Ухвала суду № 140791018, 21.10.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3099/20

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2

та учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника Державної установи «Стрижавська ВК (№81)» ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника засудженого адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції з Державною установою «Стрижавська виправна колонія (№81)», клопотання засудженого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого Вінницьким міським судом Вінницької області вироком від 15.09.2015 за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт; Печерським районним судом міста Києва вироком від 23.02.2016 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців 10 днів позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; Вінницьким районним судом Вінницької області вироком від 07.02.2017 за ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України, до 4 років 3 місяців позбавлення волі; Апеляційним судом Вінницької області вироком від 25.07.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; Вінницьким районним судом Вінницької області вироком від 26.10.2023 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, з урахуванням ч. 1, 4 ст. 70 КК України, до 6 років 8 місяців позбавлення волі,

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

УСТАНОВИВ:

До Вінницького районного суду Вінницької області захисник засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 . Клопотання обґрунтоване тим, що «призначене ОСОБА_5 покарання становить 6 років 8 місяців, тобто 80 місяців. На даний час ОСОБА_5 відбув 5 років та 10 місяців. Отже, станом на час звернення із цим клопотанням ОСОБА_5 відбув строк, що перевищує встановлений законом мінімум, необхідний для вирішення питання про його умовно-дострокове звільнення. З наданої установою характеристики вбачається, що ОСОБА_5 під час відбування покарання працевлаштований та виконує роботи з благоустрою установи, проявляє корисну ініціативу, в період з березня по липень 2026 року отримав заробітну плату на загальну суму 9 177,60 грн, що підтверджує його фактичну участь у трудовій діяльності під час відбування покарання. За час перебування в ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_5 має три заохочення. Також характеристика підтверджує, що ОСОБА_5 підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику, дотримується правомірних та ввічливих відносин із персоналом, намагається утримувати спальне місце та приліжкову тумбочку в чистоті та порядку, дбайливо ставиться до майна установи, виконує доручену роботу із самосубординацією, дотримується вимог пожежної безпеки та безпеки праці. Характеристика не містить даних про вчинення ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення під час відбування покарання. ОСОБА_5 підтримує соціально-корисні зв`язки з родиною, за час відбування покарання він отримав 8 передач, 24 посилки та побачення, при цьому сімейні зв`язки мають позитивний характер. Брат ОСОБА_5 ОСОБА_8 зник безвісти 29.04.2026, у зв`язку із чим мати ОСОБА_5 потребує допомоги по домогосподарству та у підтриманні морального стану. ОСОБА_5 протягом перебування в установах виконання покарань допускав порушення режиму та мав дисциплінарні стягнення, однак це не може автоматично свідчити про відсутність виправлення. Той факт, що адміністрація установи не підтримала питання про умовно-дострокове звільнення, сам по собі не позбавляє суд можливості застосувати ст. 81 КК України. ОСОБА_5 має місце проживання, підтримує зв`язки з родиною та має можливість повернутися до соціального середовища. Наведені у характеристиці обставини не свідчать про очевидну неможливість виправлення ОСОБА_5 поза межами установи виконання покарань. Тому просить застосувати до ОСОБА_5 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 26.10.2023 на залишок невідбутого строку».

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 зазначив, що подане клопотання підтримує та просить задовольнити, оскільки він працевлаштований, став на шлях виправлення та сподівається, що більше не буде вчиняти злочини.

Захисник засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив клопотання задовольнити, оскільки ОСОБА_5 став на шлях виправлення.

Представник Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_5 не підвищував освітній рівень, не бере участі в роботі самодіяльних організацій, неодноразово притягувався до відповідальності за злісні порушення, що свідчить, що він не став на шлях виправлення, тому не може бути звільнений умовно-достроково.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_5 не довів свого виправлення, тому просить відмовити у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання.

Заслухавши учасників судового провадження, оглянувши клопотання засудженого ОСОБА_5 та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_5 , суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Судом установлено, що ОСОБА_5 на даний час відбуває покарання у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)» за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 26.10.2023, яким його визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2. ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років; за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна; згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.07.2021, з урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 28.09.2021, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років 8 (вісім) місяців без конфіскації майна.

Згідно з характеристикою на засудженого ОСОБА_5 , «початок строку 26.10.2023, кінець строку 07.05.2027. ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 11.09.2020. З 11.09.2020 тримався в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)», де до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заходи заохочення не застосовувалися. З 25.10.2021 тримався в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)», де до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заходи заохочення не застосовувалися. З 07.02.2022 тримався в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)», де до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заходи заохочення не застосовувалися. З 04.01.2024 тримався в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)», де до дисциплінарної відповідальності притягувався 3 раз, заходи заохочення застосовувалися 2 рази. З 17.12.2025 відбуває покарання в Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)», де 1 раз застосовувався захід заохочення, проте це не свідчить про сталість його виправлення, так як 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу; дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи з метою поблажливого ставлення до себе; намагається утримувати спальне місце та приліжкову тумбочку в чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд; дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням; не завжди виконує передбачені законом вимоги персоналу установи через особисту неорганізованість; виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок; намагається дотримуватися вимог пожежної безпеки та безпеки праці; залучений до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», «Національно-патріотичне виховання», проте активної участі в їх реалізації не приймає; не прагне до підвищення загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок. Згідно з підсистемою «Касандра» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, ОСОБА_9 має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. Застосуванню статті 101 КВК України за формальними ознаками підлягав по відбуттю 1/3 частини строку покарання комісією установи відмовлено, як особі, яка стає на шлях виправлення (протокол №2 від 16.01.2024); застосуванню статті 82 КК України за формальними ознаками підлягав по відбуттю 1/2 частини строку покарання комісією установи відмовлено, як особі, що не стає на шлях виправлення (протокол №2 від 16.01.2024); застосуванню статті 81 КК України (умовно-дострокове звільнення) за формальними ознаками підлягав по відбуттю 2/3 частини строку покарання комісією установи відмовлено, як особі, що не стає на шлях виправлення (протокол №4 від 18.02.2025). З урахуванням того, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності 4 рази, з яких один раз звільнявся з іспитовим строком та 1 раз засуджувався до громадських робіт, проте позитивних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин, що свідчить про значний ризик вчинення нового кримінального правопорушення після звільнення та про ступінь його соціальної занедбаності. За час відбування покарання 3 рази заохочувався у встановленому законом порядку, проте це не свідчить про сталість його виправлення, та як 4 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, з яких 2 рази за вчинення злісних порушень, протягом відбування покарання освітній рівень не підвищував, активної участі у виховних заходах та програмах диференційованого виховного впливу не приймає, має слабку мотивацію до змін, тому адміністрація установи вважає, що ОСОБА_5 не проявив позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, що є необхідною умовою ресоціалізації, та не заслуговує на застосування ст. 81 КК України».

Згідно з довідкою Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» №81 від 17.08.2026, за період перебування у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_5 був працевлаштований у період з березня 2026 року до липня 2026 року.

Відповідно до довідки Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№81)» №74, від засудженого ОСОБА_5 за період з 17.12.2025 до 31.07.2026 заява про вивід на роботу до підприємства не надходила, у зв`язку із чим він не був працевлаштований і оплата праці не проводилась.

Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Судом установлено, що ОСОБА_5 є особою, яка відбула 2/3 строку покарання, призначеного судом.

При вирішенні даного питання судом враховані положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Таким чином, суд вправі прийняти рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання за наявності двох обов`язкових чинників: сумлінної поведінки та сумлінного ставлення до праці, які в сукупності доводять виправлення засудженого.

Водночас законодавцем визначено, що застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є не обов`язком суду, а правом суду, і таке звільнення може бути застосоване за вищевказаних умов, а головною умовою прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Висновок про виправлення засудженого повинен ґрунтуватись на даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування ним покарання, а саме: дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечного виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, погашені стягнення за порушення дисципліни та їх кількість і характер.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

Саме досягнення такої цілі покарання, як виправлення засудженого обгрунтовує можливість його дострокового звільнення від відбування покарання, хоча і під певною умовою.

Підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання поділяються на формально-юридичні та оціночні.

Формально-юридичні підстави, передбачені частиною третьою статті 81 КК України, пов`язуються з фактичним відбуттям особою певної частини строку призначеного їй покарання.

Оціночні підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбачені частиною другою статті 81 КК України, виражаються у тому, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.

Ресоціалізація свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення, суд враховує, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак, незважаючи на це, позитивних для себе висновків останній не зробив та продовжував вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Крім того, ОСОБА_5 за порушення встановленого порядку відбування покарання 4 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі й за злісні порушення.

Наявність у ОСОБА_5 трьох заохочень та працевлаштування з березня 2026 року, на думку суду, не може однозначно свідчити про сталі позитивні зміни в особистості засудженого. Такі обставини є недостатніми для доведення ним свого виправлення, це лише класифікує його, як особу, яка бажає виправитися і має до цього всі можливості.

Однак вищезазначені обставини не свідчать про їх достатність для висновків про виправлення засудженого та про наявність підстав для звільнення його від подальшого відбування покарання умовно-достроково.

Крім того, суд враховує і те, що, будучи залученим у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», «Національно-патріотичне виховання», ОСОБА_5 активної участі в їх реалізації не приймає; не проявляє ініціативи для виконання робіт з благоустрою установи.

Також ОСОБА_5 , згідно з наданою характеристикою, не бере відповідальність за вчинені дії на себе, звинувачує інших осіб, шкодує, що був викритий правоохоронними органами, вважає, що з ним вчинили несправедливо, може піддаватися впливу прокримінального та антисоціального оточення.

Судом враховано, що 18.02.2025 комісією ОСОБА_5 відмовлено у застосуванні статті 81 КК України (умовно-дострокове звільнення), оскільки він не став на шлях виправлення, і після цього ОСОБА_5 отримав три дисциплінарні стягнення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що оцінені судом дані про поведінку засудженого ОСОБА_5 за весь час відбування покарання та його особу свідчать, що процес виправлення на час звернення із заявою не досяг тієї стадії, на якій можливо застосувати до нього умовно-дострокове звільнення відповідно до вимог статті 81 КК України. Процес виправлення і виховання має бути стабільним та послідовним. Суд вважає, що відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_5 , а тому, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання треба залишити без задоволення.

Керуючись статтею 81 КК України, статтями 372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання засудженого ОСОБА_5 , який відбуває покарання у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)», про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

СУДДЯ