із Договором утримання державного майна № 1-2010 (Об`єкта цивільної оборони) від 13 січня 2010 р. якого, на думку позивача, не існує. На його переконання, спірний договір припинив дію щонайпізніше 13.01.2024. Тому просить суд визнати Договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) №1-2010 від 13.01.2010 припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії та зобов`язати відповідача прийняти за актом приймання-передачі від позивача державне майно - захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - сховища №65030 та №65013, які розташовати за адресою: м. Рівне, вулиця Волонтерська, 19.

У свою чергу відповідач Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях вважає чинним спірний Договір до цього часу.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Стаття 32 КЦЗ України встановлює, що до захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Частиною 8 ст. 32 КЦЗ України передбачено, що утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Частиною 12 статті 32 КЦЗ України встановлено, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з частиною 2 статті 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Розділом 6 Договору №1-2010 закріплено, що усі спори, які виникають щодо цього договору або пов`язані із ним вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

Як на підставу припинення договору позивач посилається на той факт, що відповідач безпідставно ототожнює Договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) від 13.01.2010 із Договором утримання державного майна № 1-2010 (Об`єкта цивільної оборони) від 13 січня 2010 р. якого, на думку позивача, не існує.

Проте суд вважає помилковими доводи позивача про закінчення строку дії договору №1-2010.

Так, позивач підписав та скріпив печаткою спірний договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010, акт приймання-передачі за договором №1-2010 від 13.01.2010, а також додаткові угоди до Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010.

Також ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів наявності укладених між ними інших договорів ( утому числі за № 1-2010 та датовані 13.01.2010).

Тому суд вважає, що має місце описка (помилка), яка була допущена у назві спірного договору під час укладення додаткових угод. При цьому, зі змісту додаткових угод вбачається якого саме договору вони стосуються, зазначені дата/номер договору, до якого вносилися зміни. Така описка не впливає на суть договору та додаткових угод до нього.

У матеріалах справи відсутні відомості про оскарження договору та додаткових угод до нього, визнання недійсними в судовому порядку тощо.

Відтак, суд виснував, що між сторонами фактично укладені додаткові угоди до Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010.

Згідно додаткової угоди від 29.08.2014 викладено пункт 7.4 вказаного договору у такій редакції: "У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом 30 днів з дня закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк".

Пунктом 7.7 договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) № 1-2010 від 13.01.2010 закріплено, що розірвання договору здійснюється за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Згідно наявних у справі доказів позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу розірвання договору та повернення майна. У свою чергу відповідач не погоджував таке розірвання з причин, описаних вище по тексту (оскільки наявні судові спори у адміністративному суді, які стосуються вжиття позивачем заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту сховища № 65013 та сховища № 65031, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 19, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579).

Отже, у матеріалах справи відсутні відомості, а учасники справи не надали таких, які б підтверджували укладення додаткової угоди про розірвання договору, чи у разі відсутності погодження сторонами розірвання - звернення одного із учасників договору до суду з приводу розірвання договору в судовому порядку.

Тому, враховуючи усе викладенне вище, суд вважає, що спірний договір не припинив свою дію.

Водночас суд зазначає таке.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами першою і другою статті 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушених, на його думку, прав у вигляді визнання судом припиненим Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) №1-2010 від 13.01.2010, укладений між сторонами, у зв`язку із закінченням строку його дії.

Суд нагадує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.01.2021 зі справи №916/1415/19, від 26.01.2021 зі справи №522/1528/15-ц, від 15.09.2022 зі справи №910/12525/20, а також у пунктах 58, 59 постанови від 27.11.2018 зі справи №905/2260/17, зокрема, зазначила про те, що положення статей 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України не передбачають такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом зміни/розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності у правовідносинах за таким договором і у такому разі відповідно до зазначеної практики Великої Палати Верховного належним способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності є визнання відсутності права відповідача.

З огляду на викладене вимоги про визнання припиненим договору є неналежним способом захисту інтересів позивача.

При цьому, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок Верховного Суду викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 зі справи №916/1415/19 (пункт 6.21), від 22.06.2021 зі справи №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 зі справи №359/3373/16-ц (пункт 155).

У звязку із обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у частині визнання судом припиненим Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) №1-2010 від 13.01.2010.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання договору припиненим не може призвести до захисту його прав. Тобто, фактично Позивач вимагає встановити юридичний факт, проте приписи Господарського процесуального кодексу України не передбачають такого способу захисту прав, як встановлення юридичних фактів, оскільки встановлення наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не може бути матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача. Спосіб захисту, обраний Позивачем, не передбачений ні законом ні договором, а тому він не призведе до захисту прав, таке рішення не може бути виконане у примусовому порядку.

Отже, у частині вимог про визнання Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) №1-2010 від 13.01.2010, укладеного між сторонами, припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти за актом приймання-передачі від позивача державне майно - захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - сховища №65030 та №65013, які розташовати за адресою: м. Рівне, вулиця Волонтерська, 19, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 948 Цивільного кодексу України Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Судом встановлено, що спірний договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) не припинив свою дію.

Вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти за актом приймання-передачі від позивача державне майно - захисні споруди, є похідною від вимоги про визнання судом припиненим Договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) №1-2010 від 13.01.2010.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у частині вимог про визнання договору припиненим, тому також не підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання відповідача прийняти майно від позивача зі зберігання.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в розмірі 5 324,80 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові - на позивача.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАСА", витрати по сплаті судового збору в сумі 5 324,80 грн. залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2026 року.

Суддя Бережнюк В.В.